Справа № 694/301/24 Суддя (судді) першої інстанції: Линдюк В.С.
13 червня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ватутінського міського суду Черкаської області від 28 березня 2024 року про повернення заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 31.01.2024 №14;
- закрити , провадження по справі про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн відносно позивача за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210 КУпАП.
Одночасні із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 31.01.2024 №14, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 та шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусове виконання постанови, як виконавчого документу, після закінчення (спливу) строків, визначених ч.1 ст.307 КУпАП для сплати штрафу, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог та до набрання законної сили судового рішення.
Ухвалою Ватутінського міського суду Черкаської області від 28 березня 2024 року заяву про забезпечення позову повернуто без розгляду на підставі ч.7 ст.154 та п.3 ч.4 ст.169 КАС України.
Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що заява про забезпечення позову була подана разом із позовною заявою через підсистему «Електронний суд» в ЄСІТС та станом на момент подачі була підписана кваліфікованим електронним підписом.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. Будь-які його письмові пояснення щодо дотримання позивачем порядку подачі заяви про забезпечення позову матеріали справи не містять.
Згідно з ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5 - 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Беручи до уваги, що позивачем в апеляційному порядку оскаржується ухвала про повернення заяви про забезпечення позову, яка зазначена в п.3 ч.1 ст.294 КАС України, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311-312 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення заяви про забезпечення позову без розгляду, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить як власноручного, так і кваліфікованого електронного підпису особи від імені якої її подано.
За наслідком перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.
В силу ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Зміст і форма заяви про забезпечення позову визначається у ст.152 КАС України, відповідно до ч.1-4 якої заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також відомі заявнику реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти.
У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ч.7 ст.154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу або подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, умовою для повернення без розгляду заяви про забезпечення позову на підставі ч.7 ст.154 КАС України є невідповідність такої заяви вимогам ст.152 КАС України, або відсутність зареєстрованого електронного кабінету у заявника у випадку, коли на нього покладено обов'язок такої реєстрації.
В той же час, у ОСОБА_1 наявний зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», який ним був використаний при поданні позовної заяви.
Крім того, зі змісту оскаржуваної ухвали Ватутінського міського суду Черкаської області від 28 березня 2024 року не вбачається, що судом першої інстанції було встановлено невідповідність заяви про забезпечення позову вимогам ст.152 КАС України.
Отже, у суду першої інстанції були відсутні підстави для повернення без розгляду заяви про забезпечення позову відповідно до положень ч.7 ст.154 КАС України.
Згідно з п.3 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Частинами 1, 3 ст.3 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Згідно з ч.1 ст.8 наведеного Закону письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.
Суд першої інстанції, повертаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, дійшов висновку, що вона є додатком до позовної заяви, що була подана із використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» і такий додаток не підписаний позивачем (в тому числі із застосуванням кваліфікованого електронного підпису).
Разом з тим, згідно з ч.10 ст.44 КАС України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Відповідно до абз.2, 3 ч.8 ст.18 КАС України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особливості використання електронного підпису або засобу електронної ідентифікації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення), відповідно до п.25-27 якого документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов'язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням.
Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.
До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.
Отже, подання до суду процесуальних документів разом з додатками із використанням підсистеми «Електронний суд» передбачає, що додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.
З наведеного вбачається, що підсистема ЄСІТС «Електронний суд» забезпечує підписання кваліфікованим електронним підписом користувача не лише створені в Електронному суді документи, а й додатки до цих документів.
З наявної в матеріалах справи позовної заяви вбачається, до вона сформована із застосуванням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» та містить кваліфікований електронний підпис, що також підтверджено судом першої інстанції, а тому і додані до позовної заяви додатки є такими, що підписані кваліфікованим електронним підписом користувача в силу вимог ч.8 ст.18 КАС України та п.25-27 Положення.
Оскільки позовна заява містить інформацію, що додатком до неї є, зокрема, «Заява про забезпечення позову», то вказана заява є такою, що підписана кваліфікованим електронним підписом ОСОБА_1 .
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо відсутності підпису (кваліфікованого електронного підпису) на заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову є не підтвердженим та таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах, з урахуванням викладених положень чинного законодавства.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на судовий захист є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком розгляду апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку щодо відсутності підстав для повернення без розгляду заяви про забезпечення позову відповідно до ч.7 ст.154 та п.3 ч.4 ст.169 КАС України, отже, оскаржувану ухвалу Ватутінського міського суду Черкаської області від 28 березня 2024 року не можна визнати законною і обґрунтованою.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що ухвала про повернення без розгляду заяви про забезпечення позову підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.150-154, 169, 243, 308, 311, 312, 315, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Ватутінського міського суду Черкаської області від 28 березня 2024 року про повернення без розгляду заяви про забезпечення позову скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Текст постанови виготовлено 13 червня 2024 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма