СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/8923/24
пр. № 1-кп/759/1209/24
13 червня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді -ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання -ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024100080000383 від 28.01.2024 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Світле, Покровського району, Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину дружини, неофіційно працюючого таксистом, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
24.02.2022 згідно Указу Президента України №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на території України було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин, строк дії якого у подальшому продовжено до 13.05.2024.
ОСОБА_3 27.01.2024 приблизно об 11 годині 00 хвилин, з метою покращення свого матеріального становища, вирішив вчинити кримінальне правопорушення, а саме, таємно викрасти чуже майно, в умовах воєнного стану.
Так, 27.01.2024 ОСОБА_3 займався, перевезенням пасажирів за допомогою додатку «Uber» на автомобілі Volkswagen Jetta, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 . Приблизно о 10 годині 35 хвилин, ОСОБА_3 , за викликом у додатку «Uber» забрав за адресою: м. Київ, пр-т Червоної Калини, у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (матері потерпілої), телефон Redmi 7 Eclipce Black 3GB RAM 32 GB ROM, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , з сім-картою оператора «Lifecell», з номером НОМЕР_4 , який повинен був передати за адресою: АДРЕСА_3 , власниці телефону, а саме, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Прибувши за кінцевою адресою, а саме, АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 , власниці телефону, ОСОБА_6 , не виявив, тому, у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.
З метою виконання свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_3 , 27.01.2024, приблизно об 11 год. 00 хв., скориставшись тим, що власниця телефону не знайшла його автомобіль, завершив виконання поїздки та поклав телефон в речовий ящик авто (бардачок).
Після чого, з метою обернення викраденого майна на свою користь та особистого збагачення, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник, маючи змогу, при цьому, розпорядитись викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 матеріальну шкоду, відповідно до висновку експерта, 800,00 грн. (вісімсот гривень 00 копійок).
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, щиро розкаявся і послідовно дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення. Так, ОСОБА_3 показав, що він працює водієм в таксі «Убер» та 27.01.2024 приблизно о 11:00год. він отримав виклик про доставку з просп. Червоної Калини до вул. Туполєва. Приїхавши по просп. Червоної Калини він отримав телефон «Редмі» та повіз його за визначеним місце по вул. Туполєва. Прибувши за вкзаною адресою, зателефонував одержувачу телефон, але той не вийшов. Почекавши хвилин 20-25, ОСОБА_3 поклав телефон до бардачку та з місця події поїхав, лишивши його собі. Власника телефону відшукати або зв'язатися з жінкою, яка передала телефон, не намагався. Просив його суворо не карати, збитки відшкодував в повому обсязі, перерахував потерпілій вартість телефону.
Потерпіла в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій просить проводити судовий розгляд у її відсутність, претензій до обвинуваченого не має, шкода відшкодована. Ураховуючи думку сторін кримінального провадження, суд, відповідно до вимог ст. 325 КПК України, вирішив, що у відсутність потерпілої можливо з'ясувати всі обставини, а тому провів судовий розгляд у її відсутність.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у відповідності до ст. 66 КК України, є щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином; обставини, які пом'якшують та відсутність обставин, які обтяжують його покарання, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він має постійне місце проживання та реєстрації, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, що свідчить про його осудність; раніше не судимий, працює неофіційно в таксі, має постійне місце проживання, одружений, виховує та утримує сина дружини.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами є призначення покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, не вбачаючи підстав для призначення іншого виду покарання.
При цьому, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичних обставин справи, характеру злочинного діяння, думки потерпілої щодо покарання, яка просила не позбавляти ОСОБА_3 волі, з огляду на особу винного, наявність обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що його обтяжують, приймаючи до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, який обіцяв у судовому засіданні не допускати в подальшому протиправної поведінки та просив надати йому шанс стати на шлях виправлення без позбавлення волі, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 зможе довести своє виправлення без реального відбування покарання, і тому вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку та покладенням певних обов'язків, встановлених ст. 76 КК України.
Крім цього, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 витрати на залучення експерта в розмірі 1514,56 грн. на користь держави.
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України, а саме: повернути потерпілій.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369-371, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати на залучення експерта у розмірі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. 56 (п'ятдесят шість) коп. на користь держави.
Речові докази по справі: мобільний телефон марки «Redmi 7» IMEI: НОМЕР_2 , який зберігається в камері збереження речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві (квитанція 4791) - повернути ОСОБА_6 за належністю;
Вирок суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення через Святошинський районний суд м. Києва з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1