Справа № 755/3356/24 Головуючий у І інстанції Старовойтова С.М.
Провадження № 33/824/2526/2024 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
10 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2024 року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.130 КУпАП,
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2024 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді 10 (десяти) діб адміністративного арешту з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років та з конфіскацією транспортного засобу «Opel», державний номер НОМЕР_1 .
На підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП, приєднано ОСОБА_1 невідбуту частину стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, накладеного постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2023 року та постановою Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2023 року, визначивши ОСОБА_1 загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом на строк 47 років 8 місяців 9 днів.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на день винесення постанови становить 605,60 грн.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на грубе порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2024 року скасувати, провадження у даній справі закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що працівники поліції грубо порушили вимоги ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», оскільки ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а сидів за кермом автомобіля, що не рухався, тобто останній не виконував функцію водія.
Апелянт звертає увагу на те, що працівниками патрульної поліції не були роз'яснені належним чином права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що є грубим порушенням вимог ч. 4 ст. 256 та ст. 268 КУпАП та вимог п. 4 розділу IV Наказу МВС № 1376 від 06.11.2015 р. «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції».
В апеляційній скарзі вказано нате, що поліцейськими під час складання протоколу не було залучено двох свідків, чим порушено процедуру огляду особи на стан сп'яніння, що зумовлює визнання результатів такого огляду недійсними на підставі ст. 266 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортного засобу.
ОСОБА_1 звертає увагу апеляційного суду на те, що конфіскація транспортного засобу має місце лише тоді, коли автомобіль перебуває у власності правопорушника.
Оскільки, транспортний засіб «Opel», державний номер НОМЕР_1 , є власністю іншої особи, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію, тому ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції не мав права конфіскувати вказаний автомобіль.
В судове засідання по розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 двічі не з'явився, хоча повідомлявся належним чином.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах.
Згідно вимог ч. 3 ст. 130 КУпАП, дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Так, відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, абз. 2 п. 27 роз'яснено, що якщо водій ухиляється від огляду, це є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Крім того, п.2.9А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту 2.5 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було.
Згідно з положеннями ч. ч. 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Разом із цим, згідно з п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного чи наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я є підставою притягнення особи до відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Згідно Інструкції огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП (далі - заклад охорони здоров'я).
Водночас у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Окрім цього, відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року).
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності, у тому числі відеозаписом.
В рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 730006 від 09 лютого 2024 року, з якого вбачається ОСОБА_1 09 лютого 2024 року о 15 годині 40 хвилин керував транспортним засобом «Opel», державний номер НОМЕР_1 , по Дарницькій площі, 1, в місті Києві з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродня блідість обличчя. Від медичного огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України;
- відеозаписі із нагрудної відеокамери працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, 09 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 , де зафіксована відмова останньоговід проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку;
- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 09 лютого 2024 року;
- у рапорті інспектора взводу №2, роти № 3, батальйону №3, полку № 3 з ОЛБ УПП у м. Києві ДПЛ капітана поліції Довганя Р. від 09 лютого 2024 року.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння - звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродня блідість обличчявиявлені працівниками поліції 09 лютого 2024 у ОСОБА_1 в розумінні п.п.1,2 п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився, від підписання та отримання протоколу відмовився.
З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel», державний номер НОМЕР_1 .
Вказаний відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Відеозапис є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео зафіксована вся подія правопорушення. Наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було тричі протягом року притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, а саме постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2023 року, постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2023 року та постановою Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2023 року.
Доводи ОСОБА_1 про порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та п. 7 Розділу І Інструкції № 1452/735, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи відеозаписами.
Так, з відеозапису вбачається, що з моменту зупинки транспортного засобу, поліцейські після виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, неодноразово пропонували йому пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На таку пропозицію ОСОБА_1 повідомив, що не буде нікуди їхати, оскільки не керував транспортним засобом, а лише сидів за кермом.
Після таких заяв ОСОБА_1 поліцейський повідомив водієві, що такі дії розцінюються, як відмова від проходження медичного огляду та повідомив, що за відмову від проходження на огляду буде складено протокол, на що останній знову повторив, що не буде нікуди їхати.
Так, ОСОБА_1 , будучи учасником дорожнього руху, відповідно до п. 1.3 ПДР України зобов'язаний знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, зокрема п. 2.5 ПДР України, яким передбачено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Неухильне виконання вимог ПДР України водієм, зокрема, вимог п. 2.5 ПДР України полягає у тому, що водій на вимогу поліцейського зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У даному випадку ОСОБА_1 , не зважаючи на неодноразові пропозиції поліцейських пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, після роз'яснення наслідків відмови від проходження такого огляду у виді складання протоколу про адміністративне правопорушення, не виконав вимог п. 2.5 ПДР України, які згідно з п. 1.3 ПДР України зобов'язаний був виконати на першу вимогу поліцейського.
Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, останнім не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Доводи ОСОБА_1 про те, що поліцейськими було порушено процедуру огляду водіїв, не знайшли свого підтвердження, оскільки поліцейські діяли відповідно до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої спільним наказом МВС, МОЗ від 09 листопада 2015 № 1452/735.
Поряд із цим, апеляційний суд звертає увагу на обґрунтованість доводів скаржника про те, що судом першої інстанції застосовано захід стягнення у вигляді конфіскації транспортного засобу без належної перевірки обставин щодо підтвердження права власності ОСОБА_1 на автомобіль «Opel», державний номер НОМЕР_1 .
Так, санкцією ч. 3 ст. 130 КУпАП передбачено конфіскацію транспортного засобу, якщо він перебуває у власності порушника.
Відповідно до вимог ст. 29 КУпАП конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника.
Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль марки «Opel», державний номер НОМЕР_1 , не знаходиться у власності ОСОБА_1 , а тому не підлягає конфіскації.
Згідно даних про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля марки «Opel», державний номер НОМЕР_1 , його власником значиться ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 . (а.с. 28)
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення. Обраний суддею вид адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років з урахуванням вимог ч. 3 ст. 30 КУпАП, відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП, крім питання застосування стягнення у вигляді конфіскації транспортного засобу. В цій частині постанова суду підлягає зміні із зазначенням про застосування стягнення у вигляді адміністративного арешту з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років без конфіскації транспортного засобу.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2024 року, виклавши абзац перший резолютивної частини постанови у наступній редакції:
«Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді 10 (десяти) діб адміністративного арешту з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років без конфіскації транспортного засобу марки «Opel», державний номер НОМЕР_1 ».
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній