12 червня 2024 року м. Рівне №460/2120/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за № 046450013084 від 11.01.2024, щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 09.04.1987 по 05.09.1989, з 09.11.1995 по 09.08.1996, з 25.03.1991 по 25.01.1992, з 01.09.1997 по 30.09.1998, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 10.12.1981;
визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за №046450013084 від 11.01.2024, щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 09.04.1987 по 05.09.1989, з 09.11.1995 по 09.08.1996, з 25.03.1991 по 25.01.1992, з 01.09.1997 по 30.09.1998, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 10.12.1981;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкве державне пенсійне страхування", з урахуванням рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії за віком. Однак рішенням відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Таке рішення позивач вважає протиправним та просить суд скасувати його. З підстав наведених у позові, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 01.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції, що правомірно було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком з врахуванням ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж, а саме 30 рік.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
05.01.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області № 046450013084 від 11.01.2024 розглянуто заяву позивача та відмовлено у призначенні пенсії.
Підставою такої відмови зазначено, що до загального страхового стажу не зараховано:
період роботи з 09.04.19847 по 05.09.1989, оскільки виправлення в наказі на прийняття;
період роботи з 09.11.1995 по 09.08.1996, оскільки дописано наказ звільнення;
період роботи з 25.03.1991 по 25.01.1992, оскільки не завірено печаткою та відсутній підпис відповідальної особи;
період роботи з 01.09.1997 по 30.09.1998, оскільки виправлення в даті наказі на прийняття.
Страховий стаж ОСОБА_1 становить 24 роки 9 місяців 3 дні.
Не погоджуючись із відмовою у призначенні пенсії відповідача, та вважаючи її протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV, в редакції чинній на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії).
Частиною 1 статті 24 вказаного Закону визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом
Так, суд зазначає, що згідно статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників був врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310 (далі - Основні положення).
Відповідно до пунктів 1, 2, 5, 6 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника та у розділі ІV Відомості про роботу вказуються відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис, а в розділі V Трудова участь у громадському господарстві - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Основних положень трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність.
Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
З аналізу рішення про відмову у призначенні пенсії № 046450013084 від 11.01.2024, встановлено, що відповідач не зарахував до страхового стажу позивача періоди його роботи, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.12.1981, а саме: з 09.04.19847 по 05.09.1989, оскільки виправлення в наказі на прийняття; з 09.11.1995 по 09.08.1996, оскільки дописано наказ звільнення; з 25.03.1991 по 25.01.1992, оскільки не завірено печаткою та відсутній підпис відповідальної особи; з 01.09.1997 по 30.09.1998, оскільки виправлення в даті наказі на прийняття.
Суд звертає увагу на те, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 10.12.1981 щодо даного періоду роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги періоди трудової діяльності згідно із трудової книжки НОМЕР_1 від 10.12.1981 при розрахунку стажу позивача.
Суд також зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Отже, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі й не зарахування періоду роботи до страхового стажу.
Аналогічна за змістом позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17) та від 06.03.2018, 29.03.2019, у справі № справа №548/2056/16-а (№К/9901/44334/18), у справі №754/14898/15-а, яку суд відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України враховує при ухваленні рішення у даній справі.
Разом з тим, органи Пенсійного фонду України наділені компетенцією здійснювати перевірку відомостей про особу, зокрема при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для призначення їй пенсії і реалізація такого обов'язку покликана забезпечити непорушне конституційне право кожного на пенсійне забезпечення.
Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі п.4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з нормами п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Водночас, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів чи допомоги позивачу в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу.
З аналізу норм пенсійного законодавства вбачається, що у зв'язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком управління зобов'язане перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв Пенсійний орган обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.
Таким чином, вважаються безпідставними висновки відповідача про неможливість зарахування періоду роботи позивача, згідно із трудової книжки НОМЕР_1 від 10.12.1981, періодів роботи позивача з 09.04.1987 по 05.09.1989, з 09.11.1995 по 09.08.1996, з 25.03.1991 по 25.01.1992, з 01.09.1997 по 30.09.1998, через наявні неточності в трудовій книжці, оскільки певні недоліки щодо заповнення документів не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення № 046450013084 від 11.01.2024, прийняте ГУ ПФУ в Рівненській області не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому це рішення є протиправним та підлягає скасуванню відповідно.
Отже, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення № 046450013084 від 11.01.2024 про відмову у призначенні пенсії, зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області зарахувати до страхового стажу роботи періоди: згідно із трудової книжки НОМЕР_1 від 10.12.1981 періоди роботи з 09.04.1987 по 05.09.1989, з 09.11.1995 по 09.08.1996, з 25.03.1991 по 25.01.1992, з 01.09.1997 по 30.09.1998 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової позиції суду, викладеної у даному рішенні.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 046450013084 від 11.01.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.12.1981, з 09.04.1987 по 05.09.1989, з 09.11.1995 по 09.08.1996, з 25.03.1991 по 25.01.1992, з 01.09.1997 по 30.09.1998, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.01.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової позиції суду, викладеної у даному рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 12 червня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя У.М. Нор