Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
12 червня 2024 р. № 520/8547/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати судді Московського районного суду м.Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди із застосуванням обмеження при нарахуванні у сумі 47320 грн на місяць за період з 18 квітня 2020 року по 05 серпня 2020 року;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату судді Московського районного суду м.Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 05 серпня 2020 року на підставі частин 2, 3, 5, 6 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду у 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року, а саме 235 132,13 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за вказаний період часу.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що дії відповідача, що полягають у виплаті суддівської винагороди у неналежному розмірі із застосуванням обмеження при нарахуванні у сумі 47320 грн на місяць, є протиправними та такими, що порушують її право на належний, справедливий і гарантований державою рівень матеріального забезпечення.
Ухвалою суду від 09.04.2024 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.
Представником відповідача надано до канцелярії суду відзив на позов, в якому він зазначає, що при нарахуванні та виплаті позивачу суддівської винагороди відповідач діяв на підставі, в межах і в спосіб, передбачені Конституцією України та законами України, як це передбачено частиною 2 статті 19 Конституції України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що наказом голови Московського районного суду м. Харкова №02-03/38 від 05.05.2015 позивача з 05.05.2015 зараховано на посаду судді вказаного суду.
Відрахована зі штату у зв'язку з звільненням у відставку згідно рішення Вищої ради правосуддя № 2312/0/15-20 від 30.07.2020, наказом голови Московського районного суду міста Харкова № 02-03/57 від 05.08.2020.
У квітні-серпні 2020 року відповідач нараховував і сплачував щомісяця позивачу суддівську винагороду у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, при цьому відповідач безпідставно і протиправно не застосовував і не сплачував суддівську винагороду позивачеві щомісяця у належному розмірі.
Позивач, вважаючи, що виплата суддівської винагороди здійснювалась їй відповідачем не у належному розмірі, чим порушено її право на належне матеріальне забезпечення, звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати судді Московського районного суду м.Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди із застосуванням обмеження при нарахуванні у сумі 47320 грн на місяць за період з 18 квітня 2020 року по 05 серпня 2020 року та зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату судді Московського районного суду м.Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 05 серпня 2020 року без застосування вказаного обмеження, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини щодо нарахування та виплати суддівської винагороди, врегульовані нормами Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402).
Згідно із ст. 130 Конституції України та ч. 2 ст. 135 Закону №1402, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Водночас, 13 квітня 2020 Верховною Радою України прийнято Закон №553-ІХ (далі - Закон №553-ІХ), яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29, а саме: "Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)”.
Зазначений Закон №553-ІХ набрав чинності 18 квітня 2020, після опублікування його у газеті Голос України від 17.04.2020 №68.
Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до статті 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Конституційним Судом України розглянуто конституційне подання Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 №1402-VIII, "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 №193-IX, "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 №1798-VIII, у п. 4.1 рішення за результатами розгляду якого Конституційний Суд України зазначив, що неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 № 6-рп/99, від 20 березня 2002 № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 №10-рп/2008, від 3 червня 2013 № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 № 11-р/2018, від 18 лютого 2020 № 2-р/2020.
Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 №6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 №3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2, абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 №11-р/2018).
Закон України №553-ІХ від 13 квітня 2020 про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" щодо зменшення розміру виплати суддівської винагороди не може бути застосований до визначення розміру виплати суддівської винагороди.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 була ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Першим і найголовнішим правилом ст. 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення ЕСПЛ у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Норми Закону України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” в аспекті з'ясування можливості їх застосування до спірних відносин не відповідають неодноразово описаному ЄСПЛ принципу якості закону.
Законом України №553-ІХ від 13 квітня 2020 про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", як і будь-яким іншим діючим нормативно-правовими актами не скасовані та не внесені зміни в чинні норми права, передбачені:
- ч. 2 ст. 135 Закону №1402 (визначає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами);
- ст. 130 Конституції України (визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій).
Вказані норми права є спеціальними та мають найвищу юридичну силу і тому підлягають обов'язковому виконанню.
Окрім того, рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 №10-/2020 у справі №1-14/2020 (230/20) щодо застосування Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 №553-IX (п.4) Конституційний Суд України вказав, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить ст. 6, ч. 2 ст. 19, ст. 130 Конституції України.
Одним із складових елементів конституційного принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності.
Конституційний Суд України зазначав, що юридичну визначеність слід розуміти через такі її складові елементи: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування) (абзац п'ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020).
Згідно з ч. 1 ст. 113 Конституції України, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Конституцією України встановлено, що виключно законами України визначається, зокрема, статус суддів (пункт 14 частини першої статті 92); незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України; вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (частини перша, друга статті 126); держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (перше речення частини першої, частина друга статті 130).
Отже, обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів.
Таким чином, положення ч.ч. 1, 3 ст. 29 Закону №294 суперечать статтям 1, 6, частинам першій, другій статті 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 55, частинам першій, другій статті 126, статті 130 Конституції України.
Конституційний Суд України вважає, що обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак такого роду обмеження має запроваджуватися пропорційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності до Конституції та законів України.
Таке обмеження також може застосовуватися й до суддів, однак після закінчення терміну його дії втрачені у зв'язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України.
На підтвердження розміру нарахованих позивачеві сум суддівської винагороди, розмірів застосованих обмежень та на підтвердження розміру посадового окладу судді відповідачем надані копії розрахункових листів, які в подальшому позивачем додані до позовної заяви.
Таким чином, дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди із застосуванням обмеження при нарахуванні у сумі 47320 грн на місяць за період з 18 квітня 2020 року по 05 серпня 2020 року є протиправними, а порушене право позивача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за спірний період підлягає поновленню шляхом зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 05 серпня 2020 року на підставі частин 2, 3, 5, 6 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду у 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату недоплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 05 серпня 2020 року у сумі 235 132,13 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за вказаний період часу, суд зазначає наступне.
У рішеннях по справах Клас та інші проти Німеччини, Фадєєва проти Росії, Єрузалем проти Австрії Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Нарахування та виплата недоплаченої суддівської винагороди з утриманням з неї передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті відноситься до виключної компетенції Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, яке є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня щодо фінансового забезпечення діяльності судів, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження та визначати конкретну суму, яка має бути нараховано та в подальшому виплачена позивачеві з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за вказаний період часу.
Тому, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61001, ЄДРПОУ 26281249), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області (вул. Бакуліна, 18, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61166, ЄДРПОУ 37874947) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати судді Московського районного суду м.Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди із застосуванням обмеження при нарахуванні у сумі 47320 грн на місяць за період з 18 квітня 2020 року по 05 серпня 2020 року.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату судді Московського районного суду м.Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 05 серпня 2020 року на підставі частин 2, 3, 5, 6 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду у 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов