03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 759/9952/22 Головуючий у суді першої інстанції - Журибеда О.М.
Номер провадження № 22-ц/824/7384/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
12 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант», подану представником Дмитрієвою Іриною Вікторівною, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування, пені, три відсотка річних, інфляційних витрат,-
В серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ТДВ СК «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних, інфляційних витрат та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с.152-159, т.1) просив стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування у розмірі 53 937, 56 грн; - пеню у розмірі 8 615, 14 грн; - збитки від інфляції у розмірі 16 137, 32 грн; - 3% річних у сумі 2 469 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 13 листопада 2021 року о 19 год. 04 хв. в м. Києві по вул. Жмеринська 22, відбулась ДТП за участю транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Chevrolet Blazer», державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 на праві власності. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Вказано, що постановою Святошинського районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року у справі №759/26647/21, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
У позовній заяві зазначено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у страховика ТДВ СК «Альфа-Гарант», згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ1597710.
Згідно з вказаним полісом розмір страхової суми за шкоду завдану майну становить 130 000, 00 грн, франшиза 2 500, 00 грн.
Позивач посилається на те, що 15 листопада 2021 року страховиком було отримано заяву про виплату страхового відшкодування й 11 січня 2022 року відповідачем на картковий рахунок позивача було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 40 127, 60 грн, однак з такою сумою позивач категорично не погоджується.
У позовній заяві зазначено, що на виконання укладеного договору про проведення експертної оцінки «ПП ОСОБА_3 » 16 січня 2022 року був складений Звіт №1668 про визначення вартості матеріального збитку відповідно до якого ринкова вартість транспортного засобу «Chevrolet Blazer», державний номерний знак НОМЕР_2 до ДТП становить 103 771, 00 грн, а вартість відновлювального ремонту становить 219 580, 36 грн.
Згідно додаткового звіту №1668/2 від 22 липня 2022 року про оцінку колісного транспортного засобу «Chevrolet Blazer», державний номерний знак НОМЕР_2 ринкова вартість ТЗ після ДТП становить 7 205, 84 грн.
Позивач вважає, що вартість матеріального збитку за знищення транспортного засобу «Chevrolet Blazer», державний номерний знак НОМЕР_2 становить 96 565, 16 грн, що становить різницю між вартістю ТЗ до ДТП (103 771, 00 грн) та вартістю ТЗ після ДТП (7 205, 84 грн).
Таким чином розмір страхового відшкодування, який має бути виплачений відповідачем позивачу становить 96 565, 16 грн, однак беручи до уваги, що відповідачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 40 127, 60 грн, та враховуючи розмір франшизи 2 500, 00 грн, то на користь позивача необхідно доплатити 53 937, 56 грн.
Окрім цього, позивач просить стягнути пеню, оскільки 13 березня 2022 року сплинув 90-денний строк для виплати страховиком суми страхового відшкодування, позивач вважає початок дати прострочення виплати страхового відшкодування з наступного дня з прострочення 90-денного строку для виплати страхового відшкодування, а саме 14 лютого 2022 року по 15 серпня 2022 року, та складає 8 615, 14 грн. Також позивач просить стягнути інфляційні втрати та 3% річних.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 53 937,56 грн.
Стягнуто з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 8 615,14 грн, збитки від інфляції у розмірі 16 137,32 грн, 3% річних у сумі 2 469 грн, а всього стягнути 27 221,46 грн.
Стягнуто з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992, 40 грн.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, представник ТДВ СК «Альфа-Гарант» - Дмитрієва І.В. подала апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що на основі протоколів огляду, які складені представником ТДВ СК «Альфа-Гарант» було складено аварійний сертифікат №29-D/99/9, відповідно до якого на дату оцінки 19 листопада 2021 року зроблено висновок про те, що вартість відновлювального ремонту КТЗ складає 114 721,48 грн, що перевищує його ринкову вартість у розмірі 102 675,60 грн, а тому вартість матеріального збитку буде рівною його ринковій вартості на момент ДТП: 102 675,60 грн.
Також згідно аварійного сертифікату №24-D/10/09, складеного на дату 19 листопада 2021 року було встановлено ринкову вартість КТЗ в пошкодженому стані у розмірі 60 048 грн.
Апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що після складання ТДВ СК «Альфа-Гарант» розрахунку страхового відшкодування та страхового акту ЦВ/21/7019 позивач не погодився із сумою страхового відшкодування.
Крім того, апелянт звертає увагу, що 15 листопада 2021 року ОСОБА_1 підписав заяву на ім'я генерального директора ТДВ СК «Альфа-Гарант» про страхове відшкодування, в якій не міститься вказівки щодо обов'язкового проведення експертизи пошкодженого транспортного засобу «Chevrolet Blazer», державний номерний знак НОМЕР_2 . На думку апелянта зазначене свідчить про те, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 фактично дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що відповідає вимогам закону.
В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції не звернув увагу на та не надав належної оцінки змісту як повідомлення від 15 листопада 2021 року, так і протоколу (акту) огляду транспортного засобу, в якому позивач погодив проведення розрахунку розміру матеріального збитку страховиком або його уповноваженим представником.
Апелянт також вказує на те, що до справи не долучено безспірних доказів того, що саме розмір залишків, встановлений у Звіті №1668/2 є вірним та на підставі чого може бути стягнута додаткова сума виплати із відповідача, враховуючи, що навіть судовому експерту не вдалося встановити реальну вартість залишків пошкодженого автомобіля. Апелянт вважає, що позивачем не було спростовано доводи ТДВ СК «Альфа-Гарант» про правильність виконаного розрахунку в аварійному сертифікаті №24-D/10/09 від 29 грудня 2021 року.
При цьому, апелянт вказує, що ані доказів реального понесення витрат на відновлення транспортного засобі - автомобіля «Chevrolet Blazer», державний номерний знак НОМЕР_2 , ані доказів відчуження пошкодженого автомобіля саме за ціною у розмірі 7 205,84 грн, позивачем до справи долучено не було.
Доводами апеляційної скарги також є те, що право позивача на самостійне визначення розміру збитків виникає лише у тому випадку, якщо страховик протягом десяти робочих днів не направить аварійного комісара, експерта або свого представника на огляд пошкодженого майна. Відтак, позивач не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, необхідних для самостійного визначення розміру завданої йому шкоди.
Також апелянт не погоджується із вартістю пошкодженого автомобіля, яка зазначена у наданому позивачем звіті та вважає, що суд мав брати до уваги вартість залишків, яка була встановлена в аварійному сертифікаті №24-D/10/09 від 29 грудня 2021 року, оскільки вказана вартість більш повно відповідає реаліям ринку.
Враховуючи вищевикладене, представник ТДВ СК «Альфа-Гарант» - Дмитрієва І.В. просила скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
13 березня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , відповідно до якого зазначено, що позивач не погоджувався з розрахунком страхового відшкодування та не погоджувався із виплаченою відповідачем сумою страхового відшкодування. Вказано, що підпис позивача у протоколі огляду транспортного засобу вказує лише на присутність позивача на огляді його автомобіля. У відзиві також зазначено, що аварійні сертифікати є неналежними доказами щодо визначення розміру страхового відшкодування позивачу у зв'язку із відсутністю законних підстав для здійснення страхового відшкодування на їх підставі. Представник позивача вважає, що у зв'язку із непогодженням суми страхового відшкодування, страховик мав провести експертизу пошкодженого майна, чого зроблено не було. Враховуючи викладене, представник позивача вважає, що відповідачем було здійснено страхове відшкодування не в повному обсязі, на підставі неналежних розрахунків, відповідачем не спростовано належним чином вартість майнової шкоди, що визначена звітами про оцінку за знищення автомобіля, а тому позовні вимоги є доведеними та підлягають до задоволення, а подана апеляційну скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн (а.с.9-10, т.1).
Із тексту вказаної вище постанови вбачається, що ОСОБА_2 , 13 листопада 2021 року о 19 годині 04 хвилини, в місті Києві, вул. Жмеринська, 22, керуючи транспортним засобом «Chevrolet Aveo» державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не дотримався безпечної швидкості руху, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив наїзд на транспортний засіб «Nissan Qashqai» державний номерний знак НОМЕР_3 , який був припаркований на узбіччі дороги та який від удару здійснив наїзд на транспортний засіб «Chevrolet Blazer» державний номерний знак НОМЕР_2 , який був припаркований на узбіччі дороги попереду та який від удару здійснив наїзд на транспортний засіб «KIA RIO» державний номерний знак НОМЕР_4 , який був припаркований на узбіччі дороги попереду. Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.2.3б, 12.1, 13,1 ПДР України, в зв'язку з чим його дії кваліфіковані за ст.124 КУпАП.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ СК «Альфа Гарант», згідно полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ1597710, відповідно до якого розмір страхової суми за шкоду завдану майну на одного потерпілого становить 130 000, 00 грн, франшиза 2500, 00 грн (а.с.11-12, 62, т.1).
Власником транспортного засобу «Chevrolet Blazer» державний номерний знак НОМЕР_2 є позивач ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 (а.с.6, т.1).
Встановлено, що 15 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, а також із заявою про страхове відшкодування (а.с.13-14, т.1).
Згідно наданого представником відповідача аварійного сертифікату 29-D/99/9 від 12 грудня 2021 року, вартість відновлювального ремонту ТЗ згідно ремонтної калькуляції 29-D/99/9 становить - 114 721, 48 грн, ринкова вартість ТЗ до моменту пошкодження відповідно до Звіту/консультації 29-D/99/9 становить 102 675, 6 грн, вартість відновлювального ремонту ТЗ з врахуванням фізичного зносу становить - 60 559, 68 грн (в тому числі ПДВ) (а.с.65, т.1).
Відповідно до аварійного сертифікату 24-D/10/09 від 29 грудня 2021 року, ринкової вартості в пошкодженому стані транспортного засобу «Chevrolet Blazer», державний номерний знак НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту ТЗ згідно ремонтної калькуляції 24-D/10/09 становить 114 721, 48 грн (в тому числі ПДВ), ринкова вартість ТЗ після пошкодження відповідно до звіту/консультації 24-D/10/09 - 60 048, 00 грн (а.с.68, т.1).
З матеріалів справи також вбачається, що 11 січня 2022 року відповідач по справі ТДВ СК «Альфа Гарант» сплатило на користь позивача ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 40 127,60 грн (а.с.15, т.1).
На замовлення позивача «ПП ОСОБА_3 » складено Звіт №1668 про визначення вартості матеріального збитку від 16 січня 2022 року, відповідно до якого ринкова вартість транспортного засобу «Chevrolet Blazer», державний номерний знак НОМЕР_2 до ДТП становить 103 771, 00 грн, а вартість відновлювального ремонту становить 219 580, 36 грн (а.с.16-31, т.1).
Відповідно до Додаткового звіту №1668/2 (додаток до звіту №1668) від 22 липня 2022 року про оцінку колісного транспортного засобу «Chevrolet Blazer», державний номерний знак НОМЕР_2 ринкова вартість транспортного засобу після ДТП становить - 7 205, 84 грн (а.с.32-36, т.1).
Крім цього, за клопотанням відповідача Дмитрієвої І.В. у справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу та згідно Висновку експерта від 16 травня 2023 року №СЕ-19/111-23/19339/АВ встановлено:
1. що ринкова вартість автомобіля «Chevrolet Blazer», державний номерний знак НОМЕР_2 до вчинення ДТП, станом на 13 листопада 2021 року становила 102 535, 30 грн;
2. при проведенні дослідження експертом встановлено, що в програмному комплексі для розрахунку вартості відновлювального ремонту «Аudanet» відсутні ціни на запасні частини до досліджуваного автомобіля «Chevrolet Blazer», державний номерний знак НОМЕР_2 , також враховуючи строк експлуатації КТЗ та дату оцінки в Інтернет ресурсах відсутні ціни на нові запасні частини даного авто, що унеможливлює розрахунок вартості відновлювального ремонту досліджуваного КТЗ і разом з тим неможливо визначити ринкову вартість автомобіля «Chevrolet Blazer», державний номерний знак НОМЕР_2 в пошкодженому стані станом після настання ДТП - 13 листопада 2021 року (а.с.115-127, т.1).
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , мотивував своє рішення тим, що твердження відповідача про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розміру страхового відшкодування, суд вважав необґрунтованими, оскільки, з урахуванням презумпції вини завдавача шкоди, застосовуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, визначений у ст. 13 ЦПК України, враховуючи, що саме відповідач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються її заперечення проти позову, доводиться їх достатність та переконливість, представник відповідача не надав суду жодного належного та допустимого доказу на спростування заявленого позивачем розміру майнової шкоди, завданої власнику автомобіля «Chevrolet Blazer», державний номерний знак НОМЕР_2 .
Суд першої інстанції вказав, що матеріали справи не містять альтернативного висновку експертизи щодо розміру шкоди, заподіяної позивачу, інших доказів, які б ставили під сумнів проведені експертні дослідження, а відповідач та його адвокат, заперечуючи проти звітів №1668 та 1668/2, не надали суду доказів на їх спростування. За їх клопотанням судом призначалась судова автотоварознавча експертиза, висновком судово експертизи №СЕ-19/111-23/19339-АВ від 16 травня 2023 року визначено ринкову вартість транспортного засобу «Chevrolet Blazer», державний номерний знак НОМЕР_2 до вчинення ДТП станом на 13 листопада 2021 року, яка становить 102 535, 30 грн, а ринкову вартість автомобіля в пошкодженому стані встановити не представилось можливим.
Таким чином, суд першої інстанції, при вирішенні даного спору, в основу свого рішення поклав звіт №1668 від 16. Січня 2022 року та звіт №1668/2 від 22 липня 2022 року, відповідно до яких ринкова вартість ТЗ «Chevrolet Blazer», державний номерний знак НОМЕР_2 до ДТП становить 103 771, 00 грн, вартість відновлювального ремонту становить 219 580, 36 грн, а ринкова вартість ТЗ після ДТП становить 7 205, 84 грн. Крім того, суд вважав правомірними також вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та главою 82 підрозділу 2 розділу ІІІ ЦК України.
Вище вказаний Закон України є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).
За нормами статті 3 даного Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування (правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі № 727/182/21, провадження № 61-11749св21, від 17 серпня 2022 року в справі № 761/15232/18 провадження № 61-19661св20 та інших).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).
Відповідно до статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19)).
Непред'явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди. За загальним правилом належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є страховик у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди як співвідповідач має залучатися до участі у справі завдавач шкоди.
Згідно статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Згідно статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування має бути компенсована Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки (пункт 36.6 статті 36 вказаного Закону).
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У справі № 569/13697/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 21 березня 2018 року), залишаючи без змін рішення апеляційного суду, звернув увагу, що позивач підписав заяву про виплату страхового відшкодування і погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV. Однак суд першої інстанції, стягуючи зі страховика на користь позивача різницю між страховою виплатою та розміром шкоди, з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування, дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов'язку такої виплати.
Також у справі №333/2096/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 10 червня 2020 року), скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення зі страховика майнової шкоди, виходив із того, що страховик та потерпілий дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджено відповідною заявою позивача.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і при розгляді 13 грудня 2023 року справи №727/11739/21 та справи 759/28079/21.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо не відповідності висновків суду обставинам справи, нормам матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, матеріалами справи підтверджено, що станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ СК «Альфа Гарант», згідно полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ1597710, відповідно до якого розмір страхової суми за шкоду завдану майну на одного потерпілого становить 130 000, 00 грн, франшиза 2500, 00 грн (а.с.11-12, 62, т.1).
Позивачем на підтвердження своїх вимог було надано Звіт №1668 про визначення вартості матеріального збитку від 16 січня 2022 року, відповідно до якого ринкова вартість транспортного засобу «Chevrolet Blazer», державний номерний знак НОМЕР_2 до ДТП становить 103 771, 00 грн, а вартість відновлювального ремонту становить 219 580, 36 грн (а.с.16-31, т.1).
Відповідно до Додаткового звіту №1668/2 (додаток до звіту №1668) від 22 липня 2022 року про оцінку колісного транспортного засобу «Chevrolet Blazer», державний номерний знак НОМЕР_2 ринкова вартість транспортного засобу після ДТП становить - 7 205, 84 грн (а.с.32-36, т.1).
Так, згідно положень статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, згідно наданих позивачем документів вбачається, що його транспортний засіб внаслідок ДТП є фізично знищеним.
Судом встановлено, що позивач, не погоджуючись з розміром страхового відшкодування, визначеним страховою компанією, звернувся до експерта з метою отримання звіту щодо оцінки вартості матеріального збитку, який було йому завдано внаслідок ДТП.
Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про врахування при ухваленні рішення по суті спору Звіт №1668 про визначення вартості матеріального збитку від 16 січня 2022 року, відповідно до якого ринкова вартість транспортного засобу «Chevrolet Blazer», державний номерний знак НОМЕР_2 до ДТП становить 103 771, 00 грн, а вартість відновлювального ремонту становить 219 580, 36 грн (а.с.16-31, т.1), а також Додаткового звіту №1668/2 (додаток до звіту №1668) від 22 липня 2022 року про оцінку колісного транспортного засобу «Chevrolet Blazer», державний номерний знак НОМЕР_2 згідно якого ринкова вартість транспортного засобу після ДТП становить - 7 205, 84 грн (а.с.32-36, т.1).
Так, оскаржене рішення суду першої інстанції обґрунтовано доказом, що одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, оскільки у відповідності до пункту 5 статті 106 ЦПК України у наданих позивачем Звітах №1668 та №1668/2 відсутні дані, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Аналогічна позиція висловлена в Постанові Великої Палати Верховного суду по справі № 522/1029/18 від 18 грудня 2019 року провадження № 14-270цс19.
Враховуючи вищевикладене надані позивачем суду звіти є недопустимими доказами в розумінні положень ЦПК України.
Разом з тим, згідно наданого представником відповідача аварійного сертифікату 29-D/99/9 від 12 грудня 2021 року, вартість відновлювального ремонту ТЗ згідно ремонтної калькуляції 29-D/99/9 становить - 114 721, 48 грн, ринкова вартість ТЗ до моменту пошкодження відповідно до Звіту/консультації 29-D/99/9 становить 102 675, 6 грн, вартість відновлювального ремонту ТЗ з врахуванням фізичного зносу становить - 60 559, 68 грн (в тому числі ПДВ) (а.с.65, т.1).
Відповідно до аварійного сертифікату 24-D/10/09 від 29 грудня 2021 року, ринкової вартості в пошкодженому стані транспортного засобу «Chevrolet Blazer», державний номерний знак НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту ТЗ згідно ремонтної калькуляції 24-D/10/09 становить 114 721, 48 грн (в тому числі ПДВ), ринкова вартість ТЗ після пошкодження відповідно до звіту/консультації 24-D/10/09 - 60 048, 00 грн (а.с.68, т.1).
Апеляційний суд враховує, що заперечення щодо неправомірних дій аварійного комісара чи представника страховика під час огляду транспортного засобу та визначення розміру страхового відшкодування позивачем страховику не надавались, тобто приймаючи участь у проведеному огляді та визначенню оцінки завданої шкоди погодився із страховиком. Про вказане свідчить і той факт, що ним отримано від страховика суму відшкодування визначену останнім.
Отже, страховик виконав свої зобов'язання перед позивачем, виплатив суму страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу у порядку та у спосіб, передбачений Законом.
Судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б свідчили, що огляд транспортного засобу, аварійний сертифікат, розрахунок страхового відшкодування проведені з порушеннями законодавства і позивач реалізував своє право на їх оскарження або заперечував відповідні дослідження, що свідчить про його фактичну згоду із їх результатами.
Враховуючи наведені вимоги закону та умови полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ1597710, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача страхового відшкодування на користь позивача, виходячи із наданих звітів позивача, не взявши до уваги того, що страхове відшкодування було визначене та перераховане потерпілій особі у відповідності до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілою особою отримане, заперечень від позивача щодо розміру такого відшкодування страховику не надходило.
Отже, оскільки у відповідача відсутнє зобов'язання перед позивачем зі сплати страхового відшкодування, визначеного з урахуванням наданих позивачем звітів, то підстав для стягнення страхового відшкодування, немає.
Крім того, оскільки вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат є похідними від вимоги про стягнення страхового відшкодування, підстави для їх задоволення відсутні.
Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до положень частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки ТДВ СК «Альфа-Гарант» сплатило судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1488,60 грн, а за результатом апеляційного розгляді справи суд дійшов висновку про задоволення поданої апеляційної скарги, то вказаний розмір судового збору підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
Відповідно до положень частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант», подану представником Дмитрієвою Іриною Вікторівною, задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» (ЄДРПОУ 32382598, м. Київ, бул. Лесі Українки 26) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 488,60 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.
Текст постанови складено 12 червня 2024 року.
Судді :
_______________ ________________ ______________
М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв