про залишення позовної заяви без руху
12 червня 2024 року м. Київ № 320/24836/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення коштів,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, в якому просить суд стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 12977,99 грн інфляційних збитків, 3071,00 грн 3% річних, а всього 16048,99 гр. (шістнадцять тисяч сорок вісім гривень, 99 копійок).
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання процесуальних норм щодо її форми та змісту, суд констатує її невідповідність та вважає за необхідне залишити позов без руху.
Так, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Судом вбачається, що про ймовірну бездіяльність відповідачів стосовно не виплати грошових коштів у повному обсязі позивач повинен був дізнатися в той момент, коли їх недоотримав, тобто 26.05.2023 згідно з випискою з банківського рахунку.
Тому, з позовом до суду позивач мав звернутися до 26.11.2023.
Проте, до суду позивач звернувся лише 20.02.2024, тобто з пропуском строку, передбаченого законом, за межами шестимісячного строку.
Жодних обґрунтувань поважності причин пропуску строку на звернення до суду не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Тому, позивачеві необхідно буде надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного, характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права.
Також, відповідно до пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Суд зауважує, що адміністративний позов завжди має індивідуальний характер і спрямований на захист конкретних прав, свобод чи інтересів особи в її особистих правовідносинах з певним суб'єктом владних повноважень.
Тому позовна заява має містити конкретизовані відомості про суб'єкта владних повноважень, який порушив права позивача, вказувати на суб'єктивне право, що підлягає захисту та яке порушив відповідач, обставини чи факти (події життя), з якими позивач пов'язує порушення свого суб'єктивного права та які утворюють привід для звернення до суду, а також містити конкретні вимоги до відповідача, які суд має застосувати з метою захисту порушеного права.
Суд зазначає, що адміністративне судочинство здійснюється з метою захисту конкретного порушеного суб'єктивного права, що належить особі, тому зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Натомість, у позовній заяві позивач зазначив двох відповідачів Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві та Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області.
Із зазначених позовних вимог не зрозуміло, чи бажає позивач стягнути 12977,99 грн інфляційних збитків, 3071,00 грн 3% річних, а всього 16048,99 гр. (шістнадцять тисяч сорок вісім гривень, 99 копійок) з кожного з відповідачів, чи порівну або солідарно.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України не передбачений спосіб захисту шляхом стягнення коштів без прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, оскільки це суперечить змісту та функціям судочинства.
Проте позивач, не заявляючи позовну вимогу про прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 частини 1 статті 5 КАС України, просить стягнути кошти, що суперечить вимогам процесуального законодавства.
Враховуючи викладене, позивачу необхідно виправити недоліки позовної заяви в цій частині також. Зокрема, необхідно уточнити позовні вимоги з відповідним обґрунтуванням; зазначити конкретні вимоги до суду згідно з способами захисту порушеного права (свободи, законного інтересу), визначеними частиною першою статті 5 КАС України.
Крім цього, згідно з ч. 7 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Однак, до позовної заяви не долучений індивідуальний акт, який підтверджує відмову у здійсненні заходів щодо виплати коштів, які б засвідчували протиправну бездіяльність чи протиправні дії відповідачів.
Отже, до позовної заяви не доданий індивідуальний акт, який засвідчує протиправну бездіяльність відповідача щодо відмови у здійсненні дій, які позивач вважає, що відповідач не вчинив.
Також, всупереч вимогам пунктів 6, 7 ч. 5 ст. 160 КАС України не зазначив відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору та про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного, характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права;
- уточненої позовної заяви (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи та один для суду), яка відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме уточнити позовні вимог шляхом їх конкретизації (вказівкою на конкретні вимоги до кожного з відповідачів з відповідним обґрунтуванням; зазначити конкретні вимоги до суду згідно з способами захисту порушеного права (свободи, законного інтересу), визначеними частиною першою статті 5 КАС України);
- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору та про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- індивідуальних актів, який засвідчують протиправну бездіяльність відповідачів та/або інші докази звернення з спірними питаннями до відповідачів та отримані від них відповіді.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення коштів залишити без руху.
Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.