12 червня 2024 рокусправа № 380/22733/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка), від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23.08.2023 № 464 «Про результати службового розслідування відносно капітана ОСОБА_1 , яка самовільно залишила військову частину»;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.08.2023 № 493 «Про результати службового розслідування відносно капітана ОСОБА_1 , яка самовільно залишила військову частину».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка з 1997 року до 01.09.2023 проходила військову службу у складі Збройних Сил України, наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) № 566 від 29.08.2023 звільнена у запас за підпунктом «г» (за сімейними обставинами - у зв'язку з необхідністю постійного догляду за хворою матір'ю, що підтверджується відповідним медичним висновком МСЕК) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Зазначає, що під час ознайомлення 01.09.2023 з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.09.2023 № 284, її ознайомили із наказами командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 23.08.2023 № 464 та від 31.08.2023 №493 «Про результати службового розслідування відносно капітана ОСОБА_1 , яка самовільно залишила військову частину», виданих за результатами начебто проведених службових розслідувань за фактом самовільного залишення позивачкою військової частини з 15.08.2023 по 18.08.2023 та з 21.08.2023 по теперішній час без поважних на те причин в умовах воєнного стану. Вважає оскаржувані накази протиправними та такими, що прийняті з порушення процедури.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. зазначив, що за результатами проведених службових розслідувань було встановлено факт самовільного залишення військової частини капітаном ОСОБА_1 з 15.08.2023 по 18.08.2023 та з 21.08.2023 по 31.08.2023 без поважних на те причин в умовах воєнного стану. Звернув увагу, що позивачка ні командуванню військової частини, ні разом із позовною заявою не надала жодних документів, які могли б свідчити про поважність відсутності на військовій службі. Вважає, що оскаржувані накази винесено із додержанням вимог чинного законодавства.
Представник позивачки подав відповідь на відзив, де проти аргументів відповідача заперечив. Зазначив, що позивачка не виключає, що у вказаний період могла бути відсутньою за місцем тимчасового базування особового складу бригади, але виключно з поважних причин, а саме через крайню необхідність, пов'язану з необхідністю збереження життя та здоров'я хворої мами, яка потребувала постійного стороннього догляду. Саме через необхідність забезпечення матері термінової та невідкладної медичної допомоги, підтримання її життєдіяльності позивачка вимушена була перебувати у місті Золочів Львівської області 16.08.2023 (15.08.2023 та 17.08.2023 - час у дорозі з міста Слов'янська до міста Золочів та назад) та з 21.08.2023 по 30.08.2023 (20.08.2023 та 31.08.2023 - час у дорозі з міста Слов'янська до міста Золочів та назад). Крім того, стверджує, що про необхідність періодичного тимчасового залишення місця розташування військової частини у період з 15.08.2023 по 31.08.2023 позивачка попереджала свого безпосереднього начальника - командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 та отримувала від нього усні дозволи на короткочасне залишення місця дислокації військової частини з метою відвідування хворої матері за місцем її мешкання (місто Золочів Львівської області) у вказаний період.
Суд вивчив аргументи учасників справи, викладені в заявах по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм спірні правовідносини:
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 проходила військову службо по контракту з 1997 року до 01.09.2023 у складі Збройних Сил України.
Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) № 566 від 29.08.2023 звільнена у запас за підпунктом «г» (за сімейними обставинами - у зв'язку з необхідністю постійного догляду за хворою матір'ю, що підтверджується відповідним медичним висновком МСЕК) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №284 від 01.09.2023 виключена зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 01.09.2023 року (а.с. 10).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 15.08.2023 року № 807 «Про призначення службового розслідування відносно капітана ОСОБА_1 , яка самовільно залишила військову частину» призначено проведення службового розслідування з метою уточнення умов і причин, що сприяли вчиненню такого правопорушення, а також встановлення ступеню вини особи, чиї дії або бездіяльність стали причиною його вчинення (а.с. 62).
Підставою для прийняття наказу № 807 слугував рапорт заступника командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення морально-психологічного забезпечення майора ОСОБА_4 від 15.08.2023 № 7923 (а.с. 61).
23.08.2023 року за результатами проведеного службового розслідування складений акт службового розслідування (а.с. 54-60) такого змісту:
«2. Опис обставин події
15.08.2023 року з доповіді заступника командира військової частини НОМЕР_3 з морально - психологічного забезпечення - начальника відділення морально - психологічного забезпечення майора ОСОБА_5 (рапорт вх. № 7923 від 15.08.2023р.) стало відомо відносно самовільного залишення військової частини в районі тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), вчинене капітаном ОСОБА_1 , начальником служби зв'язків з громадськістю військової частини. НОМЕР_1 . Пошукові заходи повні позитивних результатів не дали.
18.08.2023 року з доповіді заступника командира військової частини НОМЕР_3 з морально - психологічного забезпечення - начальника відділення морально-психологічного забезпечення майора ОСОБА_5 (рапорт вх. №8049 від 18.08.2023р.) стало відомо про факт повернення до військової частини. НОМЕР_1 в район виконання завдань (м. Слов'янськ Донецької області) капітана ОСОБА_1 , начальника служби зв'язків з громадськістю військової частини НОМЕР_1 .
3. Обставини та факти, що були встановленні під час проведення службового розслідування
3.1. Відповідно до розпорядження ОСУВ «ІНФОРМАЦІЯ_4» № 160/1/3076т від 04.06.2023 року, військова частина НОМЕР_1 знаходиться в зоні виконання Зонових завдань в Донецькій області.
3.2. На виконання вимог Інструкції про порядок надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, адміністративні корупційні а військові адміністративні правопорушення, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України затвердженої наказом Міністра оборони України № 604 від 29 листопада 2018 року командиром військової частини НОМЕР_1 було надіслано довідку-доповідь № 6912 від 15.08.2023 року на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 «Відносно самовільного залишення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_1 ». 18 серпня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 було надіслано довідку-доповідь № 6987 від 18.08.2023 року на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 «Відносно повернення до військової частини НОМЕР_3 військовослужбовця військової служби за контрактом капітана ОСОБА_1 ».
3.3. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 но стройовій частині) від 20.05.2023 № 160 капітан ОСОБА_1 , військовослужбовець військової служби за контрактом, зарахована до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду начальника служби зав'язків з громадськістю військової частини НОМЕР_1 і вважається таким, то з 20 травня 2023 року справи та посаду прийняла і приступила до виконання службових обов'язків за посадою.
3.4. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.08.2023 №267 капітан ОСОБА_1 , начальник служби зав'язків з громадськістю військової частини НОМЕР_1 , вважається таким, що 15 серпня 2023 року самовільно залишила військову частину НОМЕР_1 в районі тимчасової дислокації ( АДРЕСА_1 ), у зв'язку із чим з 15 серпня 2023 року визнана безпідставно відсутньою.
3.5. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.08.2023 №270 капітан ОСОБА_1 , начальник служби зав'язків з громадськістю військової частини НОМЕР_1 вважається такою, що 18 серпня 2023 року самостійно прибула після самовільного залишення, військової частини у район виконання завдань військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) і зарахована до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, які залучаються та беруть безпосередню участь у веденні воєнних (бойових) дій.
3.6. В своїх поясненнях помічник начальника стройової частини капітан ОСОБА_9 вказав, що виконуючи усну вказівку начальника штабу, щодо збору зразків підписів посадових осіб військової частини. Здійснюючи телефонний дзвінок до начальника служби зав'язків з громадськістю капітана ОСОБА_1 , про те з 14.08.2023 вона не відповідає на дзвінки. Будь-якої інформації з приводу її місця знаходження в стройовій частині була відсутня. Офіційних підстав щодо її відсутності на військовій службі не має у зв'язку із чим було зроблено доповідь заступнику командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення - начальнику відділення морально - психологічного забезпечення майору ОСОБА_8 відносно самовільного залишення частини даним військовослужбовцем. 18 серпня 2023 року капітан ОСОБА_1 самостійно прибула після самовільного залишення військової частини у район виконання завдань військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
3.7. В своїх поясненнях помічник командира з правової роботи - начальник юридичної служби військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_6 вказав, що 11.08.2023 року біля 10.00 год, до нього звернулась із проханням про надання роз'яснень щодо оформлення додаткових документів, необхідних для її звільнення з військової служби начальника відділу зав'язків з громадськістю капітана ОСОБА_1 . Він все детально їй розказав, після чого вона пішла. Після 11.08.2023 капітана ОСОБА_1 він більше не бачив на службі. 18 серпня 2023 року капітан ОСОБА_1 самостійно прибула після самовільного залишення військової частини у район виконання завдань військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
3.8. В своїх поясненнях старший офіцер відділення морально - психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_7 підтвердив факт відсутності на службі 15.08.2023 капітана ОСОБА_1 . А 18 серпня 2023 року капітан . ОСОБА_1 самостійно прибула після самовільного залишення військової частини у район виконання завдань військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
3.9. Відповідно до службової характеристики на капітана ОСОБА_1 , складеної заступником командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення - начальником відділення морально-психологічного забезпечення майором ОСОБА_8 , капітан ОСОБА_1 зарекомендувала себе з негативної сторони.
3.10. Відповідно до медичної характеристики, виданої начальником медичної служби військової частини НОМЕР_1 майором медичної служби ОСОБА_10 , капітан ОСОБА_1 за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 за медичною допомогою не зверталась.
3.11. У наданні пояснення капітан ОСОБА_1 відмовилась. З її слів провину свою не визнає. […]
5. Неправомірні дії військовослужбовців та причинний зв'язок між діями військовослужбовців та подією, що трапилась
Таким чином, відповідно до обставин, які були встановлені в ході проведення службового розслідування, капітан ОСОБА_1 перебувала у самовільному залишенні частини з 15.08.2023 року по 18.08.2023 року, без поважних на те причин в умовах воєнного стану.[…]
Виходячи із вищевикладеного пропоную:
1. Службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 15.08.2023 № 807 «Про призначення службового розслідування відносно капітана ОСОБА_1 , яка самовільно залишила військову частину» вважати завершеним.
2. За самовільне залишення місця служби без поважних, причин, порушення військової дисципліни та вимог ст. 11, 12, 83 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України капітана ОСОБА_1 розглянути питання щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності за самовільне залишення військової частини в період з 15.08,2023 по 18.08.2023 року. […].»
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.08.2023 № 464 (а.с.8) за самовільне залишення місця служби без поважних причин, порушення військової дисципліни та вимог статей 11,12,83 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України капітана ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності - оголосити «сувору догану».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 21.08.2023 року № 830 «Про призначення службового розслідування відносно капітана ОСОБА_1 , яка самовільно залишила військову частину» призначено проведення службового розслідування з метою уточнення умов і причин, що сприяли вчиненню такого правопорушення, а також встановлення ступеню вини особи, чиї дії або бездіяльність стали причиною його вчинення (а.с. 106).
Підставою для прийняття наказу № 830 слугував рапорт заступника командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення морально-психологічного забезпечення майора ОСОБА_4 від 21.08.2023 № 8215 (а.с.105).
31.08.2023 року за результатами проведеного службового розслідування складений акт службового розслідування (а.с. 100=104) такого змісту:
« 2. Опис обставин події
20.08.2023 року з доповіді заступника командира військової частини НОМЕР_1 з морально - психологічного забезпечення - начальника відділення морально-психологічного забезпечення майора ОСОБА_8 (рапорт вх. № 8190 від 20.08.2023р.) стало відомо про самовільне залишення військової частини в районі тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), капітаном ОСОБА_1 , начальником служби зав'язків з громадськістю військової частини НОМЕР_1 . Пошукові заходи позитивних результатів не дали.
3. Обставини та факти, що були встановленні під час проведення службового розслідування
3.1. Відповідно до розпорядження ОСУ В «ІНФОРМАЦІЯ_4» №160/1/3076т від .2023 року, військова частина НОМЕР_1 знаходиться в зоні виконання бойових завдань в Донецькій області.
3.2. На виконання вимог Інструкції про порядок надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, адміністративні корупційні військові адміністративні правопорушення, порушення військової і дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України затвердженої наказом Міністра оборони України № 604 від 29 листопада 2018 року командиром військової частини НОМЕР_1 було надіслано довідку-доповідь № 7088 від 21.08.2023 року начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 «Відносно самовільного залишення частини військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_1 ».
3.3. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.05.2023 № 160 капітан ОСОБА_1 , військовослужбовець військової служби по контракту, зарахована до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду начальника служби зав'язків з громадськістю військової частини НОМЕР_1 і вважається таким, шо з 20 травня 2023 року справи та посаду прийняла і приступила до виконання службових обов'язків за посадою.
3.4. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 стройовій частині) від 21.08.2023 № 273 капітан ОСОБА_1 , начальник служби зав'язків з громадськістю військової частини НОМЕР_1 , вважається таким, що 21 серпня 2023 року самовільно залишила військову частину НОМЕР_1 в районі тимчасової дислокації ( АДРЕСА_1 ), у зв'язку із чим з 21 серпня 2023 року визнана безпідставно відсутньою.
3.5. В своїх поясненнях офіцер служби зв'язків з громадськістю військової частини НОМЕР_1 молодший лейтенант ОСОБА_12 підтвердив факт відсутності на службі капітана ОСОБА_1 з 21.08.2023 по теперішній час.
3.6. В своїх поясненнях офіцер відділення морально психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_13 підтвердила факт відсутності на службі капітана ОСОБА_1 з 21.08.2023 по теперішній час.
3.7. В своїх поясненнях офіцер відділення морально - психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_14 підтвердив факт відсутності на службі капітана ОСОБА_1 з 21.08.2023 по теперішній час.
5. Неправомірні дії військовослужбовців та причинний зв'язок між діями військовослужбовців та подією, шо трапилась
Таким чином, відповідно до обставин, які були встановлені в ході і доведення службового розслідування, капітан ОСОБА_1 самовільно залишила військову частину з 21.08.2023 року по теперішній час, без поважних на те причин, в умовах воєнного стану.
Виходячи із вищевикладеного пропоную:
1. Службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 21.08.2023 № 830 «Про призначення службового розслідування відносно капітана ОСОБА_1 , яка самовільно залишила військову частину» вважати звершеним.
2. За самовільне залишення .місця служби без поважних причин, порушення військової дисципліни та вимог ст. 11, 12, 83 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України капітана ОСОБА_1 розглянути питання щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності.»
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.08.2023 № 493 (а.с. 9) за самовільне залишення місця служби без поважних причин, порушення військової дисципліни та вимог статей 11,12,83 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України капітана ОСОБА_1 розглянути питання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності після повернення на службу.
Суд для вирішення цього спору застосовує до спірних правовідносин такі норми права:
відносини між державою в особі її органів та громадянами, що складаються з приводу проходження військової служби регламентовані Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. № 2232-ХІІ, «Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України», затвердженого Законом України від 24.03.1999р. № 548-XIV), «Дисциплінарним статутом Збройних Сил України», затвердженого Законом України від 24.03.1999р. № 551-XIV) та «Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017р. №608).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно зі ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до статті 11 Закону № 548-XIV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
За нормами статті 12 Закону № 548-XIV про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Закону № 548-XIV).
Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником (стаття 31 Закону № 548-XIV).
Військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі: - призначення на посаду і звільнення з неї; - присвоєння військового звання; - вручення нагороди; - відбуття чи повернення з відрядження, відпустки або лікування (стаття 40 Закону № 548-XIV).
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, а також порядок вибуття та прибуття військовослужбовців у відпустки регулюється Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Відповідно до розділу V Положення № 1153/2008 військовослужбовці можуть бути направлені у відрядження самостійно або у складі військового підрозділу (команди) з метою: - навчання на курсах, проходження зборів, вступу до вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти;- участі у заходах, пов'язаних із підготовкою військ (сил); - забезпечення охорони, супроводження і доставки військових вантажів, озброєння, військової техніки та інших матеріальних засобів; - супроводження нарочних з таємними документами і матеріалами або як нарочні; - супроводження (за потреби) окремих військовослужбовців, хворих або команд військовослужбовців та конвоювання заарештованих і засуджених; - отримання нагород; - участі в засіданнях судів або прибуття за викликом органів досудового розслідування; - участі в планових заходах (збори, семінари, засідання, наради тощо); - ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; - виконання обов'язків військової служби у складі військових частин, задіяних до ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в антитерористичних операціях; - реабілітації за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), пов'язаних з виконанням ними обов'язків військової служби, та забезпечення супроводження таких військовослужбовців, а також для проходження психологічної, медико-психологічної реабілітації; - в інших випадках за викликом (розпорядженням) старших командирів. Військовослужбовці направляються у відрядження за рішенням командирів (начальників) військових частин або старших командирів (начальників), про що видається наказ командира (начальника) військової частини по стройовій частині (пункт 145).
Військовослужбовцям, які направляються у відрядження, видається посвідчення про відрядження встановленого зразка. Військовослужбовці після прибуття до пункту відрядження зобов'язані в установлений строк з'явитися до посадової особи, в розпорядження якої вони відряджені, повідомити командування своєї військової частини про прибуття, стати в установленому порядку на облік і виконувати поставлені завдання (пункт 146).
Відповідно до розділу VІІІ Положення № 1153/2008 військовослужбовці мають право на відпустки. Надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них здійснюється відповідно до порядку, встановленого Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за виконання обов'язків військової служби, яке пов'язано з нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я; інші додаткові відпустки, передбачені законом; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням; 3) творчі відпустки; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв'язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка військовослужбовцям, які мають дітей; відпустка для лікування у зв'язку з хворобою; 5) відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин.
В особливий період військовослужбовцям надаються відпустки, визначені пунктами 17, 18 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин, у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії військовослужбовцям, відрядженим до військових частин, задіяних до ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в антитерористичних операціях, надаються командирами таких військових частин за місцем тимчасового виконання службових обов'язків. Посадова особа, яка надала такі відпустки, письмово інформує про це командира військової частини, який направив військовослужбовця у відрядження.
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Порядок надання відпусток військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку з демобілізацією або з вислугою встановлених строків військової служби за призовом, визначається Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (пункт 186).
Облік відпусток, що надаються військовослужбовцям, та постійний контроль за наданням відпусток згідно із затвердженими графіками відпусток здійснюються штабами військових частин (пункт 188).
Після прибуття до місця проведення відпустки військовослужбовці зобов'язані стати на облік, а в разі вибуття - знятися з обліку в порядку, визначеному Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України (пункт 189).
Дисциплінарний статут Збройних Сил України визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно зі статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Статтею 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. У кожному випадку вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень вимог Закону України «Про запобігання корупції» з метою виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, службове розслідування призначається командиром самостійно або проводиться за його рішенням за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.
Відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608) службове розслідування може призначатися у разі: - невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; - невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; - неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; - дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; - втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; - порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; - недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; - внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; - повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; - скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Згідно з пункту 3 розділу 2 Порядку, службове розслідування проводиться для встановлення: - неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; - причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; - порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; - причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
Відповідно до вимог п. 1 Розділу 3 Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Відповідно до вимог п. 3 Розділу 3 Порядку № 608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Норми пункту 13, 14 Розділу 3 Порядку № 608 передбачають, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Згідно з пунктами 1, 5, 6 Розділу V Порядку № 608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, Розділу VІ Порядку № 608, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
На військовослужбовців, за змістом статті 48 Дисциплінарного статуту, можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег, щодо військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти; ґ) попередження про неповну службову відповідність, крім осіб рядового складу строкової військової служби; д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь щодо осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу; є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду щодо військовослужбовців сержантського (старшинського) складу; ж) звільнення зі служби через службову невідповідність, крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів.
Аргументи позивача на обґрунтування позовних вимог зводяться до такого:
- службове розслідування проведене з порушенням процедури його проведення, визначеної Статутом внутрішньої служби ЗСУ та Порядком № 608;
- у діях позивачки відсутній склад правопорушення у вигляді самовільного залишення військової частини, оскільки залишення військової частини у вказаних період було пов'язане з перебуванням її у стані крайньої необхідності, пов'язаній із необхідністю збереження життя та здоров'я матері.
Аргументи відповідача на заперечення позовних вимог зводяться до такого:
- позивачка не надала командуванню військової частини НОМЕР_1 жодних документів, які могли б свідчити про поважність причин відсутності на військовій службі за спірний період;
- недотримання процедурних моментів щодо проведення службового розслідування не впливає на факт вчинення позивачкою правопорушення у вигляді самовільного залишення військової частини без поважних причин в умовах воєнного стану.
Надаючи оцінку аргументам сторін суд керується такими мотивами:
1) щодо заперечення факту наявності у діях ОСОБА_1 встановленого під час службового розслідування правопорушення, що виразилося у самовільному залишенні військової частини, суд враховує таке:
в ході службових розслідувань встановлено, що ОСОБА_1 15.08.2023 не прибула до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується рапортом заступника командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення морально-психологічного забезпечення майора ОСОБА_4 від 15.08.2023 № 7923. На військову службу до військової частини НОМЕР_1 прибула 18.08.2023 року (рапорт № 8049 від 18.08.2023). Так само позивачка була відсутня за місцем дислокації військової частини НОМЕР_1 у період із 21.08.2023 по 01.09.2023, що підтверджується рапортами заступника командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення морально-психологічного забезпечення майора ОСОБА_8 № 8190 від 20.08.2023 та № 8738 від 01.09.2023 та наданими під час службового розслідування поясненнями.
Суд звертає увагу, що нормами Положення № 1153/2008 та Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України чітко регламентовано порядок вибуття військовослужбовців з військової частини у відпустку, відрядження чи у інших випадках, та повернення їх до місця несення служби. Так, відповідно до пунктів 145, 146, 148 розділу V Положення № 1153/2008 військовослужбовці направляються у відрядження на підставі наказу командира (начальника) військової частини або старшого командира (начальника); військовослужбовцю видається посвідчення про відрядження встановленого зразка. Відповідно до розділу VІІІ Положення № 1153/2008 відпустки військовослужбовцям надаються наказом командира про надання відпустки винесеним на підставі рапорту військовослужбовця.
При цьому, у матеріалах службового розслідування відсутні будь-які відомості про те, що позивачка зверталася із рапортами до командира військової частини про надання їй одного із видів відпустки чи направлення її у відрядження чи інші докази, що свідчили б про поважність причин залишення військової частини. Так само відсутні і відповідні накази командира військової частини.
Крім того, варто звернути увагу і на те, що факт самовільного залишення військової частини не лише не заперечується, а особисто підтверджується позивачкою у її заявах по суті справи (а.с. 149-153), де вона стверджує, що вимушена була перебувати у місті Золочів Львівської області 16.08.2023 (15.08.2023 та 17.08.2023 - час у дорозі з міста Слов'янська до міста Золочів та назад) та з 21.08.2023 по 30.08.2023 (20.08.2023 та 31.08.2023 - час у дорозі з міста Слов'янська до міста Золочів та назад) через необхідність забезпечення своїй матері термінової та невідкладної медичної допомоги, підтримання її життєдіяльності.
Отже, повідомлені позивачкою обставини підтверджують її місцезнаходження у період із 15.08.2023 по 18.08.2023 та із 21.08.2023 по 01.09.2023, проте жодним чином спростовують вину позивачки в самовільному залишенні місця служби, адже позивачка не заперечує факту вибуття із військової частини із порушенням встановленого порядку без оформлення належних документів (наказу командира про надання відпуски/відрядження).
Суд відхиляє аргументи позивачки про отримання усного дозволу від безпосереднього начальника - командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 на тимчасове залишення місця дислокації військової частини НОМЕР_1 як безпідставні, оскільки такі спростовуються фактом призначення командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 службових розслідувань (накази № 807 від 15.08.2023 та № 830 від 21.08.2023), а також притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 за самовільне залишення військової частини (накази № 464 від 23.08.2023 та № 493 від 31.08.2023).
Варто зауважити, що військова служба є службою особливого характеру, тому військовослужбовці в силу свого статусу повинні беззаперечно дотримуватися встановленого порядку проходження такої служби і діяти відповідно до встановленого законом порядку. Тому військовослужбовці не можуть залишати місце проходження служби всупереч визначеному порядку без належних документів, передбачених законодавством, тим більше в умовах воєнного стану. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач довів вину ОСОБА_1 у неналежному виконанні службових обов'язків, що виразилося у самовільному залишенні військової частини за період із 15.08.2023 по 18.08.2023 та з 21.08.2023 по 01.09.2023.
2) щодо порушення процедури проведення службового розслідування суд враховує таке: аргументи позивачки про те, що службові розслідування не призначались відповідачем, накази від 15.08.2023 № 807, від 21.08.2023 № 830 не видавались, а самі службові розслідування не проводились, акти за їх результатами відсутні, спростовуються наявними у справі матеріалами службових розслідувань, що були долучені до справи відповідачем разом із відзивом на позовну заяву.
Відсутність доказів ознайомлення позивачки із наказами від 23.08.2023 № 464 та від 31.08.2023 № 493, прийнятих за результатами службових розслідувань, є порушенням Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, котре, разом з тим, не є підставою для скасування спірних наказів. Оскільки суд поновив позивачці строк звернення із позовом про оскарження цих наказів, це порушення не вплинуло на її права. Щодо можливості надати пояснення, то суд констатує, що позивачка не долучила до судової справи доказів нагальної необхідності її перебування в місті Золочів у дні, що кваліфіковані відповідачем як самовільне залишення частини (напр., госпіталізація матері тощо). Позивачка не повідомила суду будь-яких інших обставин, які хотіла б повідомити під час проведення службового розслідування, що могли б змінити висновки відповідача за наслідками оцінки встановлених в ході службового розслідування обставин.
Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази відповідача відповідають критеріям правомірних рішень суб'єкта владних повноважень, що визначені частиною другою статті 2 КАС України. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, в задоволенні її позову слід відмовити.
Враховуючи висновок суду по суті позову та керуючись встановленими ст. 139 КАС України правилами розподілу судових витрат суд покладає усі понесені позивачкою судові витрати на неї.
Керуючись ст.ст. 19-20,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Понесені позивачкою судові витрати покласти на неї.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович