про повернення позовної заяви
13 червня 2024 року м. Рівне №460/4944/24
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Гудими Н.С., після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
доВійськова частина НОМЕР_1
про визнання протиправними рішень (наказів), зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення (наказу) про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді догани, рішення (наказу) в частині невиплати в повному обсязі грошового забезпечення (премії) та додаткової винагороди за листопад 2023 року пропорційно до часу безпосередньої участі у виконанні бойових завдань у складі оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (за період з 01.11.2023 по 13.11.2023, з 24.11.2023 по 30.11.2023 та зобов'язання нарахувати і виплатити передбачене постановою КМУ №168 від 28.02.2022 грошове забезпечення у повному обсязі та додаткову винагороду за листопад 2023 року пропорційно до часу безпосередньої участі у виконанні бойових завдань у складі оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (за період з 01.11.2023 по 13.11.2023, з 24.11.2023 по 30.11.2023.
Ухвалою суду від 14.05.2024 позовну заяву залишено без руху.
03.06.2024 на адресу суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення та долучення доказів.
Розгляд вказаної заяви здійснюється судом 13.06.2024, позаяк з 27.05.2024 головуючий суддя перебувала у відпустці.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з такого.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин 1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
За правилами ч.5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом з тим, положення статті 233 КзпП України в частині, що стосується строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 ст.122 КАС України. Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22.
Правилами ст.233 КЗпП України (у редакції, що діяла до 18.07.2022) було встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Перебування особи на публічній службі є однією з форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю.
Таким чином, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Поряд з цим, статтею 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022 і на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Зазначене в сукупності дає підстави для висновку, що відповідно до положень ст.233 КЗпП України в чинній редакції для звернення до суду військовослужбовців щодо виплати грошового забезпечення застосуванню підлягає тримісячний строк звернення до суду в такій категорії спорів.
Як свідчать матеріали справи, предметом позову, зокрема, є нарахування і виплата грошового забезпечення за листопад 2023 року.
З даним позовом позивач звернувся до суду лише 10.05.2024, тобто із пропуском тримісячного строку, встановленого ст.233 КЗпП України.
При цьому, у позовній заяві позивач стверджує, що про невиплату у повному обсязі грошового забезпечення за листопад 2023 року він був обізнаний в грудні 2023 року.
Більше того, матеріали справи свідчать, що 21.12.2023 позивач звертався до відповідача з рапортом про вжиття заходів для виплати коштів за листопад 2023 року, до якого долучив постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 06.11.2023 у справі №572/4734/23 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.3 ст.172-20 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
У листі від 15.01.2024 у відповідь на його звернення Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено позивачу, що здійснення преміювання та розміри преміювання військовослужбовців є правом командира військової частини та застосовується відповідно до Порядку №260, не є засобом покарання чи видом дисциплінарного покарання, а належить до видів щомісячного грошового забезпечення, що може відрізнятися, залежно від їх особистого внеску в загальні результати служби. Зазначено, що закриття судом провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача звільняє його від адміністративної відповідальності, однак не впливає на розміри фінансової виплати премії та додаткової винагороди, які було визначено рішенням командира військової частини НОМЕР_1 відповідно до Порядку №260.
Таким чином, позивачу як на час виплати грошового забезпечення у грудні 2023 року, так і на час отримання відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2024 за результатами розгляду його рапорту було достеменно відомо про ненарахування та невиплату йому спірних сум грошового забезпечення за листопад 2023 року, що є предметом розгляду у цій справі.
Поряд з цим, суд зауважує, що твердження позивача про звернення до відповідача з рапортами про надання йому копій (витягів) з наказів №90-ОД від 10.11.2023 "Про результати службового розслідування" та №746-АГД від 01.12.2023 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права стосовно отримання сум грошового забезпечення і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Крім того, у разі неможливості отримати певні докази самостійно, позивач не позбавлений права заявляти клопотання про їх витребування судом.
У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що у зв'язку із особливостями військової служби, яка полягає в необхідності виконання завдань за призначенням, можливість розпоряджатися власним часом та скористатися правовою допомогою є доволі умовною, що стало визначальним для появи можливості звернутися до суду з цим позовом.
Поряд з цим жодних обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення ОСОБА_1 та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, позивачем не вказано, будь-яких доказів на їх підтвердження суду не надано.
Натомість, суд зауважує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Зазначені позивачем у заяві підстави поновлення строків звернення до суду з позовом є необґрунтованими, а тому суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.
Так, згідно з ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За правилами п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений ст.122 КАС України (з урахуванням ст. 233 КЗпП України) строк звернення до суду з цим позовом, а обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку позивачем не наведено та не доведено, то суд дійшов висновку про повернення позовної заяви з підстав, визначених п.9 ч.4 ст. 169 КАС України.
Керуючись статтями 169, 241, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд,-
Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 13 червня 2024 року
Суддя Н.С. Гудима