Справа № 420/11326/24
13 червня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (код ЄДРПОУ 40017905, місце знаходження: 68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А) про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару,-
До Одеського окружного адміністративного суду 11 квітня 2024 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (код ЄДРПОУ 40017905, місце знаходження: 68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місце знаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А), в якій позивач просить:
- Визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000061/2 від 26.01.2024 року;
- Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000117 від 26.01.2024 року.
Також у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на його користь судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 16 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 26.01.2024 року ТОВ «ОТОМАН», брокерська компанія, діючи в інтересах ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» відповідно до договору № 11/06-20 від 11.06.2020 р., звернулось до Одеської митниці у зв'язку із імпортуванням на територію України товару за митною декларацією (далі МД) № 24UA500500002780U0 від 26.01.2024 року, а саме: мандарини свіжі, сорту W. MURCOTT, вагою 20 000,00 кг (нетто), країна виробництва - Туреччина, постачальник - «CELILLER TARIM VE GIDA URUNLERI ITH. IHR. NAK. SAN.VE TIC. LTD. STI.»
Товар поставлявся позивачу постачальником на підставі контракту на поставку № 01/24 від 18.01.2024 року.
Після подання декларантом МД, відповідачем на адресу декларанта було направлено повідомлення стосовно надання додаткових документів, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ.
У відповідь декларантом надіслано лист № 26/01-24-2 від 26.01.2024 року, до якого додано такі документи: прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 16.01.2024 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-51/01-2024 від 25.01.2024 року, розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 19.01.2024 року та копія митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову № 24330100EX00013438 від 19.01.2024 року
Однак, митним органом вказані пояснення та додаткові документи враховані не були.
26.01.2024 року від відповідача надійшло рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000061/2 від 26.01.2024 року та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000117 від 26.01.2024 року.
Так, відповідно до рішення про коригування, митна вартість Товару була відкоригована відповідачем в бік збільшення її розміру, а саме: митну вартість Товару збільшено до USD 20 600,00, у порівнянні із заявленою декларантом митною вартістю - USD 15 400,00. Таким чином, позивачем було доплачено: ПДВ - 39 085,80 грн.
Стосовно виявлених розбіжностей представник позивача зазначає таке.
Щодо відсутності в документах умов оплати товару та ненадання банківських платіжних документів, представник зазначає, що п. 3.2 Контракту прямо передбачено, що якщо в товаросупровідних документах та/або інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого товару відповідно до п. 3.1. Контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, має бути сплачено Постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД. Тобто сторонами Контракту в п. 3.2. фактично закріплено обрання післяплати як умови оплати за замовчуванням, якщо інше не передбачено товаросупровідними документами або інвойсом.
Оскільки товар на момент подання МД ще не було оплачено, позивачем не надано митному органу банківських платіжних документів, що підтверджували б сплату товару.
Щодо відсутності інформації про вартість упаковки представник зазначає, що відповідно до розділу А.9 умов СРТ Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки).
Відповідно до п. 7.2 Контракту на поставку обов'язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.
Таким чином, відповідно до умов зазначеного контракту обов'язок пакування покладається на постачальника товару, та при поставці товару витрати з пакування закладалися постачальником самостійно до їх вартості та додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягали.
До того ж, відповідачу до митного оформлення надавалася калькуляція, в якій зазначено, що постачальником до ціни товару додано таку складову, як вартість тари та пакування.
Таким чином, у даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а відтак, у інвойсі, пакувальному листі, тощо правомірно не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки їх вартість входить до вартості товару та є її складовою частиною.
Щодо зауважень відповідача до висновку експерта представник позивача зазначив, що висновок експерта був підготовлений спеціалізованою експертною організацією, яка має необхідні дозволи для провадження такої діяльності. Посилання відповідача про не проведення експертом перевірки достовірності незалежних джерел, на які він посилається, є необґрунтованим та безпідставним.
Щодо зауважень відповідача до експертної декларації, представник позивача звернув увагу, що цей документ складається країною відправлення та декларант і позивач не можуть нести відповідальність за його складання.
Представник позивача звертає увагу, що в експертній декларації зазначено номер рахунку - фактури 24243160110886033642779/1 від 19.01.2024, але це ще один додатковий рахунок-фактура, а той самий інвойс, який був наданий до митного оформлення відповідачу. Тим більше представник позивача зазначає, що вартість товару, що зазначена в експортній декларації співпадає з вартістю товару, що зазначена в інвойсі на такий товар.
Щодо не включення до калькуляції постачальником витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи, представник позивача зазначив, що цей документ складається постачальником та позивач не має впливу на його зміст.
Стосовно вимоги надати додаткові документи, представник позивача зазначає, що відповідачем не було зазначено яких саме не вистачає документів, однак поряд з цим повністю проігноровано надані декларантом документи.
А тому для витребування додаткових документів відповідач повинен був чітко зазначити, які саме розбіжності наявні у наданих до митного оформлення документів, що можуть вплинути на визначення митної вартості, або які ознаки підробки були виявлені, або які відомості відсутні у наданих документах.
Таким чином, на думку позивача, при митному оформленні декларантом було надано всі наявні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.
Через канцелярію суду 31.05.2024 року (вхід. № ЕС/22374/24) від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні з огляду на таке.
Так, декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) 24UA500500002780U0 від 26.01.2024 року.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) 24UA500500002780U0 від 26.01.2024 року позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД.
На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) 24UA500500002780U0 від 26.01.2024 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000061/2 від 26.01.2024 року а саме:
-згідно п. 3.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.01.2024 № 01/24 оплата за товар здійснюється Покупцем за однією з наступних умов: 100% передплата, або 100% протягом 10 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару Покупцем, що підтверджується ВМД, проте інформації щодо здійснення оплати за товар в наданих документах не зазначено;
-відповідно до п п.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.01.2024 № 01/24 ціна за товар включає в себе пакування, маркування.
Відповідачем зазначено, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Таким чином, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
На підставі ч.3 статті 53 МКУ, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
6)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
7) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно до ст. 254 Митного кодексу України.
Представник відповідача зазначив, що 26.01.2024 декларантом ТОВ "ОТОМАН" надіслано: прайс лист, калькуляцію, копію митної декларації країни відправлення (без перекладу на українську мову згідно ст.254 МКУ), та лист ТОВ “ДУНАЙСЬКОЇ ІМПОРТНОЇ КОМПАНІЇ" від 26.01.2024, яким повідомлено що інших документів надано не буде.
У додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар зазначено, що інформація, у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності, тому представником позивача зазначено, що висновок носить виключно інформаційний характер і не може бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.
В додатково наданій копії митної декларації країни відправлення наявне посилання на наявне посилання на Faturа Y, яка до митного оформлення не надавалася.
У калькуляції не зазначається вартість навантажувально - розвантажувальних робіт.
Отже, на думку представника відповідача, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.
Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів
позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2024/000061/2 від 26.01.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 24UA500500002780U0 від 26.01.2024 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТА КОМПАНІЯ».
Також, додатково відповідач зазначив, що товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) 24UA500500002853U0.
До суду 31.05.2024 року (вхід. № ЕС/22379/24) від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 13 червня 2024 року в задоволенні клопотання представника відповідача відмовлено.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
18.01.2024 року між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» (Україна, покупець) та фірмою «CELILLER TARIM VE GIDA URUNLERI ITH. IHR. NAK. SAN.VE TIC. LTD. STI.» (Туреччина, постачальник) було укладено контракт на поставку № 01/24.
Відповідно умов контракту, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар зазначений в електронному замовленні покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, в порядку та на умовах, обумовлених контрактом (п.1.1 Контракту).
Поставка товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії товару узгоджується сторонами і визначається в замовленнях, наданих покупцем на кожну партію товару. Загальна кількість поставленого товару складається з кількості, зазначеної в інвойсі по кожній партії товару (п.1.2 контракту).
Оплата за товар здійснюється покупцем за однією з наступних умов: 100% передплати АБО 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД (п.3.1 Контракту).
Якщо в товаросупровідних документах та/або Інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого товару відповідно до п. 3.1 цього контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, має бути сплачено постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД. (п.3.2 Контракту).
Оплата товару здійснюється покупцем на підставі інвойсу (п. 3.3. Контракту).
Постачальник може здійснювати поставку за цим контрактом на наступних умовах «Інкотермс 2020»: - СРТ (місце/порт відправлення/призначення вказується в інвойсі) термін «фрахт/перевезення оплачено до …» означає, що постачальник здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, постачальник зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вище зазначений спосіб. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. (п.4.2 Контракту).
Обов'язок та витрати з транспортування товару до порту/місця відправки такого товару, відповідно до обраної умови поставки, покладаються на постачальника. Такі витрати самостійно закладаються постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають (п. 4.4. Контракту).
Обов'язок та витрати з навантаження /вивантаження товару, що пов'язані з транспортуванням такого товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на постачальника. Такі витрати самостійно закладаються постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають (п. 4.5. Контракту).
Товар постачається покупцеві в тарі постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів і овочів, яка включається у вартість товару та поверненню, компенсації не підлягає (п.7.1 Контракту)
Обов'язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника. Витрати на матеріали та роботи з пакування та маркування товару покладаються на постачальника. Ці витрати закладаються самостійно постачальником до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають (7.2 Контракту).
Також, судом встановлено, що між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» (клієнт) та ТОВ «ОТОМАН» (експедитор), 11.06.2020 року укладено договір № 11/06-20 про надання послуг, за яким даний договір регулює взаємини сторін пов'язані з транспортним експедируванням внутрішніх вантажів клієнта та їх митного оформлення. Транспортне експедирування та митне декларування полягає у наданні експедитором транспортно-експедиторських та брокерських послуг за плату і за рахунок клієнта.
На виконання вищевказаних договорів, у зв'язку з імпортуванням та ввезенням на територію України товару: мандарини свіжі, сорту W. MURCOTT, вагою 20 000,00 кг (нетто), країна виробництва - Туреччина, постачальник - «CELILLER TARIM VE GIDA URUNLERI ITH. IHR. NAK. SAN.VE TIC. LTD. STI.» до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) № 24UA500500002780U0 від 26.01.2024 року.
На запит відповідача повідомленням за вих. № 26/01-24-2 від 26.01.2024 року позивачем надано обґрунтовані пояснення щодо запитуваних митницею документів та надано відповідні додаткові документи, а саме: прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 16.01.2024 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацію № 20-51/01-2024 від 25.01.2024 року; копія митної декларації країни відправлення № 24330100EX00013438 від 19.01.2024 року; розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 19.01.2024 року.
Суд встановив, що Одеською митницею 26.01.2024 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000061/2 та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000117 від 26.01.2024 року.
Перевіряючи правомірність заявлених позовних вимог, проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.
Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України.
Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.
До митної справи, відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, 24 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з положеннями Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до п. 2 ч. 2 зазначеної статті Кодексу, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 цієї статті Кодексу передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.
Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.
Частиною першою статті 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Частиною 4 ст. 337 МК України визначено, що контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Суд встановив, та матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог ст. 54 Митного кодексу України при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача митним органом було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 рішення про корегування митної вартості товарів № UA500500/2024/000061/2 від 26.01.2024 року а саме:
-згідно п. 3.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.01.2024 № 01/24 оплата за товар здійснюється Покупцем за однією з наступних умов: 100% передплата, або 100% протягом 10 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару Покупцем, що підтверджується ВМД, проте інформації щодо здійснення оплати за товар в наданих документах не зазначено;
-відповідно до п п.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.01.2024 № 01/24 ціна за товар включає в себе пакування, маркування.
Та окрім того зазначено, що:
1. У додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар зазначено, що інформація, у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності.Вищезазначений висновок носить виключно інформаційний характер і не можуть бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.
2. В додатково наданій копії митної декларації країни відправлення наявне посилання на наявне посилання на Faturа Y, яка до митного оформлення не надавалася.
3. У калькуляції не зазначається вартість навантажувально - розвантажувальних робіт.
Таким чином, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст. 54 МК України та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості.
Суд встановив, що на запит відповідача повідомленням за вих. № 26/01-24-2 від 26.01.2024 року позивачем надано обґрунтовані пояснення щодо запитуваних митницею документів та надано відповідні додаткові документи, а саме: прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 16.01.2024 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацію № 20-51/01-2024 від 25.01.2024 року; копія митної декларації країни відправлення № 24330100EX00013438 від 19.01.2024 року; розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 19.01.2024 року.
Однак ці документи не були враховані відповідачем та прийняті оскаржувані рішення.
Оцінивши докази, що надані сторонами в межах предмету доказування, проаналізувавши положення Митного кодексу України, суд дійшов такого висновку.
Стосовно твердження відповідача, що згідно п. 3.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.01.2024 № 01/24 оплата за товар здійснюється Покупцем за однією з наступних умов: 100% передплата, або 100% протягом 10 днів з моменту закінчення митного оформлення Товару Покупцем, що підтверджується ВМД, проте інформації щодо здійснення оплати за товар в наданих документах не зазначено, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 3.1. Контракту, оплата за товар здійснюється покупцем на наступних умовах: 100% передплати АБО 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД.
Якщо в товаросупровідних документах та/або Інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого товару відповідно до п. 3.1 цього контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, має бути сплачено постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД. (п.3.2 Контракту)
Як вбачається з поданого до митного оформлення інвойсу в ньому не зазначено конкретного способу здійснення оплати за товар, тому з урахуванням п. 3.2 контракту, суд доходить висновку, що у даному випадку вступає в дію п. 3.2. Контракту та оплата за товар передбачена в розмірі 100 % протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем.
Таким чином, доводи митного органу щодо ненадання документів на підтвердження оплати за товар є безпідставними та відхиляються судом.
Стосовно твердження відповідача, що відповідно до п п.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.01.2024 № 01/24 ціна за товар включає в себе пакування, маркування, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 7.1 та 7.2 Контракту, Товар постачається покупцеві в тарі постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів і овочів, яка включається у вартість товару та поверненню, компенсації не підлягає. Обов'язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника. Витрати на матеріали та роботи з пакування та маркування товару покладаються на постачальника. Ці витрати закладаються самостійно постачальником до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.
Відповідно до п. 4.2 Контракту, поставка товару здійснюється на умовах СРТ (Інкотермс 2020). Та відповідно до розділу А.9 умов CРТ Інкотермс, продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару.
А також, відповідно до наданої до митного оформлення калькуляції від 19.01.2024 року до вартості товар постачальником включено вартість тари і упаковки.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що умовами контракту передбачено включення вартості пакування та маркування до вартості товару та наданими митному органу документами це підтверджено, а тому не передбачено понесення додаткових витрат покупцем на пакування та маркування товару.
Тому твердження відповідача про відсутність таких документів відхиляється судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Стосовно додаткових тверджень митного органу, суд зазначає.
Щодо недостовірності наданого до митного оформлення висновку експерта та його інформаційного характеру, суд відхиляє вказані зауваження митного органу та погоджується з думкою позивача, що фіксуючи такий висновок у рішенні про коригування, відповідач фактично резюмує наявність обов'язку експертів здійснювати купівлю товарів, пропозиції щодо яких ним вивчалися на ринку, іншого способу перевірки достовірності цінових пропозицій аналогічного товару, окрім як реального придбання такого товару, не існує, та до обов'язків експерта при здійсненні товарознавчої експертизи не входить укладення договорів купівлі-продажу товару за кожною з пропозицій, що ним досліджена.
Та враховуючи, що всі документи мають інформаційний характер, відповідачем не зазначено об'єктивних підстав, за яких саме надані позивачем висновки не могли бути прийняті до уваги під час перевірки правильності визначення митної вартості.
Щодо зауважень відповідача до експортної декларації, суд зазначає, що проаналізувавши надану експорту митну декларацію та інвойс наявні в матеріалах справи, суд погоджується з твердженням представника позивача, що в експортній декларації зазначено номер рахунку-фактури (E-Fatura) 24243160110886033642779/1 від 19.01.2024 року, який є той самий інвойс, який був наданий до митного оформлення Відповідачу на розмитнення певного товару. Номери за форматом № 24243160110886033642779/1 - це ідентифікаційний номер інвойсу, який було йому присвоєно на «Порталі експортних рахунків (інвойсів)» як електронному документу згідно з турецьким митним законодавством програмним забезпеченням для митного оформлення, що є аналогом української Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), яка об'єднує в собі всі програмно-технічні складові, необхідні для автоматизації процесів митного оформлення та контролю. А тому, такі твердження митного органу відхиляються судом.
Щодо твердження митного органу, що «у калькуляції не зазначається вартість навантажувально розвантажувальних робіт» суд зазначає, що відповідно до п. 4.5 Контракту обов'язок та витрати з навантаження/вивантаження Товару, що пов'язані з транспортуванням такого Товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на Постачальника та такі витрати самостійно закладаються Постачальником до ціни Товару та додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.
Таким чином, факт того, що Постачальником в складеній ним Калькуляції не зазначено витрати на завантаження та розвантаження вантажу під час транспортування, жодним чином не впливає на визначення митної вартості Товару Декларантом, адже відповідно до Контракту та за правилами ч. 10 ст. 58 МК України ці складові не підлягають додаванню Декларантом з метою визначення митної вартості Товару тому, що вони вже включені до вартості Товару. А тому такі доводи митного органу є необґрунтованими.
Згідно з положень п.п. 4, 5 ст. 54 МК України митний орган зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності;
Сторони є вільними у укладенні зовнішньоекономічного договору, а тому відсутність банківських реквізитів у відповідних документах не може вплинути на митну вартість імпортованого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Суд вважає, що надані позивачем документи та дані, які в них містяться є достатніми для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
В частині 10 статті 58 Митного кодексу України наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, до яких зокрема, віднесені витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Пунктами 2, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відносяться зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
В пункті 21 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/TRADE/148) (Женева, вересень 1983 року) зазначено, що точний зміст переліку витрат залежить від застосовуваних умов поставки.
В пункті 22 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/RADE/148) (Женева, вересень 1983 року) показано, у якому порядку можуть зазначатися суми по рахунку, додаткові витрати та вирахування (в тому числі зазначаються витрати на навантаження товарів, пов'язані з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України та інші витрати).
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Вищевикладені встановлені судом обставини, підтверджені застосованими нормами матеріального права спростовують доводи представника відповідача щодо недостатності поданих митниці документів для визначення митної вартості товару за основним методом.
Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Також, згідно з ч.4 статті 57 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Частиною першою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів: в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем надано достатньо належним чином оформлених документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом, суд вважає, що позовні вимоги належать задоволенню повністю.
Відповідно до чч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, оцінюючі встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач під час здійснення контролю митної вартості, приймаючи рішення не довів правомірності своїх дій.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо позовні вимоги належать задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку з тим, що позов задоволено, керуючись приписами ст. 139 КАС України судовий збір належить стягненню з відповідача на користь позивача.
Стосовно клопотання представника позивача про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.
Так, у позовній заяві представник позивача просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Порядок розподілу судових витрат регулюється ст. 139 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.1,2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.04.2024 року між адвокатом Ситником Олегом Петровичем та ТОВ «Дунайська імпортна компанія» (клієнт) було укладено договір № 0104-24/ДІК про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого адвокат зобов'язується надавати юридичні послуги клієнту на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному у договорі за погодженням сторін. (п.2.1 Договору)
Відповідно до п.1.1.4 Договору, юридичні послуги це дії або їх сукупність, що спрямовані на захист прав та законних інтересів клієнта, які включають в себе: підготовку аналітичних та експертних висновків з питань застосування законодавства, підготовку позовних заяв та інших процесуальних документів з подальшим їх поданням до судів усіх інстанцій та юрисдикцій, а також інші дії, які на думку сторін доречно здійснити з метою захисту прав та законних інтересів клієнта.
Відповідно до п.5.2 Договору, винагорода за надані адвокатом послуги визначається згідно з прасом, що є невід'ємним додатком до даного договору та додатковими угодами до цього договору, що встановлюють окремий порядок сплати винагороди адвокату за певні види послуг.
Винагорода сплачується клієнтом протягом 10 робочих днів після підписання сторонами акту наданих послуг, якщо інше не встановлено окремими домовленостями між клієнтом та адвокатом, які формалізуються у вигляді додаткових угод до даного договору. (п.5.3 Договору)
У разі обрання сторонами такої умови оплати, як «гонорар успіху», про це укладається додаткова угода. (п. 5.4 Договору)
У разі обрання сторонами такої умови оплати, як «гонорар успіху», сплата винагороди адвокату здійснюється протягом 10 днів після настання відкладальної обставини, зазначеної в п. 5.4.1 цього договору, якщо сторонами не було обумовлено інше в додатковій угоді. (п. 5.4.3. договору).
Згідно з п. 5.4.1 Договору, набрання законної сили рішенням, що ухвалене на користь клієнта, - є відкладальною обставиною в розумінні ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України, після настання якої в клієнта з'являється обов'язок сплатити винагороду адвокату за надані ним послуги, які стосуються розгляду певної судової справи.
Судом встановлено, що 09.04.2024 року між сторонами договору було укладено додаткову угоду № 20-24UA500500002853U0, відповідно до умов якої сторони вирішили встановити окремий порядок сплати винагороди адвокату за такі послуги:
-Підготовка позовної заяви;
-Представництво в суді першої інстанції під час розгляду судової справи;
-Інші юридичні послуги, що передбачені договором та безпосередньо стосуються судового розгляду позову. (п.1 додаткової угоди)
Відповідно до п. 2, сторонами узгоджено, що винагорода за послуги передбачені цією угодою та договором буде сплачена адвокату відповідно до п. 5.4 договору. Тобто сторонами обрано таку умову оплати винагороди, як гонорар успіху, яка передбачає сплату адвокатського гонорару та за умови ухвалення судом рішення на користь клієнта в судовій справі за вказаним позовом.
Відповідно до п. 3 додаткової угоди, визначено, що сума винагороди адвоката за підготовку позову встановлюється виходячи з такого розрахунку:
Відповідно до пп.4, п.1 додатку №1 до Договору вартість послуги з підготовки позовної заяви, яка містить вимоги як майнового, так і немайнового характеру становить 5% від ціни такого позову, але не менше 5000,00 грн.
Таким чином, вартість послуги з підготовки та подання позову становить:39 085,80 грн (ціна позову) х 5% = 1 954,29 грн, а оскільки отриманий добуток менше 5000,00 грн, то розмір винагороди округляється до 5000,00 грн.
Розмір винагороди за надання інших юридичних послуг, що стосуються розгляду справи відкритої за позовом, розраховується відповідно до додатку до договору.(п.4 Додаткової угоди).
Відповідно до п. 5 цієї Додаткової угоди сторонами погоджено, що строки, які відведені на сплату винагороди адвоката за послуги, передбачені п. 1 цієї Додаткової угоди, встановлюються відповідно до п. 5.4.3. Договору.
Так, на підтвердження надання юридичних послуг представник позивача додає до заяви Акт наданих послуг № 20-24UA500500002853U0 від 09.04.2024 року.
Відповідно до вказаного акту, адвокатом за договором було надано такі послуги:
1.Підготовка позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості№ UA500500/2024/000061/2 від 26.01.2024 рокута картки відмови № UA500500/2024/000117 від 26.01.2024 року- 5000,00 грн.
Загальна вартість надання послуг - 5000,00 грн.
На підтвердження факту оплати представник позивача докази не надає.
Представником відповідача щодо клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у відзиві зазначено, що відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року - 3 028 гривень.
Також статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено в 2024 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 квітня - 8000 гривень; у погодинному розмірі: з 1 квітня - 48 гривень.
Таким чином, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. становить 1,65 прожиткові мінімуми на працездатних осіб з 1 квітня 2024 року, або 0,62 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 104 годин роботи.
Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 5 000, 00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, спів розмірності.
Оскільки Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому представник відповідача вважає, що вимога позивача про стягнення на його користь судових витрат суперечить ст. 139 КАС України.
Оцінивши надані документи на підтвердження понесених витрат, суд зазначає таке.
Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Разом з цим у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги.
ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Враховуючи правовий підхід Європейського суду з прав людини до розподілу судових витрат між сторонами, з урахуванням клопотання представника відповідача про зменшення розміру судових витрат, оцінюючи наведений у акті наданих послуг з правової (правничої) допомоги перелік наданих послуг за критеріями співмірності та розумності наданих послуг, а також те, що ця справа не відноситься до категорії складних, вже існує стала сформована судова практика з розгляду цієї категорій справ, суд доходить висновку, що наведені у цьому опису витрати пов'язані зі переліченими діями є неминучими та фактичними, але вартість цих послуг в розмірі 5000,00 грн є завищеною та нерозумною.
Стосовно витрат на підготовку позовної заяви в сумі 5000 грн, на переконання суду співмірними витратами на виконання цих робіт є сума 3000,00 грн, які належать відшкодуванню саме відповідачем. Решта сплати витрат покладається на клієнта відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладені та встановлені судом обставини, оцінюючи надані позивачем докази, що підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеною додатковою угодою до договору про надання правової (правничої) допомоги, перелік наданих послуг, наведений у акті наданих послуг, враховуючи категорію цієї справи, зміст виконаної роботи, наявність сформованої судової практики з розгляду цієї категорії справ, суд вважає, що фактичні витрати, які належать стягненню з відповідача на користь позивача складають 3000,00 грн, а тому заява представника позивача належить задоволенню частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (код ЄДРПОУ 40017905, місце знаходження: 68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місце знаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А) про визнання протиправним та скасування рішення щодо коригування митної вартості товару, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А) про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000061/2 від 26.01.2024 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від № UA500500/2024/000117 від 26.01.2024 рокуОдеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (код ЄДРПОУ 40017905, місце знаходження: 68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1) судовий збір в розмірі 4844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко