12 червня 2024 року м. Рівне №460/4249/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач 1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 3) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 04.03.2024 № 172450007806, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.04.2024 № 172450007806 про відмову у призначенні пенсії за віком, із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та здійснити нарахування пенсії, із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, зарахувавши до страхового стажу період роботи, зазначений в трудовій книжці НОМЕР_1 , а саме із 26.08.1991 по 31.12.1992.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 4 категорії. Він подав заяву про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте відповідачі 2, 3 прийняли рішення та відмовили у призначенні пенсії через відсутність документів, які підтверджують факт постійного проживання або постійної роботи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років. При цьому позивач вважає, що проживання його в населеному пункті, який відноситься до зони посиленого радіологічного контролю підтверджується відповідним посвідченням, рішенням суду та довідкою органу місцевого самоврядування. За наведених обставин позивач вважає, що йому протиправно відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, внаслідок чого порушено гарантоване державою право на пенсійне забезпечення. Просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 26.04.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 09.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву. У своїх запереченнях зазначив, що відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. Наголосив, що з поданих для призначення пенсії документів, а саме трудової книжки НОМЕР_2 позивач з 26.08.1991 по 31.12.1992 роки працював на Южно-Українському спеціалізованому управлінні “Гідроспецстрой” Миколаївської області (чиста зона). Постійне місце роботи позивача нерозривно пов'язане з його постійним місцем проживання, відтак факт роботи в Южно-Українському спеціалізованому управлінні “Гідроспецстрой” в Миколаївській області заперечує факт проживання його у зоні посиленого радіологічного контролю в (с. Балашівка) в період з 26.08.1991 по 31.12.1992 роки. А тому немає підстав для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, відтак просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідач 2 скористався правом на подання відзиву, у якому вказав, що право позивача на початкову величину зниження пенсійного віку на 4 роки відсутнє. Таким чином, немає підстав для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, через не підтвердження періоду роботи (проживання) станом на 01.01.1993 не менше 4 років. З урахуванням наведеного, відповідач просив суд позов залишити без задоволення.
Відповідач 3 відзив на позов не подав.
Оскільки розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, то у відповідності до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією паспорту громадянина України.
Копією посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого Рівненською обласною державною адміністрацією 02.11.1992 підтверджується, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 4).
26.02.2024 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 04.03.2024 № 1724550007806, прийнятим за принципом екстериторіальності, розглянуто заяву позивача та відмовлено у призначенні пенсії, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Підставою такої відмови зазначено, що станом на 1 січня 1993 позивач відпрацював (прожив) 3 роки 3 місяці 3 днів, тобто менше 4 років. Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.01.1993, період роботи не зараховано з 26.08.1991 по 31.12.1992, оскільки відсутній наказ і дата при звільненні, підпис уповноваженої особи, печатка при звільненні, що є порушенням Інструкції. А тому відсутні підстави для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
05.04.2024 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.04.2024 № 1724550007806, прийнятим за принципом екстериторіальності, розглянуто заяву позивача та відмовлено у призначенні пенсії, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Підставою такої відмови зазначено, що станом на 1 січня 1993 позивач відпрацював (прожив) 3 роки 3 місяці 3 днів, тобто менше 4 років. А тому відсутні підстави для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.01.1993, позивач з 26.08.1991 по 31.12.1992 працював у Южно-Українському спеціалізованому управлінні “Гідроспецстрой”.
Відповідно до довідки старостинського округу № 9 Рівненського району Рівненської області № 22 від 01.04.2022, позивач з 26.04.1986 по 03.05.1987, з 29.05.1989 по даний час 2022 рік проживає в с. Барашівка, Березнівського району Рівненської області, яке до 01.01.2015 відносилося до зони посиленого радіологічного контролю (4 зона).
Не погоджуючись з відмовою органу Пенсійного фонду у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у такому порядку: 2 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
В примітці до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше (ч.2 ст.55 Закону №796-XII).
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна робота у зазначеній зоні дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожні 3 повних роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років.
Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії не може перевищувати 5 років.
Судом встановлено, що підставою для прийняття пенсійним органом рішення про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку є те, що на його думку позивач станом на 01.01.1993 відпрацював (прожив) менше 4 років.
Необхідно вказати, що копією посвідчення підтверджується, що позивач є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Пред'явник має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Згідно з абз. 6 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (яка була чинною на момент видачі позивачу первинного посвідчення ) (далі Порядок - №51 ) передбачено, що особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.
Відповідно до п.2 Порядку №51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Зазначене кореспондується зі змістом частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ, згідно з якою посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №51 чітко визначено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а (№К/9901/1087/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Таким чином, надаючи особі посвідчення Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи, Громадянин, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю держава визнає за особою право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), підтверджує той факт, що з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року він постійно проживав у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 4 років, що дає право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Також, за змістом частин третьої та четвертої статті 15 Закону №796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідачі у відзивах на позовну заяву вказують, що відповідно до військового квитка НОМЕР_4 , позивач з 03.05.1987 по 31.05.1989 проходив військову службу в лавах радянської армії, що не можливо зарахувати до періоду постійного проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, оскільки не можливо встановити належність до території радіоактивного забруднення. Крім того, з поданих для призначення пенсії документів, а саме трудової книжки НОМЕР_2 позивач з 26.08.1991 по 31.12.1992 роки працював на Южно-Українському спеціалізованому управлінні “Гідроспецстрой” Миколаївської області (чиста зона).
Судом опрацьовано, що позивач з 03.05.1987 по 31.05.1989 проходив військову службу в лавах радянської армії та з 26.08.1991 по 31.12.1992 дійсно працював на Южно-Українському спеціалізованому управлінні “Гідроспецстрой” Миколаївської області (чиста зона).
Вказані обставини щодо проходження військової служби протягом вказаного періоду та роботи, позивач не заперечує.
Проте, посилання відповідачів на проходження військової служби та роботи у Южно-Українському спеціалізованому управлінні “Гідроспецстрой” Миколаївської області, на території, яка не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю, суд оцінює критично, оскільки дані щодо роботи в іншому місті не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у забрудненій зоні, що підтверджено довідкою та копією трудової книжки.
Відтак, загальний період проживання позивача станом на 01.01.1993 в зоні посиленого радіологічного контролю становить необхідних 4 роки (з 26.04.1986 по 03.05.1987, з 29.05.1989 по 01.01.1993).
Підстави для неврахування вказаної довідки органу місцевого самоврядування для визначення періоду проживання на території, яка відносить до 4 зони радіоактивного забруднення, відсутні.
Натомість відповідачі не надали суду доказів помилковості їх видання. Суд звертає, що довідка видана та скріплена підписами уповноважених осіб; на довідці містяться печатки установ; довідка видані на підставі записів у погосподарських книгах за відповідні роки.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що рішення відповідачів 2, 3 про відмову позивачу у призначенні пенсії, із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України №796-XII від 28.02.1991, з підстав відсутності необхідного періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, є протиправними та підлягають скасуванню.
Отже, враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує факт проживання позивача на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4) та наявності необхідного страхового стажу, суд дійшов висновку про достатність підстав для призначення їй пенсії із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України №796-XII від 28.02.1991.
При цьому суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23, згідно з якою дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Чернівецькій та Дніпропетровській областях.
А відтак, у задоволенні решти вимог (зобов'язання ГУ ПФУ в Рівненській області призначити пенсію) - позивачу слід відмовити.
Разом з тим, зважаючи на те, що позивач двічі звертався із заявами про призначення пенсії, то суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити пенсію позивачу, так як він приймав останню відмову у призначенні пенсії.
У спірних рішеннях вказано, що страховий стаж позивача становить 29 років 9 місяців 12 днів на момент подання заяви про призначення пенсії.
До страхового стажу не зараховано згідно із трудової книжки НОМЕР_2 , період роботи з 26.08.1991 по 31.12.1992 роки працював на Южно-Українському спеціалізованому управлінні “Гідроспецстрой” Миколаївської області, оскільки відсутній наказ і дата при звільненні, підпис уповноваженої особи, печатка при звільненні, що є порушенням Інструкції.
Суд зауважує, що відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 “Про трудові книжки працівників”, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки, аналогічні за своїм змістом, містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Судом з'ясовано, що позивачем представлено пенсійному органу, при зверненні із заявою про призначення пенсії, копію трудової книжки НОМЕР_2 , яка підтверджує період роботи позивач з 26.08.1991 по 31.12.1992 у Южно-Українському спеціалізованому управлінні “Гідроспецстрой” Миколаївської області.
Отже, відповідачами безпідставно відмовлено у зарахуванні цього періоду роботи до страхового стажу позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі як суб'єкти владних повноважень не довели правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє часткове підтвердження в ході судового розгляду. Отже, поданий позов належить задовольнити частково.
Враховуючи положення ч.3 ст.139 КАС України, судовий збір, сплачений за подання цього позову, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 04.03.2024 № 172450007806, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.04.2024 № 172450007806 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити з 25.02.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком, із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зарахувавши до страхового стажу період його роботи з 26.08.1991 по 31.12.1992 у Южно-Українському спеціалізованому управлінні “Гідроспецстрой”, зазначений в трудовій книжці НОМЕР_1 .
В задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати на суму 605,60 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати на суму 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 12 червня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області (пл. Центральна, 3,м. Чернівці,Чернівецька обл.,58002, ЄДРПОУ/РНОКПП 40329345) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Січеславська Набережна, 17,м. Дніпро,Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49000, ЄДРПОУ/РНОКПП 21910427)
Суддя Д.П. Зозуля