12 червня 2024 року м. РівнеСправа №460/19767/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративної справи за позовом:
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача у невиплаті позивачу в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 ;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення безвісно відсутнього старшого солдата ОСОБА_3 з 06.09.2022 (дата його зникнення безвісти) по березень 2023 року включно у розмірі 644569,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.09.2022 під час виконання бойового завдання зник безвісти військовослужбовець старший солдат ОСОБА_3 . 02.11.2022 позивачем було подано через ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про виплату грошового забезпечення від 02.11.2022 для подальшої передачі до ВЧ НОМЕР_1 в інтересах спільної з ОСОБА_3 дочки ОСОБА_2 . Оскільки виплати грошового забезпечення позивач не отримувала, а рішення про відмову у їх виплаті для позивача у терміни, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" не надходило, то представник позивача 27.12.2022, 07.02.2023 та 27.02.2023 зверталася до відповідача з адвокатськими запитами. У відповіді на останній запит відповідач зазначив, що оскільки заява матері військовослужбовця надійшла першою, а заява позивача надійшла пізніше і, начебто, не в повному обсязі, то наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 09.12.2022 №348 прийнято рішення виплачувати грошове забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022 №168, з розрахунку 100000 грн на місяць близьким родичам безвісно відсутнього військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_3 з 06.09.2022 рівними частками, позивачу та матері ОСОБА_4 .
Позивач вважає, що таке рішення командира військової частини суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884, оскільки позивач не отримувала рішення про відмову у виплаті у зв'язку із неподанням в повному обсязі документів, зазначених у п. 4 Постанови № 884. Зазначила також про незаконність розподілу грошового забезпечення між позивачем та матір'ю зниклого безвісти військовослужбовця, оскільки на момент винесення наказу №348 у відповідача були наявні заяви і від матері ОСОБА_4 , і від позивача, а тому при прийнятті рішення потрібно було зважати саме на те, хто відповідно до Постанови № 886 має право на грошове забезпечення. Крім того, зазначила, що судовий наказ про стягнення аліментів на її користь було надано у військову частину неналежним суб'єктом (матір'ю військовослужбовця ОСОБА_4 ), а отже виконувати його відповідач не мав права. Тому вважає незаконним стягнення аліментів із ОСОБА_3 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_6. Підсумовуючи викладене зазначила, що оскільки за виплатою грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_3 звернулася позивач, законний представник неповнолітньої дитини, яка не відмовлялася від виплат, то відповідач неправомірно виплачував грошове забезпечення ОСОБА_4 (матері військовослужбовця ОСОБА_3 ). Підстав для поділу грошового забезпечення у відповідача не було, а така можливість взагалі не передбачена Постановою № 886. Тому, сума яка підлягає виплаті позивачу, становить 775406,04 грн. Враховуючи, що позивачу частково було виплачено кошти, цільове призначення яких "Pererakhuvannia alimentiv utrym..." у розмірі 130836,90 грн, то сума заборгованості відповідача становить 644569,14 грн. Вважає, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки всупереч вимогам чинного законодавства, отримавши заяву від 02.11.2022 з доданими документами, відповідач не розглянув її та подані разом з нею документи протягом 15 днів, та не прийняв рішення за результатами їх розгляду (щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення).
Ухвалою від 22.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву, а позивачем - відповіді на відзив.
Враховуючи, що зареєстроване місцезнаходження відповідача на тимчасово окупованій території України (ІНФОРМАЦІЯ_5, АДРЕСА_3), а підтвердження про наявність у відповідача електронного кабінету в підсистемі «Електронний суду» на час відкриття провадження у справ не було, то надсилання копії вищевказаної ухвали та копії позовної заяви з додатками здійснено судом 30.08.2023 на електронну поштову адресу, зазначену позивачем у позові: ІНФОРМАЦІЯ_2
Відповідно до отриманого судом сповіщення за вказаною адресою повідомлення не було доставлено.
05.02.2024 від відповідача засобами електронного поштового зв'язку надійшла заява, у якій відповідач просив направити копію позовної заяви з додатками на електронну поштову адресу ВЧ НОМЕР_1 : ІНФОРМАЦІЯ_2
07.02.2024 здійснено надсилання відповідачу на вказану електронну поштову адресу супровідним листом за №460/19767/23/1350/24 від 06.02.2024 копії ухвали від 22.08.2023 у справі №460/19767/23 та копії позовної заяви з додатками.
Відповідно до отриманого судом сповіщення за вказаною адресою було успішно доставлено повідомлення 07.02.2024.
У встановлений судом строк відповідач відзиву не подав.
Клопотань про продовження процесуального строку для надання відзиву із зазначенням причин від відповідача не надходило.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.
ОСОБА_3 є військовослужбовцем Збройних Сил України, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 07.08.2022 №221 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
06.09.2022 військовослужбовець ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій поблизу Бахмутського району Донецької області зник безвісти, що підтверджується сповіщенням № 364 від 03.10.2022, адресованим ОСОБА_1 як його дружині.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 22.09.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сарненського районного управління юстиції у Рівненській області, ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
02.11.2022 ОСОБА_1 звернулася до командира ВЧ НОМЕР_1 із заявою про виплату грошового забезпечення відповідно до п. 4, 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, яка надіслана через ІНФОРМАЦІЯ_1 і зареєстрована за вх.№3776 від 02.11.2022.
До вказаної заяви позивачем було долучено: копію паспорта ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про народження дитини ОСОБА_2 ; копію довідки про присвоєння індивідуального податкового номера; банківські реквізити для отримання грошового забезпечення.
У зв'язку з неотриманням таких виплат, а також неотриманням рішення про відмову у їх виплаті представник позивача адвокат Авраменко Юлія Сергіївна звернулася до військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом за вих. № 27 від 27.12.2022, у якому просила надати копію рішення щодо виплати грошового забезпечення з 06.09.2022 або відмову у виплаті грошового забезпечення за заявою ОСОБА_1 .
За відсутності відповіді на запит представник позивача звернулася до відповідача з адвокатським запитом за вих. № 07 від 07.02.2023, у якому просила: 1) надати копію рішення щодо виплати грошового забезпечення з 06.09.2022 або відмову у виплаті грошового забезпечення за заявою ОСОБА_1 ; 2) відповісти на питання: "На підставі чого було нараховано та сплачено аліменти?"
У зв'язку з неотриманням відповіді на запит представник позивача повторно звернулася до відповідача з адвокатським запитом за вих. № 28 від 27.02.2023 аналогічного змісту.
Листом від 09.03.2023 №1/175 відповідач на адвокатський запит за вих. № 28 від 27.02.2023 повідомив, що згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 09.12.2022 №348 прийнято рішення виплачувати грошове забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, з розрахунку 100000 грн на місяць близьким родичам безвісно відсутнього військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_3 з 06.09.2022 рівними частками дружині, матері неповнолітньої дитини, ОСОБА_1 , 1991 р.н., та матері ОСОБА_4 , 1963 р.н. Крім того, зазначено, що заява матері військовослужбовця ОСОБА_4 надійшла першою та у повному обсязі. Заява ОСОБА_1 надійшла пізніше та не в повному обсязі, тому було прийнято рішення розподілити грошове забезпечення та додаткову винагороду військовослужбовця рівними частками між дружиною, матір'ю неповнолітньої дитини, ОСОБА_1 , 1991 р.н., та матір'ю військовослужбовця ОСОБА_4 , 1963 р.н. Роз'яснено, що ОСОБА_1 має право звернутися до командира ВЧ НОМЕР_1 повторно після усунення причин, що стали підставою для відповідно рішення по виплаті (потрібно надати витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян військовослужбовця ОСОБА_3 про відсутність наявного шлюбу станом на даний час), сформувавши новий пакет документів та надіслати його в найкоротший термін.
20.03.2023 ОСОБА_1 повторно звернулася до командира ВЧ НОМЕР_1 із заявою про виплату грошового забезпечення, яку надіслала через ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за вх.№1254 від 20.03.2023. В заяві просила виплатити грошове забезпечення (з урахуванням індексації) відповідно до закону з моменту зникнення ОСОБА_3 (06.09.2022), або у разі відмови - надіслати рішення про відмову в такій виплаті.
До заяви було долучено копію паспорта ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про народження дитини ОСОБА_2 ; копію довідки про присвоєння індивідуального податкового номера; банківські реквізити для отримання грошового забезпечення; копію судового наказу у справі №572/2539/21; постанову від 18.10.2022 про повернення виконавчого документа стягувачу (ВП НОМЕР_7) з додатком; відповідь ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02.02.2023 (вих.№5170) на запит; заяву від 02.11.2022.
Суд встановив, що на банківський рахунок позивача, наданий разом із заявою про виплату грошового забезпечення від 02.11.2022, у період грудень 2022 року - лютий 2023 року надходили кошти від ВЧ НОМЕР_1 з призначенням платежу: «Perekaz koshtiv - Pererakhuvannia alimentiv utrym. Z HZ vzhidno vidomosti za hruden 2022 r./ sichen 2023 r./ liutyi 2023 r.», а саме: 27.12.2022 - 14020,87 грн; 23.01.2023 - 28345,75 грн; 28280,58 грн, що підтверджується банківською випискою від 23.06.2023 №5KB65TEP6HNT4IU5.
Крім того, в травні 2023 року на банківський рахунок позивача надходили кошти від ВЧ НОМЕР_1 з призначенням платежу: «Hroshove zabezpechennia-Zarakh na kart. Rakh. Hroshovoho zabezpechennia zhidno vidomosti za traven' 2023 r.», а саме: 18.05.2023 - 16409,56 грн; 22.05.2023 - 73875,00 грн; 24.05.2023 - 30094,85 грн, що підтверджується банківською випискою від 23.06.2023 №5KB65TEP6HNT4IU5.
У зв'язку з тим, що за період з вересня 2022 року по квітень 2023 рік на рахунок ОСОБА_1 від військової частини НОМЕР_1 кошти не надходили, представник позивача звернулася до відповідача з адвокатським запитом за вих. № 08 від 08.06.2023, у якому просила надати: 1) копію наказу (витягу з наказу) про призначення виплати ОСОБА_1 , на підставі якого здійснюється виплата грошового забезпечення; 2) копію наказу від 09.12.2022 № 348 чи витягу із цього наказу (про виплату грошового забезпечення в рівній частині ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ).
Листом від 15.06.2023 №1/644 відповідач на вказаний адвокатський запит повідомив, що згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 09.12.2022 №348 прийнято рішення виплачувати грошове забезпечення та додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 з розрахунку 100000 грн на місяць близьким родичам безвісно відсутнього військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_3 з 06.09.2022 рівними частками дружині, матері неповнолітньої дитини, ОСОБА_1 , 1991 р.н., та матері ОСОБА_4 , 1963 р.н. Законний представник спільної неповнолітньої дитини ОСОБА_1 отримує аліменти на підставі рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 21.10.2021 номер справи 572/2539/21 провадження 2-н/572/170/21. Крім того, зазначив детальний розрахунок грошового забезпечення та додаткової винагороди військовослужбовця за період вересень 2022 року - березень 2023 року (з урахуванням утримань військового збору та аліментів на користь ОСОБА_1 ), виплата якого здійснювалася на картковий рахунок АТ «КБ «ПриватБанк» за дорученням на ОСОБА_4 . Також зазначив, що згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 06.05.2023 №126 прийнято рішення призупинити виплачувати грошове забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністра України № 168 від 28.02.2022 з розрахунку 100000 грн на місяць близьким родичам безвісно відсутнього військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_3 , який знаходиться у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_1 матері ОСОБА_4 , 1963 р.н., на підставі акту комісії щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям (сім'ям) зниклих безвісті та захоплених в полон від 28.04.2023 № 14. Зазначив детальний розрахунок грошового забезпечення та додаткової винагороди військовослужбовця за період квітень - травень 2023 року (з урахуванням утримань військового збору та аліментів на користь ОСОБА_1 ), виплата якого здійснювалася на картковий рахунок АТ «КБ «ПриватБанк» за дорученням на ОСОБА_1 .
Вважаючи протиправною поведінку відповідача щодо невиплати позивачу як законному представнику неповнолітньої дитини ОСОБА_2 грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 за період з 06.09.2022 по березень 2023 року включно, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи по суті публічно-правовий спір, суд виходить з таких міркувань.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною шостою статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України (абз. 1).
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (абз. 3-4).
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, зокрема, захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення) (абз. 4, 6).
Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Розділом ХХХ Порядку № 260 регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.
Грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець (пункт 3 Розділ ХХХ Порядку № 260).
Згідно з п. 1 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок №884), цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).
Пунктом 3 Порядку №884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За змістом п. 4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Згідно з п.5 Порядку №884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Відповідно до п. 6 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:
військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;
військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
За змістом п. 7 Порядку №884 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Як встановлено судом з матеріалів справи, зниклий безвісти 06.09.2022 військовослужбовець ОСОБА_3 , який проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Враховуючи, що ОСОБА_2 є неповнолітньою дитиною, реалізація її прав, в тому числі права на отримання грошового забезпечення вищевказаного військовослужбовця, здійснюється її законним представником - матір'ю ОСОБА_1 .
Тобто ОСОБА_1 будучи законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_2 входить до кола осіб - членів сім'ї військовослужбовця, визначеного абз. 3-4 ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-XII та абз. 1 п. 7 Порядку №884 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а відтак, має право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця.
02.11.2022 ОСОБА_1 звернулася до ВЧ НОМЕР_1 із заявою, в якій відповідно до п. 4, п. 7 Порядку №884 просила нарахувати та виплачувати їй, як цивільній дружині та матері спільної неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , грошове забезпечення безвісно відсутнього старшого солдата ОСОБА_3 .
Оскільки заява матері військовослужбовця ОСОБА_4 надійшла першою та у повному обсязі, а заява ОСОБА_1 надійшла пізніше та не в повному обсязі, то командиром ВЧ НОМЕР_1 було прийнято рішення, оформлене наказом від 09.12.2022 №348, розподілити грошове забезпечення зниклого безвісти 06.09.2022 військовослужбовця ОСОБА_3 та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, рівними частками між дружиною, матір'ю неповнолітньої дитини, ОСОБА_1 , 1991 р.н., та матір'ю військовослужбовця ОСОБА_4 , 1963 р.н.
Прийняття такого наказу спростовує твердження позивача про те, що отримавши її заяву від 02.11.2022 з доданими документами, відповідач не розглянув їх та не прийняв рішення за результатами їх розгляду (щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення).
Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 06.05.2023 №126 прийнято рішення призупинити виплачувати грошове забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністра України № 168 від 28.02.2022 з розрахунку 100000 грн на місяць близьким родичам безвісно відсутнього військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_3 , який знаходиться у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_1 матері ОСОБА_4 , 1963 р.н., НОМЕР_3 , на підставі акту комісії щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям (сім'ям) зниклих безвісті та захоплених в полон від 28.04.2023 № 14.
Зі змісту листа ВЧ НОМЕР_1 від 15.06.2023 №1/644 суд встановив такі обставини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_3 та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, відповідно до наказів командира ВЧ НОМЕР_1 від 09.12.2022 №348 та від 06.05.2023 №126 за період грудень 2022 року - червень 2023 року:
1) нараховано в грудні 2022 року: 12 032,74 грн - грошове забезпечення за серпень 2022 року; 25 806,45 грн - додаткова грошова винагорода за 8 діб серпня 2022 року з розрахунку 100 000 грн на місяць; 16 451,65 грн - додаткова грошова винагорода за 17 діб серпня 2022 року з розрахунку 30 000 грн на місяць; 14 920,60 грн - грошове забезпечення за вересень 2022 року; 100 000,00 грн - додаткова грошова винагорода за 30 діб вересня 2022 року з розрахунку 100 000 грн на місяць; 14 920,60 грн - грошове забезпечення за жовтень 2022 року; 100 000,00 грн - додаткова грошова винагорода за 31 добу жовтня 2022 року з розрахунку 100 000 грн на місяць; 15 063,60 грн - грошове забезпечення за листопад 2022 року;
утримано в грудні 2022 року: 4487,93 грн - військовий збір; 14 020,87 грн - аліменти на користь ОСОБА_1 ;
виплачено в грудні 2022 року на картковий рахунок АТ «КБ «ПриватБанк» за дорученням на ОСОБА_4 , у сумі 280 686,82 грн;
2) нараховано в січні 2023 року: 15 109,63 грн - грошове забезпечення за грудень 2022 року; 100 000,00 грн - додаткова грошова винагорода за 31 добу грудня 2022 року з розрахунку 100 000 грн на місяць;
утримано в січні 2023 року: 1 726,64 грн - військовий збір; 28 345,75 грн - аліменти на користь ОСОБА_1 ;
виплачено в січні 2023 року на картковий рахунок АТ «КБ «ПриватБанк» за дорученням на ОСОБА_4 у сумі 85 037,24 грн;
3) нараховано в лютому 2023 року: 14845,00 грн - грошове забезпечення за січень 2023 року; 100 000,00 грн - додаткова грошова винагорода за 31 добу січня 2023 року з розрахунку 100 000 грн на місяць;
утримано в лютому 2023 року: 1 722,68 грн - військовий збір; 28 280,58 грн - аліменти на користь ОСОБА_1 ;
виплачено в лютому 2023 року на картковий рахунок АТ «КБ «ПриватБанк» за дорученням на ОСОБА_4 у сумі 84 841,74 грн;
4) нараховано в березні 2023 року: 13 638,80 грн - грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік; 22 212,60 грн - грошове забезпечення за лютий 2023 року; 100 000,00 грн додаткова грошова винагорода за 28 діб лютого 2023 року з розрахунку 100 000 грн на місяць;
утримано в березні 2023 року: 2037,77 грн - військовий збір, 30 094,85 грн - аліменти на користь ОСОБА_1 ;
виплачено в березні 2023 року на картковий рахунок АТ «КБ «ПриватБанк» за дорученням на ОСОБА_4 у сумі 103 718,78 грн;
5) нараховано в квітні 2023 року: 22212,60 грн - грошове забезпечення за березень 2023 року; 100 000,00 грн додаткова грошова винагорода за 30 діб березня 2023 року з розрахунку 100 000 грн на місяць;
утримано в квітні 2023 року: 1 833,19 грн - військовий збір; 30 094,85 грн - аліменти на користь ОСОБА_1 ;
виплачено в квітні 2023 року на картковий рахунок АТ «КБ «ПриватБанк» за дорученням на ОСОБА_4 у сумі 90 284,56 грн;
6) нараховано в травні 2023 року: 22 212,60 грн - грошове забезпечення за квітень 2023 року; 100 000,00 грн - додаткова грошова винагорода за 30 діб квітня 2023 року з розрахунку 100 000 грн на місяць;
утримано в травні 2023 року: 1 833,19 грн - військовий збір; 30 094,85 грн - аліменти на користь ОСОБА_1 ;
виплачено в травні 2023 року на картковий рахунок АТ «КБ «ПриватБанк» за дорученням на ОСОБА_1 у сумі 90284,56 грн;
7) нараховано в червні 2023 року: 22 212,60 грн - грошове забезпечення за травень 2023 року;
утримано в червні 2023 року: 333,19 грн - військовий збір; 5 469,85 грн - аліменти на користь ОСОБА_1 ;
виплачено в червні 2023 року на картковий рахунок АТ «КБ «ПриватБанк» за дорученням на ОСОБА_1 у сумі 16409,56 грн.
Таким чином, виплата грошового забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_3 та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, ОСОБА_1 як законному представнику неповнолітньої дитини ОСОБА_2 здійснювалося відповідачем лише з травня 2023 року (за квітень 2023 року).
При цьому, виплата грошового забезпечення та додаткової винагороди за період вересень 2022 року - березень 2023 року ОСОБА_1 взагалі не здійснювалася, що суперечить не лише чинному законодавству України, а також наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 09.12.2022 №348, на який вказує відповідач. Адже за наведеними у відзиві аргументами, наказо командира ВЧ НОМЕР_1 від 09.12.2022 №348 ОСОБА_1 як законному представнику неповнолітньої дитини ОСОБА_2 призначено виплату грошового забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_3 в рівній частині між нею та матір'ю вказаного військовослужбовця. Доказів фактичної виплати таких сум на користь позивача в зазначеному відповідачем розмірі матеріали судової справи не містять.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що не виплачуючи ОСОБА_1 як законному представнику неповнолітньої дитини ОСОБА_2 грошового забезпечення та додаткової винагороди безвісно відсутнього військовослужбовця, відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 09.12.2022 №348, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що оспорена позивачем бездіяльність суб'єкта владних повноважень є протиправною, оскільки не відповідає критеріям правомірності, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення безвісно відсутнього старшого солдата ОСОБА_3 з 06.09.2022 по березень 2023 року включно у розмірі 644569,14 грн, суд зазначає таке.
На обґрунтування такої позовної вимоги позивач у позовній заяві зазначила, що за період з моменту зникнення батька спільної дитини, зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , по березень 2023 року включно позивачу здійснено виплату у сумі 130 836,90 грн, в той час, як ОСОБА_4 , матері зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , - у сумі 644 569,14 грн. Підстав для поділу грошового забезпечення у відповідача не було, а така можливість взагалі не передбачена Порядком № 886. Тому, на її думку, сума, яка підлягає виплаті позивачу, становить 775 406,04 грн. Проте, враховуючи, що позивачу частково було виплачено кошти, цільове призначення яких "Pererakhuvannia alimentiv utrym..." у розмірі 130 836,90 грн, то сума заборгованості відповідача становить 644 569,14 грн.
Покликання позивача на протиправність здійснення нарахування та виплати їй аліментів суд не бере до уваги. Суд вважає, що відрахування відповідачем з грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_3 та виплата на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_2 відповідно до судового наказу, виданого 21.10.2021 Сарненським районним судом Рівненської області у справі №572/2539/21, в жодній мірі не порушує прав позивача. При цьому, обставини щодо чинності та/або пред'явлення до виконання означеного виконавчого документа не відносяться до предмета судового спору та не впливають на оцінку судом правомірності поведінки відповідача в межах цієї судової справи.
Щодо доводів позивача про відсутність підстав для поділу грошового забезпечення та неправомірну виплату коштів матері військовослужбовця ОСОБА_4 , то суд звертає увагу на положення пункту 6 Порядку №884, згідно з яким виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей.
Тобто саме наказ командира військової частини, в якій безвісно відсутній військовослужбовець проходив військову службу, є підставою для виплати членам сім'ї такого військовослужбовця його грошового забезпечення.
Як ствердив відповідач у відзиві, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 09.12.2022 №348 прийнято рішення виплачувати грошове забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, з розрахунку 100000 грн на місяць близьким родичам безвісно відсутнього військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_3 з 06.09.2022 рівними частками дружині, матері неповнолітньої дитини, ОСОБА_1 , 1991 р.н., та матері ОСОБА_4 , 1963 р.н.
Такий наказ не є спірним в межах цієї судової справи. В матеріалах справи відсутні докази визнання наказу недійсним чи його скасування у встановленому порядку, а позивач на такі обставини не вказує.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що членами сім'ї зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , які мають право на отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди такого військовослужбовця, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 09.12.2022 №348 визначено ОСОБА_1 , як законного представника неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , та матір військовослужбовця ОСОБА_4 , суд вважає, що вищевказані кошти за період з 06.09.2022 по березень 2023 року включно підлягають виплаті ОСОБА_1 в розмірі частки, визначної таким наказом.
Статтею 5 КАС України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 4 та п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу, як законному представнику неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , грошове забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_3 та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період з 06.09.2022 по березень 2023 року включно в розмірі частки, визначної наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 09.12.2022 №348.
При цьому, суд зауважує, що обчислення конкретної суми, що належить до виплати, відноситься до компетенції суб'єкта владних повноважень, такі його повноваження є дискреційними, отже суд не може їх перебирати на себе.
З огляду на наведене, позовна вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу зазначене грошове забезпечення за вказаний період у розмірі 644569,14 грн задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, беручи до уваги неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин, що кваліфіковано судом як визнання позову (ч. 4 ст. 159 КАС України), суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат за результатами судового розгляду справи відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється .
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 , як законному представнику неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , грошового забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_3 за період з 06.09.2022 по березень 2023 року включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як законному представнику неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , грошове забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_3 та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період з 06.09.2022 по березень 2023 року включно, в розмірі частки, визначної наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2022 №348.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 22.09.2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сарненського районного управління юстиції у Рівненській області)
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Повний текст рішення складений 12 червня 2024 року.
Суддя Н.О. Дорошенко