Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 червня 2024 року Справа№200/2774/24
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області (Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, 49094),
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №056650008382 від 04.04.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення на пенсію за віком на пільгових умовах та призначення пенсії за віком у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” відповідно до заяви від 28.03.2024 з дня звернення за призначенням пенсії з зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 14.06.1992 по 20.09.1992 та з 16.10.1992 по 15.06.1999, з 27.06.2000 по 15.09.2000.
08 травня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6, 8 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Позовні та інші заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів.
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особливості використання електронного цифрового підпису в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Абзацом другим підпункту 15.16 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті “Голос України” та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).
В газеті "Голос України" від 04.09.2021 № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох таких підсистеми (модулів) ЄСІТС: "Електронний кабінет"; "Електронний суд"; підсистема відеоконференцзв'язку.
З урахуванням статті 253 Цивільного кодексу України підсистеми "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистема відеоконференцзв'язку офіційно починають функціонувати з 5 жовтня 2021 року.
Відповідно до пункту 25 Положення про ЄСІТС процесуальні та інші документи, пов'язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду виключно з використанням підсистеми "Електронний суд".
Ухвалу суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 08 травня 2024 року відповідачем отримано 10.05.2024 року о 20:50 год, а адміністративний позов відповідачем отримано 07.05.2024 року о 17:15 год, згідно довідок про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Відповідач станом на 13 червня 2024 року відзив на адміністративний позов до суду не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 21910427, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, організаційно-правова форма - орган державної влади.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначила, що 28.03.2024 року вона звернулась із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 до територіальних органів Пенсійного фонду України.
04.04.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії № 056650008382 у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу та тим, що відсутній наказ про створення на підприємстві бригади мулярів та наказу про зарахування заявниці в бригаду мулярів.
Проте, позивач не погоджується із вказаним рішенням про відмову у призначенні пенсії, оскільки згідно записів трудової книжки та наказів відкритого акціонерного товариства «Красноармійськшахтобуд» Шахтобудівельного управління №3 вона працювала повний робочий день на «Шахтобудівельному управлінні №3» Тресту «Красноармійськшахтобуд» з 18.07.1989 року по 01.07.2008 рік, і за періоди з 14.06.1992 по 20.09.1992 та з 16.10.1992 по 15.06.1999, з 27.06.2000 по 15.09.2000 виконувала будівельні роботи за професією муляр, які постійно працюють в бригадах мулярів і спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад, що передбачена Списком №2, та є роботою зі шкідливими та важкими умовами праці, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що також підтверджується Постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956, Постановою Ради Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991, Постановою КМУ №162 від 11.03.1994, Постановою КМУ №36 від 16.01.2003, Постановою КМУ №461 від 24.06.2016.
Позивач вказує на те, що її трудова книжка має усі кваліфікуючи ознаки, які відносять таку роботу до пільгової.
За таких обставин, позивач вважає, що рішення про відмову у перерахунку пенсії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 04.04.2024 №056650008382 є протиправним та підлягає скасуванню.
Дослідивши надані позивачем докази, суд встановив наступне.
Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.04.2024 року № 056650008382, вік заявниці 56 років 11 місяців 11 днів, загальний страховий стаж складає 30 років 6 місяців 17 днів, пільговий стаж за Списком №2 відсутній, до стажу роботи за Списком 2 не враховані наступні періоди: з 14.06.1992 по 20.09.1992 та з 16.10.1992 по 15.06.1999 згідно довідки № 22 від 27.03.2024, оскільки відсутній наказ про створення на підприємстві бригади мулярів та наказ про зарахування заявниці в бригаду мулярів.
Трудовий стаж позивача підтверджується даними трудової книжки НОМЕР_3 (дата заповнення 02 серпня 1985 року), згідно записів:
- №№ 12-13 якої в період з 14.06.1992 року по 20.09.1992 року позивач працювала каменярем 2 розряду в «Шахтобудівельному управлінні №3» Тресту «Красноармійськшахтобуд» (3 місяці 6 днів);
- № 14-18, якої в період з 16.10.1992 року по 15.06.1999 року позивач працювала каменярем 2 розряду в «Красноармійськшахтобуд» Шахтобудівельного управління №3 (6 років 8 місяців);
- №№ 19-20 якої в період з 27.06.2000 року по 15.09.2000 року позивач працювала каменярем 4 розряду в «Красноармійськшахтобуд» Шахтобудівельного управління №3 (2 місяці 19 днів).
Згідно довідки Форма РС-право від 05.04.2024 року, страховий стаж позивача становить 30 років 6 місяців 17 днів, пільговий стаж за Списком № 2 відсутній.
Згідно довідки ВАТ «Трест Красноармійськшахтобуд» від 27.03.2024 року № 22, позивач протягом повного робочого дня з 14.06.1992 р. (Наказ №95-К від 13.07.1992 р.) по 20.09.1992 р. (Наказ №128-К від 17.09.1992 р.) та з 16.10.1992 р. (Наказ №132-К від 15.10.1992 р.) по 15.06.1999 р. (Наказ №62-К від 14.06.1999 р.) виконувала будівельні роботи за професією муляр, які постійно працюють в бригадах мулярів і спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад, що складає 6 років 11 місяців 7 днів.
Згідно Наказу про атестацію робочих місць №97 від 17.11.1997 ДВАТ «Трест Красноармійськшахтобуд», професія каменяр зареєстрована за Списком № 2.
Підсумовуючи аналіз наявних у матеріалах справи доказів, суд висновує наступне.
Позивач претендує на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (надалі - Закон № 1058-IV).
Відповідач надавши оцінку наданим позивачем документам для призначення пенсії обчислив її стаж: 30 років 6 місяців 17 днів, пільговий стаж за Списком №2 відсутній, до стажу роботи за Списком 2 не враховані наступні періоди: з 14.06.1992 по 20.09.1992 та з 16.10.1992 по 15.06.1999 згідно довідки № 22 від 27.03.2024
Констатувавши відсутність пільгового стажу за Списиком № 2 - 10 років, відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії у зв'язку з недостатністю пільгового стажу.
Станом на момент звернення позивача за призначенням пенсії ій виповнилось 56 роки.
Поряд із цим, судом установлено, що назва професії позивача, за якою вона працювала у спірні періоди з 14.06.1992 по 20.09.1992 та з 16.10.1992 по 15.06.1999, «каменяр» не відповідає назві професії, зазначеній в уточнюючій довідці - «муляр», відомості щодо періоду з 27.06.2000 року по 15.09.2000 року у довідці ВАТ «Трест Красноармійськшахтобуд» від 27.03.2024 року № 22 відсутні.
Факт відмови в призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах через відсутність необхідного пільгового стажу за Списком № 2, відповідачем не спростовано та підтверджено відповідними доказами, тому встановлені обставини справи не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Згідно ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 6 ст. 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до п. 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 N 383 (далі - Наказ №383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п), не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Згідно п. 10. Наказу №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637.
Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до приписів п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списками №№ 1 та 2, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.
Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 року по справі №311/2865/13-а.
Дослідивши записи трудової книжки, а також уточнюючі довідки, що підтверджують пільговий характер роботи, надані позивачем, суд висновує наступне.
Згідно записів трудової книжки позивач працювала у періоди з 14.06.1992 по 20.09.1992 з 16.10.1992 по 15.06.1999, з 27.06.2000 по 15.09.2000 за професією «каменяр», проте згідно уточнюючої довідки ВАТ «Трест Красноармійськшахтобуд» від 27.03.2024 року № 22, з 14.06.1992 по 20.09.1992 з 16.10.1992 по 15.06.1999 позивач працювала за професією «муляр».
Згідно Постанови Ради Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 та Постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994, чинних під час роботи позивача у спірні періоди, професії як «каменяр», так «муляр», віднесено до Списку № 2.
Водночас, позивачем надано до суду та відповідачу уточнюючу довідку, видану підприємством, яка має посилання на первинні документи та накази про атестацію робочих місць та підтверджує зайнятість позивача на зазначених роботах протягом повного робочого дня в спірні періоди з 14.06.1992 по 20.09.1992 з 16.10.1992 по 15.06.1999, поряд із цим, робота позивача за професією «каменяр» з 27.06.2000 по 15.09.2000 підтверджується записами трудової книжки.
Також суду звертає увагу відповідача, що у випадку наявності сумнівів у достовірності наданих відомостей, або необхідності надання додаткових документів відповідач мав скористатись своїм правом на витребування таких документів у роботодавця позивача відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, чи запропонувати позивачу надати такі документи відповідно до п. 4.2. розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1, чого відповідачем зроблено не було.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року №227/516/17, від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи аналіз правомірності рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу в контексті приписів ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем без використання в повній мірі наданих йому повноважень в частині витребування необхідних документів у роботодавця та позивача, без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання принципу пропорційності та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, отже оскаржуване рішення відповідача не є таким, що прийнято з врахуванням принципів добросовісності та розсудливості.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача та його скасування з огляду на безпідставне неврахування спірних періодів до пільгового стажу позивача за Списком № 2.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту свого порушеного шляхом зобов'язання органу ПФУ повторно розглянути питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 2, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, згідно якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
В постанові від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення «ефективного правосуддя» та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС України дає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб'єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Зазначені висновки також відповідають позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.
Враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №056650008382 від 04.04.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 28.03.2024 року, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 14.06.1992 по 20.09.1992 та з 16.10.1992 по 15.06.1999, з 27.06.2000 по 15.09.2000.
При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, згідно квитанції № 0.0.3626680490.1 від 06.05.2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, суд стягує судовий збір в повному обсязі на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №056650008382 від 04.04.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 28.03.2024 року, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 14.06.1992 по 20.09.1992 та з 16.10.1992 по 15.06.1999, з 27.06.2000 по 15.09.2000.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (Дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 13 червня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Кониченко