04 червня 2024 рокуСправа №160/8695/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в якій позивач просить:
визнати відмову військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», протиправною;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» через виховання дитини з інвалідністю віком до 18 років.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та 07.02.2024 звернувся до відповідача із рапортом про звільнення його з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через виховання дитини з інвалідністю віком до 18 років.
Разом із рапортом позивачем подавалися усі необхідні документи в нотаріально засвідчених копіях. Проте, на думку позивача, у наданій відповідачем відповіді №1417 від 27.02.2024 року відмовлено позивачу у звільненні з військової служби, оскільки позивачем не надано оригінали документів, які підтверджують підстави такого звільнення. Позивач стверджує, що посилання відповідача на недолучення позивачем аркушу бесіди свідчить якраз про недотримання вимог чинного законодавства відповідачем, оскільки достатнім документом у випадку з позивачем є висновок військово-лікарської комісії, а згідно з п.12.7 розд. ХІІ Інструкції бесіда з питань звільнення з військової служби проводиться з військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу - командиром військової частини, в якій вони проходять військову службу, або його заступником.
Не погоджуючись з діями посадових осіб військової частини, позивач звернувся з позовними вимогами і просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, проте, не надала доказів направлення відзиву позивачу, як того вимагає п.2 ч.4 ст.162 КАС України. Крім того, у відповідача наявний електронний кабінет, проте, відповідач не надав відзив через електронний кабінет.
Таким чином, суд вирішує справу за наявними матеріалами, без врахування відзиву та наданих до нього документів.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що солдат ОСОБА_1 , на даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Так, ОСОБА_1 у шлюбі із ОСОБА_2 свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 має сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , який відповідно до Протоколу засідання лікарсько-консультативної комісії №2050 перебуває на обліку з діагнозом ВВР правої кисті у вигляді синдактилії 2-5 пальців із різким стійким порушенням функції, аденоїди 1 ст. та згідно з Медичним висновком №78 від 03.12.2021 про дитину інваліда віком до 18 років має інвалідність, що доводиться Посвідченням НОМЕР_4 .
Разом з дружиною та сином ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що доводиться Витягами з реєстру територіальної громади №2024/000931044 та №2024/000930440 відповідно та Довідкою про реєстрацію місця проживання особи №7334.
07.02.2024 ОСОБА_1 направив на військову частину НОМЕР_1 рапорт з описом, у якому навів підстави для свого звільнення з військової служби, у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років. До рапорту було долучено наступні додатки:
Нотаріально завірена копія довідки №377 від 16.03.2022 - на 1 (одному) арк;
Нотаріально завірена копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 - на 1 (одному) арк;
Нотаріально завірена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 - на 1 (одному) арк;
Копія протоколу засідання лікарсько-консультативної комісії №2050 - на 1 (одному) арк;
Копія медичного висновку №78 від 03.12.2021 - на 1 (одному) арк;
Нотаріально завірена копія посвідчення НОМЕР_4 - на 1 (одному) арк;
Витяг з реєстру територіальної громади №2024/000931044 - на 1 (одному) арк;
Витяг з реєстру територіальної громади №2024/000930440 - на 1 (одному) арк;
Нотаріально завірена копія довідки про реєстрацію місця проживання особи №7334;
Копія паспорта ОСОБА_1 - на 1 (одному) арк;
Нотаріально завірена копія паспорта ОСОБА_4 - на 3 (трьох) арк;
Нотаріально завірена копія РНОКПП ОСОБА_1 - на 1 (одному) арк.
Як зазначає позивач, відповіді на вказаний рапорт не отримано.
15.02.2024 адвокатом Співак В.А було надіслано адвокатський запит Вих. №14/02 з проханням повідомити про прийняте рішення по суті рапорту ОСОБА_1 від 07.02.2024.
У відповіді №1417 від 27.02.2024 на адвокатський запит відповідач зазначив, що згідно абзацу 2 п. 14.10 Наказу Міністерства оборони України № 170 «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» до рапорту не додано оригіналів документів, що підтверджують підставу звільнення.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України Про військовий обов'язок та військову службу від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі- Закон № 2232-XII).
Підстави звільнення з військової служби передбаченістаттею 26 Закону № 2232-XII.
Відповідно до пп. "г" п.2 ч.4ст.26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
- у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років.
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з пунктом 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно абз. 2 пп. 2 п. 225 Положення № 1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється:
під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2частини четвертої, пунктом 3частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац третій пункту 241 Положення № 1153/2008).
Згідно із абзацом 2 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170) звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Додатком 19 Інструкції № 170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до п. 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом г пункту 1 частини четвертої, підпунктом ґ пункту 2 частини п'ятої, підпунктом г пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються:
копія аркуша бесіди;
копія рапорту військовослужбовця;
документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин;
копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Системний аналіз підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ дає підстави для висновку, що під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються за сімейними обставинами, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, у тому числі у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років і позивач мав легітимні очікування на відповідне застосування цієї норми.
Як було встановлено судом, у відповіді №1417 від 27.02.2024, відповідач зазначив, що у зв'язку з відсутністю оригіналів документів на даний час, не має можливості прийняти законне рішення щодо звільнення позивача з військової служби.
З приводу наведеного, суд зазначає, що позивачем до рапорту долучено копії документів, що підтверджують підставу звільнення з військової служби. В даному випадку таким документом є копія медичного висновку №78 від 03.12.2021.
Разом з тим, суд вважає слушними доводи, що наведенні у відповіді №1417 від 27.02.2024 щодо необхідності долучення до рапорту документів, які підтверджують право на звільнення з військової служби, в оригіналі, оскільки пунктом 14.10 розділу XIV Інструкції № 170 передбачено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них, за наявності саме оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Натомість позивачем до рапорту про звільнення не були додані оригінали таких документів, що не відповідає вимогам пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції та Додатком 19 до Інструкції № 170, у якому міститься перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Разом з тим, відповідач розглядаючи рапорт позивача про звільнення не був позбавлений можливості заявити позивачу вимогу щодо надання оригіналів документів, необхідних для вирішення питання щодо звільнення з військової служби, чого у спірних правовідносинах зроблено не було.
Суд зауважує, що позивачем у даному позові оскаржується відмова відповідача щодо звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
При цьому, зміст листа військової частини НОМЕР_1 №1417 від 27.02.2024 не містить доводів щодо надання оцінки обставинам викладеним позивачем в рапорті, підставам звільнення з військової служби та не свідчить про прийняття рішення за наслідками його розгляду, оскільки питання звільнення позивача з військової служби по суті відповідачем не розглядалось.
Отже, відповідачем не зроблено висновків про відсутність у позивача права на звільнення з військової служби у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років, а лише здійснено перевірку документів та дотримання порядку їх подання за результатами чого листом №1417 від 27.02.2024 повідомлено про порушення позивачем вимог п. 14.10. розділу XIV Інструкції № 170 та п. 233 Положення № 1153/2008.
Відтак, до розгляду військовою частиною НОМЕР_1 питання про звільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», суд позбавлений можливості вирішити ініційований позивачем спір.
Тільки після прийняття рішення суб'єктом владних повноважень щодо розгляду рапорту про звільнення з військової служби по суті, суд може надати оцінку його відповідності вимогам закону.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.
У той же час, розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання абз.2 п. 14.10 розділу XIV Інструкції № 170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
При цьому, суд звертає увагу на те, що визначати наявність чи відсутність у військовозобов'язаного права на звільнення з військової служби з підстав, визначених підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII є повноваженням саме військової частини, а повноваження суду обмежуються наданням оцінки таким діям/рішенням в межах здійснення судового контролю, у разі надходження позову з таким предметом спору.
Як вже зазначав суд, рапорт позивача від 07.02.2024 не розглянутий по суті і питання наявності підстав для його звільнення зі служби не вирішувалося.
В контексті наведеного, з урахуванням обставин цієї справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення його від проходження військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України № 2232-ХІІ згідно поданого рапорту, слід відмовити, оскільки відповідне рішення не може бути прийнято без дослідження військовою частиною оригіналів документів.
З огляду на наведене, для належного захисту порушених прав позивача, необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача, при цьому, під час повторного розгляду рапорту відповідач вправі витребувати у нього оригінали документів, які є підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити частково.
Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби ОСОБА_1 за сімейними обставинами у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років відповідно до поданого ним 07.02.2024 рапорту.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова