13 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/33433/23
категорія 102000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Коростенського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправними відмов, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Коростенського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, в якому, з підстав протиправності, просить:
- визнати протиправною відмову, яка викладена у листі №М-91/6/1801-23/1801.9/206-23 від 29.11.2023 з Управління ДМС України у Житомирській області у веденні обліку гр. ОСОБА_1 , відповідно до вимог Положення про паспорт громадянина України, яке затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, у зв'язку з втратою паспорта громадянина України;
- визнати протиправною відмову, яка викладена у листі №М-10/6/1820-23/1820/11-23 від 23.11.2023 з Коростенського відділу Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області;
- зобов'язати Коростенський відділ Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області оформити та видати гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, у зв'язку з втратою паспорта громадянина України (а.с. 70).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що нею було втрачено паспорт, вона звернулась до Коростенського відділу Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області з проханням оформити паспорт громадянина України виключно у формі паспортної книжечки, на що отримала лист-відмову, яка мотивована посиланням на дію нормативно-правових актів: Наказ МВС України №456 від 06.06.2019 та Постанову КМУ №398 від 03.04.2019, згідно яких позивач при наявності судового рішення має право на отримання паспорта зразка 1994 року. Позивач зазначає, що не бажає оформляти паспорт у формі пластикової картки типу ID-картки, оскільки це порушуватиме гарантії, встановлені Законом України «Про захист персональних даних», щодо нерозголошення та відмови надавати згоду на обробку таких даних, а також внутрішні переконання позивача, оскільки позивач є віруючою особою. Вважає, що відповідачі порушують її права та інтереси, відмовляючи в оформленні паспорта у формі книжечки, з наведених підстав просить позов задовольнити.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
08.02.2024 представником відповідача подано відзив (вх. №8031/24), в якому проти заявлених вимог відповідач заперечує та просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування відзиву відповідач вказав, що позивач відмовилась надавати згоду на обробку персональних даних, що унеможливлює оформити їй паспорт громадянина України зразка1994 року.
13.02.2024 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №9015/24), в якій позивач проти доводів відзиву заперечувала, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав, що вказані у позовній заяві. Зазначила, що вона є глибоко віруюча особа та не бажає отримувати паспорт у вигляді ID-картки. Крім того, посилається на те, що відповідь на її звернення відповідачами надана із порушенням строків, що передбачені нормами Закону України "Про звернення громадян". Також позивач вказала, що відповідачі неналежним чином розглянули її звернення на отримання паспорта зразка 1994 року, оскільки повернули документи без надання роз'яснень щодо відсутності в заяві необхідних даних. Відповідач у відзиві також зазначає, що без надання вказаних документів та заяви встановленої форми, відповідач не має жодних правових підстав на вчинення відповідних дій, а тому листи-відповіді, які надані на звернення позивача не можна розцінювати, як відмови у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки вони носять інформаційний характер.
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 втратила паспорт громадянина України, у зв'язку з чим звернулась до Коростенського РУ поліції ГУНП у Житомирській області.
Копії талону-звернення №12940 та заяви від 30.10.2023 (а.с.17-18).
Позивачем була отримана відповідь №19315/218 від 13.11.2023 по суті звернення.
Позивач звернулась до органів ДМСУ, а саме: Управління Державної Міграційної Служби України у Житомирській області та Коростенського відділу Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області, де зазначила, що за своїми релігійними переконаннями не має можливості отримувати біометричний паспорт у вигляді ID-картки, а може отримати тільки паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, замість втраченого, та відмовляється від отримання ID-картки.
На вказане звернення Управління Державної Міграційної Служби України у Житомирській області надало відповідь лише 21.12.2023, чим на думку позивача порушено норми Закону України від 02.10.1996 №1394/96-ВР «Про звернення громадян".
У листі-відповіді №М-19/6/1801-23/1801.9/206-23 від 29.11.2023 містилась відмова у вчинення певних дій відносно позивача ОСОБА_1 (а.с.72).
У подальшому позивач зазначає, що двічі офіційно зверталась до Коростенського відділу Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області з питанням про видачу паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року. Копії заяв від 25.10.2023 та 26.10.2023 та повідомлення про вручення від 26.10.2023 долучені до позову (а.с.14-15, 19-20).
У своїх заявах до органів міграційної служби, позивач просила забезпечити реалізацію її законних прав, а саме: видати паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки, форма якої затверджена постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, без використання наступних засобів Реєстру: 1. Надання згоди на обробку персональних даних; 2. Присвоєння УНЗР (унікальний номер запису реєстру); 3. Включення цих даних до ЄДДРУ (демографічного реєстру); 4. Здійснення будь-яких маніпуляцій з фізичним тілом особи (зняття біометричних даних, тощо).
На звернення від 25.10.2023 позивач відповіді не отримала, чим на думку позивача, міграційними органами були порушені наступні нормативно-правові акти: Наказ МВС України №456 від 06.06.2019 та Постанова КМУ №398 від 03.04.2019.
Під час другого звернення 26.10.2023 були надані наступні документи: рукописна заява, додаток 1 та необхідні документи. До рукописної заяви від 22.10.2023 про видачу паспорта та заяви форми у вигляді Додатка 1 були долучені: ксерокопії необхідних документів та 2 фотографії розміром 3,5 x 4,5 см. Тим самим були виконані повним обсягом всі вимоги «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
У заявах повідомлено про необхідність оформлення позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 року.
Заяви з додатками та 2 фотографіями були прийняті.
Позивач отримала лист-відповідь з Коростенського відділу ДМС України у Житомирській області, де повідомлено про розгляд заяви (копія відповіді від 23.11.2023 №М-10/6/1820-23/1820/11-23. У листі містилась відмова по суті звернення. У відповіді містився перелік нормативно-правових актів, однак у відповіді були відсутні обґрунтовані причини відмови. У відповіді містились посилання на дію нормативно - правових актів: Наказ МВС України №456 від 06.06.2019 та Постанови КМУ №398 від 03.04.2019, згідно яких позивач, при наявності судового рішення, має право на отримання паспорта зразка 1994 року (а.с.13).
Вказані відмови на думку позивача є протиправними та такими, що порушують її законні права та інтереси на отримання паспорта зразка 1994 року, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини 1 та 2 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з ч.2 ст.32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" (далі - Закон №2235) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Так, згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.
Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Отже, чинним Положенням передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.
Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України від 20.11.2012 №5492-VІ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VІ), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №5492-VІ, паспорт громадянина України віднесений законодавцем до документів, оформлення яких передбачається із застосуванням засобів Реєстру.
При цьому, законодавцем в ч.4 ст.21 Закону №5492-VІ чітко визначено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Також необхідно зазначити, що законодавцем встановлено прямий обов'язок щодо отримання кожним громадянином України, який досяг чотирнадцятирічного віку, паспорта громадянина України (ч.2 ст.21 Закону №5492-VІ).
Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (далі - Порядок №302).
Щодо доводів позивача про бездіяльність відповідачів, що виразилась у нерозгляді її звернень, суд зазначає наступне.
22.11.2023 на особистому прийомі у Коростенському відділі УДМС України в Житомирській області ОСОБА_1 подала власноруч написану заяву на вчинення певних дій, а саме: видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року у зв'язку з його втратою. Вищезазначена заява була недатованою.
При цьому, відповідач зазначає, що вищевказана заява, результати розгляду якої, наразі оскаржуються, додана позивачем до матеріалів справи як доказ, вже містить дату - 22.10.2023.
У тексті заяви ОСОБА_1 зазначено, що "по даному питанню звернулася в поліцію 30.10.2023. Вищевказане повністю суперечить власноручному напису позивачки «дана копія відповідає оригіналу".
За результатами розгляду заяви територіальним підрозділом було надано відповідь №М-10/6/1820-23/1820/11-23 від 23.11.2023 та роз'яснено заявниці законодавчо визначений алгоритм дій з зазначенням переліку документів, які необхідні для отримання паспорта громадянина України (а.с.13).
30.10.2023 до територіального підрозділу засобами поштового зв'язку (рекомендований лист №1211000848292) надійшла чергова заява про вчинення певних дій від ОСОБА_1 датована 25.10.2023 (а.с.14-15).
За змістом заяви, позивач просила видати паспорт у вигляді паспортної книжечки з зазначенням відмови від надання згоди на обробку персональних даних.
За результатами розгляду заяви територіальним підрозділом було надано відповідь №1820-1263/1820.2-23 від 04.11.2023 (а.с.88).
03.11.2023 до УДМС у Житомирській області засобами поштового зв'язку (рекомендований лист 1211000848284) надійшла заява гр. ОСОБА_1 щодо ведення її обліку згідно Положення про паспорт громадянина України, яке затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІ.
Вищевказана заява розглянута УДМС у Житомирській області у строки, встановлені чинним законодавством для звернень громадян та 29.11.2023 на адресу ОСОБА_1 було направлено лист-відповідь №М-91/6/1801-23/1801.9/206-23 (а.с.89).
З огляду на викладене, доводи ОСОБА_1 про те, що УДМС у Житомирській області були порушені строки розгляду звернень суд вважає безпідставними.
Стосовно позовних вимог щодо видачі та оформлення позивачу паспорта зразка 1994 року, суд зазначає.
Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492-VІ (далі - Закон №5492-VІ) від 20.11.2012, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України віднесений законодавцем до документів, оформлення яких передбачається із застосуванням засобів Реєстру.
Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Процедура щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у зв'язку з його втратою детально регламентована законодавцем у п.п.46-68 Порядку №302.
Так, після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім'я якої оформляється паспорт (п.49 Порядку №302).
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону №5492-VІ ідентифікувати - здійснювати комплекс заходів, що дає змогу виконувати пошук за принципом «один до багатьох» зіставляючи дані (параметри) особи, у тому числі біометричні, з інформацією Реєстру. Ідентифікація особи-встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів) у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо (п.6 ч.1 ст.3 Закону №5492-VI).
Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру. Пошук в Реєстрі інформації щодо особи здійснюється за поданими персональними даними (у тому числі тими, що змінилися). Рішення про оформлення паспорта приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації особи та перевірки факту належності особи до громадянства України (у разі оформлення паспорта вперше із застосуванням засобів Реєстру).
Відповідно до п.51 Порядку №302 ідентифікація особи, на ім'я якої оформляється паспорт у зв'язку з поданням заяви про втрату паспорта і стосовно якої відсутня інформація в базах даних Реєстру, здійснюється відповідно до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій.
Працівником територіального підрозділу ДМС проводиться перевірка персональних даних особи за даними обліку територіального органу ДМС.
Якщо паспорт, який втрачено/викрадено, був виданий територіальним підрозділом ДМС, до якого подано заяву про втрату паспорта, працівник територіального підрозділу ДМС порівнює дані особи та її фотозображення з даними заяви про видачу паспорта, який втрачено/викрадено, та вклеєною до неї фотокарткою, і сканує її із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС (п.54 Порядку №302).
У разі видачі паспорта, який втрачено/викрадено, іншим територіальним підрозділом ДМС для підтвердження видачі особі паспорта, який втрачено/викрадено, не пізніше наступного дня після прийняття до розгляду заяви-анкети до такого територіального підрозділу ДМС надсилається запит за формою, встановленою МВС. За результатами перевірки надається відповідь територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, за формою, встановленою МВС, та заява про видачу паспорта, який втрачено/викрадено, сканується до відомчої інформаційної системи ДМС (п.п.56, 57 Порядку №302).
У разі коли під час порівняння фотозображення із фотокарткою не встановлено тотожність зображеної на них особи або виявлено невідповідність відомостей, зазначених у запиті, даним, наведеним у заяві про видачу паспорта, який втрачено/викрадено, про це повідомляється територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, для вжиття додаткових заходів з ідентифікації особи і з'ясування обставин виникнення розбіжностей.
Після проведення необхідних перевірок за заявою про втрату паспорта, встановлення факту оформлення особі паспорта, який заявлено як втрачений/викрадений, та його реквізитів, ідентифікації особи працівник територіального підрозділу ДМС складає за заявою про втрату паспорта висновок за встановленою МВС формою, який затверджується керівником такого територіального підрозділу ДМС. У висновку зазначаються результати перевірки і прийняте рішення про оформлення паспорта.
У разі коли картотеки заяв про видачу паспорта територіального підрозділу ДМС не збереглися, відсутня будь-яка інформація в наявних даних обліку територіального органу ДМС, проводиться процедура встановлення особи відповідно до пункту 43 цього Порядку.
За результатами проведення процедури встановлення особи, підтвердження факту видачі втраченого паспорта зразка 1994 року, перевірки факту належності до громадянства України особи, яка набула громадянство України відповідно до статті 6 Закону України “Про громадянство України”, працівник територіального підрозділу ДМС складає висновок за формою, встановленою МВС, та приймає рішення про оформлення паспорта або про відмову в його оформленні.
Якщо за результатами проведення процедури встановлення особи її не встановлено, приймається рішення про відмову особі в оформленні паспорта, яке доводиться до відома заявника відповідно до пунктів 100 і 101 цього Порядку.
Таким чином, процедура оформлення паспорта громадянина України у зв'язку з його втратою потребує ідентифікації особи, встановлення тотожності її фотозображення з фотозображенням на раніше оформлених документах, співставлення даних з Реєстру, здійснення ряду запитів тощо, а відтак тісно пов'язана з обробкою персональних даних особи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про захист персональних даних» підставами для обробки персональних даних в тому числі є згода суб'єкта персональних даних на обробку персональних даних.
Водночас, позивач згоди на обробку персональних даних не надала, що не заперечується за текстом позовної заяви та вбачається безпосередньо із заяви, адресованої до територіального підрозділу (а.с.14-15).
Щодо бажання позивача ведення паспортного обліку щодо неї згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, без використання номера УНЗР варто зазначити наступне.
Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІР не визначено спеціальних норм щодо ведення обліку громадян на ім'я яких оформлюється та видається паспорт громадянина України.
Щодо доводів позивача про врахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.08.2018 за результатами розгляду справи №806/3265/17, суд зазначає наступне.
Під час розгляду зразкової справи №806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ознаками цієї типової справи є: а) позивач фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; б) відповідач територіальні органи ДМС України; в) предмет спору вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
У зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
Відповідно до пунктів 21, 22 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
Таким чином, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач-суб'єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.
Водночас, дана справа не може бути визначена як типова.
Так, позивач у справі зверталася до територіального підрозділу із заявою, в якій просила оформити паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, у зв'язку з його втратою, при цьому, не надавши згоди на обробку персональних даних у межах необхідних міграційною службою для здійснення своїх повноважень, в т.ч. щодо ідентифікації особі її документування (або відмову від документування) за результатами такої ідентифікації.
Тобто, зміст позовних вимог та наведене правове регулювання правовідносин, з яких виник спір у даній справі, дають підстави вважати, що ця справа не відповідає ознакам зразкової справи №806/3265/17, в якій Велика Палата Верховного Суду раніше висловила правовий висновок.
Аналіз наведених обставин дає можливість дійти беззаперечного висновку щодо відмінності обставин вказаної та зразкової адміністративної справи, та неможливості врахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018.
Таким чином, ненадання позивачем згоди на обробку персональних даних унеможливлюють проведення процедури ідентифікації особи та встановлення обставини, що особа з персональними даними ОСОБА_1 та особа, яка звернулася до територіального підрозділу за оформленням паспорта громадянина у зв'язку з його втратою є однією і тією ж особою. Водночас, документування паспортом громадянина України невстановленої особи перебуває поза межами правового поля.
Таким чином, територіальний підрозділ УДМС у Житомирській області без надання позивачем згоди на обробку персональних даних не має жодних правових підстав на вчинення відповідних дій на видачу та оформлення паспорта зразка 1994 року, замість втраченого паспорта.
Про вищезазначені обставини заявника було повідомлено листами від 29.11.2023 №М-91/6/1801-23/1801.9/206-23 та №1820-1263/1820.2-23 від 04.11.2023, в яких також роз'яснено законодавчо визначений алгоритм дій з зазначенням переліку документів, які необхідні для отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року замість втраченого.
Подані позивачем заяви від 25.10.2023 та від 26.10.2023, були розглянуті відповідно до норм Закону України "Про звернення громадян", а відтак, відмов в оформленні паспорта громадянина України у формі книжечки замість втраченого позивач не отримувала.
З урахуванням змісту поданих заяв від 25.10.2023 та від 26.10.2023 вони не є підставою для видачі паспорта будь-якого зразка, у тому числі і у формі книжечки, вони є заявами довільної форми, а тому відповідач правомірно розглядав їх у порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян".
Також, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач зверталась до відповідного територіального органу Державної міграційної служби України із заявою встановленого зразка, надавши згоду на обробку персональних даних, що є передумовою для розгляду питання про оформлення та видачу паспорта громадянина України замість втраченого.
При цьому, суд вважає, що розгляд поданих позивачем заяв відповідно до Закону України "Про звернення громадян" з роз'ясненням законодавчо визначеного алгоритму дій, необхідного для отримання паспорта громадянина України замість втраченого, не є порушенням прав позивача з боку відповідачів.
Сама по собі незгода позивача зі змістом відповіді не спростовує тієї обставини, що звернення розглянуто в установленому законом порядку та не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не дотримано процедури звернення за паспортом та не надано згоди на обробку персональних даних з метою встановлення особи, яка отримує паспорт, для виконання територіальним підрозділом ДМС своїх обов'язків.
Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладені обставини справи, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, суд не стягує з відповідача на користь позивача судові витрати.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (вул.Чуднівська, 105, м.Житомир, 10005, код ЄДРПОУ 37808497), Коростенського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (вул.Героїв рятувальників, 1, смт.Іршанськ, Житомирська область, 11500, код ЄДРПОУ 27808497) про визнання протиправними відмов, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін