12 червня 2024 рокусправа № 380/26338/23
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А. Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі - відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 (далі - відповідач-2), у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015-2018 рр. та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 по лютий 2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015-2018 рр. та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 по лютий 2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з січня 2016 по лютий 2018 військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважає бездіяльність відповідача щодо не включення до розрахунку місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015-2018 рр. та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 по лютий 2018 включно протиправними та такими, що порушують майнові права позивача на виплату грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі.
04.12.2023 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому в задоволенні позову просив відмовити повністю. Відзив обґрунтований тим, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення позивачу виплачувалась, а спір стосується лише їх розмірів, що свідчить про дії, а не бездіяльність відповідача. Відповідач-1 зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода відноситься до щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, який має не постійний, а тимчасовий характер, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, а відтак, вона не входить до складу грошового забезпечення, визначеного частиною другою статті 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з якого обчислюється одноразова грошова допомога у зв'язку із звільненням військовослужбовця з військової служби. Також відповідач-1 зазначає, що індексація грошового забезпечення не входить ні до складу основних, ні до складу додаткових видів грошового забезпечення.
06.05.2024 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому в задоволенні позову просив відмовити повністю. відзив обґрунтований тим, що у Військової частини НОМЕР_2 існує прямий обов'язок, щодо здійснення нарахувань та виплат лише за період проходження військової служби в такій. Окрім цього відповідач-2 зазначає, що системний аналіз положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (втратила чинність 01 березня 2018 року), Інструкції про розміри і порядок виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 73 від 02.02.2016, дає підстави стверджувати, що винагорода не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується грошова допомога на оздоровлення.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 15.11.2023 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 14.03.2024 суд ухвалив призначити справу до розгляду у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою від 08.04.2024 суд залучив другого відповідача у справі - ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ).
Ухвалою від 03.06.24, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, суд вирішив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Суд встановив, що відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_6 прикордонного загону від 16.09.2023 № 1092-ОС підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, звільненого з військової служби за підпунктом “г” (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю до 18 років) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” у запас з 15 вересня 2023 року.
29.09.2023 позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 по жовтень 2019 у розмірі 37654,46грн, що підтверджується випискою з картки/рахунку АТ КБ "ПРИВАТ БАНК", особистою карткою грошового забезпечення та довідкою про нараховану індексацію ОСОБА_2 за період з 01 липня 2015 року по 31 жовтня 2019 року.
Відповідно до особистих карток грошового забезпечення за 2016-2018 рр. у період з січня 2016 по лютий 2018 включно позивачу була нарахована та виплачена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”, що розраховувалася у відсотковому співвідношенні до розміру місячного грошового забезпечення.
Згідно з особистими картками грошового забезпечення та заробітної плати за 2015-2018 роки ОСОБА_1 виплачено:
- за 2015 рік - грошової допомоги на оздоровлення - 4727,88 грн;
- за 2016 рік - грошової допомоги на оздоровлення - 7290,88 грн, щомісячної додаткової винагороди - 37232,07 грн;
- за 2017 рік - грошової допомоги на оздоровлення - 7290,88 грн, щомісячної додаткової винагороди - 52725,51 грн;
- за 2018 рік - грошової допомоги на оздоровлення - 12931,00 грн, щомісячної додаткової винагороди - 8933,13 грн;
02.10.2023 представник позивача звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), у якій просив перерахувати та виплатити грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015-2018 рр. та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 по лютий 2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) листом від 09.10.2023 повідомило позивача, що вказані відносини регулюються Законом України "Про звернення громадян".
Позивач вважає, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015-2018 рр. та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 по лютий 2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, а тому звернувся до суду з цим позовом.
IV. Позиція суду
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина четверта статті 9 Закону).
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (ч. 1 ст. 10-1 Закону).
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (чинної до 28.02.2018) було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі Постанова № 1294) .
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 1294 було надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Разом з тим, пункт 2 Постанови № 704 (чинної з 01.03.2018) встановлює, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 5 Постанови № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право, серед іншого, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктами 30.1, 30.3 розділу ХХХ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 (чинної до 19.07.2018) особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Пунктами 1, 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 (чинного з 20.07.2018) передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Суд встановив, що позивачу регулярно нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода до лютого 2018 року включно, що підтверджується довідкою про нараховане грошове забезпечення та індексацію грошового забезпечення в період січня 2016 по лютий 2018 включно.
При цьому, до складу грошового забезпечення, з якого позивачу здійснено обчислення грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, не включено індексацію, що не заперечується відповідачем, та підтверджується відповідними довідками про розміри грошового забезпечення з розбивками по найменуванню виду ГДО.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 (далі - Постанова №889) граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони. Міністерством внутрішніх справ та адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Суд враховує, що підпункти 1, 2 пункту 1 Постанови № 889 (чинної до 28.02.2018) встановлено, що така винагорода виплачується:
1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби), зокрема: з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09. 2010 № 889" для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013року - у розмірі, що не перевищує 20% місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013року - у розмірі, що не перевищує 40% місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014року - у розмірі, що не перевищує 60% місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014року - у розмірі, що не перевищує 80% місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
З огляду на копії особових рахунків, позивачу в період з травня 2015 року по лютий 2018 року виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода.
Отже, зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася позивачу щомісяця до втрати чинності Постановою № 889, тобто мала постійний (систематичний) характер.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 26.02.2021 у справі № 620/3346/19, відповідно до якого, оскільки останні 15 місяців перед звільненням на підставі Постанови № 889 додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, то підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
На виконання Постанови № 889, наказом Міністерства оборони України № 550 від 24.10.2016 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 (далі - Інструкція № 550).
Інструкція № 550 визначала порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).
Згідно з пунктом 3 Інструкції № 550, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Пункт 3 Інструкції № 550 містить перелік складових грошового забезпечення, з якого має обраховуватися і виплачуватися винагорода, та який за обсягом є меншим за перелік складових грошового забезпечення, встановлений частиною другою статті 9 Закону України №2011-XII.
Пунктом 5 Інструкції № 550 визначено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік (п. 9 Інструкції №550).
Відповідно до пункту 10 Інструкції №550, командир (начальник) військової частини (установи, організації) має право зменшувати розміри винагороди за наявності обставин, передбачених у цьому пункті.
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Стаття 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 № 2017-ІІІ (далі Закон № 2017-ІІІ) визначає право громадян на соціальні гарантії. Відповідно до вказаної статті, Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до статті 19 згаданого Закону державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, в тому числі для військовослужбовців.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Так, Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року у справі №825/1987/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, від 05 лютого 2020 року у справі №825/565/17 зазначив, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Отже з врахуванням згаданих норм законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, випливає, що індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди.
З огляду на те, що індексація грошового забезпечення під час проходження позивачем військової служби не була нарахована та виплачена, позивач має право на перерахунок грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Зазначене узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеному у постанові від 21.12.2021 у справі №820/3423/18, у якій Верховний Суд визнав протиправними дії та зобов'язав відповідача здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік, 2017 рік, розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації та здійснити виплату донарахованих сум даних додаткових видів грошового забезпечення.
Щодо позовних вимог про включення індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого розраховувалась матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога на оздоровлення.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України №1282-XII від 03.07.1991 “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон №1282-XII).
Статтею 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд висновує, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Вирішуючи питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №638/9697/17, від 30.12.2020 у справі №359/8843/16-а.
Суд встановив, що розрахунок таких виплат, як грошова допомога на оздоровлення, виплачена у 2015-2018 рр. та щомісячна додаткова грошова винагорода за період з січня 2016 по лютий 2018 включно було проведено без включення сум індексації до розрахунку таких виплат.
Отже, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015-2018 рр. та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 по лютий 2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для обрахунку, грошової допомоги на оздоровлення не регулюється положеннями Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Така ж правова позиція викладена у рішенні Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №820/3423/18 від 21.12.2021.
Оскільки згідно з наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону від 16.09.2023 № 1092-ОС підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 15 вересня 2023 року, суд висновує, про необхідність зобов'язати саме відповідача-2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015-2018 рр. та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 по лютий 2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково.
V. Судові витрати
Позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, а тому підстави для вирішення питання про розподіл між сторонами судового збору відсутні.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015-2018 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016року по лютий 2018року включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2015-2018 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016року по лютий 2018року включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович