13 червня 2024 року м. Рівне №460/4106/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2), за змістом якого просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №172050004245 від 29 березня 2024 року про відмову в призначені позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку за ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити позивачу з 22 березня 2024 року пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що набув право на призначення пільгової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки дотримано усі необхідні умови для призначення такої пенсії.
Ухвалою суду від 24.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, за змістом якого не погоджується з вимогами позову та просить відмовити у його задоволенні у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного для призначення відповідної пенсії періоду роботи та проживання у зоні гарантованого добровільного відселення. Звертає увагу на те, що початкова величина до позивача не застосовується, оскільки доказів, що підтверджують постійне його проживання або постійну роботу з 26.04.1986 по 31.07.1986 в зоні гарантованого добровільного відселення матеріали справи не містять. Також вказує, що факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення в с.Новаки в період з 1986 р. по 1992 р., не може бути підтверджений судовими рішеннями. До цього всього, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області звертає увагу на те, що підставою звернення до суду та предметом спору в даній справі є: рішення від 29.03.2024 №172050004245 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, а проживання позивача на території, яку обслуговує Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не може бути підставою для зобов'язання його вчиняти певні дії, оскільки визначальним фактором є визначення органу яким саме було прийнято спірне рішення, що є предметом розгляду у справі.
Відповідачем 2 до суду не подано відзив на позовну заяву.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Новаки Володимирецького району Рівненської області, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Володимирецьким РВ УМВС України в Рівненській області 30.03.2001.
Позивач є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 19.04.1996.
22.03.2024 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 29 березня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку. Дане рішення обґрунтовується тим, що рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 01 листопада 2022 року в справі №556/1961/22 та рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 19 лютого 2024 року в справі №556/97/24 не носять зобов'язального характеру в призначенні пенсії, тому Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вважає, що підстави для призначення пенсії позивачу відсутні.
У цьому рішенні органу Пенсійного фонду страховий стаж позивача становить 35 роки 04 місяців 26 днів. Період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 01.01.1993, становить 1 рік 5 місяців 18 днів.
Вказана заява позивача була розглянута за принципом екстериторіальності - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-XII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, Пенсія за віком, за вислуги років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-IV.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 55 Закону №796-XII, визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною 3 ст.55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років.
Суд зазначає, що підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-XII слугував факт відсутності необхідного періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення - 3 роки, станом на 01.01.1993.
Суд також зазначає, що ст.14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (ч.3 ст.65 Закону №796-XII).
Відповідно до ст.15 Закону №796-XII, довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17, від 08.05.2018 у справі №708/1022/17, від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а.
Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а.
Таким чином, факт видачі ОСОБА_1 уповноваженим органом держави посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» підтверджує факт проживання або роботи позивача станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи до суду надано не було.
Крім того, довідкою №02-58/509 від 12 грудня 2022 року підтверджується, що ОСОБА_1 з 29 листопада 1967 року по 09 вересня 1985 року, з 20 грудня 1989 року по 08 жовтня 1990 року та з 13 липня 1993 року по даний час зареєстрований та проживає в с.Новаки Вараського оайону Рівненської області. За цією довідкою період проживання позивача, починаючи з 20 грудня 1989 року по 08 жовтня 1990 року, становить 9 місяців 18 днів, а період проживання після 01 січня 1993 року становить близько 30 років.
Довідкою №02-56/749 від 08 грудня 2022 року підтверджується, що ОСОБА_1 проживав в с.Новаки Володимирецького (нині - Вараського) району Рівненської області, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, в наступні періоди: з 20.10.1987 по 24.11.1987 року (36 днів); з 28.11.1987 по 29.11.1987, з 05.12.1987 по 06.12.1987, з 12.12.1987 по 13.12.1987, з 19.12.1987 по 20.12.1987 (всього 8 днів); з 26.12.1987 по 31.01.1988 (37 днів); з 06.02.1988 по 07.02.1988, з 13.02.1988 по 14.02.1988, з 20.02.1988 по 21.02.1988, з 27.02.1988 по 28.02.1988, з 05.03.1988 по 08.03.1988, з 12.03.1988 по 13.03.1988, з 19.03.1988 по 20.03.1988, з 26.03.1988 по 27.03.1988, з 02.04.1988 по 03.04.1988, з 09.04.1988 по 11.04.1988, з 16.04.1988 по 17.04.1988, з 23.04.1988 по 24.04.1988, з 30.04.1988 по 03.05.1988, з 07.05.1988 по 09.05.1988, з 14.05.1988 по 15.05.1988, з 21.05.1988 по 22.05.1988, з 28.05.1988 по 30.05.1988, з 04.06.1988 по 05.06.1988, з 11.06.1988 по 12.06.1988, з 18.06.1988 по 19.06.1988, з 25.06.1988 по 26.06.1988 (всього 49 днів); з 02.07.1988 по 31.08.1988 (61 день); з 10.09.1988 по 11.09.1988, з 17.09.1988 по 18.09.1988, з 24.09.1988 по 25.09.1988, з 01.10.1988 по 02.10.1988, з 08.10.1988 по 09.10.1988, з 15.10.1988 по 16.10.1988, з 22.10.1988 по 23.10.1988, з 29.10.1988 по 30.10.1988, з 05.11.1988 по 06.11.1988, з 12.11.1988 по 13.11.1988, з 19.11.1988 по 20.11.1988, з 26.11.1988 по 27.11.1988, з 03.12.1988 по 04.12.1988, з 10.12.1988 по 11.12.1988, з 17.12.1988 по 18.12.1988 (всього 30 днів); з 24.12.1988 по 29.01.1989 (37 днів); з 04.02.1989 по 05.02.1989, з 11.02.1989 по 12.02.1989, з 18.02.1989 по 19.02.1989, з 25.02.1989 по 26.02.1989, з 04.03.1989 по 05.03.1989, з 11.03.1989 по 12.03.1989, з 18.03.1989 по 19.03.1989, з 25.03.1989 по 26.03.1989, з 01.04.1989 по 02.04.1989, з 08.04.1989 по 09.04.1989, з 15.04.1989 по 16.04.1989, з 22.04.1989 по 23.04.1989, з 29.04.1989 по 03.05.1989, з 06.05.1989 по 09.05.1989, з 13.05.1989 по 14.05.1989, з 20.05.1989 по 21.05.1989, з 27.05.1989 по 28.05.1989, з 03.06.1989 по 04.06.1989, з 10.06.1989 по 11.06.1989, з 17.06.1989 по 19.06.1989, з 24.06.1989 по 25.06.1989 (всього 48 днів); з 01.07.1989 по 26.08.1989 (57 днів); з 23.09.1989 по 24.09.1989, з 30.09.1989 по 01.10.1989, з 07.10.1989 по 08.10.1989, з 14.10.1989 по 15.10.1989, з 21.10.1989 по 22.10.1989 (всього 10 днів); з 24.10.1989 по 19.12.1989 року (57 днів); з 09.10.1990 по 21.10.1990 (13 днів); з 27.10.1990 по 28.10.1990, з 03.11.1990 по 04.11.1990, з 10.11.1990 по 11.11.1990, з 17.11.1990 по 18.11.1990, з 24.11.1990 по 25.11.1990, з 01.12.1990 по 02.12.1990, з 08.12.1990 по 09.12.1990, з 15.12.1990 по 16.12.1990, з 22.12.1990 по 23.12.1990 (всього 18 днів); з 29.12.1990 по 27.01.1991 (30 днів); з 02.02.1991 по 03.02.1991, з 09.02.1991 по 10.02.1991, з 16.02.1991 по 17.02.1991, з 23.02.1991 по 24.02.1991, з 02.03.1991 по 03.03.1991, з 08.03.1991 по 10.03.1991, з 16.03.1991 по 17.03.1991, з 23.03.1991 по 24.03.1991, з 30.03.1991 по 31.03.1991, з 06.04.1991 по 08.04.1991, з 13.04.1991 по 14.04.1991, з 20.04.1991 по 21.04.1991, з 27.04.1991 по 28.04.1991, з 01.05.1991 по 05.05.1991, з 09.05.1991 по 12.05.1991, з 18.05.1991 по 19.05.1991, з 25.05.1991 по 27.05.1991, з 01.06.1991 по 02.06.1991, з 08.06.1991 по 09.06.1991, з 15.06.1991 по 16.06.1991, з 22.06.1991 по 23.06.1991 (всього 50 днів); з 19.10.1991 по 20.10.1991, з 26.10.1991 по 27.10.1991, з 02.11.1991 по 03.11.1991, з 09.11.1991 по 10.11.1991, з 16.11.1991 по 17.11.1991, з 23.11.1991 по 24.11.1991, з 30.11.1991 по 01.12.1991, з 07.12.1991 по 08.12.1991, з 14.12.1991 по 15.12.1991, з 21.12.1991 по 22.12.1991 (всього 20 днів); з 28.12.1991 по 26.01.1992 (30 днів); з 01.02.1992 по 02.02.1992, з 08.02.1992 по 09.02.1992, з 15.02.1992 по 16.02.1992, з 22.02.1992 по 23.02.1992, з 29.02.1992 по 01.03.1992, з 07.03.1992 по 09.03.1992, з 14.03.1992 по 15.03.1992, з 21.03.1992 по 22.03.1992, з 28.03.1992 по 29.03.1992, з 04.04.1992 по 05.04.1992, з 11.04.1992 по 12.04.1992, з 18.04.1992 по 19.04.1992, з 25.04.1992 по 27.04.1992, з 01.05.1992 по 04.05.1992, з 09.05.1992 по 11.05.1992, з 16.05.1992 по 17.05.1992, з 23.05.1992 по 24.05.1992, з 30.05.1992 по 31.05.1992, з 06.06.1992 по 07.06.1992, з 13.06.1992 по 15.06.1992, з 20.06.1992 по 21.06.1992, 27.06.1992 по 28.06.1992, 04.07.1992 по 05.07.1992 (всього 52 дні); з 06.07.1992 по 01.08.1992 (27 днів); з 02.08.1992 по 31.08.1992 (30 днів); з 05.09.1992 по 06.09.1992, з 12.09.1992 по 13.09.1992, з 19.09.1992 по 20.09.1992, з 26.09.1992 по 27.09.1992, з 03.10.1992 по 04.10.1992, з 10.10.1992 по 11.10.1992, з 17.10.1992 по 18.10.1992, з 24.10.1992 по 25.10.1992, з 31.10.1992 по 01.11.1992, з 07.11.1992 по 08.11.1992, з 14.11.1992 по 15.11.1992, з 21.11.1992 по 22.11.1992, з 28.11.1992 по 29.11.1992, з 05.12.1992 по 06.12.1992, з 12.12.1992 по 13.12.1992, з 19.12.1992 по 20.12.1992, з 26.12.1992 по 27.12.1992 (всього 34 дні). Починаючи з 20 жовтня 1987 року по 27 грудня 1992 року, становить 734 дні (2 роки 4 дні).
Відповідно до довідки №324/03-12/22 від 26 грудня 2022 року ОСОБА_1 проживав в с.Хиночі Володимирецького (нині - Вараського) району Рівненської області з 24 червня 1991 року по 12 жовтня 1991 року. За цією довідкою період проживання позивача становить 3 місяці 18 днів.
Підставою для видачі довідки №02-56/749 від 08 грудня 2022 року та довідки №324/03-12/22 від 26 грудня 2022 року слугувало рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 01 листопада 2022 року в справі №556/1961/22, яке набрало законної сили 02 грудня 2022 року.
Випискою із наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 21 квітня 1986 року підтверджується, що рядовому ОСОБА_1 , водієві військової частини НОМЕР_3 , з 25 квітня 1986 року надано відпустку на 10 діб без урахуванням часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки і назад. Згідно цієї виписки із наказу рядового ОСОБА_1 направлено за місцем проживання - с.Новаки Володимирецького району Рівненської області.
На підставі даної виписки з наказу рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 19 лютого 2024 року в справі №556/97/24, яке набрало законної сили 21 березня 2024 року, встановлений факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 26 квітня 1986 року по 05 травня 1986 року постійно проживав в с.Новаки Володимирецького (нині - Вараського) району Рівненської області.
Наведеним підтверджується, що ОСОБА_1 набув право на початкову величину для зниження пенсійного віку, яка передбачена ст.55 Закону №796-XII.
У силу вимог ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року в справі №129/3151/16-а (адміністративне провадження №К/9901/30229/18) зазначено, що на підтвердження періоду проживання може бути належно встановлений факт (судове рішення, тощо).
Тобто, згідно вищеописаних довідок, витягу з наказу та судових рішень, які набрали законної сили, станом на 01 січня 1993 року, періодом проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення є 3 роки 1 місяць 19 днів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» с.Новаки та с.Хиночі Володимирецького (нині - Вараського) району Рівненської області віднесені до зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія).
Отже, факт постійного проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення - с.Новаки та с.Хиночі Володимирецького (нині - Вараського) району Рівненської області, становить більше 3-ох років станом на 01.01.1993 р. та до сьогодні дає йому право на зменшення пенсійного віку на 6 років (максимальний).
Згідно позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної у постанові від 07 травня 2024 року в справі №460/38580/22 (адміністративне провадження №К/990/634/24) «враховуючи наявність у позивачки посвідчення особи потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, яка підтверджує факт реєстрації та проживання позивачки на території гарантованого добровільного відселення більше 20 років, Верховний Суд констатує, що позивачка має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. При цьому суди попередніх інстанцій, неправильно застосувавши положення статті 55 Закону №796-ХІІ, дійшли помилкового висновку, що без застосування початкової величини зменшення пенсійного віку (3 роки) позивачка має право на зарахування тільки 6 повних років проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, що дасть їй право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки після досягнення неї віку 57 років».
В силу приписів ч.5 ст.242 КАС України практика Верховного Суду, описана в цьому судовому рішенні, враховується судом при вирішенні даної справи.
Суд зауважує, що другою обов'язковою умовою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII є наявність у особи відповідного страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
В силу статті 26 Закону №1058-IV, для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку чоловіки мають право за наявності страхового стажу у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Отже, для осіб, які набули право на зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-XII призначається пенсія за умови:
1. досягнення віку 60-6 = 54 роки;
2. наявності страхового стажу 31-6 = 25 років.
Матеріалами справи підтверджено, а відповідачами визнано, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії (22.03.2024) він досягнув 56 років та мав страховий стаж 35 років 04 місяці 26 днів.
Оскільки на момент вчинення дій щодо відмови у призначенні пенсії позивач відповідав критеріям, визначеним статтею 55 Закону №796-ХІІ та статтею 26 Закону №1058-ІV, суд дійшов висновку щодо протиправності такого рішення.
Відповідно до статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З урахуванням наведеного, а також з метою ефективного захисту права позивача на пенсію зі зниженням пенсійного віку, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22.03.2024.
Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати у сумі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, задовольнити.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №172050004245 від 29 березня 2024 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку за ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 22 березня 2024 року пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судовий збір у сумі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7,м. Вінниця,Вінницька обл.,21028, ЄДРПОУ/РНОКПП 13322403)
Суддя Д.Є. Махаринець