Справа № 420/9211/24
11 червня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді - Бойко О.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління ДСА України в Одеській області, Державної судової адміністрації України, третя особа Державна казначейська служба України про визнання протиправними дії, зобов'язання провести нарахування та виплату судді у відставці та стягнення недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди при звільненні, вирішив адміністративний позов задовольнити частково.
І. Суть спору:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивачки, ОСОБА_1 , до відповідачів, Територіального управління ДСА України в Одеській області, Державної судової адміністрації України, третя особа Державна казначейська служба України, в якому позивачка просить:
(1).Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо нарахування та виплати судді у відставці Роздільнянського районного суду Одеської області ОСОБА_1 суддівської винагороди при звільненні, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривень;
(2).Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області провести нарахування та виплату судді у відставці Роздільнянського районного суду Одеської області ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду при звільненні на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402 - V1, виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та надбавки за вислугу років і перебування на адміністративній посаді 90 % від посадового окладу, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028,00 грн. з врахуванням виплачених сум та утримань, передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
(3).Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду при звільненні на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402 - VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та надбавки за вислугу років і перебування на адміністративній посаді 90 % від посадового окладу, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028,00 грн., з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання державною казначейською службою України коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апарату судів.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція позивачки
Позивачка зазначила, що її звільненні виплата вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою здійснена не в повному обсязі, оскільки при її нарахуванні застосовано базовий розмір посадового окладу судді із врахуванням «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» в сумі 2102,00 гривень, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», що не відповідає положенню статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого базовий розмір посадового окладу судді повинен був визначеним станом на день її звільнення, який станом на 01 січня 2024 року повинен становить 3028,00 грн.
(б) Позиція відповідача
Відповідачі не скористались своїм правом для подання відзиву на позовну заяву, належним чином та своєчасно повідомлені про розгляд вказаної справи.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
01.04.2024 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
IV. Обставини, встановлені судом
Відповідно до Указу Президента України від 25.07.2006 № 640/2006 позивачку призначено на посаду судді Роздільнянського районного суду Одеської області.
За рішенням Вищої Ради Правосуддя № 489/0/15-24 від 20.02.2024 позивачка була звільнена з посади судді Роздільнянського районного суду Одеської області у відставку.
Відповідно до п.3 наказу Роздільнянського районного суду Одеської області від 21.02.2024 № 1-с визначено відповідно до ч.1 ст.143 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» виплатити позивачці вихідну допомогу в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Позивачка наголошує, що при виплаті їй вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, відповідач 1 застосував базовий розмір посадового окладу судді із врахуванням «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» в сумі 2102,00 гривень.
Доказів протилежного відповідачі до суду не надали.
V. Джерела права та висновки суду.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно ст. 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною 3 ст.135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відтак, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків; більше 5 років - 20 відсотків; більше 10 років - 30 відсотків; більше 15 років - 40 відсотків; більше 20 років - 50 відсотків; більше 25 років - 60 відсотків; більше 30 років - 70 відсотків; більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу (частина п'ята статті 135 Закону№1402-VIII).
Так, суд встановив, що відповідно до Указу Президента України від 25.07.2006 № 640/2006 позивачку призначено на посаду судді Роздільнянського районного суду Одеської області.
Згідно з наказом Роздільнянського районного суду Одеської області від 09.03.2022 № 2-с позивачці встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 80 відсотків посадового окладу з 19 лютого 2022 року, як такій, стаж роботи якої становить 35 років 0 місяців 1 день.
Відповідно до наказу Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.11.2023 № 3-с позивачку обрано на посаду голови Роздільнянського районного суду Одеської області строком на три роки та встановлено їй щомісячну доплату у розмірі 10 відсотків посадового окладу.
Як вже встановлено, за рішенням Вищої Ради Правосуддя № 489/0/15-24 від 20.02.2024 позивачка була звільнена з посади судді Роздільнянського районного суду Одеської області у відставку. При цьому, при звільненні позивачці виплачено вихідну допомогу в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою із застосуванням базового розміру посадового окладу судді із врахуванням «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» в сумі 2102,00 гривень.
Суд встановив, що відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб - 3028 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі також- Закон № 966-XIV).
Статтею 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Позивачка наполягає, що при виплаті їй вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, суддівську винагороду має бути обчислено відповідачем із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року, тобто 3028,00 грн.
Суд вважає обґрунтованими такі доводи позивача, оскільки виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Цей висновок узгоджується зі змінами до Конституції України, внесеними Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII), що набрали чинності 30.09.2016.
Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, а саме: «Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».
Відтак, Конституція України, у редакції Закону № 1401-VIII, вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій. З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
При закріпленні в ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів, законодавцем не внесено змін до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму.
Закон України «Про Державний бюджет України» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом, яким є Закон № 1402-VIII, гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.
Разом з тим, Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України та частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.
Позаяк Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися або змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.
Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі №240/44080/21 сформулював такі правові висновки:
- Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів»;
- зміна Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачка має право на вихідну допомогу судді у зв'язку з відставкою в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою з врахуванням вимог статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 складає 3028,00 грн. та надбавки за вислугу років і перебування на адміністративній посаді 90 % від посадового окладу.
Таким чином, заявлені позовні вимоги належать до задоволення шляхом визнання протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо нарахування та виплати судді у відставці Роздільнянського районного суду Одеської області ОСОБА_1 вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривень; зобов'язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області провести нарахування та виплату судді у відставці Роздільнянського районного суду Одеської області ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою з врахуванням вимог статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 складає 3028,00 грн. та надбавки за вислугу років у розмірі 80% і доплати за перебування на адміністративній посаді в суді в розмірі 10 % від посадового окладу з врахуванням виплачених сум та утримань, передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 2 недонарахованої та невиплаченої вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою, суд зазначає, що стягнення певної суми з відповідача як спосіб захисту порушеного права позивача можливий у тому випадку, коли певні суми нараховувались позивачу, утім, з тих чи інших підстав не були виплачені, при цьому у межах спірних правовідносин відповідач не здійснював нарахування таких сум, що має бути реалізовано на виконання цього рішення суду, відтак, вимога про стягнення суддівської винагороди задоволенню не підлягає.
VI. Судові витрати
Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат суд не вирішує.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити частково.
2.Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо нарахування та виплати судді у відставці Роздільнянського районного суду Одеської області ОСОБА_1 вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривень.
3.Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області провести нарахування та виплату судді у відставці Роздільнянського районного суду Одеської області ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою з врахуванням вимог статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 складає 3028,00 грн. та надбавки за вислугу років у розмірі 80% і доплати за перебування на адміністративній посаді в суді в розмірі 10 % від посадового окладу з врахуванням виплачених сум та утримань, передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
4.У задоволенні решти вимог - відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач 1 - Територіальне управління ДСА України в Одеській області, адреса: 65005, м. Одеса, вул. Бабеля, буд.2, код ЄДРПОУ 26302945.
Відповідач 2 - Державна судова адміністрація України, адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795.
Третя особа - Державна казначейська служба України, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд.6, код ЄДРПОУ 37567646.
Суддя Оксана БОЙКО