07 червня 2024 року справа № 580/2614/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
14.03.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.02.2021 до 24.02.2024;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.02.2021 до 24.02.2024.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на день звільнення з військової служби йому не виплачено у повному обсязі належне грошове забезпечення, а остаточний розрахунок з ним з індексації грошового забезпечення проведений лише 24.02.2024 на виконання рішення суду. Тому просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою від 08.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановив відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.
16.04.2024 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні. Зазначив, що оскільки рішенням Черкаського окружного адміністративного суду по справі №580/2861/23 було зобов'язано вчинити певну дію про нарахування і виплаті Позивачу сум, належних при звільненні, був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні, а також дана стаття не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.02.2021 №43 капітана ОСОБА_1 , оперативного чергового командного пункту в/ч НОМЕР_1 , звільненого наказом командувача повітряного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 15.02.2021 №9, з військової служби у запас за підпунктом “а” пункту 2 (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” вважати таким, що 26.02.2021 справи та посаду здав та з цієї дати виключений із списків особового складу частини, усіх видів забезпечення.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 у справі №580/382/22 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з 29 січня 2020 року по 26 лютого 2021 року перерахунок та виплату грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії), одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації за не використану щорічну основну відпустку, грошової компенсації за не використану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки та грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.
Випискою з рахунку позивача підтверджено виплату 26.01.2024 йому коштів в сумі 62454,97 грн. на виконання вказаного рішення суду.
У подальшому, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі №580/2861/23 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із встановленням базового місяця - січень 2008 року та виплатити індексацію грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум.
Випискою з рахунку позивача підтверджено виплату 24.02.2024 йому коштів в сумі 84638,96 грн. на виконання вказаного рішення суду.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся в суд з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував таке.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Однак, вищенаведені норми спеціального законодавства не містять норми щодо порядку та відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.
З цього приводу суд врахував правову позицію Верховного Суду у п.27 постанови від 18.12.2018 (справа №820/4619/16), що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню, згідно з якою за загальним правилом норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Тому наявні підстави застосувати для спірних правовідносин норми КЗпП.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП (у редакції до 19.07.2022) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Ст.117 КЗпП (у редакції до 19.07.2022) встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Як установлено судом, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.02.2021 №43 капітана ОСОБА_1 , оперативного чергового командного пункту в/ч НОМЕР_1 , звільненого наказом командувача повітряного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 15.02.2021 №9, з військової служби у запас за підпунктом “а” пункту 2 (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” вважати таким, що 26.02.2021 справи та посаду здав та з цієї дати виключений із списків особового складу частини, усіх видів забезпечення.
Натомість, за вирішенням спору щодо належних йому під час звільнення виплат позивач звернувся до адміністративного суду у 18.01.2022 (справа №580/382/22).
Суд зазначає, що спір у справі, яка розглядається, стосується питання застосування частини другої статті 117 КЗпП України у випадку, якщо безпосередньо після звільнення між працівником і роботодавцем не виникло спору щодо належних звільненому працівникові сум.
Так, що Верховний Суд уже викладав висновок щодо підстав для стягнення з роботодавця середнього заробітку відповідно до статті 117 КЗпП України у згаданому контексті.
У постанові від 04 грудня 2019 року у справі №825/742/16 Верховний Суд зазначив, що аналіз наведених положень свідчить про те, що підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 1 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення.
Підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника.
Незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду.
Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки.
Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні.
У справі №825/742/16 Верховний Суд з'ясував, що спір щодо невиплачених при звільненні сум між роботодавцем і працівником виник через значний час після звільнення. З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що у такому випадку підстави для застосування положень статті 117 КЗпП України відсутні.
Як установлено судом у цій справі, позивач був звільнений з військової служби 26.02.2021 і безпосередньо після звільнення у нього не виникло зауважень щодо нарахованих і виплачених йому сум, а до суду він звернувся 18.01.2022 (справа №580/382/22), тобто майже через рік після звільнення.
Отже, у цій справі спір про належні позивачеві суми при звільненні виник майже через рік після звільнення, у зв'язку з чим у спірних правовідносинах не настало передбачених у частині другій статті 117 КЗпП України умов для стягнення середнього заробітку.
Посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, зазначених висновків не спростовує, адже вказана справа стосувалася інших аспектів застосування статті 117 КЗпП України, а саме: чи припиняється обов'язок роботодавця виплатити середній заробіток за затримку розрахунку після прийняття судом рішення про стягнення відповідних сум, належних працівнику при звільненні.
У справі №821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, у зв'язку з чим відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
Суд також зазначає, що у справі №821/1083/17 позивачка за вирішенням трудового спору щодо неповного розрахунку звернулася у строк, що не перевищував двох місяців, тоді як у цій справі за вирішенням відповідного спору позивач звернувся через рік.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав покладення на відповідача обов'язку нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні на підставі положень статті 117 КЗпП України
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі №380/693/20.
Тому суд вважає необґрунтованими позовні вимоги зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу його середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.2, 6, 14, 242-245, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 .
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ