12 червня 2024 рокусправа № 380/3660/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправними дій, -
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (вул. Січових Стрільців, 11, м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ - 37831493) з вимогами:
Визнати протиправними дії Головного Управління держаної міграційної служби України у Львівській області щодо відмови листом вих.№4601.3.7-13220/46.1- 23 від 26.10.2023 року у прийнятті декларації від 11.07.2022 про відмову ОСОБА_1 від громадянства російської федерації.
Зобов'язати Головне Управління Держаної міграційної служби України у Львівській області прийняти декларацію від 11.07.2022 про відмову позивачки від громадянства російської федерації.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп'як О.О.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила про те, що відповідач протиправно та безпідставно відмовив їй у прийнятті декларації про відмову від громадянства російської федерації, оскільки є незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства згідно з абз. 16 ст. 1 Закону України "Про громадянство України". Позивач вважає, що відповідач відмовляючи їй у прийнятті декларації діяв всупереч вимогам чинного законодавства.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що у позивача відсутні підстави для подання декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки, у позивача відсутні незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, що не породжує виникнення у позивача права на подання декларації про відмову від громадянства російської федерації.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою суду від 21.02.2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження російська федерація.
Позивач 11.07.2022 звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області із заявою про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства з метою отримання паспорта громадянина України.
Листом від 11.07.2022 відповідач повідомив позивача, що саме на неї покладається обов'язок припинити іноземне громадянство про що подати відповідний документ. Зазначено, що паспорт громадянина України позивач зможе отримати лише в разі надання документа про припинення іноземного громадянства; наразі громадяни російської федерації не мають підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач оскаржила їх до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі №380/1427/23, позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (вул. Січових Стрільців, 11, м. Львів, код ЄДРПОУ 37831493) щодо відмови у прийнятті декларації від 11.07.2022 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від громадянства російської федерації.
Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області повторно розглянути декларацію від 11.07.2022 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від громадянства російської федерації.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року, апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року в справі №380/1427/23 - без змін.
Листом від 26.10.2023 № 4601.3.7-13220/46.1-23 відповідач на виконання Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2023 року по справі № 380/1427/23, повторно розглянув декларацію від 11 липня 2022 року про відмову від іноземного громадянства з урахуванням висновків суду та повідомив позивача про те, що станом на теперішнім час позивач не виконала зобов'язання та не надала до Головного управління документ про припинення громадянства російської федерації.
Вважаючи таку відмову відповідача у прийнятті декларації протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-III (далі - Закон №2235-III в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до визначень, які містить ч. 1 ст. 1 Закону №2235-III громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Положенням ст. 6 Закону №2235-III закріплено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з п. 2 ч. 1 вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.
Особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням (ч. 1 ст. 8 Закону №2235-ІІІ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №2235-III іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
При цьому, зобов'язання припинити іноземне громадянство - це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (ч. 1 ст. 1 Закону №2235-III).
Відповідно до ч. 8 ст. 8 Закону №2235-III особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.
Декларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (ч. 1 ст. 1 Закону №2235-III).
Частиною 1 ст. 9 Закону №2235-III передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.
За правилами п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону №2235-III однією з умов прийняття до громадянства України, зокрема, є подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
У мотивувальній частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі №380/1427/23, судом зокрема зазначено наступне: «….Відповідно до рішення ГУ ДМС України у Львівській області від 08.02.2021 року, позивач набула громадянство України на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» , що підтверджується довідкою №33 від 08.02.2021 року. На підставі вказаної довідки, позивачу видано тимчасове посвідчення громадянина України № НОМЕР_2 від 21.02.2021, строком дії до 08.03.2023 року. У зв'язку із набуттям громадянства України, позивачем подано зобов'язання про припинення громадянства російської федерації до 08.02.2023. 02.12.2021 позивач подала до консульства рф в Україні документи для виходу з громадянства рф та сплатила консульський збір у встановленому розмірі, що підтверджується довідкою Генерального консульства російської федерації у Львові від 02.12.2021 року про реєстрацію заяви позивача. Однак, у визначений термін уповноваженим органом рф не було прийнято рішення по заяві позивача про її вихід із громадянства рф. 02.06.2022 позивач звернулась до Державної міграційної служби України із проханням надати їй роз'яснення щодо алгоритму подальших дій у її ситуації. Листом від 29.06.2022 №3-2900-22/6.4/2089-22, Державна міграційна служба України повідомила позивача про те, що саме на неї покладається обов'язок припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення іноземного громадянства виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України. Роз'яснено, що паспорт громадянина України можливо отримати лише в разі надання до ГУ ДМС України в Львівській області документа про припинення іноземного громадянства, а продовження строку дії тимчасового посвідчення громадянина України чинним законодавством не передбачено. 21.06.2022 року позивач звернулась до ГУ ДМС України у Львівській області для надання роз'яснень щодо її подальших дій. Листом від 29.06.2022 №З-531/6/4601-22/4601.3.7/479-22, ГУ ДМС України у Львівській області повідомило позивача про те, що паспорт громадянина України вона зможе отримати після виконання зобов'язання про припинення іноземного громадянства. 11.07.2022 року із супровідною заявою позивач подала відповідачу декларацію про відмову від громадянства рф за формою №45, затвердженою наказом МВС України №715 від 16.08.2012 року. У супровідній заяві від 11.07.2022 року позивач просила відповідача прийняти її декларацію про відмову від іноземного громадянства та видати їй паспорт громадянина України замість тимчасового посвідчення громадянина України. Зазначену декларацію відповідач приймати відмовився, про що повідомив позивача листом від 25.07.2022 року №З-754/6/4601.3.7/756-22. Крім цього, 09.01.2023 року позивач звернулась до Міністерства закордонних справ рф з інформаційним запитом про надання інформації щодо розгляду її звернення про вихід з громадянства рф. Листом від 19.01.2023 №1042/ кд-гр МЗС рф було проінформовано позивача про те, що її заява від 02.12.2021 року про вихід із громадянства рф хоча і була погоджена із МВД і ФСБ росії, однак, у зв'язку із призупиненням діяльності російських закордонних установ в Україні, відповідне рішення не було прийнято. Вказаним листом також роз'яснено позивачу право звернутись із повторною заявою до дипломатичного представництва чи консульської установи рф в іншій державі, ніж України. Із зазначеного висновується, що для вирішення даної справи ключовим є з'ясування питання чи можна вважати, що документ про припинення громадянства від російської федерації позивачем не отримано з незалежних від неї причин…»»».
Суд дійшов висновку, що для вирішення даної справи, ключовим є з'ясування питання чи можна вважати, що документ про припинення громадянства від рф позивачем не отримано з незалежних від неї причин.
Незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства - є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України (ч. 1 ст. 1 Закону №2235-III).
Указом Президента України від 27.03.2001 №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (надалі - Порядок).
Зазначений Порядок визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
При цьому, відповідно до ст. 19 Федерального Закону «Про громадянство російської федерації», вихід з громадянства рф особи, яка проживає на території рф, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення такої особи в загальному порядку, за винятком випадків, передбачених ст. 20 цього Федерального закону. Вихід з громадянства рф особи, яка проживає на території іноземної держави, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення такої особи у спрощеному порядку, за винятком випадків, передбачених ст. 20 цього Федерального закону.
Слід зазначити, що ст. 32 вказаного Закону, яка визначає прядок подання заяв з питань громадянства рф, встановлює наступне.
Заява з питань громадянства рф подається за місцем проживання заявника: a) особою, яка проживає на території рф, - до територіального органу федерального органу виконавчої влади у сфері внутрішніх справ; б) особою, яка проживає за межами рф і не має місця проживання на території рф, - дипломатичне представництво або консульська установа рф, що знаходяться за межами рф.
Відповідно до ст. 35 Закону розгляд заяв стосовно громадянства рф поданої особою зазначеною в п. б ч. 1 ст. 32 Закону та прийняття рішення про прийняття до громадянства рф чи про вихід з громадянства рф в спрощеному порядку здійснюється в строк до шести місяців з дня подання заяви і всіх необхідних документів оформлених належним чином.
Суд зазначає, що вихід з громадянства рф не допускається, якщо громадянин рф: a) має не виконане перед рф зобов'язання, встановлене федеральним законом; б) залучений компетентними органами рф як обвинувачуваного у кримінальній справі або щодо нього є обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили і підлягає виконанню; в) не має іншого громадянства та гарантій його набуття (ст. 20 Федерального Закону «Про громадянство російської федерації»).
Отже, суд вважає, що відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №2235-III невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (у даному випадку 6 місяців) є прямо встановленою підставою для подання декларації про відмову від іноземного громадянства (п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону №2235-III).
Окрім того, слід вказати, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 3).
На сьогодні дія воєнного стану продовжена згідно з відповідними Указами Президента України.
У зв'язку зі збройною агресією та масованим вторгненням збройних сил російської федерації в Україну 24.02.2022 року були офіційно розірвані дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією, та, відповідно, посольства та консульства російської федерації в Україні припинили свою діяльність.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що неотримання позивачем документа про припинення громадянства російської федерації відбулося з незалежних від неї причин.
З огляду на це, відповідно до приписів п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону №2235-III позивач має право на подання декларації про відмову від іноземного громадянства. Тому, відмова відповідача у прийнятті у позивача декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства рф з позиції суду, є протиправною.
У справі не має доказів, які б свідчили про відсутність можливості у суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, з урахуванням позиції суду.
Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправною відмови відповідача прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства, належним способом поновлення порушеного права позивачки є зобов'язання відповідача прийняти відповідну декларацію.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024 у справі №460/23029/23.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Згідно з частинами 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановляння судового рішення про задоволення позову.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (вул. Січових Стрільців, 11, м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ - 37831493) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного Управління держаної міграційної служби України у Львівській області щодо відмови листом вих.№4601.3.7-13220/46.1- 23 від 26.10.2023 року у прийнятті декларації від 11.07.2022 про відмову ОСОБА_1 від громадянства російської федерації.
Зобов'язати Головне Управління Держаної міграційної служби України у Львівській області прийняти декларацію від 11.07.2022 про відмову ОСОБА_1 від громадянства російської федерації.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1211, 20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області (вул. Січових Стрільців, 11, м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ - 37831493).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна