11 червня 2024 року
справа № 760/2150/21
провадження № 22-ц/824/4574/204
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі: Департамент патрульної поліції, Державна казначейська служби України, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу апеляційну скаргу представника Департаменту патрульної поліції - Олійник Ірини Зеновіївни на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року, постановлене під головуванням судді Кушнір С.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про відшкодування моральної шкоди,-
В січні 2021 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою до відповідачів Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про відшкодування моральної шкоди, в якій просив:
стягнути з Держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 10 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади Департаменту патрульної поліції.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом посилався на наступне.
13.07.2020 року інспектором Франісічем О.О. складено постанову серії ДП18 №722249 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відповідно до якої, позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП.
Не погоджуючись із винесеною постановою, позивач звернувся у встановленому законом порядку до суду із адміністративним позовом.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16.11.2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №722249 від 13.07.2020, а провадження по справі закрито за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Позивач зазначає, що внаслідок незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності, йому було заподіяно моральна шкода, яка полягає у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, порушенні нормальних життєвих стосунків. Подальше оскарження неправомірної постанови призвело до нових переживань, переривання робочого процесу, відчуття пригніченості.
В зв'язку з чим, він вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 3000 грн 00 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі представник Департаменту патрульної поліції просить рішення суду скасувати, постановити нове про відмову у задоволенні позову.
Посилається на те, що в рішення суду, яким скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення, не визначено, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності було здійснено шляхом неправомірних дій інспектора під час здійснення ним службових обов'язків. Судом не враховано постанову Верховного Суду від 21.10.2020 року у справі № 312/262/18 в якій зазначено, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.
Зазначає, що Департамент патрульної поліції та його структурні підрозділи не підпадають під дію Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування», оскільки не є суб'єктом вищевказаних органів.
Також апелянт вказує на відсутність встановленої вини в діях інспектора. Позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань відповідачем. Судом першої інстанції при постановленні рішення не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди із наявністю такої шкоди.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві просить апеляційну скаргу задовольнити. Вважає апеляційну скаргу обґрунтованою.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що до даних правовідносин слід застосовувати положення ст. 1174 ЦК України, а не ст. 1176 ЦК України, на яку посилається апелянта.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив із того, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу інспектором патрульної поліції безпідставно, та доведеності факту наявності моральної шкоди, що завдана позивачу, викликана незаконним притягненням до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, яке він не вчиняв.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16.11.2020 pоку у справі №754/9389/20 визнано протиправною та скасовано постанову інспектора роти №2 батальйону №1 полку №1 УПП у м. Києві Фрасініча О.О. серії ДП18 №722249 від 13.03.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 425, 00 грн.
Рішенням суду встановлено, що 13.07.2020 року відносно позивача Інспектором роти № 2 батальйону №1 полку №1 УПП у м. Києві Фрасініча О.О. винесено постанову серії ДП18 №722249 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
За змістом постанови позивач керував транспортним засобом у якому не горіла лампа лівої фари в режимі ближнього світла в темну пору доби та не пред'явив поліс ОСЦПВВНТЗ, чим порушив п.31.4 3.в та п. 2.1.г. ПДР України.
З позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що підставою для відшкодування шкоди є здійснення посадовою особою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України відносно позивача адміністративного провадження за порушення Правил дорожнього руху, проте даних про застосування до нього адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна тощо не було установлено, тому до даних спірних правовідносин необхідно застосувати положення статті 1174 ЦК України.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР).
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органами досудового розслідування, прокуратури і суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, вказані висновки відповідають частині першій статті 1176 ЦК України.
Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000 сво 18).
Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності та справедливості.
Суд першої інстанції дійшов правильних висновків, вважаючи доведеним позивачем факт наявності моральної шкоди, що завдана йому провадженням у справі про адміністративне правопорушення та полягає у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих стосунків.
При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд першої інстанції вірно виходив із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності, необхідність зміни нормального життєвого стану та витрачання часу на відновлення прав.
Отже, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , права якого були порушені незаконними діями працівника поліції.
(Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року, справа № 522/10241/19)
Доводи апелянта про те, що Департамент патрульної поліції та його структурні підрозділи не підпадають під дію Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування», оскільки не є суб'єктом вищевказаних органів є безпідставними. Відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу ( п. 1 ст. 1 Закону) та право на відшкодування шкоди виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення (п. 4 ст. 2 Закону).
Посилання скаржника на відсутність встановлення вини в діях працівника поліції колегія суддів відхиляє, оскільки відшкодування моральної шкоди здійснюється незалежно від вини посадових і службових осіб.
Доводи щодо відсутності доказів на підтвердження наявності моральної шкоди cсудом не приймається. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року (справа № 832/782/16), моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Департаменту патрульної поліції - Олійник Ірини Зеновіївни залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді