12 червня 2024 рокусправа № 380/4765/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді О.Желік, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з вислуги років 26 років 00 місяців 03 дні та виплати заборгованості з 30.11.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та перерахувати з 30.11.2023 ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з вислуги років 26 років 00 місяців 03 дні та виплатити заборгованість з 30.11.2023.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу в органах державної кримінально-виконавчої служби та наказом від 14.06.2022 № 27/ОС його було звільнено зі служби. Позивач зазначає, що згідно витягу з наказу вислуга років позивача на день звільнення становить: в календарному обчисленні - 19 років 10 місяців 06 днів; у пільговому обчисленні - 26 років 00 місяців 03 дні. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області позивачу призначено позивачу пенсію відповідно до п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262», яку останній отримує й по даний час. Ураховуючи наявність вислуги років, необхідної для призначення пенсії, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії згідно пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ. За результатами розгляду поданих позивачем Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило у призначенні пенсії за вислугу років. Зазначене рішення мотивовано відсутністю у позивача 25 років вислуги в календарному обчисленні на день звільнення через відмову у зарахуванні пільгового стажу для призначення пенсії. ОСОБА_1 вважає протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у призначенні йому пенсії у відповідності до пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ, оскільки його пільгова вислуга має враховуватися при призначенні пенсій згідно статті 12 вказаного Закону.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, у якому представник щодо задоволення позову заперечила ти вказала, що за матеріалами справи позивачу призначено пенсії у відповідності до пункту «б» статті 13 Закону №2262-ХІІ. Вказала, що виходячи з положень статті 12 Закону-2262 та пунктів 1 та 2-1 Постанови №393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди, підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови. Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а, ґрунтуються на іншому правовому регулюванні, а тому не можуть бути враховані при розгляді цієї справи, оскільки втратили свою актуальність для цього спору. Отже, згідно з законодавством, чинним на час виникнення спірних відносин, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років. Для призначення пенсії за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16 лютого 2022 року. Окрім того підкреслює, що Закон-2262 має вищу юридичну силу від постанови Кабінету Міністрів України №393. Враховуючи наведене, слід зазначити, що зміна правової позиції Верховного Суду з даного питання не створює підстав для перегляду пенсійного забезпечення ОСОБА_2 . Окрім того, ставить в неоднакове становище із особами, яким було призначено пенсію в той самий час, але із врахуванням наявності вислуги років 25 календарних роки і більше.
Ухвалою судді від 07.03.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив таке.
Згідно копії наказу Державної установи «Дрогобицька виправна колонія (№40)» №27/ОС від 14.06.2022 ОСОБА_1 було звільнено зі служби за власним бажанням. Вказаним наказом визначено вислугу років позивача станом на день звільнення: в календарному обчисленні - 19 років 10 місяців 06 днів; у пільговому обчисленні - 26 років 00 місяців 03 дні; загальний трудовий стаж - 27 років 06 місяців 28 днів.
Позивач 30.11.2023 звертався до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівські області від 14.12.2023 №33401-35155/С-52/8-1300/23 позивача повідомлено, що згідно із витягом з наказу Державної установи «Дрогобицька виправна колонія (№40)» №27/ОС від 14.06.2022 календарна вислуга позивача станом на день звільнення становить 19 років 10 місяців 06 днів, загальний трудовий стаж - 27 років 06 місяців 28 днів. З урахуванням викладеного, підстави для призначення пенсії позивачу за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ відсутні.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ, останній звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон №2262-ХІІ.
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Порядок №393) установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Службі безпеки України.
Водночас суд відзначає, що Кабінетом Міністрів України 16 лютого 2022 року було прийнято постанову №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393».
Вказаною постановою було внесено зміни, зокрема, до пункту 3 Порядку №393, та викладено абзац перший такого пункту в наступній редакції: « 3. До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:».
Суд звертає увагу на те, що до внесення змін до Порядку №393 постановою №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393», абзац перший пункту 3 вказаного Порядку був викладений в редакції: « 3. До вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:».
Таким чином, суд висновує, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом №2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року. Водночас після внесення відповідних змін календарна вислуга років зараховується на пільгових умовах виключно для розрахунку розміру самої пенсії.
Відповідні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2023 року у справі №380/10714/22.
Позивач звернуся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 30.11.2023 про призначення йому пенсії за вислугу років у відповідності до пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ.
Враховуючи те, що як станом на момент звільнення позивача зі служби 14.06.2022, так і станом на момент його звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії діяла нова редакція пункту 3 Порядку № 393, суд доходить висновку про відсутність підстав для зарахування на пільгових умовах позивачу час проходження служби в органах ДКВС до вислуги років для призначення пенсій, оскільки такий період враховується тільки для визначення розміру пенсії.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Желік О.М.