03 червня 2024 року справа № 580/3120/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
29.03.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене протоколом від 29.2.2024 №9, щодо позбавлення позивача статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Позов мотивовано тим, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків в органах Національної поліції. Тому позивач вважає, що відповідно до п.2 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання позивачу статусу інваліда війни. У зв'язку з цим відповідач незаконно скасував йому вже наданий статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Тому просив задовольнити позов.
Ухвалою суду від 03.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами та встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.
18.04.2024 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі з огляду на те, що аналіз Закону №3551-XII свідчить про те, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема, особи з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) у зв'язку із захистом Батьківщини, перебуванням на фронті або участю в бойових діях у мирний час.
Крім того, Міністерство у справах ветеранів України, листом від 11.05.2021 № 4713/02/09.4-21 надає роз'яснення про відсутність підстави для встановлення поліцейським (колишнім поліцейським) статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 2 частини другої статті 7 Закону №3551-XII, так як за інформацією Національної поліції України з питань належності поліцейських (колишніх поліцейських) до осіб рядового і поліцейського складу МВС та приналежності Національної поліції до військових формувань було зазначено, що законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у поліції, узагальнюючого поняття - особи рядового і начальницького складу, а Національна поліція як центральний орган виконавчої влади не належить до військових формувань.
Відповідач зазначає, що віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону №3551-XII безпосередньо пов'язано з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у статті 4 цього ж Закону, згідно з частиною першою якої ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Таким чином, визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «осіб з інвалідністю внаслідок війни» за змістом Закону №3551-ХІІ є те, що наданню особі такого статусу передує доведення факту безпосередньої участі у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Відповідно до довідки МСЕК від 06.07.2023 серії 12ААГ №057444 позивачу встановлено 2 групу інвалідності у зв'язку із травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків.
Рішенням відповідача, оформленим протоколом від 04.08.2023 №30, позивачу надано статус особи з інвалідністю, внаслідок війни відповідно до п.2 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У подальшому, рішенням комісії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради з питань встановлення громадянами пільгових статусів, оформленим протоколом від 29.02.2024 №9, вирішено позбавити позивача статусу особи з інвалідністю, внаслідок війни.
Підставою зазначено, що згідно з законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять (проходили) службу у поліції, узагальнюючого поняття - особи рядового і начальницького складу, а Національна поліція як центральний орган виконавчої влади не належить до військових формувань.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся в суд з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним обставинам, суд врахував таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XІІ).
Статтею 4 Закону № 3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни наведено у статті 7 Закону №3551-XII.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №3551-XIІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Пунктом 2 ч.2 ст.7 Закону №3551-XIІ встановлено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами;
Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначається Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Порядок).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Згідно з пунктом 7 Порядку "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.
Відповідно до пункту 10 Порядку "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Системний аналіз п.2 ч.2 ст.7 Закону №3551 дає підстави для висновку, що юридично значущими умовами для визначення права на встановлення статусу «особа з інвалідності внаслідок війни» на підставі вказаного пункту є те, що:
1) особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань;
2) такій особі встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Щодо належності позивача до особи з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ, суд погоджується з доводами позивача, що позивач відноситься до складу осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ, оскільки позивач проходив службу безпосередньо в органах внутрішніх справ та отримав захворювання, пов'язане з проходження служби в органах внутрішніх справ, що підтверджено постановою М(ВЛ)К від 25.04.2023 №6.
Разом з цим позивач не підпадає під дію п. 2 ч. 2 ст.7 Закону №3551 за другою ознакою, а саме: що такій особі встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами, з огляду на таке.
Так, відповідно до постанови М(ВЛ)К від 25.04.2023 №6, позивач отримав травму, пов'язану з виконанням службових обов'язків. Захворювання, так, пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Тобто із постанови М(ВЛ)К від 25.04.2023 №6 вбачається, що позивач отримав травму внаслідок виконання службових обов'язків, але захворювання позивача не пов'язані з виконанням службових обов'язків.
Крім того, суд зазначає, що віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону №3551-XII безпосередньо пов'язано з визначенням самого поняття "ветеран війни", яке міститься у статті 4 цього Закону.
Відповідно до статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Аналіз наведених положень дає підстави висновку про те, що інвалідність позивача не пов'язана з виконанням службових обов'язків в контексті статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (під час воєнних дій), а одержана внаслідок проходженням служби в поліції
Оскільки травма, яку отримав позивач та внаслідок якої встановлено інвалідність, не пов'язана із участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, тому позивач не може вважатися особою з інвалідністю внаслідок війни.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №824/32/19-а, від 18.11.2020 у справі №1140/2362/18 та від 02 квітня 2021 року у справі №0540/9350/18-а.
Також, Верховний Суд України у постановах від 20.01.2015 у справі №21-528а14 та від 06.11.2013 у справі №21-377а13 дійшов висновку про те, що не може вважатися інвалідом війни особа, інвалідність якої не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби в контексті статті 7 Закону №3551-XII, а одержана внаслідок виконання службових обов'язків.
Враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для встановлення позивачу статусу інваліда війни та, як наслідок, задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295 КАС України, суд
1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 .
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ