31 травня 2024 року Справа № 160/7352/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови, -
20 березня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б.21-А, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005631) про коригування митної вартості товарів від 27.09.2023 року № UA500500/2023/000621/1;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б.21-А, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.09.2023 № UA500500/2023/001243.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачем до митного органу було подано всі необхідні документи, які не містили розбіжностей, не мали ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари, проте, на підставі наданих документів Одеською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 27.09.2023 року № UA500500/2023/000621/1, а також складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.09.2023 № UA500500/2023/001243, які, на думку позивача, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки, жодна із вказаних у спірному Рішенні підстав не відповідає випадкам, встановленим ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, які надають митному органу право на проведення коригування митної вартості.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
08.04.2024 року відповідачем було надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 23UA500500034010U8 від 26.09.2023 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000621/1 від 27.09.2023 року, а саме: відповідно до пп.в) п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Відповідно до розділу 5 зовнішньоекономічного контракту від 27.12.2019 № 3477-NG/CN товар повинен бути упакований та промаркований, проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо цієї складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; для підтвердження витрат на транспортування декларантом надані рахунки-фактури від 26.09.2023 №№ СФ-33880, СФ-33881, СФ-33882, в яких є посилання на договір від 09.04.2019 № 88189, але до митного оформлення він не надавався; в специфікації від 27.07.2023 № 153 NG до зовнішньоекономічного контракту від 27.12.2019 № 3477-NG/CN зазначено, що оплата за товар повинна бути здійснена протягом 30 днів після отримання копій документів, а відповідно до п. 4.3 згаданого контракту, продавець протягом 2-х робочих днів з моменту відвантаження товару зобов'язаний передати копії товаросупровідних документів, але невідомо чи фактично здійснено оплату за товар, оскільки до митного оформлення не надано банківські документи.
Також, зауважено, що оскільки в документах, які були надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 23UA500500034010U8 від 26.09.2023 року, містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України, митним органом були прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Звернуто увагу, що відповідачем з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості є більшим та становить: по товару № 3 - 8,56 дол. США/ за пару (МД від 14.08.2023 №UA100230/2023/017105), ніж заявлено декларантом 7,80 дол.США/за пару. Тому, відповідно до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, Одеською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000621/1 від 27.09.2023 року.
На думку відповідача, в рішенні про коригування митної вартості № UA500500/2023/000621/1 від 27.09.2023 року було наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Отже, відповідач вважає, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2023/000621/1 від 27.09.2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001243 від 27.09.2023 року діяв відповідно до вимог законів та не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «АТБ-маркет».
11.02.2024 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, а також зауважено, що відповідач мав можливість перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів на підставі поданих позивачем документів. Наведені доводи відповідача не є підставою для твердження про розбіжність у поданих позивачем документах, а відтак, для сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості Товару. Відповідач не довів законність застосування резервного методу при встановленні митної вартості товару, оскільки в даному випадку вартість товару відповідно до ст. 57, 59 МКУ, повинна визначатися за ціною договору (контракту) - за основним методом.
13.05.2024 року від позивача до суду надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., в якій, зокрема, зазначено, що 10 000 грн. - це фіксована сума, визначена договором за надання послуг у суді першої інстанції, яка не змінюється в залежності від обсягу послуг (кількості наданих документів, судових засідань тощо) та витраченого адвокатом часу.
16.05.2024 року від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому зазначено, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн., з урахуванням складності справи, є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача та стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом з матеріалів справи встановлено, що 27.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (Позивач/Покупець/декларант) та NINGBO GLOBALWAY IMP.&ЕХР (Китай) (Продавець), було укладено контракт на поставку продукції № 3477-NG/CN (надалі - Контракт), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах, визначених у Контракті. Товар, що поставляється, повинен бути виготовлений і поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Додатках і Специфікаціях до Контракту, які є його невід'ємною частиною.
На виконання умов Контракту, згідно з інвойсом від 27.07.2023 № HY3-ATB230721 та Специфікацією № 153 NG від 27.07.2023 р. на умовах поставки FOB-Нінбо / FOB- NIngbo. (згідно з Incoterms® 2010) на адресу Покупця була поставлена наступна продукція:
Товар № 1 Сувенір "Ялинка настільна зі світлом", арт. GW0884, у кількості 6 912 шт. на загальну суму 10 990,08 доларів США (1,59 дол. за шт.);
Товар № 2 Набір прикрас новорічних "Сніжинка" 25см, 10шт., арт. GW0749, у кількості 3 780 наборів на загальну суму 5 329,80 доларів США (1,41 дол. за один набір);
Товар № 3 Набір прикрас новорічних "Сніжинка" 15см, 10шт., арт. GW0751, у кількості 3 840 наборів на загальну суму 2 726,40 доларів США (0,71 дол. за один набір);
Товар № 4 Чоботи жіночі, арт. GW0734, у кількості 4 500 пар на загальну суму 33 300,00 доларів США (7,4 дол. за пару);
Товар № 5 Набір форм для печива, 5шт., арт. GW0539, у кількості 17 136 наборів на загальну суму 3 941,28 доларів США (0,23 дол. за набір).
Зазначений товар розроблений та виготовлений у Китаї, виробник NINGBO GLOBALWAY IMP.&ЕХР (надалі - Товар).
Товар був поставлений відповідно до умов Контракту.
Загальна вартість поставленої партії Товару склала 56 287,56 доларів США.
З метою митного оформлення поставленого позивачу Товару, останній подав до Одеської митниці митну декларацію № UA500500/2023/034010 від 26.09.2023 р. разом із відповідними документами.
Зокрема, були подані наступні документи, передбачені ст. 53 МК України:
Декларація митної вартості № UA500500/2023/034010 від 26.09.2023 (код документа 1401);
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності:
Контракт на поставку продукції від 27.12.2019 № 3477-NG/CN (код документа m4100);
Специфікація № 153 NG від 27.07.2023 р. (код документа 4103);
Сертифікат про походження товару № HY3-ATB230721 від 27.07.2023 (код документа 0003);
Сертифікат якості б/н від 27.07.2023 року;
Прайс-лист б/н від 13.07.2023р. надавався додатково разом з листом № 2609-2 від 26.09.2023р. (до винесення оскаржуваного рішення);
Пакувальний лист б/н від 27.07.2023 (код документа 0271);
Інвойс від 27.07.2023 № HY3-ATB230721 (код документа 0380);
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару:
swift від 23.08.2023р. надавався додатково разом з листом № 2609-2 від 26.09.2023р.;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару:
виписка із бухгалтерської документації 63.2 станом на 01.11.2023 р. надавалася разом з заявою, вих. № М-2023-4668/2 від 01.11.2023 р.;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів:
Автотранспортна накладна № FFAU2851722 від 19.09.2023 (код документа 0730);
рахунки-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 26.09.2023 № СФ-33880, № СФ-33881, № СФ-33882 до договору №88189 від 09.04.2019 року;
Договір №88189 від 09.04.2019 року транспортного експедирування надавався додатково двічі: разом з листом № 2609-2 від 26.09.2023р. (до винесення оскаржуваного рішення) та разом з заявою, вих. № М-2023-4668/2 від 01.11.2023 р.;
копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню:
копія імпортної ліцензії не надавалася - імпорт товару не підлягає ліцензуванню;
документ, що підтверджує вартість страхування - заява на страхування окремого перевезення вантажу № 14313 від 01.09.2023 р. до Договору № 040г0д від 11.03.2020 р. добровільного страхування вантажів.
Митна вартість товарів у поданій митній декларації № UA500500/2023/034010 від 26.09.2023 р. була розрахована позивачем згідно з ст. 58 Митного кодексу України за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та у сукупності по товарам склала 56 287,56 доларів США.
26.09.2023 року відповідачем було надіслано позивачу повідомлення (ідентифікатор повідомлення № da3578fb-ebbf-4796-b442-71469fb354f1), в якому відповідач вимагав від позивача надати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, а саме: « 1) відповідно до пп.в) п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Відповідно до розділу 5 зовнішньоекономічного контракту від 27.12.2019 № 3477-NG/CN товар повинен бути упакований та промаркований, проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо цієї складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. для підтвердження витрат на транспортування декларантом надані рахунки- фактури від 26.09.2023 №№ СФ-33880, СФ-33881, СФ-33882, в яких є посилання на договір від 09.04.2019 № 88189, але до митного оформлення він не надавався; в специфікації від 27.07.2023 № 153 NG до зовнішньоекономічного контракту від 27.12.2019 № 3477-NG/CN зазначено, що оплата за товар повинна бути здійснена протягом 30 днів після отримання копій документів, а відповідно до п. 4.3 згаданого контракту, продавець протягом 2-х робочих днів з моменту відвантаження товару зобов'язаний передати копії товаросупровідних документів, але невідомо чи фактично здійснено оплату за товар, так як до митного оформлення не надано банківські документи. Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ зобов'язуємо протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення».
26.09.2023 року позивачем у відповідь на повідомлення № da3578fb-ebbf-4796-b442-71469fb354f1 листом № 2609-2 від 26.09.2023 року було надано пояснення з питань, викладених у повідомленні та копії наступних документів:
Прайс-лист виробника товару б/н від 13.07.2023р.;
Комерційна пропозиція б/н від 18.07.2023р.;
Заявка на перевезення вантажу морським транспортом № 72611/261453 від 07.08.2023р.;
Договір №88189 від 09.04.2019 року транспортного експедирування;
Митна декларація країни відправлення № 310120230517313348 від 31.07.2023р.;
Swift б/н від 23.08.2023 року.
27.09.2023 року у відповідь на цей лист відповідачем надіслано позивачу повідомлення (ідентифікатор повідомлення 3d859992-453f-4843-80ab-aefac3644cb3), яким відповідач відмовив в оформленні митної декларації та повідомив про обрання відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару.
27.09.2023 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000621/1, яким відповідач відмовив в оформленні митної декларації та повідомив про обрання відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару, а саме: митну вартість Товару № 3 «Чоботи жіночі, арт. GW0734, у кількості 4 500 пар на загальну суму 33 300,00 доларів США (7,4 дол. за пару)» визначено за резервним методом митної вартості згідно з ст. 64 МК України на рівні: « 8,56 дол.США/ за пару (МД від 14.08.2023 №UA100230/2023/017105), ніж заявлено декларантом 7,8 доларів США пару».
Відповідач, обґрунтовуючи своє рішення вказує, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме, відповідачем в рішенні було зазначено: « 1) відповідно до пп.в) п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Відповідно до розділу 5 зовнішньоекономічного контракту від 27.12.2019 № 3477-NG/CN товар повинен бути упакований та промаркований, проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо цієї складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом надані рахунки-фактури від 26.09.2023 №№ СФ-33880, СФ-33881, СФ-33882, в яких є посилання на договір від 09.04.2019 № 88189, але до митного оформлення він не надавався; 3) в специфікації від 27.07.2023 № 153 NG до зовнішньоекономічного контракту від 27.12.2019 № 3477-NG/CN зазначено, що оплата за товар повинна бути здійснена протягом 30 днів після отримання копій документів, а відповідно до п. 4.3 згаданого контракту, продавець протягом 2-х робочих днів з моменту відвантаження товару зобов'язаний передати копії товаросупровідних документів, але невідомо чи фактично здійснено оплату за товар, так як до митного оформлення не надано банківські документи.»
Відповідачем було направлено позивачу картку-відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001243 від 27.09.2023 р.
Незгода позивача з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до положень статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частинами 1, 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентовані главою 9 МК України.
Частинами 1, 2, 3, 4 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частинами 5, 6, 7 статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Частиною 8 статті 57 МК України передбачено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частинами 2, 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Згідно з частинами 3, 4 статті 64 МК України, митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Отже, чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.
Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено, в якості підстав для витребування від декларанта (уповноваженої особи) додаткових документів відповідач у рішенні, що оскаржується, а також у відзиві відповідач посилається лише на те, що надані документи містяться розбіжності, а також не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до сталої судової практики Верховного Суду з цієї категорії спорів наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 Митного кодексу України у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), постанові Верховного Суду від 11.09.2023 р. у справі № 815/5414/16, постанові Верховного Суду від 11.09.2023 р. у справі № 823/128/17 тощо.
Щодо посилання відповідача в рішенні на те, що: «відповідно до пп.в) п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Відповідно до розділу 5 зовнішньоекономічного контракту від 27.12.2019 № 3477-NG/CN товар повинен бути упакований та промаркований, проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо цієї складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару», суд зазначає наступне.
Згідно з пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599 передбачено, що у Графі 16 додаткового аркуша «А» до основного аркуша ДМВ зазначаються витрати, понесені покупцем, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а)), тобто не включені продавцем до рахунку- фактури, виставленого покупцеві, але мали місце у зв'язку з увезенням оцінюваних товарів на митну територію України та були сплачені або підлягають сплаті покупцем. У Пункт "в" Графи 16 додаткового аркуша «А» до основного аркуша ДМВ зазначаються витрати, понесені покупцем, на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Як вже було зазначено вище, поставка Товару здійснювалася на підставі Контракту на поставку продукції від 27.12.2019 № 3477-NG/CN з NINGBO GLOBALWAY IMP.&ЕХР (Китай).
Відповідно до п. 2.3. Контракту, ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB-Нінбо (у відповідності до «Інкотермс - 2010»), якщо інше не зазначено в специфікаціях, та включає в себе вартість навантаження товару у Продавця, вартість усіх митних формальностей у країні Продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.
Отже, умовами Контракту від 27.12.2019 № 3477-NG/CN визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв'язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за Товар, при визначені митної вартості Товару.
Таким чином, суд вважає вищенаведені твердження відповідача необґрунтованими, оскільки ціна на товар включає в себе вартість пакування та маркування у зв'язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки, або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням до ціни, що фактично сплачена за Товар, при визначені митної вартості Товару.
Суд зазначає, що відповідач мав можливість перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів на підставі поданих позивачем документів. Наведені доводи відповідача не є підставою для твердження про розбіжність у поданих позивачем документах, а відтак, для сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості Товару.
Слід зазначити, що, розглядаючи подібний спір Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.03.2018 року у справі № 815/4132/17 (К/9901/11263/18) зазначив: «Посилання контролюючого органу на відсутність у наданих до митного оформлення документах даних щодо такої складової митної вартості як вартість пакування є також необґрунтованими, з огляду на п. 4.1 контракту від 14 грудня 2016 року № 14-12/2016, відповідно до якого вартість упаковки та маркування входить у ціну товару, а отже вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем (позивачем), у зв'язку з чим не є такими, що включаються до митної вартості товару».
Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06.03.2018 року у справі № 815/3142/17 (К/9901/789/18) та Постанові №160/8773/19 зазначив: «Звідси випливає, що у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, пунктами 3.2, 5.1. контракту №2015/10/28 від 28.10.2015 року між позивачем та «FOSHN FORTUNE IMPORT&ЕХРОRТ TRADE CO., LTD» (КНР) передбачають включення до ціни товару вартості тари, упаковки, палетів та маркування, а також те, що, вказана в інвойсах ціна товару включає вартість піддонів.
Цим спростовується твердження відповідача про відсутність у наданих до митного оформлення документах (зокрема контракті) будь-якої інформації щодо включення до складових ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Законодавство не містить вимог щодо обов'язку сторін за контрактом зазначати у ньому числове значення таких витрат.
Крім того, з наведеного слідує, що у даному випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням».
Аналогічний висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду міститься у постанові від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17: «Посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару - вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив з огляду на те, що відповідно до умов Контракту пакування товару здійснюється за рахунок продавця, а вартість упаковки входить до ціни товару».
Відповідачем у спірному рішенні зазначено: «для підтвердження витрат на транспортування декларантом надані рахунки-фактури від 26.09.2023 №№ СФ-33880, СФ-33881, СФ-33882, в яких є посилання на договір від 09.04.2019 № 88189, але до митного оформлення він не надавався».
З цього приводу суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір №88189 від 09.04.2019 року транспортного експедирування надавався додатково двічі: разом з листом № 2609-2 від 26.09.2023р. (до винесення оскаржуваного рішення) та разом з заявою - вих. № М-2023-4668/2 від 01.11.2023 р. (вхідний номер відповідача № 26743/13 від 06.11.2023 року), відтак, твердження відповідача з цього приводу є безпідставними.
Також, відповідачем в рішенні було зазначено: « 3) в специфікації від 27.07.2023 № 153 NG до зовнішньоекономічного контракту від 27.12.2019 № 3477-NG/CN зазначено, що оплата за товар повинна бути здійснена протягом 30 днів після отримання копій документів, а відповідно до п. 4.3 згаданого контракту, продавець протягом 2-х робочих днів з моменту відвантаження товару зобов'язаний передати копії товаросупровідних документів, але невідомо чи фактично здійснено оплату за товар, так як до митного оформлення не надано банківські документи».
З цього приводу суд зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, платіжний документ swift від 23.08.2023р. надавався додатково разом з листом № 2609-2 від 26.09.2023р. (до винесення оскаржуваного рішення).
Відповідачем в рішенні зазначено, що декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.3 статті 53 МКУ.
З такою позицією відповідача суд не погоджується, оскільки, відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається - жодних договорів із третіми особами не укладалося; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) - платежі третім особам на користь продавця не здійснювалися; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту)- оплата комісійних винагород не здійснювалася.
З матеріалів справи вбачається, що виписку з бухгалтерської документації - виписка з бухгалтерії № 63.2 станом на 01.11.2023 р. було надана разом з заявою, вих. № М-2023-4668/2 від 01.11.2023 р. (вхідний номер відповідача № 26743/13 від 06.11.2023 року).
Щодо ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів - то жодних інших договорів, крім наданого під час митного оформлення контракту на поставку товару позивачем не укладалося.
Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару - прайс - лист № б/н від 13.07.2023р. та комерційна пропозиція б/н від 18.07.2023 р. - були надані до митного оформлення разом з листом № 2609-2 від 26.09.2023р. (до винесення оскаржуваного рішення).
Копія митної декларації країни відправлення № 310120230517313348 від 31.07.2023р. надавалася двічі: разом з листом вих. № 2609-2 від 26.09.2023р. (до винесення оскаржуваного рішення) та разом з заявою, вих. № М-2023-4668/2 від 01.11.2023 р. (вхідний номер відповідача № 26743/13 від 06.11.2023 року);
Слід звернути увагу, що п. 5 ч.5 ст. 54 Митного кодексу закріплено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.
Відповідачем не надано будь-яких листів, повідомлень, довідок, тощо від органів доходів і зборів Китаю, які б дтверджували невідповідність митної вартості у наданих документах позивача.
Щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, то до матеріалів справи долучена копія Експертного висновку Дніпропетровської ТПП № ГО-1160 від 24.10.2023 р. Даний Висновок був наданий відповідачу разом із заявою, вих. № М-2023-4668/2 від 01.11.2023 р. (вхідний номер відповідача № 26743/13 від 06.11.2023 року).
Суд зазначає, що експертний висновок, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, є додатковим документом в розумінні ч. 3 ст. 53 МК України, і надається декларантом за вимогою митного органу, за його наявності.
При цьму, відповідачем не обгрунтоввно для чого саме потрібен експертний висновок та яким чином наявність або відсутність такого висновку впливає на обставини справи.
Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином не обгрунтував підстави витребування у позивача додаткових документів.
Щодо посилання відповідача у відзиві на те, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості є більшим та становить: по товару №3 - 8,56 дол. США/ за пару (МД від 14.08.2023 №UA100230/2023/017105), ніж заявлено декларантом 7,80дол.США/за пару, то суд не погоджується із такою аргументацію та зазначає наступне.
Відповідно до ч.2-3. ст. 57 МКУ, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 МКУ, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Відповідач не довів законність застосування резервного методу при встановленні митної вартості товару, оскільки в даному випадку вартість товару відповідно до ст. 57, 59 МКУ повинна визначатися за ціною договору (контракту) - за основним методом.
Крім того, відповідач не надав митну декларацію від 14.08.2023 №UA100230/2023/017105, яка була ним взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару.
Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач не заявляв по товару «Чоботи жіночі, арт. GW0734» митну вартість у розмірі « 7,8 доларів США пару». Позивачем була заявлена митна вартість 7,4 дол. США за одну пару.
Відповідач не надав доказів того, що товар за митною декларацією від 14.08.2023 №UA100230/2023/017105 дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржено до суду та не скасоване судом, а також не зазначено, що саме завозилося за цією МД, що за товар, який обсяг партії, умови поставки.
Суд зазначає, що у рішенні, яке оскаржується, та у відзиві на позов відповідач, всупереч положенням частини 3 статті 53 Митного кодексу України, не зазначив, які документи, вказані у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; або містять ознаки підробки; або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, суд приходить до висновку, що доводи відповідача про те, що декларантом не було подано повного переліку первинних документів, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, є безпідставними, оскільки останнім було надано усі документи, передбачені даною статтею, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару, який переміщався через митний кордон України, за основним методом. Складові митної вартості визначені вірно. Будь-які інші витрати зазначені у ч.10 ст. 58 МКУ покупцем понесені не були.
Таким чином, митним органом аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
Суд вважає, що відповідачем порушено вимоги ст. 53, 55, 64 МК України і, як наслідок, здійснено безпідставне коригування митної вартості товару позивача у бік збільшення відповідно до митної декларації від 14.08.2023 №UA100230/2023/017105.
На переконання суду, у спірному випадку, відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору, з огляду на що суд не вбачає підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Суд також звертає увагу, що Європейським Судом з прав людини неодноразово підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», зокрема, у справі «Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011 заява №29979/04). Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у Конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
При цьому, суд враховує, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
В рішенні «Щокін проти України» від 14.10.2010 (заяви №23759/03 та №37943/06) ЄСПЛ вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.03.2006 №3477-ІV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 цієї статті).
Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення та картки відмови.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та встановлених обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).
Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі 200/14113/18-а зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).
Судом встановлено, що 08.02.2019 року між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Альянс» було укладено Договір №08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги, що міститься у матеріалах справи.
Відповідно до п.1.1. Договору, за цим договором Об'єднання зобов'язується надавати Клієнту правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку, зазначених у цьому договорі, а Клієнт зобов'язується приймати та оплачувати надану об'єднанням правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку, зазначених у цьому договорі.
Відповідно до п. 3.1. Договору, за надання Об'єднанням правової (правничої) допомоги за цим договором Клієнт щомісячно сплачує Об'єднанню гонорар, розмір якого визначається за згодою сторін залежно від обсягу правової (правничої) допомоги, наданої Об'єднанням клієнту у звітному місяці та зазначається в акті здавання- приймання наданих послуг за звітний місяць, підписаному обома сторонами.
Відповідно до п. 3.2. Договору, Гонорар сплачується клієнтом Об'єднанню щомісячно не пізніше 07 (сьомого) числа місяця, наступного за кожним звітним місяцем, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок об'єднання, зазначений у наданому об'єднанням рахунку на сплату гонорару.
Відповідно до умов укладеного договору №08/02-19/1 від 08.02.2019 р., сторонами була укладена Додаткова угода № 04/03 від 04.03.2024 року до Договору, згідно з п.1 якої: «Клієнт доручає, а Об'єднання приймає на себе зобов'язання надати правову (правничу) допомогу (далі - Послуги), яка (-і) передбачена (-і) п. п. 1.1 та 1.2 Договору про надання правової допомоги №08/02-19/1 від « 08» лютого 2019 року, у судовій справі між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (надалі - позивач) та Одеською митницею, як відокремленим підрозділом Держмитслужби, код ЄДРПОУ 44005631 (надалі - відповідач), про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 27.09.2023 року № UA500500/2023/000621/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації від 27.09.2023 № UA500500/2023/001243».
Згідно з п. 3 даної додаткової угоди: «за надання правової (правничої) допомоги у суді першої інстанції (Дніпропетровському окружному адміністративному суді) - 10 000 грн., в тому числі ПДВ 1 666,67 грн. (одна тисяча сто шістдесят шість гривень 67 копійок); відповідна вартість послуг (гонорар) включає в себе повне супроводження Справи в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, та є незмінною (фіксованою) незалежно від кількості судових засідань, витраченого часу на підготовку всіх необхідних процесуальних документів, кількості підготовлених процесуальних документів, транспортних та інших витрат Об'єднання, пов'язаних з наданням правової (правничої) допомоги у суді першої інстанції».
Згідно з п. 4 Даної додаткової угоди: «Після надання Об'єднанням Послуг у судах кожної із судових інстанцій Сторони підписують Протокол про виконання робіт (надання послуг) в якому зазначають номер справи та вартість Послуг. У випадку підписання Протоколу про виконання робіт (надання послуг), Сторони визнають, що Послуги надані Об'єднанням у повному обсязі, Сторони не мають жодних претензій та зауважень з приводу наданих Об'єднанням Послуг».
Керуючись наведеними умовами договору та додаткової угоди, 10 травня 2024 сторони уклали протокол №10/05-1, яким підтвердили повне надання послуг у Дніпропетровському окружному адміністративному суді у справі № 160/7352/24 на суму 10 000,00 грн.
Вказана сума є витратами ТОВ «АТБ-маркет», пов'язаними із розглядом справи №160/7352/24.
Відповідно до п. 3 Протоколу № 10/05-01 від 10 травня 2024 року: «зазначена вартість послуг вже врахована та включена в загальний розмір вартості послуг, що були прийняті та (або) підлягають прийняттю за актами здавання-приймання послуг у відповідних періодах».
Враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, ту обставину, що дана справа не є складною (за обсягом доказів), а також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, враховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості, а також, приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру правничої допомоги, суд вважає за необхідне присудити позивачу витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 1500,00 грн.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.09.2023 року № UA500500/2023/000621/1.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.09.2023 № UA500500/2023/001243.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник