10 червня 2024 року Справа 160/14431/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
04 червня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄРДПОУ НОМЕР_3 ) вартість предметів речового майна, які отримані під час проходження військової служби за контрактом у Національній гвардії України та строки експлуатації (носіння) яких не закінчилися, у розмірі 7 568, 47 грн.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на наявність правових підстав для стягнення з відповідача вартості предметів речового майна
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/14431/24 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (ч.6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована наступним. Цей позов подано 31.05.2024 року засобами поштового зв'язку. Згідно наказу відповідача від 30.10.2019 року з позивачем припинено контракт про проходження військової служби. З цієї дати розпочав свій перебіг 3-місячний строк на звернення до суду з цим позовом, що визнано і позивачем. Позивач зазначає, що первинно звернувся до суду цивільної юрисдикції, ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 04.01.2021 року у справі №214/8948/20 відмовлено у відкритті провадження. Ця ухвала переглянута в апеляційному порядку 06.07.2021 року та залишена без змін. Позивач вказує, що отримав копію постанови суду апеляційної інстанції 03.12.2021 року, а тому з цієї дати належить обчислювати три місяці, однак в подальшому через збройну агресію проти України та залучення позивача до заходів з оборони України позивач не міг своєчасно звернутися до суду.
Вирішуючи заяву позивача про поновлення строку звернення до суду суд зазначає наступне.
Згідно тексту постанови Дніпровського апеляційного суду від 06.07.2021 року у справі №214/8948/20 постанова ухвалена за участю представника військової частини. Обставини отримання повного тексту цієї постанови не мають юридичного значення в наявній юридичній ситуації, оскільки для усвідомлення помилки в обранні юрисдикції достатньо заслухати суть постанови суду апеляційної інстанції, в той час як отримання повного тексту судового рішення має значення для поновлення строку на його оскарження (а не для подання нового позову в належній юрисдикції).
Доводи позивача щодо дати отримання від суду апеляційної інстанції (враховуючи попередній висновок про незначущість цієї обставини для можливості звернутися з новим позовом) суд також оцінює критично, оскільки вхідна відмітка про реєстрацію позивачем кореспонденції проставляється ним одноособово. В свою чергу наявні обставини передбачають можливість існування і об'єктивних доказів щодо дати отримання спірної постанови - поштове повідомлення про вручення, конверт тощо, які до суду не надано.
Окрім цього, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.09.2022 по справі №500/1912/22.
Позивач вказав, що військова частина залучена до заходів з оборони проти збройної агресії, підрозділи позивача розосереджені, не мають доступу до інтернету. Водночас, докази, на які посилається позивач, в матеріалах справи відсутні, а стверджувані обставини не підтверджуються жодним чином. Також позивач не навів змістовних пояснень щодо перешкод, які існували конкретно перед юридичною службою позивача (а не позивачем як суб'єктом в цілому), яка в підсумку подала цей позов (не обґрунтував та не довів, що юридична служба протягом понад двох років мала перешкоди у зверненні з цим позовом).
При цьому з матеріалів справи вбачається, що з первинним позовом зверталася та ж представник позивача, що й з цим позовом, що має значення в контексті значущості посилань позивача на розосередження підрозділів.
Більш того, суд визнає безпідставним посилання позивача на 3-місячний строк звернення до суду з цим позовом, оскільки в наявності спеціальна норма права, яка визначає окреме правило поведінки для позовів щодо проходження публічної служби - ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постановах від 12.06.2023 року у справі №160/19022/22, від 16.06.2021 року у справі №280/9647/20 та ін.
Відповідно, строк звернення до суду сплив ще до початку запровадження в Україні воєнного стану.
Отже, суд констатує недоведеність існування поважних підстав для своєчасного звернення до суду, отже є неповажними.
Згідно ч.1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
До позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (ч.3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 становить 3028 грн.
Розміри ставок судового збору визначені у ст.4 Закону №3674-VI.
Згідно із приписами ст.4 Закону №3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, позивачем поданий позов з вимогою майнового характеру. Відповідно, судовий збір за подання даного позову становить 3028,00 грн. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
В порушення вказаних нормативних положень до позовної заяви не додано квитанцію про сплату судового збору.
Також позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, обґрунтоване участю позивача у відсічі збройної агресії проти України, видатки для сплати судового збору кошторисом не передбачені, однак до уповноваженого органу направлено клопотання про виділення коштів для сплати судового збору, які наразі не надійшли.
Вирішуючи вказане клопотання суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
Сторона, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі Креуз проти Польщі, вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Разом з тим, доводи позивача не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами, а отже, не є достатньою і необхідною підставою для звільнення або відстрочення сплати судового збору, відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, сам по собі факт введення на території України воєнного стану не свідчить про наявність підстав для звільнення позивача від сплати судових витрат, оскільки будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб'єктом владних повноважень у зв'язку із введенням воєнного стану в України до Закону України «Про судовий збір» та КАС України не внесено та не змінено порядок сплати судового збору.
У зв'язку з вищезазначеним, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.
Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення вказаних в цій ухвалі недоліків позовної заяви в спосіб подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав, разом із доказами в їх обґрунтування, а також для подання доказів сплати судового збору.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, суд вважає, за необхідне, дану позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 133, 161, 169, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до суду по справі 160/14431/24.
У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення коштів - залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду:
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів;
- квитанцію про сплату судового збору в сумі 3028,00 грн за наступними реквізитами: "Отримувач коштів: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача -№UA368999980313141206084004632, код класифікації доходів бюджету - 22030101. Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа);
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко