Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 червня 2024 року Справа№200/2790/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач), про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо не обчислення розміру пенсії з 23.04.2024 р. у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря згідно ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» із-за не зарахування до пільгового стажу за списком №1 шахтарі «підземні» зі шкідливими умовами згідно Постанови КМУ від 31 березня 1994 р. № 202, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах періодів із зарахуванням до пільгового підземного стажу в кратному обчисленні, із розрахунку один місяць служби за три місяці, періодів проходження військової служби в період безпосередньої участі в АТО/ООС у трикратному розмірі: з 08.08.2016 р. по 04.04.2017 р., з 03.11.2017 р. по 06.06.2018 р., з 17.12.2018 р. по 11.08.2019 р., до пільгового підземного стажу в однократному обчисленні періоду проходження військової служби під час АТО/ООС з 12.08.2019 р. по 23.02.2022 року, зарахуванням до пільгового підземного стажу в однократному обчисленні періоду проходження військової служби під час дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 р. по 16.01.2023 р.;
- зобов'язання зарахувати до пільгового стажу за списком №1 шахтарі «підземні» зі шкідливими умовами згідно Постанови КМУ від 31 березня 1994 р. № 202, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах не врахованих періодів до пільгового підземного стажу в кратному обчисленні, із розрахунку один місяць служби за три місяці, періодів проходження військової служби в період безпосередньої участі в АТО/ООС у трикратному розмірі: з 08.08.2016 р. по 04.04.2017 р., з 03.11.2017 р. по 06.06.2018 р., з 17.12.2018 р. по 11.08.2019 р., до пільгового підземного стажу в однократному обчисленні періоду проходження військової служби під час АТО/ООС з 12.08.2019 р. по 23.02.2022 року, зарахуванням до пільгового підземного стажу в однократному обчисленні періоду проходження військової служби під час дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 р. по 16.01.2023 р. та здійснити обчислення і виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) з 23.04.2024 р. у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.04.2024 року позивач звернувся через вебпортал ПФУ з заявою про перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з проханням додати стаж на пільгових умовах по списку №1 «підземні» а саме: періодів військової служби з 08.08.2016, так-як призов був з підземної професії. Однак, відповідачем не зараховано ряд періодів до пільгового підземного стажу позивача і як наслідок позбавлено його права на застосування набавки 80% за престижність шахтарської праці. Позивач вважає, що йому протиправно не зараховано до пільгового стажу один місяць служби за три місяці період безпосередньої участі в АТО/ООС з 08.08.2016 по 04.04.2017, з 03.11.2017 по 06.06.2018, з 17.12.2018 по 11.08.2019, в однократному обчисленні періоду проходження військової служби під час АТО/ООС з 12.08.2019 по 23.02.2022, та в однократному обчисленні періоду проходження військової служби під час дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 по 16.01.2023, що призвело до обчислення пенсії без врахування 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», тому така бездіяльність відповідача є протиправною та такою, що порушує його право на отримання належної пенсії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року відкрито провадження у справі № 200/2790/24, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Відзив з боку відповідача до суду не надходив.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, учасником бойових дій, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
23.04.2024 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою № 2147 про перерахунок пенсії - зміна надбавки.
Також, 23.04.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо зарахування при перерахунку пенсії на пільгових умовах по Списку №1 «підземні» періоду військової служби з 08.08.2016, так-як призов був з підземної професії та здійснити перерахунок пенсії з застосуванням ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Рішення за результатами розгляду заяв позивача від 23.04.2024 року суду не надано.
Як вбачається з розрахунку стажу позивача, позивачу зараховано до страхового стажу в одинарному обчисленні період служби з 08.08.2016 по 30.06.2021. Період з 01.07.2021 по 30.09.2021 зарахований до пільгового стажу за ст. 14, пост. 202, підземні, сп. 1.
Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 29.08.2005 року, з 20.01.2016 року по 16.01.2023 року позивач працював гірником очисного забою підземним з повним робочим днем в шахті.
В період з 08.08.2016 по 04.04.2017, з 03.11.2017 по 06.06.2018, з 17.12.2018 по 11.08.2019, з 12.08.2019 по 23.02.2022, та з 24.02.2022 по 16.01.2023 і по теперішній час позивач перебуває на військовій служби у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_1 та безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення її здійснення, що підтверджується довідками військової частини НОМЕР_2 №2376 від 30.03.2024, №0693 від 15.08.2019, №46 від 26.01.2018, №2987 від 11.10.2018, №596 від 28.02.2019.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування до пільгового стажу на пільгових умовах із розрахунку - один місяць служби за три місяці період безпосередньої участі в АТО/ООС з 08.08.2016 по 04.04.2017, з 03.11.2017 по 06.06.2018, з 17.12.2018 по 11.08.2019, в однократному обчисленні періоду проходження військової служби під час АТО/ООС з 12.08.2019 по 23.02.2022, та в однократному обчисленні періоду проходження військової служби під час дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 по 16.01.2023, тому звернувся до суду.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом - Закон 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно п.2 Розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі за текстом - Закон 1788).
Закон 1788 відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Даний Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
У відповідності до статті 14 Закону 1788 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
Вищевказана норма закону кореспондується із частиною 3 статтею 114 Закону № 1058- IV (чинна редакція) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За нормами ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років.
Перелік робіт та професій, зайнятість на яких протягом 25 років дає право на призначення пенсії незалежно від віку, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років».
Розділом І «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт» цього Списку передбачено, що правом на пенсію за статтею 14 Закону № 1788-ХІІ (не менш 25 років), користуються усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля.
Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок №637).
На підставі п.1, п.2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
При цьому, пунктами 20-22 Порядку № 637 визначено особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.
Так, пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зі змісту зазначених норм слідує, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 29.08.2005 року вбачається, що позивач з 20.01.2016 року по 16.01.2023 року працював на посаді гірником очисного забою підземним з повним робочим днем в шахті.
Пенсія позивачу призначена за ст. 14, постанови 202, підземні, Список №1.
Позивач наголошує, що відповідач не зарахував до пільгового стажу на пільгових умовах із розрахунку - один місяць служби за три місяці період безпосередньої участі в АТО/ООС з 08.08.2016 по 04.04.2017, з 03.11.2017 по 06.06.2018, з 17.12.2018 по 11.08.2019, в однократному обчисленні періоду проходження військової служби під час АТО/ООС з 12.08.2019 по 23.02.2022, та в однократному обчисленні періоду проходження військової служби під час дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 по 16.01.2023, де позивач приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, що на його думку є протиправним.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Статтею 2 Закону України 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закону № 2232-XII) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 4 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (далі - Порядок №413).
Відповідно до пункту 2 Порядку №413 статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Пунктом 4 Порядку №413 визначено підставу надання особі статусу учасника бойових дій: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).
При цьому основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом №2011-XII, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За статтями 1-2 цього Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону №2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII), зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, час проходження військової служби в особливий період зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 «Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/2607 відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України відповідно до чинного законодавства», затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей.
За правилами приписів пункту 2.3 розділу 2 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 (далі - Положення № 530), час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», встановлено, що нарахування страхового пенсійного стажу для військовослужбовців учасників антитерористичних операцій за час їх безпосередньої участі в антитерористичній операції має здійснюватися у потрійному розмірі.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, які викладені у постановах від 05.06.2018 у справі № 348/347/17, від 30.07.2019 у справі № 346/1454/17, від 02.04.2020 у справі № 185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16.06.2020 у справі № 185/7049/16-а.
Щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України ( КМУ) від 17.07.1992 року № 393.
Згідно абз. 1, 2, 8 підпункту "а" пункту 3 Порядку № 393 (в редакції до внесення змін постановою КМУ № 119 від 16.02.2022 року) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
За абз. 1, 2, 8 підпункту "а" пункту 3 Порядку № 393 (в редакції після внесення змін постановою КМУ № 119 від 16.02.2022 року) до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах (абзац перший пункту 3 в редакції Постанови КМ № 119 від 16.02.2022 року): один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
Таким чином, до 19.02.2022 пунктом 3 Порядку було визначено стаж, який зараховувався до вислуги років при призначенні пенсії у пільговому обчисленні, а після внесення змін пунктом 3 Порядку визначено, що стаж, який зараховується на пільгових умовах до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
З цього приводу суд зазначає, що предметом спору у даній справі є перерахунок пенсії позивача з зарахуванням відповідних періодів роботи з розрахунку один місяць служби за три місяці, оскільки пенсія позивачу вже призначена.
Також, суд звертає увагу, що можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на щомісячне пенсійне забезпечення, а зі спеціальним статусом, якого ці особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу, що узгоджується з положеннями ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» якою передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі, до якої відповідно до пункту 4 цієї статті віднесено також військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, до якої відповідно до п.1 ст.2 Закону також віднесено і військову службу.
Так, позивач має статус учасника бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .
В період з 08.08.2016 по 04.04.2017, з 03.11.2017 по 06.06.2018, з 17.12.2018 по 11.08.2019, з 12.08.2019 по 23.02.2022, та з 24.02.2022 по 16.01.2023 і по теперішній час позивач перебуває на військовій служби у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_1 та безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення її здійснення, що підтверджується довідками військової частини НОМЕР_2 №2376 від 30.03.2024, №0693 від 15.08.2019, №46 від 26.01.2018, №2987 від 11.10.2018, №596 від 28.02.2019.
Судом встановлено, що періоди проходження позивачем військової служби, з яких позивач безпосередньо брав участь в антитерористичної операції з 08.08.2016 по 30.06.2021 зараховані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачеві до загального стажу роботи лише в одинарному розмірі. Періоди з 01.10.2021 по 23.02.2022, з 24.02.2022 по 16.01.2023 не зараховані до страхового та пільгового стажу.
При цьому зарахування часу проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, зараховується у трикратному розмірі незалежно від того, який вид пенсії та за яким законом вона призначається.
Такий правовий висновок у подібних правовідносинах також викладений Верховним Судом у постанові від 05 червня 2018 року в адміністративній справі № 348/347/17 та постанові від 30 липня 2019 року в адміністративній справі № 346/1454/17.
Суд наголошує, що періоди проходження військової служби позивача підтверджено наявними у справі матеріалами, як вже було встановлено вище судом.
При цьому, судом встановлено, що військовій службі у вищенаведені періоди передувала робота, яка дає позивачу право на пенсію на пільгових умовах.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 шахтарі «підземні» згідно Постанови КМУ від 31 березня 1994 № 202 у кратному розмірі один місяць служби за три місяці періоди проходження військової служби позивача з 08.08.2016 по 04.04.2017, з 03.11.2017 по 06.06.2018, та з 17.12.2018 по 11.08.2019.
Також, згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком стажу позивача, період проходження військової служби з 12.08.2019 по 30.06.2021 проведений в однократному обчисленні та не зарахований до пільгового стажу позивача, а період з 01.10.2021 по 23.02.2022, та з 24.02.2022 по 16.01.2023 зарахований до страхового стажу без зазначення військової служби.
За таких обставин, на думку суду, наявні правові підстави для зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 шахтарі «підземні» згідно Постанови КМУ від 31 березня 1994 № 202 в кратному обчисленні періоди проходження військової служби з 12.08.2019 по 30.06.2021, з 01.10.2021 по 23.02.2022, та з 24.02.2022 по 16.01.2023.
Разом з цим, суд зазначає, що період з 01.07.2021 по 30.09.2021 зарахований до пільгового стажу позивача за ст. 14, пост. 202, підземні, сп. 1, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
З огляду на вищезазначене, не зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 шахтарі «підземні» згідно Постанови КМУ від 31 березня 1994 № 202 у кратному розмірі один місяць служби за три місяці періоди проходження військової служби позивача з 08.08.2016 по 04.04.2017, з 03.11.2017 по 06.06.2018, та з 17.12.2018 по 11.08.2019, в кратному обчисленні періоди проходження військової служби з 12.08.2019 по 30.06.2021, з 01.10.2021 по 23.02.2022, та з 24.02.2022 по 16.01.2023, є протиправним.
Щодо позовних вимог здійснити обчислення і виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) з 23.04.2024 р. у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
На час розгляду даної справи відповідач заперечує право позивача на перерахунок пенсії з урахуванням спірних періодів роботи, тому вимоги позивача в цій частині є передчасними та необґрунтованими. Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, відтак, суд дійшов висновку про відмову у позові у частині вказаних позовних вимог.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн., з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області підлягає стягненню 775,17 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 шахтарі «підземні» згідно Постанови КМУ від 31 березня 1994 № 202 у кратному розмірі один місяць служби за три місяці періоди проходження військової служби з 08.08.2016 по 04.04.2017, з 03.11.2017 по 06.06.2018, та з 17.12.2018 по 11.08.2019, в кратному обчисленні періоди проходження військової служби з 12.08.2019 по 30.06.2021, з 01.10.2021 по 23.02.2022, та з 24.02.2022 по 16.01.2023.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 23.04.2024 року, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 шахтарі «підземні» згідно Постанови КМУ від 31 березня 1994 № 202 у кратному розмірі один місяць служби за три місяці періоди проходження військової служби з 08.08.2016 по 04.04.2017, з 03.11.2017 по 06.06.2018, та з 17.12.2018 по 11.08.2019, в кратному обчисленні періоди проходження військової служби з 12.08.2019 по 30.06.2021, з 01.10.2021 по 23.02.2022, та з 24.02.2022 по 16.01.2023.
4. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), судовий збір у розмірі 775 (сімсот сімдесят п'ять) гривень 17 копійок.
Судове рішення складено та підписано 13 червня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.М. Чучко