12 червня 2024 рокусправа № 380/7801/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Восьмого апеляційного адміністративного суду за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною відмову, зобов"язання вчинити дії, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ; далі - Позивачка) до Восьмого апеляційного адміністративного суду (вул. Саксаганського, 13, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ - 42268515; далі - Відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008; код ЄДРПОУ - 20453063) з вимогами:
визнати протиправною відмову Восьмого апеляційного адміністративного суду видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді, визначеного із застосуванням абзацу 5 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”.
зобов'язати Восьмий апеляційний адміністративний суд видати установленої законодавством форми довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої ст.130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та абзацу 4 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028 гривень (50 х 3 028 грн х 1,2 регіональний коефіцієнт - 181680 гривень).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке на даний час виплачується ГУ ПФУ в Закарпатській області. 18.03.2024 Позивачка звернулася до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про видачу довідки про розмір суддівської винагороди станом на 01 січня 2024 року та виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3 028,00 грн. Листом від 27.03.2024 № 03-44/37/24/03-02 відповідач у задоволенні вказаної заяви відмовив, посилаючись на відсутність правових підстав. Позивачка покликається на положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини першої статті 135 якого суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, а частина третя статті 135 Закону встановлює базовий розмір посадового окладу судді, який становить для судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який був встановлений на 01 січня 2024 року у сумі 3028 грн. Однак відповідач повідомив про відсутність підстав для оформлення нової довідки для перерахунку її довічного грошового утримання судді у відставці, що, на переконання позивачки, порушує її право на належне соціальне забезпечення. З наведених підстав позивачка просила позов задовольнити повністю.
Відповідач надав відзив, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивував посиланням на те, що розмір суддівської винагороди визначається статтею 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", яка відсилає до закону про державний бюджет на відповідний рік. Відповідач вважає, що оскільки стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», якою визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року у розмірі 2102,00 грн., є чинною, неконституційною не визнавалася та не скасовувалася, відтак підлягає застосуванню.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору надала письмові пояснення на позов, в яких зазначила, що у 2024 році відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується до визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня 2102 гривні. Вказане положення законодавства є чинним та неконституційним не визнавалось, а тому вважає, що відповідач відмовляючи позивачці у видачі оновленої довідки діяв правомірно та у межах норм чинного законодавства. Тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 16.04.2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
20.07.2023 рішенням Вищої ради правосуддя від 20.07.2023 №729/0/15-23 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв"язку з поданням заяви про відставку. Наказом Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2023 №219/к/тв відраховано ОСОБА_1 зі штату суду у зв"язку із звільненням у відставку.
Позивачка є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з липня 2023.
Позивачка звернулася до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про видачу довідки про розмір суддівської винагороди станом на 01 січня 2024 року та виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3 028,00 грн.
Листом від 27.03.2024 № 03-44/37/24/03-02 позивачку повідомлено про відсутність підстав для видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, оскільки посадовий оклад судді Восьмого апеляційного адміністративного суду визначений, з врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн., та становить 126 120 гривень.
Позивачка, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді становить судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Відповідно до частин 3-5 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Верховний Суд в постанові від 20 листопада 2023 року по справі № 120/709/22-а зазначив, що визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом № 966-XIV, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Водночас статтею 7 Закону № 1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189,00 гривень, з 01 липня - 2294,00 гривні, з 01 грудня - 2393,00 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: - працездатних осіб: з 01 січня - 2270,00 гривень, з 01 липня - 2379,00 гривень, з 01 грудня - 2481,00 гривня; - працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102,00 гривні.
Верховний Суд в постанові від 20 листопада 2023 року по справі № 120/709/22-а вказав, що Закон № 1082-IX фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII. Однак, означені Закони не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає Закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
В постанові від 17 жовтня 2023 року по справі № 280/117/22 Верховний Суд зазначив, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права спеціальний закон скасовує дію загального закону (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону України Про судоустрій і статус суддів, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis). На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). У межах касаційного перегляду судових рішень в цій справі колегія суддів звертає на нього увагу у сукупності з іншою аргументацією, про яку йдеться вище. Отже, Законом України Про судоустрій і статус суддів закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до Закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Така правова позиція щодо застосування статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статті 135 Закону в подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2021 року по справі №360/503/21, від 10 листопада 2021 року по справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року по справі №360/503/21, від 22 червня 2023 року по справі №400/4904/21, від 24 липня 2023 року по справі №280/9563/21, від 02 серпня 2023 року по справі №560/5597/22.
Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 року у справі №240/44080/21 виклав такі правові висновки у спірних правовідносинах:
- Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів»;
- зміна Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді є порушенням гарантій незалежності суддів.
Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 11 березня 2020 року в справі №4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року №3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013, від 8 червня 2016 року №4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року №11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року №2-р/2020.
Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту З мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року №11-р/2018).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 гривень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неправомірність відмови відповідача у видачі позивачці довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці з обчисленням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
Отже, для реалізації права позивачки на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, у зв'язку із зміною (збільшенням) базового посадового окладу судді апеляційного суду з 01 січня 2024 року, слід зобов'язати Восьмий апеляційний адміністративний суд видати ОСОБА_1 установленої законодавством форми довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 гривень.
Суд наголошує, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що, в свою чергу, виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони. У зв'язку з чим, позивачка має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01 січня 2024 року у розмірі - 3028 гривень.
Водночас суд не вбачає достатніх підстав для зазначення у рішенні конкретної суми суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, адже питання обрахунку такої належать до дискреційних повноважень відповідача та охоплюються процедурою виконання рішення суду, в разі набрання ним законної сили.
Отже, позовні вимоги в цій частині є передчасними, а тому в задоволенні цих вимог слід відмовити.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Восьмого апеляційного адміністративного суду (вул. Саксаганського, 13, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ - 42268515), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008; код ЄДРПОУ - 20453063) про визнання протиправної відмови та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Восьмого апеляційного адміністративного суду видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді, визначеного із застосуванням абзацу 5 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”.
Зобов'язати Восьмий апеляційний адміністративний суд видати ОСОБА_1 установленої законодавством форми довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої ст.130 Конституції України, ч.3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 гривень.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з бюджетних асигнувань Восьмого апеляційного адміністративного суду (вул. Саксаганського, 13, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ - 42268515) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять грн. 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна