Справа № 580/763/24 Суддя (судді) першої інстанції: Альона КАЛІНОВСЬКА
12 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Ключковича В.Ю., Костюк Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації на транспортне обслуговування за період з 08 серпня 2020 року по перше півріччя 2024 року включно, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №228 "Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій не бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та транспортне обслуговування", в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року №536 "Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №228", а саме: 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць;
- зобов'язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради зробити перерахунок суми компенсації на транспортне обслуговування за період з 08 серпня 2020 року по перше півріччя 2024 року включно, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №228 "Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та транспортне обслуговування", в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року №536 "Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №228", а саме 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць з урахуванням вже виплачених коштів на компенсацію;
- зобов'язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради виплатити (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 грошову компенсацію на транспортне обслуговування за період з 08 серпня 2020 року по перше півріччя 2024 року включно виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №228 "Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та транспортне обслуговування", в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року №536 "Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №228", а саме: 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що компенсація нараховується та виплачується відповідачем у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, а тому вважає дії відповідача протиправними щодо непроведення належної виплати грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, виходячи з розміру встановленого п.2 постанови, викладеного в редакції з 01.01.2014. Компенсація нараховується та виплачується не у розмірі відповідному 22% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Департамент соціальної політики Черкаської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог та невірно застосував редакцію пункту 2 постанови КМУ від 14.02.2007 №228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування» на час виникнення спірних правовідносин.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2024 та від 27.05.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до фактичних обставин справи позивач є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 06.04.2021 року і має право на пільги, встановлені законодавством України, для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 №999 (із змінами та доповненнями), позивач забезпечений з 02.10.2009 автомобілем Pontiac Vibe, 2005 року випуску, як гуманітарна допомога, без права продажу, дарування та передачі.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 №580/2137/22 зобов'язано Департамент соціальної політики Черкаської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду у цьому рішенні та вже виплачених коштів компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля з дати після одержання ним автомобіля Pontiac Vibe, 2005 року випуску.
Позивач 23.09.2023 звернувся до відповідача із заявою щодо надання розрахунку суми компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля.
Департамент соціальної політики Черкаської міської ради листом від 05.10.2023 №7118/22-1/01-10 повідомив позивача, що виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля 19.10.2022 у сумі 400, 00 грн та 23.03.2023 у сумі 19 981,07 грн є виконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 по справі №580/2137/22 у повному обсязі.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку та виплати вказаної компенсації в розмірі 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, з розрахунку на місяць за період з 08 серпня 2020 року по перше півріччя 2024 року включно, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, як вбачається із тексту позовної заяви, ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що дії відповідача є протиправними, оскільки відповідач не провів належну виплату грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування. Зокрема, позивач зазначає, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 у справі №580/2137/22 зобов'язано Департамент соціальної політики Черкаської міської ради нарахувати та виплатити йому з урахуванням висновків суду у цьому рішенні та вже виплачених коштів компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля з дати після одержання ним автомобіля Pontiac Vibe, 2005 року випуску.
Однак, позивач не погоджується із розміром компенсації, яка нараховується та виплачується, оскільки вважає, що виплата грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля повинна здійснюватися, виходячи з розміру, встановленого п.2 постанови КМУ від 14.02.2007 року №228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та транспортне обслуговування» в редакції постанови КМУ від 07.08.2013 року №536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №228».
Колегія суддів встановила, що в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації на транспортне обслуговування та зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплатити (з урахуванням виплачених сум) грошову компенсацію на транспортне обслуговування за період з 08 серпня 2020 року по перше півріччя 2024 року включно, виходячи з розміру, встановленого п.2 постанови КМУ від 14.02.2007 року №228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та транспортне обслуговування» в редакції постанови КМУ від 07.08.2013 року №536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 200 року №228», а саме: 22% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що обґрунтування позову та вимоги позивача суперечать один одному.
Із тексту резолютивної частини рішення вбачається, що суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача виходячи за межі позовних вимог шляхом: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації на транспортне обслуговування у розмірі 29 % прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату суми компенсації на транспортне обслуговування у розмірі 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць з урахуванням вже виплачених коштів на компенсацію, з урахуванням раніше виплачених сум.
Однак, колегія суддів встановила, що в рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 року у справі №580/2137/22 зазначено, що позивач з дати забезпечення автомобілем Pontiac Vibe втратив право на виплату грошової компенсації на транспортне обслуговування та набув права на виплату грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування. Позовні вимоги у частині визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації на пальне та транспорте обслуговування та зобов'язання відповідача провести з 02.10.2009 її перерахунок та виплату не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Проаналізувавши зазначене, колегія суддів дійшла висновку про перегляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в межах обґрунтувань позивача щодо предмета спору, які викладені у його позовній заяві.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).
Зокрема, Закон України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, згідно із статтею першою якого особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Закон України від 06.10.2005 № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 2961-IV) відповідно до Конституції України визначає основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності.
Реабілітація осіб з інвалідністю - це система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових, фізкультурно-спортивних, соціально-побутових заходів, спрямованих на надання особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму для досягнення і підтримання соціальної та матеріальної незалежності, трудової адаптації та інтеграції в суспільство, а також забезпечення осіб з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації і виробами медичного призначення (стаття 1 Закону №2961-IV).
Згідно із частиною першою статті 25 Закону №2961-IV основними формами реабілітаційних заходів є: надання реабілітаційних послуг; забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення; матеріальне забезпечення.
Частинами першою та сьомою статті 26 Закону № 2961-IV визначено, що держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, поширює інформацію про таку продукцію.
Облік осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, які забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом, у межах повноважень здійснюють місцева державна адміністрація і охорони здоров'я.
Згідно із частинами першою, п'ятою, шостою статті 28 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV) грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом. Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування призначають і виплачують місцева державна адміністрація. Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання наведеної вище норми Закону № 2961-IV Кабінет Міністрів України постановою № 228 затвердив Порядок виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування (далі - Порядок № 228).
Відповідно до пункту 2 Постанови № 228 для осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, які мають автомобілі та мотоколяски, розміри річних грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та мотоколясок становлять відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на транспортне обслуговування - 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 5 Порядку № 228 передбачено, що компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.
Наведене нормативне регулювання дає підстави стверджувати, що розмір грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, показники, за якими вона визначається, порядок та періодичність її виплати точно встановлені законодавством, яке не передбачає компетенції центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, забезпечує формування та реалізацію здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, давати роз'яснення з питань визначення розміру грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, що виплачуються особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, що мають автомобілі та мотоколяски. Показники і параметр розміру грошової компенсації у нормативному акті виписані достатньо чітко і однозначно для того, щоб визначити і виплати конкретну суму цього платежу. Зокрема, положення пункту 2 Постанови № 228 та пункту 5 Порядку № 228 треба розуміти так, що 22 або 16 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, є сумою, яка належить до сплати за кожен місяць відповідного півріччя, що виплачується двічі на рік рівними частинами.
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.10.2018 у справі № 550/196/16-а, від 28.04.2020 у справі № 611/26/17, та, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, враховуються при вирішенні цієї справи.
Як вбачається із відзиву на позовну заяву, відповідач зазначив, що Департаментом визначено розмір компенсації ОСОБА_1 за період з 08 серпня 2020 року по перше півріччя 2024 року включно, вірно та в порядку передбаченому нормами чинного законодавства, а саме, в розмірі згідно з пунктом 2 постанови кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» в редакції постанови КМУ №683 від 05.08.2020.
Під час розгляду апеляційної скарги, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 260/4268/21, які полягають у такому.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 683 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 228», яка набрала чинності з 08.08.2020, затверджено зміни, що вносяться до постанови №228, зокрема, пункт 2 постанови № 228 викладено в такій редакції:
« 2. Установити, що для осіб з інвалідністю і законних представників дітей з інвалідністю, які мають автомобілі та мотоколяски, розміри річних грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів становлять відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на транспортне обслуговування - 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.».
З 01.07.2021 набрали чинності зміни до постанови № 228, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 № 283 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 228», зокрема її пункт 2 викладено у такій редакції:
« 2. Установити, що для осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, які мають автомобілі та мотоколяски, розміри річних грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та мотоколясок становлять відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на транспортне обслуговування - 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації можуть встановлювати розміри компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування вищі, ніж зазначені в цьому пункті, в разі наявності фінансових можливостей.».
Отже, розмір грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів визначено пунктом 2 постанови № 228:
в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228», чинній до 08.08.2020: грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачуються особам з інвалідністю у розмірі 22% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць;
в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 №683 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228», чинній з 08.08.2020: розміри річних грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів становлять 22% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Тобто, з 08.08.2020 Кабінетом Міністрів України встановлено інший механізм обрахунку розміру грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, який призвів до зменшення розміру грошової компенсації.
Колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №260/4268/21 зазначено, що суди у період чинності пункту 2 в редакції, яка передбачає, що розміри річних грошових компенсацій на транспортне обслуговування становлять 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у правовідносинах щодо виплати грошової компенсації на транспортне обслуговування, передбаченої статтею 28 Закону №2961-IV, повинні застосовувати пункт 2 Порядку №228 в редакції Постанови №536, згідно з якою грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць з урахуванням положень міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме статті 1 Першого протоколу до Конвенції, положень Конвенції про права осіб з інвалідністю та Європейської соціальної хартії (переглянутої).
Так, колегія суддів зазначає, що грошова компенсація на транспортне обслуговування та компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля є аналогічними пільгами (компенсаціями) й гарантованими державою виплатами, однак здійснюються до, та відповідно, після одержання особою з інвалідністю, законним представником дитини з інвалідністю спеціального автотранспорту, оскільки виплачуються особам, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення автомобілями.
При цьому, згідно із статтею 20 Конвенції про права осіб з інвалідністю, ратифікованої Законом України від 16.12.2009 № 1767-VI «Про ратифікацію Конвенції про права осіб з інвалідністю і Факультативного протоколу до неї» держави-учасниці взяли на себе зобов'язання вживати ефективних заходів для забезпечення індивідуальної мобільності осіб з інвалідністю з максимально можливим ступенем їхньої самостійності, зокрема шляхом сприяння індивідуальній мобільності осіб з інвалідністю вибраним ними способом, у вибраний ними час та за доступною ціною (пункт «а» частини першої).
До того ж згідно із Європейською соціальною хартією 1996 року (переглянута), яка була ратифікована Україною, Україна взяла на себе зобов'язання з метою забезпечення особам з інвалідністю, незалежно від їхнього віку та характеру і походження їхньої інвалідності, ефективного здійснення права на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства сприяти їхній всебічній соціальній інтеграції та участі у житті суспільства, зокрема, шляхом вжиття заходів, включаючи технічну допомогу, що спрямовані на усунення перешкод для спілкування і пересування і що надають доступ до транспорту, житла, культурної діяльності і відпочинку (пункт 3 статті 15).
Тобто, держава взяла на себе зобов'язання в процесі виконання своїх соціальних обов'язків вживати заходів для забезпечення та утвердження права осіб на соціальний захист, у тому числі соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, зокрема щодо індивідуальної мобільності.
Колегія суддів зазначає, що Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать особи з інвалідністю, які в силу стійкого розладу функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем призводить до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відтак, на думку колегії суддів, зменшення розміру компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля через зміну механізму його обчислення з 22 відсотків прожиткового мінімуму на місяць до 22 відсотків прожиткового мінімуму на рік, тобто у дванадцять разів, вказує на порушення державою конвенційних зобов'язань взятих на себе у зв'язку із ратифікацією Конвенції про права осіб з інвалідністю та Європейській соціальній хартії (переглянута), оскільки не узгоджується із взятими Україною на себе зобов'язаннями сприяти індивідуальній мобільності осіб з інвалідністю вибраним ними способом, у вибраний ними час та за доступною ціною; а також сприяти їхній всебічній соціальній інтеграції та участі у житті суспільства, зокрема, шляхом вжиття заходів, включаючи технічну допомогу, що спрямовані на усунення перешкод для спілкування і пересування і що надають доступ до транспорту, житла, культурної діяльності і відпочинку.
Окрім того, колегія суддів враховує те, що у рішеннях Конституційного Суду України неодноразово зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Разом з цим Конституційний Суд України також неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат.
Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Також колегією суддів ураховано, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради такою, що підлягає частковому задоволенню, та вбачає правові підстави для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року.
Частиною першою статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначені підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля за період з 08 серпня 2020 року по перше півріччя 2024 року включно, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій не бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та транспортне обслуговування», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року №536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №228», у розмірі 22% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.
Зобов'язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 суми компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля за період з 08 серпня 2020 року по перше півріччя 2024 року включно, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та транспортне обслуговування», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року №536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №228», у розмірі 22% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць з урахуванням вже виплачених коштів на компенсацію, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді В.Ю. Ключкович
Л.О. Костюк