12 червня 2024 року м. Рівне №460/4830/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.04.2024 № 172050005895 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС;
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, у відповідності до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 27.03.2024, із зарахуванням до страхового стажу всіх періодів роботи та навчання які зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 , а також періоду догляду за дітьми: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до досягнення ними 3-річного віку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 3 категорії. Він подав заяву про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте відповідач прийняв рішення та відмовив у призначенні пенсії через відсутність документів, які підтверджують факт постійного проживання або постійної роботи в зоні гарантованого добровільного відселення. При цьому позивач вважає, що проживання в населеному пункті, який відноситься до зони гарантованого добровільного відселення підтверджується відповідним рішенням суду та довідкою органу місцевого самоврядування. За наведених обставин позивач вважає, що їй протиправно відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, внаслідок чого порушено гарантоване державою право на пенсійне забезпечення. Просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 09.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що за результатами розгляду наданих позивачем документів встановлено, що страховий стаж позивача становить 26 років 05 місяців 13 днів. За наданими документами період роботи (проживання) особи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить - 2 роки 7 місяців 7 днів. При цьому, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення у Порядку № 22-1, немає. З огляду на зазначене прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, оскільки факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення в с. Кошмаки, Вараського району, Рівненської області з 26.04.1986 по 01.07.1989 роки, не може бути підтверджений рішенням суду. Окрім того, згідно з паспортними даними, місцем реєстрації позивача є - м. Вараш з 03.08.1993 року Більше того, відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 24.05.2007, 14.05.2007 року в м. Вараш народився син позивачки - ОСОБА_4 , а також зазначено місце її народження м. Вараш. Наголошує, що початкова величина до позивача не застосовується, оскільки доказів, що підтверджують постійне проживання або постійну роботу з 26.04.1986 по 31.07.1986 в зоні гарантованого добровільного відселення матеріали справи не містять, а тому позивач не має права на початкову величину заниження пенсійного віку на 3 роки. Тобто, у разі відсутності права на початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки (у зоні гарантованого добровільного відселення) та водночас за наявності станом на 01.01.1993 не менше 3 років проживання чи роботи у зазначеній зоні, право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 6 років особа набуває за умови проживання чи роботи в зазначеній зоні не менше 12 років. З підстав наведених у відзиві, просив позовні вимоги залишити без задоволення.
Оскільки розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, то у відповідності до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією паспорту громадянина України.
Копією посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого Рівненською обласною державною адміністрацією 20.12.2002 підтверджується, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
27.03.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.04.2024 № 172050005895, розглянуто заяву позивача та відмовлено у призначенні пенсії, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Підставою такої відмови зазначено, що до загального страхового стажу враховано 26 років 05 місяць 13 днів. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення у Порядку № 22-1, немає. З огляду на зазначене прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, оскільки факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення в с. Кошмаки, Вараського району, Рівненської області з 26.04.1986 по 01.07.1989 роки, не може бути підтверджений рішенням суду. А тому відсутні підстави для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Крім того, в оскаржуваному рішенні вказано, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_4 від 04.08.1989, оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: на першій сторінці (титульний аркуш) трудової книжки відтиск печатки непридатний для читання. Не враховано період догляду за дитиною 18.03.2001 р.н., згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 29.03.2001 , оскільки відсутня відмітка про видачу паспорта; не враховано період догляду за дитиною 14.05.2007 р.н., згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 24.05.2007, оскільки відсутня відмітка про видачу паспорта .
Судом з'ясовано, що рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 15.02.2024 по справі №556/3463/23 встановлено факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення в с. Кошмаки Володимирецького (нині- Вараського) району Рівненської області з 26.04.1986 по 01.07.1989.
Згідно з довідкою Рафалівської селищної ради № 267 від 25.03.2024 року, долученої до позовної заяви, позивачка проживала та була зареєстрована в с. Кошмаки Вараського району Рівненської області з 01.07.1989 по 02.08.1993, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 204 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
В примітці до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше (ч.2 ст.55 Закону №796-XII).
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна робота у зазначеній зоні дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 повних роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років.
Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії не може перевищувати 6 років.
Судом встановлено, що підставою для прийняття пенсійним органом рішення про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку є те, що на його думку позивач не має права на початкову величину заниження пенсійного віку на 3 роки.
З цього приводу суд зазначає таке.
Із аналізу наведених вище правових норм вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 01.01.1993 не менше 3 років.
При цьому, особам, які додатково проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з моменту аварії по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки.
Необхідно звернути увагу, що перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1).
Згідно з пунктом 2.1 Порядку 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додається, зокрема, документ, який засвідчує особливий статус особи, а саме посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Отже, у довідці має бути зазначено період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, та така має бути видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями). При цьому, законодавець не встановив та не затвердив певного зразка довідки та вимог до неї.
Згідно з довідкою Рафалівської селищної ради № 267 від 25.03.2024 року, долученої до позовної заяви, позивачка проживала та була зареєстрована в с. Кошмаки Вараського району Рівненської області з 01.07.1989 по 02.08.1993, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Судом також з'ясовано, що згідно даних диплому ЛТ №984366 позивач з 01.09.1985 по 30.06.1989 проходила навчання на денній формі у Львівському електротехнікумі зв'язку Міністерства зв'язку СРСР в м. Львів що не належить до зони гарантованого добровільного відселення (чиста зона).
Водночас, рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 15.02.2024 по справі №556/3463/23 встановлено факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення в с. Кошмаки Володимирецького (нині- Вараського) району Рівненської області з 26.04.1986 по 01.07.1989.
В силу ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, вказаним рішенням суду підтверджується період проживання позивача з моменту аварії на ЧАЕС по 31 липня 1986 року.
Відтак, у позивача наявна початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки, яка зараховується до обрахунку періоду проживання позивача у забрудненій зоні.
Посилання відповідача на навчання позивача у Львівському електротехнікумі зв'язку Міністерства зв'язку СРСР в м. Львів, на території, яка не відноситься до зони гарантованого (добровільного) відселення, суд оцінює критично, оскільки дані щодо навчання в іншому місті не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого (добровільного) відселення, що встановлено судом.
Матеріалами справи підтверджується, що зазначені вимоги Порядку 22-1 позивачем дотримані, оскільки останнім надано пенсійному органу як копію посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи, так і довідку про період проживання на відповідній території, видану відповідною сільською радою, тобто органом місцевого самоврядування.
Також, рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 15.02.2024 по справі №556/3463/23 встановлено факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення в с. Кошмаки Вараського району Рівненської області з моменту аварії на ЧАЕС по 31 липня 1986 року.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, с. Кошмаки Володимирецького району Рівненської області відносяться до зони гарантованого добровільного відселення.
Суд констатує, що у позивача наявне посвідчення потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, рішення суду про встановлення факту проживання у зоні гарантованого добровільного відселення (26.04.1986 по 01.07.1989) та довідка органу місцевого самоврядування, що підтверджує факт проживання позивача у періоди з 01.07.1989 по 02.08.1993 на території зони гарантованого добровільного відселення (категорія 3).
А відтак, враховуючи загальний період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення та те, що позивач має право на початкову величину зниження пенсійного віку (3 роки), суд дійшов висновку, що позивач має право на зниження пенсійного віку на 6 років (3 роки початкова величина та на 1 рік за кожний рік проживання, роботи).
З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку, що період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення є достатнім для призначення йому з 27.03.2024 пенсії із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України №796-XII від 28.02.1991.
Крім того, підлягають також задоволенню позовні вимоги про зарахування до страхового стажу всіх періодів роботи та навчання, які зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 , а також періоду догляду за дітьми: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до досягнення ними 3-річного віку, з огляду на таке.
Згідно з статтею 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положенням частини другої статті 24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також: ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
За змістом ст. 181 Кодексу законів про працю України, що узгоджується з положеннями ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю.
Отже, до загального стажу, що дає право на пенсію за віком, зараховується час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
Згідно матеріалів справи, до заяви про призначення пенсії від 27.03.2024 позивачем додавалось, окрім іншого, і свідоцтва про народження дітей № НОМЕР_7 та № НОМЕР_8 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Доказів неправдивості або недостовірності відомостей, що зазначені у свідоцтвах, відповідачем у рішенні про відмову у призначенні пенсії не наведено.
Згідно спірного рішення, позивачеві період догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку не зараховано, оскільки як відсутня відмітка про отримання паспорта.
Проте, слід вказати, що згідно пункту 11 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637 (чинного на момент виникнення спірних відносин), час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Крім того, суд вважає хибними посилання відповідача на відсутність підстав для зарахуванню до страхового стажу періодів роботи та навчання позивача, які зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 , з тих підстав, що на першій сторінці (титульний аркуш) трудової книжки відтиск печатки непридатний для читання.
Суд зауважує, що відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 “Про трудові книжки працівників”, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки, аналогічні за своїм змістом, містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Судом з'ясовано, що позивачем представлено пенсійному органу, при зверненні із заявою про призначення пенсії, копію трудової книжки НОМЕР_1 .
Отже, відповідачем безпідставно відмовлено у призначені пенсії, оскільки відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Разом з тим, в силу зазначених приписів Порядку № 22-1 працівник пенсійного органу під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів та відповідність оформлення таких вимогам законодавства з метою забезпечення не лише реалізації права особи на призначення та отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, а тому сумніви останнього щодо обґрунтованості видачі документів, зокрема, трудової книжки, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у врахуванні такої при призначенні (перерахунку) пенсії.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення від 03.04.2024 № 172050005895 прийняте ГУ ПФУ в Рівненській області не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому це рішення є протиправним та підлягає скасуванню відповідно.
Відтак, необхідно задовольнити позовну вимогу позивача про призначення пенсії за віком та зарахування до страхового стажу періодів роботи.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.
Відповідач, як суб'єкти владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Оскільки судом встановлений факт наявності порушеного права позивача з боку відповідача, то поданий позов необхідно задовольнити повністю.
Враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС України, судовий збір, сплачений за подання цього позову, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.04.2024 № 172050005895 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, у відповідності до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 27.03.2024, із зарахуванням до страхового стажу всіх періодів роботи та навчання, які зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 , а також періоду догляду за дітьми: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до досягнення ними 3-річного віку.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області витрати по сплаті судового збору на суму 1211,20грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 12 червня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_9 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Д.П. Зозуля