Справа № 420/9032/24
13 червня 2024 року
Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор», в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 24.01.2023 № 4/ОС «Про особовий склад» в частині звільнення старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора І категорії відділу режиму і безпеки, 24.01.2023; поновити ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора І категорії відділу режиму і безпеки державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» з 24.01.2023.
Ухвалою суду від 03.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 28.05.2024 позов залишено без руху.
03.06.2024 та 05.06.2024 від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду. Заява мотивована тим, що відповідачем протягом періоду перебування позивача у простої виплата простою здійснювалась несвоєчасно, що підтверджується виписками із банку. Таким чином, позивач вважає, що не міг бути достовірно обізнаний про своє звільнення лише на тій підставі, що йому припинили виплачувати простій.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Дотримання строків звернення до суду з позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що наказом Міністерства юстиції України від 13.05.2022 № 1951/5, в державній установі «Херсонський слідчий ізолятор» оголошено простій з 14.05.2022, який припинено з 11.07.2022.
Наказом державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 11.07.2022 №44/ОС-пр, оголошено простій з 11.07.2022 до закінчення дії воєнного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП, час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Таким чином, норми трудового законодавства передбачають обов'язкову оплату часу простою, який виник не з вини працівника.
Позивачем не заперечується той факт, що йому здійснювалась оплата часу простою, пов'язаного з введенням воєнного стану в Україні, проте останній зазначає, що отримував заробітну плату із затримкою.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що оплата часу простою мала припинитись з наступного дня після звільнення позивача відповідно до наказу ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» від 24.01.2023 № 4/ОС «Про особовий склад».
Суд критично відноситься до доводів позивача стосовно отримання виплати простою із затримкою, оскільки останньою виплатою з наданої позивачем довідки із банку вбачається отримання останнього платежу 26.01.2023.
Згідно з даними табелю обліку використання робочого часу та довідки про нараховане і виплачене грошове забезпечення (простою) ОСОБА_1 , остання виплата простою позивачу відбулась у лютому 2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Таким чином, щонайменше протягом місяця з моменту отримання останньої виплати простою позивач повинен був дізнатись про факт його звільнення.
Крім того, у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що він постійно перебував на зв'язку з установою, та увесь час перебуває у м. Херсоні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що неповідомлення належним чином про звільнення з боку відповідача не є обставиною, яка зробила неможливим дізнатися працівником про звільнення та не позбавляє останнього можливості дізнатись про таке звільнення, враховуючи об'єктивні обставини на які посилається позивач.
Висновок про застосування спеціального місячного строку звернення до суду у справах про звільнення з публічної служби та обчислення цього строку, виходячи не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти, неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, в постановах від 10.11.2022 у справі №500/1185/21 і від 26.10.2023 у справі №500/4332/22.
У зазначених постановах Верховного Суду також роз'яснено, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений на підставі доказів день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Надаючи оцінку наведеним доводам позивача, суд дійшов висновку про їхню необґрунтованість, зазначивши, що, навіть за умови невручення позивачу у встановленому порядку оскаржуваного наказу та трудової книжки, позивач був обізнаний про своє звільнення, оскільки з дати прийняття оскаржуваного наказу він не отримував виплату простою.
Крім того, суд вказує, що більше року (до часу звернення його представника з адвокатським запитом про отримання копії наказу про звільнення) він не цікавився реальним станом своїх відносин публічної служби з відповідачем.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 29.02.2024 по справі № 826/14071/17.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, позивачем, до поданої на виконання вимог ухвали суду від 28.05.2024 заяви, не надано належних та достатніх доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Керуючись статтею 240 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13.06.2024.
Суддя О.О. Хурса