15 березня 2024 рокуСправа №214/4689/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення,-
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про зняття ОСОБА_1 з сім'єю з квартирного обліку при військовій частині НОМЕР_1 , оформлене протоколом №24 від 22.12.2018 року та затверджене командиром військової НОМЕР_1 Національної гвардії України;
- зобов'язати житлово-побутову комісію військової комісії НОМЕР_1 Національної гвардії України поновити позивача ОСОБА_1 з сім'єю у загальній черзі на отримання житла зі збереженням дати первинної постановки 25.02.1999 року, у списках осіб, які користуються правом першочергового отримання житла зі збереженням дати включення 14.08.2015 року;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України затвердити протоколом засідання житлової комісії НОМЕР_1 Національної гвардії України про поновлення ОСОБА_1 з сім'єю у загальній черзі на отримання житла зі збереженням дати первинної постановки 25.02.1999 року, у списках осіб, які користуються правом першочергового отримання житла зі збереженням дати включення 14.08.2015 року;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь позивача моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн, заподіяну позивачу протиправним рішенням відповідача.
В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено таке. Під час проходження військової служби позивач перебував на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов з датою первинної постановки - 25.02.1999 року. Так, 28.10.2014 року позивачем, який на той час перебував на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 зі складом сім'ї 3 (три) особи, в тому числі ОСОБА_1 , 1975 р.н., дружина, ОСОБА_2 , 1985 р.н., донька ОСОБА_3 , 2012 р.н., було отримано ордер на однокімнатну квартиру загальною площею 30,2 кв.м та житловою площею 16,2 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , де позивач з дружиною та донькою проживає постійно по теперішній час. У зв'язку з тим, що позивач був забезпечений житлом в розмірах менших, ніж встановлено законодавством, рішенням житлово-побутової комісії від 03.11.2014 року (протокол №25) його було залишено на квартирному обліку при в/ч НОМЕР_1 з сім'єю (він, дружина, донька) - для поліпшення житлових умов. За період 2014-2018 р.р. позивач, його дружина та донька постійно проживали у наданій однокімнатній квартирі, іншого житла безоплатно не отримували, а також не набували права власності на інше житло шляхом купівлі, дарування чи в будь-який інший спосіб. Рішенням житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 , яке затверджене протоколом від 14.08.2015 року №13, позивача як учасника бойових дій було включено до списку осіб, які користуються правом першочергового отримання житла. До свого зняття з квартирного обліку позивач перебував на квартирному обліку за місцем служби при військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, користувався правом на першочергове отримання житла як учасник бойових дій.
Позивач звертає увагу на те, що відповідно до статті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.
Так, загальна площа квартири, в якій проживає позивач, складає 30,2 кв.м, з яких житлова 16,9 кв.м. Таким чином, право на безоплатну приватизацію житла позивачем у повному обсязі не використане, що є безумовною підставою для залишення його на квартирному обліку для поліпшення житлових умов до отримання житла чи грошової компенсації за недоотриману житлову площу.
Проте рішенням житлово-побутової комісії в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України, затвердженим протоколом №24 від 22.12.2018 року, позивача було знято з квартирного обліку у зв'язку із забезпеченістю власним житлом.
Тож, підставою звернення позивача до суду за захистом порушеного права стало те, що вказаним рішенням знято позивача разом із сім'єю з квартирного обліку чим і було порушено гарантоване Конституцією та законодавством України право на житло позивача та членів його сім'ї.
25.08.2022 року позивачем подано заяву про часткову відмову від позову, в якій просив вирішити питання про закриття проведення в частині зобов'язання відповідача поновити позивача на квартирному обліку та зобов'язання командира в/ч НОМЕР_1 затвердити протокол про поновлення позивача з сім'єю на квартирному обліку при в/ч НОМЕР_1 .
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.08.2022 року задоволено заяву позивача про часткову відмову від позовних вимог. Прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про зобов'язання житлово-побутової комісії ВЧ НОМЕР_1 НГУ поновити його з сім'єю у загальній черзі на отримання житла зі збереженням дати первинної постановки 25 лютого 1999 року, у списках осіб, які користуються правом першочергового отримання житла, зі збереженням дати включення 14 серпня 2015 року; про зобов'язання командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ затвердити протокол засідання житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 НГУ про поновлення його з сім'єю у загальній черзі на отримання житла зі збереженням дати первинної постановки 25 лютого 1999 року, у списках осіб, які користуються правом першочергового отримання житла, зі збереженням дати включення 14 серпня 2015 року із закриттям провадження по справі в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Рішенням Саксаганського районного суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.09.2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення про зняття з квартирного обліку, відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.01.2023 року рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.09.2022 року скасовано. Провадження у справі номер 214/4689/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення про зняття з квартирного обліку, відшкодування моральної шкоди закрито. Роз'яснено ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.01.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.08.2022 року про закриття провадження у справі скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11.12.2023 року заяву ОСОБА_1 про передачу справи №214/4689/21 за встановленою юрисдикцією задоволено. Передано справу №214/4689/21 за позовом ОСОБА_4 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення про зняття з квартирного обліку, відшкодування моральної шкоди, за встановленою юрисдикцією до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.
27.12.2023 року матеріали справи №214/4689/21 надійшли на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2023 року справу передано для розгляду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук-Борисенко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 року прийнято матеріали справи №214/4689/21 до свого провадження. Відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
06.02.2024 року на адресу суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, відповідно до яких норми законодавства не передбачали та не передбачають підстав для зняття з обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, а рішення прийняте з порушенням встановленого порядку. Так, відповідач, ігноруючи норми статей 37, 40 ЖК УРСР, підзаконних актів, незаконно прийняв рішення, оформлене протоколом №24 житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , про зняття позивача (учасника бойових дій) та членів його сім'ї з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Разом з тим, причинний зв'язок між протиправним діянням відповідача та заподіянням моральної шкоди є очевидним. Вина відповідача як заподіювача моральної шкоди також не підлягає сумніву. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
05.03.2024 року позивачем подано клопотання про розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами у справі.
У судовому засіданні 05.03.2024 року головуючим ухвалено продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.
06.03.2024 року військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України подано додаткові пояснення по справі. Відповідачем зазначено, що право позивача із сім'єю на перебування на квартирному обліку на теперішній час (на час вирішення справи судом) вже відсутнє, що підтверджується самим позивачем. Крім того, позивачем не наведено достатніх обставин порушення відповідачем правил квартирного обліку, які мають самостійне юридичне значення навіть після припинення з іншої підстави права позивача із сім'єю на перебування на квартирному обліку. Як слушно зазначив Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу у даній справі №214/4689/21 у Рішенні від 15.09.2022 року - «позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування рішення про зняття його з сім'єю з квартирного обліку слід залишити без задоволення з огляду на неефективність обраного ним способу захисту, який до фактичного поновлення житлових прав позивача не призведе». Мета позивача, задля якої останній звернувся із позовом, у теперішній час не пов'язана з поновленням порушених (за його версією) прав, задоволення або незадоволення позову в цій частині не призведе до змін в обсязі прав; спір у цій частині набув формального значення; позивачем обрано неефективний спосіб захисту, який не призведе до поновлення прав. Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення житлової комісії про зняття позивача з сім'єю з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 є такими, шо не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, то представник відповідача вказав, що через відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення житлової комісії про зняття позивача з сім'єю з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 , не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 300000 грн. Відмова в задоволенні основних позовних вимог унеможливлює задоволення похідної вимоги про відшкодування моральної шкоди. На думку відповідача, позивач маніпулює наявними захворюваннями (які діагностовані значно раніше ще під час проходження військової служби) та динамікою їх розвитку в особистих інтересах, про що детально зазначено у відзиві на позовну заяву. Позивач не надав жодних доказів про те, що загострення (наявних у нього протягом багатьох років) хвороб є наслідком саме винесення рішення про зняття останнього з квартирного обліку. Як і не надав обґрунтованих відомостей, на яких критеріях розрахунку базується заявлена сума до відшкодування.
12.03.2024 року від позивача також надійшли пояснення по справі. Так, позивач вказав, що предметом розгляду у справі є визнання протиправним рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , його скасування та поновлення порушеного права позивача, а також стягнення моральної шкоди, а визнання за позивачем права перебувати на квартирному обліку в даній справі не розглядається. Законність перебування на квартирному обліку залежить не тільки від факту забезпечення позивача з сім'єю житлом, а й від розміру забезпеченості житловою площею на кожного члена сім'ї окремо та на сім'ю в цілому. Розгляд даного питання належить до повноважень житлової комісії. Викладена представником відповідача позиція свідчить лише про те, що відповідач заздалегідь налаштований на продовження протиправних діянь по відношенню до позивача. Це, у свою чергу, дає додаткове обґрунтування законності позовних вимог, в тому числі в частині стягнення моральної шкоди. Наслідком скасування протиправного рішення має бути поновлення позивача у правах саме станом на дату прийняття оскаржуваного рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.08.1993 року був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 26, Т.1).
З 01.08.1993 року по 27.06.1997 року він безперервно проходив військову службу з на посаді курсанта Харківського вищого військового училища Національної гвардії України; з 27.06.1997 року по 28.08.2019 року на посадах офіцерського складу ВВ МВС України та Національної гвардії України, у тому числі за контрактом у ВЧ НОМЕР_1 Центрального ОТО Національної гвардії України з 19.01.2011 року по 28.08.2019 року на посаді начальника юридичної служби родів військ і служб (а.с. 26, 34, Т. 1).
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України від 22.08.2019 року №148-о/с ОСОБА_1 звільнено у запас з військової служби за станом здоров'я, відповідно до п.п. «б» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». У порядку реалізації даного наказу, після проведення взаєморозрахунків.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України №224 від 28.08.2019 року позивача виключили зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с. 28, Т. 1).
За час проходження служби ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку військовослужбовців, що потребують поліпшення житлових умов з 25 лютого 1999 року на підставі рішення ЖПК ВЧ НОМЕР_2 при вказаній військовій частині (протокол №1 від 25.02.1999 року, а.с. 55, Т. 1), та у ВЧ НОМЕР_1 згідно з протоколом №2 від 15.02.2011 року сім'єю у складі 1 особи в списках осіб, які мають право на отримання житла на загальних умовах з 25.02.1999 року на підставі попередньо поданого ним рапорту (а.с. 56, 120, Т.1). На момент постановки на квартирний облік при ВЧ НОМЕР_1 , позивач значився зареєстрованим та проживав в кімнаті при казармі, житловою площею 12,0 кв.м., за адресою військової частини: АДРЕСА_2 ..
16.07.2011 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_5 , зареєстрований Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с. 40, Т.1). ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народилась донька ОСОБА_3 (свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_4 від 05.03.2012 року (а.с. 41, Т.1).
У зв'язку з вказаними змінами у сімейному становищі, відповідні зміни було внесено в облікову квартирну справу ОСОБА_1 на підставі поданої ним заяви та відповідних документів рішеннями житлово-побутової комісії ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформленими протоколами №7 від 28.03.2012 року, №12 від 03.10.2011 року (а.с. 118, 119, Т.1).
16.10.2014 року на засіданні житлово-побутової комісії ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України було прийнято рішення, оформлене протоколом №23 (а.с.57, Т.1), про клопотання перед міським головою щодо погодження розподілу та надання житлового приміщення однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 (1-кімнатна квартира) сім'ї ОСОБА_1 у складі 3-х осіб для тимчасового покращення житлових умов, із подальшим залишенням його на квартирному обліку.
Як слідує з Витягу з протоколу засідання комісії №23 від 16.10.2014 року, ОСОБА_1 , будучи присутнім на засіданні житлово-побутової комісії ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України, надав свою згоду на отримання саме зазначеної однокімнатної квартири для тимчасового поліпшення житлових умов, з подальшим залишенням його на квартирному обліку. При цьому він зобов'язався здати цю квартиру у разі поліпшення житлових умов та отримання житлової площі в розмірах, що повністю забезпечуватимуть потреби його сім'ї.
28.10.2014 року Виконкомом Саксаганської районної у місті ради на підставі рішення від 24.10.2014 року №367 було видано ОСОБА_1 ордер №143 на право зайняття його сім'єю у складі 3-х осіб його, дружини ОСОБА_2 , доньки ОСОБА_3 однокімнатної комунальної квартири загальною площею 30,2 кв.м., житловою площею 16,21 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 42, Т.1).
Рішенням житлово-побутової комісії ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформленим протоколом №25 від 03.11.2014 року, на підставі попередньо поданого ОСОБА_1 рапорту, постановлено залишити його разом з сім'єю на квартирному обліку при ВЧ НОМЕР_1 для поліпшення житлових умов у зв'язку із забезпеченістю його сім'ї житловою площею нижче встановлених законодавством норм (а.с. 58, Т.1).
Рішенням житлово-побутової комісії ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформленим протоколом №13 від 14.08.2015 року, ОСОБА_1 включено до списку першочергового отримання житла як учасника бойових дій з 14.08.2015 року (а.с. 59, Т.1).
Рішенням житлово-побутової комісії ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформленим протоколом №24 від 22.12.2018 року, ОСОБА_1 знято з квартирного обліку при ВЧ НОМЕР_1 зі складом сім'ї 3 особи, у тому числі: позивач, дружина ОСОБА_2 , донька ОСОБА_3 у зв'язку з забезпеченістю житлом. Підставою прийняття вказаного рішення стало поліпшення житлових умов набуття у власність раніше виділеного їм органом місцевого самоврядування у 2014 році комунального житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , безоплатно приватизованого ОСОБА_1 та його сім'єю по 1/3 частці кожним в порядку Закону України «Про безоплатну приватизацію державного житлового фонду», що слідує зі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_5 від 24.11.2014 року (а.с. 109, 110, Т.1).
Вважаючи рішення житлово-побутової комісії ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України про зняття позивача разом з сім'єю з квартирного обліку незаконним та протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частинами 1 та 2 ст. 9 ЖК Української РСР визначено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011) (у редакції станом на дату прийняття оскаржуваного рішення), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до абзаців 1, 3, 4 ч. 1 ст. 12 Закону №2011 держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Як встановлено вище, 28.10.2014 року Виконкомом Саксаганської районної у місті ради на підставі рішення від 24.10.2014 року №367 було видано ОСОБА_1 ордер №143 на право зайняття його сім'єю у складі 3-х осіб його, дружини ОСОБА_2 , доньки ОСОБА_3 однокімнатної комунальної квартири загальною площею 30,2 кв.м., житловою площею 16,21 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 42, Т.1).
Рішенням житлово-побутової комісії ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформленим протоколом №25 від 03.11.2014 року, на підставі попередньо поданого ОСОБА_1 рапорту, постановлено залишити його разом з сім'єю на квартирному обліку при ВЧ НОМЕР_1 для поліпшення житлових умов у зв'язку із забезпеченістю його сім'ї житловою площею нижче встановлених законодавством норм (а.с. 58, Т.1).
Рішенням житлово-побутової комісії ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформленим протоколом №13 від 14.08.2015 року, ОСОБА_1 включено до списку першочергового отримання житла як учасника бойових дій з 14.08.2015 року (а.с. 59, Т.1).
У подальшому, Рішенням житлово-побутової комісії ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформленим протоколом №24 від 22.12.2018 року, ОСОБА_1 знято з квартирного обліку при ВЧ НОМЕР_1 зі складом сім'ї 3 особи, у тому числі: позивач, дружина ОСОБА_2 , донька ОСОБА_3 у зв'язку з забезпеченістю житлом.
Підстави для зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, за винятком випадків одержання житла з державного житлового фонду або грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, визначено ч.2 ст. 40 ЖК УРСР.
До таких підстав відноситься:
- поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;
- виїзд на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;
- припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією за місцем роботи, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства;
- засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців;
- подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.
Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.
Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.
Аналогічні за своїм змістом підстави для зняття з квартирного обліку військовослужбовців передбачені у п. 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081. При цьому вказаний пункт Порядку не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачає можливість зняття особи з обліку й в інших передбачених законодавством випадках.
За загальним правилом, сформульованим у ст. 31 ЖК УРСР, поліпшення житлових умов полягає в наданні житлового приміщення, як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю. В основі даної норми - принцип забезпечення жилими приміщеннями кожної сім'ї. У ст. 34 ЖК УРСР визначено підстави для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов. Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, зокрема, забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.
Судом встановлено, що на момент постановки позивача на квартирний облік як такого, що потребує поліпшення житлових умов з 25.02.1999 року у ВЧ НОМЕР_2 , з 15.02.2011 року при ВЧ НОМЕР_1 , будь-якого житла у власності чи користуванні, окрім як кімнати у казармі при військовій частині, позивач не мав. Отримана на підставі ордеру комунальна квартира за адресою: АДРЕСА_1 була єдиним житловим приміщенням, яке знаходилось в користуванні позивача та його сім'ї як станом на момент включення його до списку першочергового отримання житла як учасника бойових дій з 14.08.2015 року, так і на час прийняття оскаржуваного рішення про зняття його з обліку.
У подальшому, позивач разом з сім'єю приватизували квартиру за адресою: АДРЕСА_1 її в порядку Закону України «Про безоплатну приватизацію державного житлового фонду», отримавши 24.11.2014 року свідоцтво про право спільної часткової власності на житло № НОМЕР_5 (по 1/3 частці за кожним) з подальшою реєстрацією права власності у встановленому законом порядку.
19.12.2014 року позивач подарував належну йому 1/3 частку квартири своїй дружині на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ткаченко Л.Б., реєстровий №1945 (а.с. 122-123).
Наказом Міністерства Оборони України від 31.07.2018 року №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п. 21 Розділу VІ Інструкції, військовослужбовці знімаються з квартирного обліку у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
Отже, під час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України позивач хоча й реалізував своє право на безоплатну приватизацію наданої йому та членам його сім'ї комунальної квартири за адресою: АДРЕСА_1 в користування, однак площа житлового приміщення не відповідала нормам, встановленим ЖК УРСР, які б визначали забезпеченість позивача житлом до встановлених норм, реалізацію ним права на безоплатну приватизацію житла в повному обсязі, та відповідно передбачали можливість його зняття з квартирного обліку. Суд зауважує, що безоплатна приватизація житла з державного житлового фонду є вольовою дією особи, спрямованою на набуття нею у приватну власність майна. Хоча й приватизація житлового приміщення є свідомим поліпшенням житлових умов за сприянням держави особою-військовослужбовцем, що рахується на квартирному обліку для поліпшення житлових умов, однак сама по собі вказана обставина не може бути за достатню підставу для зняття такої особи з квартирного обліку за відсутності доказів поліпшення житлових умов до норм, встановлених законом.
Одночасно суд вказує, що сам по собі факт відчуження позивачем приватизованої ним частки квартири на користь дружини є результатом реалізації ним права розпорядження належним йому майном як складової права власності, що жодним чином не може впливати на його перебування на квартирному обліку.
Аналогічні висновки з цього приводу викладено Верховним Судом в постанові від 21.01.2022 року у справі №127/16861/20.
При цьому сам відповідач Рішенням житлово-побутової комісії ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформленим протоколом №25 від 03.11.2014 року, на підставі попередньо поданого ОСОБА_1 рапорту, постановив залишити позивача разом з сім'єю на квартирному обліку при ВЧ НОМЕР_1 для поліпшення житлових умов у зв'язку із забезпеченістю його сім'ї житловою площею нижче встановлених законодавством норм (а.с. 58, Т.1).
Зважаючи на відсутність доказів щодо поліпшення житлових умов позивача у відповідності до норм законодавства, а також враховуючи те, що оскаржуване рішення прийняте за відсутністю правових підстав, визначених пунктом 30 Порядку №1081 та пунктом 21 розділу VI Інструкції №380, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування такого рішення.
Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 23.06.2023 року по справі №160/15548/22 зазначено, що саме визнання протиправним та скасування рішення щодо зняття позивача з квартирного обліку у військовій частині є ефективним способом захисту порушеного права і призведе до відновлення стану, зокрема, перебування позивача на квартирному обліку.
Таким чином, з урахуванням ефективності такого способу захисту порушеного права суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовної заяви в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.
Суд звертає увагу, що положеннями ч. 2 ст. 9 КАС України регламентовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Так, 25.08.2022 року позивачем подано заяву про часткову відмову від позову, в якій просив вирішити питання про закриття проведення в частині зобов'язання відповідача поновити позивача на квартирному обліку та зобов'язання командира в/ч НОМЕР_1 затвердити протокол про поновлення позивача з сім'єю на квартирному обліку при в/ч НОМЕР_1 .
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.08.2022 року задоволено заяву позивача про часткову відмову від позовних вимог. Прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про зобов'язання житлово-побутової комісії ВЧ НОМЕР_1 НГУ поновити його з сім'єю у загальній черзі на отримання житла зі збереженням дати первинної постановки 25 лютого 1999 року, у списках осіб, які користуються правом першочергового отримання житла, зі збереженням дати включення 14 серпня 2015 року; про зобов'язання командира ВЧ НОМЕР_1 НГУ затвердити протокол засідання житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 НГУ про поновлення його з сім'єю у загальній черзі на отримання житла зі збереженням дати первинної постановки 25 лютого 1999 року, у списках осіб, які користуються правом першочергового отримання житла, зі збереженням дати включення 14 серпня 2015 року із закриттям провадження по справі в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.01.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.08.2022 року про закриття провадження у справі скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судом наголошується, що після відкриття провадження по справі 01.01.2024 року позивачем не заявлялись клопотання про відкликання або повернення заяви про закриття провадження по справі.
Згідно частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Частинами 1, 3 статті 45 КАС України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Суд вважає можливим прийняти часткову відмову від позову, оскільки це не протирічить закону та інтересам сторін, в зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю у частині позовних вимог щодо зобов'язання житлово-побутову комісію військової комісії НОМЕР_1 Національної гвардії України поновити позивача ОСОБА_1 з сім'єю у загальній черзі на отримання житла зі збереженням дати первинної постановки 25.02.1999 року, у списках осіб, які користуються правом першочергового отримання житла зі збереженням дати включення 14.08.2015 року та зобов'язання командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України затвердити протоколом засідання житлової комісії НОМЕР_1 Національної гвардії України про поновлення ОСОБА_1 з сім'єю у загальній черзі на отримання житла зі збереженням дати первинної постановки 25.02.1999 року, у списках осіб, які користуються правом першочергового отримання житла зі збереженням дати включення 14.08.2015 року.
Щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн.
Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Водночас варто зазначити про те, що поєднувати в одному провадженні дві пов'язані вимоги, як-от про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди, є правом позивача. Якщо він не скористався цією можливістю одразу при зверненні з позовом про оскарження дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень, то вдруге заявляти адміністративний позов вже з вимогою про стягнення моральної шкоди, заподіяної цією протиправною дією/бездіяльністю (якщо адміністративний суд це встановить) позивач не може, оскільки ця вимога тепер може розглядатися тільки в порядку цивільного або господарського судочинства (залежно від суб'єктного складу сторін).
Таким чином, питання про стягнення моральної шкоди в адміністративній справі не може бути самостійною (окремою) позовною вимогою, якщо вона не пов'язана і не заявлена одночасно з вимогами про визнання дій/бездіяльності протиправними (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.03.2020 року по справі №818/699/17).
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України) (п.57).
У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
Необхідною умовою виникнення відповідальності у вигляді обов'язку відшкодувати заподіяну майнову і немайнову шкоду є неправомірність дій або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою, вини особи у заподіянні шкоди.
Слід зазначити що сама лише констатація у судовому рішенні порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно (Постанова ВС від 10.06.2021 року по справ №640/963/19).
Позивач пояснює, що моральна шкода полягала у тому, що внаслідок зняття позивача з обліку у нього стався гіпертонічний криз; загострились прояви цукрового діабету, яким позивач хворіє з 2013 року, та призначено інсулінотерапію; з 2019 року є інвалідом ІІІ групи, встановлені обмеження щодо умов праці та зафіксовано низьку можливість відновлення. Вказане спричиняє необхідність прикладення значних додаткових зусиль для організації свого життя, забезпечення сім'ї. Поряд з цим, проживання в однокімнатні квартирі житловою площею 16 кв.м. у складі сім'ї три особи, на фоні постійного погіршення здоров'я, фактично позбавляє позивача перспективи покращити свої житлові умови. Це зумовлює не тільки обмеження можливостей для повноцінного відпочинку протягом тривалого часу, а й накладає відбиток на загальний морально-психологічний стан відносин у сім'ї. Моя 9-річна донька не має власної кімнати, що також погіршує результати її навчання та обмежує її можливості повноцінно розвивати свої творчі здібності. Тривала невизначеність в питанні повноцінного забезпечення має наслідком погіршення емоційного стану, постійне почуття пригніченості та нереалізованості, призводить до погіршення стосунків з дружиною та оточуючими людьми.
Судом наголошується, що матеріалами справи не підтверджені моральні страждання позивача, наприклад, висновком експертизи моральної шкоди, консультативними висновками лікарів тощо.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Тобто, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд звертає увагу позивача, що хоча на відповідача покладається обов'язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не виконання ним такого обов'язку не звільняє позивача від обов'язку доведення тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат у вигляді судового збору не здійснюється, так як позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), третя особа: ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення щодо зняття позивача з квартирного обліку, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про зняття ОСОБА_1 з сім'єю з квартирного обліку при військовій частині НОМЕР_1 , оформлене протоколом №24 від 22.12.2018 року та затверджене командиром військової НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн, заподіяну позивачу протиправним рішенням відповідача.
Задовольнити клопотання ОСОБА_1 від 25.08.2022 року про часткове закриття провадження по справі.
Закрити провадження по справі №214/4689/21 у частині позовних вимог щодо зобов'язання житлово-побутову комісію військової комісії НОМЕР_1 Національної гвардії України поновити позивача ОСОБА_1 з сім'єю у загальній черзі на отримання житла зі збереженням дати первинної постановки 25.02.1999 року, у списках осіб, які користуються правом першочергового отримання житла зі збереженням дати включення 14.08.2015 року та зобов'язання командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України затвердити протоколом засідання житлової комісії НОМЕР_1 Національної гвардії України про поновлення ОСОБА_1 з сім'єю у загальній черзі на отримання житла зі збереженням дати первинної постановки 25.02.1999 року, у списках осіб, які користуються правом першочергового отримання житла зі збереженням дати включення 14.08.2015 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко