12 червня 2024 рокусправа № 380/959/24
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій з урахуванням клопотання про уточнення найменування відповідача (вх. № 24540 від 24.03.2024), до Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - відповідач), у якій просить:
- визнати незаконною відмову Управління соціального захисту населення при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради щодо встановлення позивачці, ОСОБА_1 доглядальником її сина ОСОБА_2 .
- зобов'язати встановити сина позивачки ОСОБА_2 доглядальником за позивачкою його матір'ю, ОСОБА_1 , а також надати йому соціальну виплату за здійснення догляду за матір'ю, ОСОБА_1 , на непрофесійній основі.
В обґрунтування позову вказала, що її син - ОСОБА_2 згідний та має намір встановити догляд над своєю матір'ю - ОСОБА_1 . Повідомила, що згідно спеціалізованою медико - соціальною експертною комісією ОСОБА_1 присвоєно 2 групу інвалідності у зв'язку з загальним захворюванням з ураженням опорно-рухового апарату. Вказала, що вона потребує постійного догляду на непрофесійній основі через сукупність захворювань. Стверджує, що її син єдиний хто зможе доглядати її. Зазначила, що ОСОБА_2 звернувся до Управління соціального захисту населення при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради із заявою та пакетом необхідних, передбачених законодавством, документів про встановлення його доглядальником ОСОБА_1 інвалідом, а також наданні йому соціальних виплат за здійснення такого догляду, однак відповідним листом відповідач відмовив сину позивачки у задоволенні його заяви. Позивачка вважає таку відмову такою, яка суперечить її законним правам та інтересам, як особи, яка потребує постійний догляд. Водночас зауважила, що встановлена їй встановлено другу групу інвалідності у 2018 році, але жодного разу представники відповідача не навідались до неї додому, не перевіряли її житлово-побутові умови проживання, ніяким чином не допомагало, не надавало соціальну допомогу у вигляді ортопедичного взуття, палиць, іншого забезпечення. Вказала, що відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про соціальні послуги" фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися. Тому звернулася до суду із цим позовом.
Ухвалою від 22.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 15181 від 27.02.2024) у якому проти позову заперечив. Вказав, що ОСОБА_2 подав заяву про встановлення догляду, проте відповідно до п. 6 Постанови № 859 ОСОБА_2 повинен був звернутися до відповідача із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, встановленого Мінсоцполітики зразка, про що йому було повідомлено листом від 07.11.2023 № 260306-6137 та рекомендовано звернутися із відповідною заявою. Проте, як стверджує відповідач, ОСОБА_2 не звертався із заявою про надання згоди надавати соціальні послуг з догляду на непрофесійній основі, встановленого Мінсоцполітики зразка, до Залізничного відділу соціального захисту. Також повідомив, що ОСОБА_2 подано не повний пакет документів, який визначено Порядком № 859, а саме, не подано: 1) заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі; 2) заяви про згоду отримувати соціальні послуги; 3) декларації про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики, У декларації також зазначається інформація про склад сім'ї фізичної особи, яка надає соціальні послуги; 4) оригінал висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися. за формою, затвердженою МОЗ. Крім того повідомив, що ОСОБА_2 не було заповнено декларації про доходи та майновий стан, Залізничний відділ соціального захисту не міг розрахувати середньомісячний сукупний дохід сім'ї ОСОБА_2 за 6 місяців до звернення. Стверджує, що Залізничний відділ соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради як відповідач у справі діяв в межах повноважень визначених Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 та Методикою обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї для надання соціальних послуг, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 17.05.2022 № 150. Просив у задоволенні позову відмовити.
Від позивачки на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 18300 від 08.03.2024) у якій вказала, що відповідно до ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі від 22.01.2024, судом надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі до канцелярії Львівського окружного адміністративного суду (79018 м. Львів вул. Чоловського 2). Повідомила, що відповідачем направлено відзив на позовну заяву лише 26.02.2024 року. У відзиві немає відомостей щодо того, коли відповідач отримав дану ухвалу, у прохальній частині відповідач не просить поновити строки на подання такого відзиву. Отже, даний відзив суд не має приймати до уваги, у зв'язку з пропуском відповідачем строку подання. Також вказала, що у додатках до відзиву на позовну заяву, відповідач додав 4 позиції копій документів, але у конверті від відповідача при його розпаковці позивачкою такі не виявлені. Також зазначила, що відзив на позовну заяву підписав « ОСОБА_3 », однак відповідач не надав позивачці документи, які підтверджують його повноваження як представника відповідача. Тому позивачка дійшла висновку про те, що документ підписаною не уповноваженою особою. Просила не брати до уваги відзив і задовольнити позов повністю.
Щодо вказаних доводів позивачки суд зазначає, що згідно з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення за ШКІ № 0600246661879 відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження та позовної заяви, у свою чергу відзив відповідачем подано 26.02.2024 (надіслано позивачці 26.02.2024) та зареєстровано у Львівському окружному адміністративному суді 27.02.2024. Суд критично оцінює доводи позивачки про пропуск відповідачем строку подання відзиву з огляду на незначний пропуск такого строку.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що частиною 3 ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Крім, того права представника відображені в ЄДР. Так згідно, п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи. Вищезазначеним законом а саме ч. 1. ст. 10 передбачено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Судом встановлено, що відзив на позовну заяву підписано представником ОСОБА_3 . На підтвердження повноважень підписанта відзиву, відповідачем надано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якої ОСОБА_4 - представник Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради наділена повноваженнями вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (крім права визнання повністю або частково позовних вимог, права відмови від позову, зміни підстави або предмета позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, права відмови від апеляційної та касаційної скарги, права укладення мирової угоди по справу).
Щодо наданих до відзиву документів, суд зазначає, що відповідачем до такого додано копії заяви ОСОБА_2 від 27.10.2023 про встановлення догляду, заяви позивачки та ОСОБА_2 від 27.10.2023 про призначення позивачці доглядальника. При цьому, копії вказаних документів додано позивачкою до позовної заяви. За таких обставин, відповідачем надано аналогічні докази щодо предмета спору, як і ті, що надані позивачкою. Тому суд відхиляє відповідні доводи ОСОБА_1 .
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 24.12.1988, та свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 03.06.1994, ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 833123 від 29.08.2018.
Згідно з висновком № 362 пр. 68 від 31.08.2023, виданим 5-ою міською клінічною поліклінікою м. Львова Комунального некомерційного підприємства Управління охорони здоров'я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_1 рекомендовано до отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок дійсний до 31.08.2023.
ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про встановлення догляду від 27.10.2023 у якій просив встановити його доглядальником над ОСОБА_1 та надати йому соціальну виплату за здійснення догляду на ОСОБА_1 .
Також ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали до відповідача заяви від 27.10.2023 у яких просили призначити ОСОБА_1 доглядальника - ОСОБА_2 .
Листом від 07.11.2023 № 260306-6137 відповідач повідомив ОСОБА_5 про те, що адміністративні послуги, що надаються органами соціального захисту відповідно до Порядку подання та Оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 23.09.2020 № 859 (надалі - Порядок) Відповідно до пункту 1 Порядку компенсація за догляд призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг (далі - фізична особа, яка надає соціальні послуги) особам із числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (далі - соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі) та є:
особами з інвалідністю І групи; дітьми з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи., тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги.
Відповідно до пункту 2 Порядку компенсація не призначається: 1) фізичним особам, які надають соціальні особам, зазначеним у пункті 1 Порядку, якщо такі особи отримують: соціальні послуги з догляду вдома (Львівським міським територіальним центром соціального обслуговування), паліативного, стаціонарного догляду; виплати на догляд відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю (крім осіб з інвалідністю з дитинства 1 групи); 2) фізичним особам, які надають соціальні послуги та отримують допомогу на догляд відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу»; 3) фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на професійній основі.
Згідно з п. 5 Порядку до складу сім'ї фізичної особи, яка звертається за призначенням компенсації, включається чоловік, дружина, діти до 18 років, а також діти, які навчаються за денною формою здобуття освітив закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (в тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим з умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім'єю. Розмір компенсації обчислюється як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, установленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць станом на 1 січня 2023 року встановлено у розмірі 2589 гривень.
Порядок обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї для визначення права особи на отримання соціальних послуг затверджено Методикою обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї для надання соціальних послуг, (наказ Міністерства соціальної політики України від 17 травня 2022 року № 150) Відповідно до п. 6 Порядку для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги, подаються до уповноваженого органу заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та документи, зазначені у пункті 7 цього Порядку. Особою, яка потребує надання соціальних послуг, подається заява про згоду отримувати соціальні послуги. Форми заяв про згоду надавати соціальні послуги 3 догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги затверджуються Мінсоцполітики.
Повідомлено, що заяву та документи для розгляду питання щодо призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі заявник може особисто подати у Єдину приймальню Залізничного відділу соціального захисту.
Позивачка не погодилася із такою відмовою відповідача, тому звернулася до суду із цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах визначає Закон України “Про соціальні послуги” від 17.01.2019 № 2671-VIII (далі - Закон № 2671-VIII).
Згідно з п. 17 ст. 1 Закону № 2671-VIII соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім'ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.
Частиною 6 ст. 13 Закону № 2671-VIII передбачено, що фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є: 1) особами з інвалідністю I групи; 2) дітьми з інвалідністю; 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.
При цьому, ч. 7 ст. 13 Закону № 2671-VIII визначено, що фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.
Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд затверджує Кабінет Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України 23.09.2020 прийнято постанову № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі", яка набрала чинності 25.09.2020.
Вказаною постановою затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (далі - Порядок № 859).
Згідно з п. 1 Порядку № 859 цей Порядок встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки та є: особами з інвалідністю I групи; дітьми з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги відповідно до переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1161.
Відповідно до п. 3 Порядку № 859 компенсація призначається і виплачується структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (далі - уповноважені органи) за місцем проживання / перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Пунктом 6 Порядку № 859 визначено, що для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги, подаються до структурного підрозділу заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та документи/відомості у паперовій або електронній формі, зазначені в пункті 7 цього Порядку.
При цьому, згідно з п. 7 Порядку № 859 уповноважений орган перевіряє подані/надіслані фізичною особою, яка надає соціальні послуги, документи/відомості, зазначає кількість прийнятих документів, порядковий номер заяви, дату її реєстрації, кількість неподаних документів, які необхідно подати, і дату, до якої такі документи повинно бути подано.
Повідомлення про прийняття заяви із пакетом документів видається особисто фізичній особі, яка надає соціальні послуги, під час подання заяви або надсилається їй протягом одного робочого дня із дати подання заяви на поштову або електронну адресу заявника.
Якщо до заяви не додано всіх необхідних документів, структурний підрозділ протягом трьох днів з дати отримання заяви надсилає на поштову або електронну адресу заявника повідомлення про те, які документи потрібно подати. Якщо їх буде подано не пізніше ніж через один місяць з дня отримання повідомлення, днем подання заяви вважатиметься день її прийняття структурним підрозділом або відправлення поштою.
Комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, здійснюється фахівцями уповноваженого органу разом із представниками закладу охорони здоров'я, надавачів соціальних послуг із залученням особи, яка потребує надання соціальних послуг, та/або її законного представника.
Показники, за якими здійснюється комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг (додаток до Порядку) визначаються на підставі вивчення питання щодо можливості виконання особою, яка потребує надання соціальних послуг, різних видів життєдіяльності здійснюється за допомогою анкетування, яке проводиться з використанням шкали оцінки можливості виконання елементарних дій (таблиця 1) та шкали оцінки можливості виконання складних дій (таблиця 2) з метою визначення: залежності від будь-якої сторонньої допомоги (фізичної, психологічної, нагляду); можливості самостійно задовольняти свої основні життєві потреби; ступеня залежності та передбачуваної тривалості індивідуальної потреби у сторонній допомозі, причини, що її викликають.
За результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, уповноваженим органом готується висновок за формою згідно з додатком.
Особа потребує надання соціальних послуг, якщо за результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, їй установлено IV чи V групу рухової активності.
Водночас, відповідно до висновку, якщо за результатами комплексного визначення індивідуальних потреб сума балів становить більше ніж 54 бали, особа не потребує надання індивідуальних соціальних послуг з догляду, що не дає право на призначення і виплату компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Отже, із аналізу вказаних правових приписів Порядку № 859 слідує, що для призначення виплати компенсації заявник подає відповідну заяву про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та вичерпний перелік документів, передбачених пунктом 7 Порядку № 859.
При цьому, уповноважений орган має обов'язок прийняти та розглянути подані фізичною особою документи з визначенням ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг.
Суд зазначає, що у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. У разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Судом встановлено, що листом від 07.11.2023 № 260306-6137 фактично надав роз'яснення сину позивачки щодо питань, пов'язаних із призначенням компенсації як особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання чи відмову у наданні соціальних послуг свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, що свідчить про протиправну бездіяльність.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява № 38722/02).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини 2 статті 245 КАС України).
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача стосовно не вчинення дії щодо прийняття рішення про надання соціальних послуг або вмотивовану відмову у їх наданні.
Суд також зазначає, що вимоги позивачка про зобов'язання встановити сина позивачки ОСОБА_2 доглядальником за позивачкою його матір'ю, ОСОБА_1 пов'язана саме із призначенням її сину компенсації як особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
За таких обставин, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивачки, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання дій Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо не належного розгляду заяви ОСОБА_2 від 27.10.2023 та не прийняття рішення за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про надання соціальних послуг та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 27.10.2023 про надання соціальних послуг, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У силу приписів ст. 139 КАС України судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_2 від 27.10.2023 та не прийняття рішення за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про надання соціальних послуг.
3. Зобов'язати Залізничний відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради повторно розглянути заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 27.10.2023 про надання соціальних послуг, з урахуванням висновків суду.
4. Судові витрати не розподіляються.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Залізничний відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (79022 м. Львів вул. Виговського 34; код ЄДРПОУ 26094903).
Суддя Р.П. Качур