05 червня 2024 року Справа 160/14280/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в якому просять:
- визнати протиправною відмову Головного управління міграційної служби у Дніпропетровській області у видачі ОСОБА_3 у зв'язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із досягненням нею 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503- XII, без передачі будь-яких даних про дитину і про нас, її батьків, до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДДР
Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
У контексті наведеного суд наголошує, що позовна заява повинна містити максимально чітко і зрозуміло сформовані позовні вимоги.
Зміст позовних вимог впливає на з'ясування наявності підстав або перешкод для відкриття провадження у справі.
У прохальній частині позовної заяви, позивачі просять визнати протиправною відмову Головного управління міграційної служби у Дніпропетровській області у видачі паспорта ОСОБА_3 , проте вказана відмова не конкретизована, не зазначено коли саме вона вчинена, її дату та номер за наявності.
Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Проте, всупереч вказаним положенням, позивачем не сплачено судовий збір та не додано документ про сплату судового збору.
Натомість позивачем в позовній заяві зазначається про звільнення його від сплати судового збору на підставі п.7 ст.5 Закону України "Про судовий збір", яким встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Проте, вказане посилання позивача, судом не береться до уваги, з огляду на наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно ст. 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Зі змісту наведеної ст. 3 вищевказаного закону вбачається, що законодавець розрізняє позовні заяви та інші заяви, які можуть бути об'єктом сплати судового збору.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 7 Закону № 3674-VI встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Окрім цього, суд зазначає, що ч. 7 ст. 160 КАС України передбачено, що у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
В силу приписів частини 1 статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України, права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Таким чином, представництво інтересів неповнолітньої особи у суді відповідно до статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 14 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», оскільки закон не звільняє батьків, які подають позовну заяву про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб, від сплати судового збору.
Враховуючи вказане, позивач не вважається особою, у якої відсутній обов'язок щодо справляння судового збору на підставі пункту 14 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, звертаючись з позовом в інтересах неповнолітньої дитини діє як законний представник неповнолітньої в розумінні ч. 1 ст. 56 КАС України, а не як фізична особа, якій законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до ч. 1 ст. 53 КАС України.
Правова позиція щодо подібного питання викладена в ухвалах Верхового Суду від 15.01.2018 у справі № 607/1046/17, від 22.11.2018 у справі № 754/16008/17, від 23.05.2019 у справі № 640/109/19, від 18 серпня 2021 року у справі №620/1060/21 а також узгоджуються з висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 640/109/19.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який сплачується фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (що складає 1211,20грн.), за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який сплачується фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, позивачам необхідно сплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру у сумі 1211,20грн., отримувач коштів - ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37988155, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача UA368999980313141206084004632, код класифікації доходів бюджету-22030101, із зазначенням номера справи.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим КАС України, а тому згідно з ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, а саме:
- надати у відповідній кількості сторін виправлену позовну заяву з конкретизованими позовними вимогами щодо предмету спору, з урахуванням ст.ст.5, 160 КАС України;
- надати оригінали доказів сплати судового збору у сумі 1211,20грн.
Роз'яснити, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) відповідно до ст.256 КАС України.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Турлакова