12 червня 2024 рокусправа № 380/4689/24
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Управління поліції охорони у Львівській області код ЄРДПОУ 40108887, місцезнаходження: 79019, м. Львів, вул. Липинського, 44, про:
- визнання протиправними дій Управління поліції охорони у Львівській області щодо відмови нарахувати і виплатити ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 розділу VII Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, одноразової грошової допомоги при звільненні;
- зобов'язання Управління поліції охорони у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 розділу VII Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, одноразову грошову допомогу при звільненні.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при звільненні 28 січня 2020 року зі служби ОСОБА_1 не виплачена одноразова грошова допомога при звільненні (вихідна допомога). Позивач звернувся в Управління поліції охорони у Львівській області з приводу нарахування і виплати одноразової грошової допомоги при звільненні (вихідної допомоги). Проте, керівництвом Управління поліції охорони у Львівській області відмовлено в нарахуванні і виплати вихідної допомоги з підстави пропуску строку звернення за такою виплатою.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 06.03.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, дослідивши та об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступне.
3 19 листопада 2003 року по 28 січня 2020 року ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні поліції охорони у Львівській області (Управлінні Державної служби охорони при ГУМВС України у Львівській області).
28 січня 2020 року наказом начальника Управління поліції охорони у Львівській області поліцейський ОСОБА_1 звільнений зі служби за власним бажанням.
При звільненні 28 січня 2020 року зі служби ОСОБА_1 не виплачена одноразова грошова допомога при звільненні (вихідна допомога).
07 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся в Управління поліції охорони у Львівській області з приводу нарахування і виплати одноразової грошової допомоги при звільненні (вихідної допомоги).
08 лютого 2024 року керівництвом Управління поліції охорони у Львівській області вказано, що позивачу належить право на зазначену вихідну допомогу, проте йому відмовлено в її нарахуванні і виплаті з підстав пропуску строку звернення за такою виплатою.
13 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся з інформаційним запитом на адресу Управління поліції охорони у Львівській області з приводу надання інформації про суму невиплаченої йому одноразової грошової допомоги при звільненні (вихідної допомоги) та іншої інформації.
21 лютого 2024 року Управління поліції охорони у Львівській області надало інформацію про розмір невиплаченої ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні (вихідної допомоги), а також копії наказів про проходження ним служби в Управлінні поліції охорони у Львівській області.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з таких мотивів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виплата одноразової грошової допомоги після звільнення поліцейських зі служби в поліції відповідно до статті 102 Закону України «Про Національну поліцію» здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Частина друга статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Виплата зазначеної в частинах першій та другій згаданої статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро України, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджується Міністерством внутрішніх справ.
06 квітня 2016 року наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, які визначають критерії виплати грошового забезпечення зазначеним категоріям осіб (далі - Порядок №260).
Пунктом 23 розділу І. «Загальні положення» Порядку №260 в редакції станом на січень 2020 року передбачено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.
Пунктами 1, 2 розділу VIII «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби» Порядку №260 в редакції наказу МВС України від 17 липня 2020 року №539 визначено, що поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров'я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У разі звільнення із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше.
Поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.
У наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат.
Одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
Суд констатує, що право позивача на одноразову грошову допомогу при звільненні не є предметом спору у справі, оскільки відповідач у листі № 1160/43/33/01-2024 від 08.02.2024 визнав таке право позивача.
Між сторонами існує спір щодо того, чи пропустив позивач строк звернення за здійсненням зазначеної виплати, котру відповідач ототожнив зі строком на звернення до суду, посилаючись на статтю 233 Кодексу законів про працю України. Стосовно такої обставини суд висновує таке.
Суд вважає за необхідне вказати, що відповідач не входить до системи судоустрою України, що відповідно позбавляє підстав посилатися на статтю 233 Кодексу законів про працю України при прийнятті своїх рішень.
Щодо пропуску позивачем строку на звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.
28.01.2020 наказом начальника Управління поліції охорони у Львівській області поліцейський ОСОБА_1 звільнений зі служби за власним бажанням.
07.02.2024 ОСОБА_1 звернувся в Управління поліції охорони у Львівській області з приводу нарахування і виплати одноразової грошової допомоги при звільненні (вихідної допомоги).
До 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений відповідним строком з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відповідач відмовив позивачу у здійснені належної йому виплати, оскільки позивач звернувся до нього лише 07.02.2024.
Суд не погоджується із такими висновками представника відповідача, оскільки Верховний Суд у постанові від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 зазначив, що: "як на момент звільнення позивача з військової служби (31 липня 2020 року), виключення його із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (02 вересня 2020 року), так і на момент отримання відповіді відповідача від 02 серпня 2021 року № 436, наданої на заяву про надання довідки про розмір грошового забезпечення, частина другої статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Втім, судом апеляційної інстанції помилково застосовано редакцію частини другої статті 233 КЗпП України, чинну на момент постановлення оскаржуваного судового рішення. З огляду на вказане, доводи касаційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.".
Зважаючи на викладене, у зв'язку з тим, що позивача було звільнено 28.01.2020, тобто до набрання змін до статті 233 КЗпП України, його право на звернення до суду із таким позовом не обмежене будь-яким строком.
Зважаючи на викладене, суд висновує, що дії Управління поліції охорони у Львівській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до пункту 2 розділу VII Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 є протиправними.
Враховуючи встановлені обставини, з метою ефективного захисту позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Управління поліції охорони у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до пункту 2 розділу VII Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
V. Судові витрати
Судові витрати між сторонами не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Управління поліції охорони у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління поліції охорони у Львівській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до пункту 2 розділу VII Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260.
Зобов'язати Управління поліції охорони у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до пункту 2 розділу VII Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович