13 червня 2024 року Справа № 280/4179/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
07 травня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи позивача періоди трудової діяльності з 08.09.1987 по 01.01.1989, з 30.04.1993 по 01.10.1995, з 01.01.2004 по 10.02.2024 у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати відповідача зарахувати позивачу періоди трудової діяльності з 08.09.1987 по 01.01.1989, з 30.04.1993 по 01.10.1995, з 01.01.2004 по 10.02.2024 до стажу роботи в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та провести перерахунок та виплату пенсії, з дати призначення пенсії, а саме з 11.03.2020, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 13.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. При цьому, позивач зазначає, що під час призначення пенсії відповідачем протиправно не було зараховано до її стажу у подвійному розмірі періоди роботи з 08.09.1987 по 01.01.1989, з 30.04.1993 по 01.10.1995, з 01.01.2004 по 10.02.2024, оскільки позивач має право на зарахування зазначених періодів у подвійному розмірі в силу положень статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просила задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що підстави для зарахування періодів роботи з 08.09.1987 по 01.01.1989, з 30.04.1993 по 01.10.1995, з 01.01.2004 по 10.02.2024 у подвійному розмірі відсутні. Зазначає, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідач зазначає, що підстав для зарахування стажу роботи позивачці в подвійному розмірі з 01.01.2004 по 10.02.2024, правових підстав немає, оскільки це не передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також, представник відповідача вказував на відсутність підстав для зарахування у подвійному розмірі періодів з 08.09.1987 по 01.01.1989 та з 30.04.1993 по 01.10.1995, оскільки позивач протягом зазначеного періоду перебувала у відпустці по догляду за дитиною. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11.03.2020 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, під час призначення пенсії період з 08.09.1987 по 01.01.1989, з 30.04.1993 по 01.10.1995, з 01.01.2004 по 10.02.2024 не був зарахований позивачу до страхового стажу у подвійному розмірі, що зумовило звернення позивача з позовом до суду.
Суд зазначає, що 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Судом встановлено, що протягом періоду з 01.01.2004 по 10.02.2024 позивач працювала у КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради, до перейменування Запорізька обласна психіатрична лікарня, КУ «Обласна психіатрична лікарня», КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня».
Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» є закладом охорони здоров'я, оскільки здійснюють лікування психіатричних захворювань.
В свою чергу, за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи у закладах з надання психіатричної допомоги підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі №214/3705/17, від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не було зараховано період роботи позивачки з 01.01.2004 по 10.02.2024 у КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» у подвійному розмірі.
Стосовно зарахування у подвійному розмірі періодів з 08.09.1987 по 01.01.1989 та з 30.04.1993 по 01.10.1995, суд зазначає наступне.
Так, під час розгляду адміністративної справи встановлено та не заперечувалось сторонами, що протягом періодів з 08.09.1987 по 01.01.1989 та з 30.04.1993 по 01.10.1995 позивач не працювала, оскільки перебувала у відпустці по догляду за дитиною.
Відповідно до положень статті 181 Кодексу Законів про працю України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.
Отже, Кодекс Законів про працю України передбачає зарахування відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до загального, безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Разом з тим, жодних посилань на можливість зарахування такого періоду у подвійному розмірі до стажу не йдеться.
Суд зазначає, що встановлена статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пільга стосовно обчислення у подвійному розмірі стажу роботи пов'язана саме з тим, що робота особи пов'язана з особливо важкими та шкідливими умовами праці.
Як встановлено судом позивач протягом періодів з 08.09.1987 по 01.01.1989 та з 30.04.1993 по 01.10.1995 не виконувала посадові обов'язки та не працювала, а відповідно підстави для зарахування такого періоду у подвійному розмірі відсутні.
Суд зазначає, що передбачене статтею 181 КЗпП України зарахування періоду відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до роботи за спеціальністю свідчить про те, що такий період мав би враховуватися наприклад при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугу років, яка надається особам за певною спеціальністю.
Проте, підстави для зарахування періоду відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у подвійному розмірі відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 періоду трудової діяльності з 01.01.2004 по 10.02.2024 у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 період трудової діяльності з 01.01.2004 по 10.02.2024 до стажу роботи в подвійному розмірі, згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та провести перерахунок та виплату пенсії з 11.03.2020, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволені решти вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова