Справа № 755/1708/22
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/212/2024
05 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Кулікової С.В., Музичко С.Г.,
при секретарі Даньшиній І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення авансу за попереднім договором купівлі-продажу квартири та відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2023 року, ухваленого під головуванням судді Янченка А.В.,-
встановив:
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з названим позовом.
Після уточнення позовних вимог позивач просила стягнути з ОСОБА_2 : авансовий платіж за попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу квартири від 26 березня 2019 року в розмірі 257 040 грн 00 коп.; завдану моральну шкоду з розмірі 40 000 грн 00 коп.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 500 грн 00 коп. та сплачений судовий збір в розмірі 3 466 грн 60 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 26 березня 2019 року укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Сторони домовились, що ціна продажу квартири становить 311 040 грн 00 коп., на день укладення договору - 11 520 доларів США.
ОСОБА_1 передала передоплату у вигляді авансу в розмірі 257 040 грн 00 коп., що еквівалентно 9 520 доларів США.
Залишок суми ОСОБА_1 зобов'язувалась сплатити під час підписання основного договору.
Позивач зазначала, що сторони не уклали основний договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, будинок не збудований, а відповідачем авансовий платіж ОСОБА_1 не повернуто.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 257 040 грн 00 коп. основного боргу, 5 000 грн 00 коп. відшкодування моральної шкоди, 24 500 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу та 2 899 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просив залишити рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2023 року без змін.
На адресу Київського апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_2 про направлення справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Вказував, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 липня 2023 року відкрито провадження про неплатоспроможність боржника-фізичної особи ОСОБА_2 .
Так, відповідно до ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Крім того, у квітні 2023 року приватним виконавцем перераховано ОСОБА_1 грошові кошти відповідно до рішення суду від 16 лютого 2023 року. На день ухвалення судом першої інстанції рішення суду та на день його виконання, провадження у справі про банкрутство ОСОБА_2 господарським судом не було відкрито.
Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для передачі справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечив.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не виконав зобов'язання щодо повернення грошових коштів, що підтверджується наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем.
Стягуючи з відповідача моральну шкоду у розмірі 5 000 грн 00 коп., суд першої інстанції виходив із того, що дії ОСОБА_2 спричинили ОСОБА_1 моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, втраті сну, сильному нервово-емоційному стресі та хвилюванню.
Стягуючи з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 24 500 грн 00 коп., суд першої інстанції виходив із доведеності належними та допустимими доказами понесених ОСОБА_1 витрат.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Встановлено, що 26 березня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , по АДРЕСА_3 на земельній ділянці площею 0, 0966 га, кадастровий номер: 3222486200:03:007:5242.
Вказана земельна ділянка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки посвідченого Михальченко М.М., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 14 березня 2019 року за реєстровим № 805, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 березня 2019 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2934756632224.
Відповідно до умов договору, ціна продажу квартири становить 311 040 грн 00 коп., що на день укладення договору становить 11 520 доларів США.
ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 передоплату у вигляді авансу в розмірі 257 040 грн 00 коп., що на день укладення становить 9 520 доларів США.
Залишок суми у розмірі 54 000 грн 00 коп., що на день укладення договору еквівалентно 2 000 доларів США ОСОБА_1 . зобов'язувалась сплатити під час підписання основного договору, який мав бути нотаріально посвідченим не пізніше 31 березня 2020 року.
Обґрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 вказувала, що після неодноразових усних звернень ОСОБА_2 сплачені кошти не повернув.
Зазначала, що дії ОСОБА_2 спричинили їй моральну шкоду, яку позивач оцінює в розмірі 40 000 грн 00 коп.
Відповідно дост. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ч. ч. 1-3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Попередній договір щодо купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва або майбутнього об'єкта нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню.
Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Встановлено, що основний договір купівлі-продажі квартири мав бути нотаріально посвідченим не пізніше 31 березня 2020 року.
ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання, визначенні попереднім договором купівлі-продажу квартири, не виконав.
Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо доведеності обов'язку ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 передоплату у вигляді авансу в розмірі 257 040 грн 00 коп., що еквівалентно 9 520 доларів США, оскільки відповідачем будинок не побудовано, в експлуатацію не введено та основний договір сторонами не підписано.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами обов'язок відповідача повертати сплачений авансовий платіж, колегія суддів оцінює критично, оскільки вони спростовуються умовами укладеного сторонами попереднього договору купівлі-продажу.
Крім того, колегією суддів встановлено, що у квітні 2023 року приватним виконавцем перераховано ОСОБА_1 грошові кошти згідно рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2023 року.
Відтак, відповідачем виконано в повному обсязі оскаржуване рішення суду.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Позивачем доведено факт наявності моральної шкоди.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що своїми діями ОСОБА_2 завдав ОСОБА_1 моральну шкоду, яка виразилась у постійному стресі через неповернення сплачених грошових коштів та невиконання взятих на себе зобов'язань, визначених попереднім договором купівлі-продажу квартири.
При визначенні моральної шкоди у розмірі 5 000 грн 00 коп., суд першої інстанції вірно виходив з положень ст. ст. 23, 1167 ЦК України, при цьому урахував характер і обсяг страждань, яких зазнала позивач та інші обставини, що відповідає роз'ясненням, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової ) шкоди».
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. ч. 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу представник ОСОБА_1 просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 24 500 грн 00 коп.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником ОСОБА_1 надано: копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 21 січня 2022 року № 21/01/2022; копію акту прийому-передачі наданих послуг від 08 лютого 2023 року; копію додаткової угоди від 21 січня 2022 року до договору про надання правничої (правової) допомоги від 21 січня 2022 року № 21/01/2022.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 24 500 грн 00 коп.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 21 вересня 2023 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для їх скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 455 грн 60 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 12 червня 2024 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.В. Кулікова
С.Г. Музичко