03 червня 2024 року м. Київ
Справа № 757/12674/24
Провадження № 33/824/2908/2024
Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 861382 від 08 березня 2024 року ОСОБА_1 08.03.2024 о 00 год. 40 хв. у м. Києві на бульвар Л.Українки керував автомобілем марки «Кіа», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, яка не відповідає обстановці, вираження тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, від проходження огляду у лікаря-нарколога у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Не погодившись з такою постановою, ОСОБА_1 10 квітня 2024 року подав засобами поштового зв'язку через Печерський районний суд м. Києва апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята з грубим порушенням норм процесуального права, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи та не наданням належної правової оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи та які були надані суду на спростування підстав для притягнення до адміністративної відповідальності.
Вказує, на безпідставність зупинки транспортного засобу поліцейськими, які на відповідне запитання не повідомили конкретної причини зупинки.
Зазначає, що після інкримінування ОСОБА_1 керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, він пред'явив представникам правоохоронних органів документи, що свідчать про те, що він не вживає наркотичні засоби та не перебуває на обліку в нарколога, оскільки проходження таких оглядів необхідне для проходження військової служби. Однак, поліцейським такий документ було проігноровано та запропоновано водію пройти огляд в медичному закладі, на що ОСОБА_1 погодився, що підтверджується відеозаписом з бодікамери.
Вважає, що поліцейським не були вжиті заходи щодо встановлення у ОСОБА_1 хоча б однієї ознаки наркотичного сп'яніння. Поліцейськими не було перевірено координацію рухів, тремтіння рук, розширення зіниць очей, а вказали ці ознаки навмання, що свідчить про безпідставність вимоги щодо проходження огляду в медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння. Також поліцейськими не було забезпечено організацію доставки водія до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та не забезпечено схоронність транспортного засобу.
Звертає увагу, що поліцейськими було роз'яснено право водію самостійно протягом двох годин пройти медичний огляд на стан сп'яніння, яким він скористався. Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у ОСОБА_1 не виявлено ознак сп'яніння.
Оригінал цього висновку було надано суду, проте останній не надав належної правової оцінки вказаному доказу, зазначаючи про сплив двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Разом із цим, ОСОБА_1 прибув до закладу охорони здоров'я о 03 год. 30 хв., проте внаслідок черги потрапив на огляд до лікаря лише о 04 год. 50 хв.
Зазначає, що не відмовлявся від проходження огляду, як це вказано в протоколі, а навпаки погоджувався пройти такий огляд з дотриманням процедури, що передбачена нормами чинного законодавства та в першу чергу поясненням причини зупинки транспортного засобу.
Наголошує, що направлення на медичний огляд не було йому складено та/або вручено під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, що, на думку апелянта, свідчить про його складення лише під час формування справи про адміністративне правопорушення для направлення до суду.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Гапека Т.В. доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити з підстав, викладених у ній, постанову Печерського районного суду від 01 квітня 2024 року скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та вмотивованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Постанова Печерського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року мотивована тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами у справі, а саме: поясненнями самого ОСОБА_1 , відеозаписом з місця події, з якого вбачається, що інспектором патрульної поліції було виконано усі вимоги законодавства при пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Судом першої інстанції не прийнято до уваги висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.03.2024 № 000978, виданого КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення зафіксовано, що подія сталася о 00 годині 40 хвилин, у той час огляд на стан сп'яніння, який долучений ОСОБА_1 був проведений о 04 годині 50 хвилин, що є більше ніж дві години з моменту виявлення підстав для його проведення.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, а також підтверджуються належними та допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність як за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані наркотичного сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
За логікою цього складу адміністративного правопорушення відмовою є свідома, вольова та цілеспрямована поведінка водія, за якої він після отримання від працівника поліції законної вимоги пройти огляд на стан сп'яніння, роз'яснення порядку його проходження та наслідків відмови від проходження огляду не вчиняє дій, які від нього вимагаються та/або своїми діями перешкоджає виконанню таких дій.
Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з п. 4 Розділу І Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:
а) наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), тобто:
1) порушення координації рухів;
2) порушення мови;
3) виражене тремтіння пальців рук;
4) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
5) поведінка, що не відповідає обстановці.
б) звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
в) сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
г) почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Заперечуючи щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказується, що поліцейськими безпідставно було зупинено транспортний засіб.
Апеляційний суд відхиляє вказаний довід як необґрунтований та безпідставний з оглядну на таке.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разіякщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану як, зокрема, запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світлового та інших видів маскування.
Згідно з абзацом 3 пункту 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року № 573 (далі - Порядок) на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Відповідно до п. 5 Порядку комендантська година та встановлення спеціального режиму світломаскування запроваджується шляхом видання наказу військовим командуванням або військовою адміністрацією (у разі її утворення).
Наказом Київської міської військової адміністрації від 20 березня 2023 року № 1 «Про запровадження комендантської години на території міста Києва» запроваджено комендантську годину на території міста Києва щоденно з 00 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин, починаючи з 26 березня 2023 року.
ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції 08 березня 2024 року о 00 год. 40 хв., тобто під час комендантської години. Перепустки на право пересування у комендантську годину не надав. За таких обставин працівники поліції правомірно зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , повідомивши йому цю підставу як причину зупинки (00:53:40-00:54:00).
Щодо не взяття до уваги поліцейськими документів, які, на думку ОСОБА_1 , свідчать про те, що він не вживає наркотичні засоби та не перебуває на обліку в нарколога апеляційний суд зауважує, що такий висновок датований 16.01.2024, натомість ОСОБА_1 був зупинений 08.03.2024.
Не перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння при огляді, що проводився 16 січня 2024 року, не виключає підозри щодо можливості перебування в стані наркотичного сп'яніння 08 березня 2024 року, а тому поліцейським правомірно не взято до уваги вказаний документ.
Апеляційний суд також відхиляє доводи про невжиття заходів щодо встановлення у ОСОБА_1 хоча б однієї ознаки наркотичного сп'яніння та твердження апелянта, що поліцейськими вказано ознаки наркотичного сп'яніння навмання, оскільки за приписами ст. 266 КУпАП та Інструкції саме з внутрішнього переконання поліцейського, що особа перебуває у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, випливає підстава для проведення огляду на відповідний стан сп'яніння.
За таких обставин констатовані поліцейськими ознаки наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 визнаються апеляційним судом як такі, що мали місце, оскільки поведінка, яка не відповідає обстановці - перебування у збудженому психологічному стані - підтверджуються відеозаписом із нагрудних камер поліцейських, а тому вимоги щодо проходження огляду в медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння була обґрунтованою.
Щодо доводів про безпідставне неврахування судом першої інстанції висновку, отриманого самим ОСОБА_1 , відповідно до якого він не перебуває в стані наркотичного сп'яніння апеляційний зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
ОСОБА_1 був зупинений о 00 год. 40 хв., протокол про адміністративне правопорушення складений о 01 год. 03 хв., відеозапис завершений о 01:58:34, час огляду, зазначений у наданому висновку 04 год. 50 хв.
Стаття 266 КУпАП не диференціює строк, протягом якого повинен бути проведений огляд залежно від виду сп'яніння, який інкримінується особі, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недопустимість наданого ОСОБА_1 висновку за результатами огляну на стан наркотичного сп'яніння, оскільки він проведений з пропуском 2-годинного строкуз моменту встановлення підстав для його здійснення.
Твердження апелянта, що він не відмовлявся від проходження огляду, а навпаки погоджувався пройти такий огляд з дотриманням процедури, що передбачена нормами чинного законодавства не відповідають обставина справи, оскільки з відеозапису вбачаються неодноразові законні вимоги працівників поліції про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я (00:37:48, 00:38:30) , на що ОСОБА_1 повідомляв різні причини відмови як-от: «не хочу їхати тому, що це далеко» (00:44:50), «я не поїду, я спати хочу» (00:48:00).
Вказані дії вірно кваліфіковані поліцейським як пасивна відмова та складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому поліцейським роз'яснено наслідки такої відмови та повідомлено про подальші дії поліції при оформленні адміністративних матеріалів (00:47:40).
Інші доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, розумних сумнів щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не викликають, порушень щодо порядку отримання доказів, що містяться в матеріалах справи не наводять, що в сукупності свідчить про формальність доводів апеляційної скарги, спрямованих на уникнення адміністративної відповідальності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції були дотримані, а висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильним, оскільки він відповідає обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.
Згідно з положеннями статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
За таких обставин апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова Печерського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року залишається без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Печерського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя О. В. Желепа