Запорізької області
30.10.07 Справа № 20/404д/07
Суддя
м. Запоріжжя
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України»
в особі філії -Запорізьке обласне управління Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України», м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Таліон», м. Запоріжжя
про визнання договору недійсним
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача - Пармузін А.С. (довіреність №б/н від 05.12.2006р.),
Від відповідача - Івахніна А.В. (генеральний директор, прот. №10 від 04.11.2002р.);
Заявлений позов про визнання недійсним договору на правові послуги від 15.10.2004р., укладеного між ВАТ “Державний ощадний банк України» в особі філії -Оріхівського відділення №3011 та ТОВ “Таліон».
Ухвалою господарського суду від 02.08.2007р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/404д/07, судове засідання призначено на 30.08.2007р. Ухвалою суду від 30.08.2007р. на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.09.2007р., потім на 23.10.2007р., 30.10.2007р. Ухвалою суду від 17.09.2007р. строк вирішення спору на підставі ст.69 ГПК України за клопотанням сторін продовжений до 30.10.2007р. Ухвалою суду від 23.10.2007р. у порядку ст.30 ГПК України викликано у судове засідання колишнього керуючого філією -Оріхівське відділення №3011 ВАТ “Державний ощадний банк України» Карасьова Ігоря Вікторовича для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.
30.10.2007р. справу розглянуто, за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав позовні вимоги про визнання недійсним договору на правові послуги від 15.10.2004р. на підставі ст.ст.207,215 ЦК України. Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. Спірний договір було укладено між ВАТ “Державний ощадний банк України» в особі філії Оріхівське відділення №3011 (замовник) та ТОВ “Таліон» (виконавець). Згідно з п.11 договору замовник поручив, а виконавець прийняв на себе виконання правового обслуговування по захисту замовника, обсяг якого визначається наданням юридичних послуг з відміни рішення Жовтневого районного суду від 14.06.2004р. про передачу майна по договору застави. 03.02.2005р. між замовником та виконавцем було підписано акт прийому-передачі виконаних послуг. За своєю суттю договір на правові послуги є договором про надання послуг, передбачений ст.901 ЦК України. Дійсно, ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 28.01.2005р. рішення від 14.06.2004р. про передачу майна по договору застави було скасовано. Однак, із змісту ухвали слідує, що при скасуванні рішення судом задоволено заяву Салімонова Р.Є. (позивача у справі) про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Фактично рішення суду від 14.06.2004р. відмінено за заявою особи, яка не була уповноважена на це замовником та не мала ніякого відношення до виконавця -ТОВ “Таліон». Тобто, у процесі відміни рішення ТОВ “Таліон» ніякої участі не брало, юридичних послуг з цього приводу не надало та, відповідно, не виконало умови договору. Згідно з ст.902 ЦК України виконавець повинен надавати послуги особисто. Договір не містить жодного пункту, який би передбачав право виконавця покладати виконання договору на іншу особу. З посиланням на ст.ст.42,245 ЦК України позивач зазначає, що довіреність на право представлення інтересів замовника в Жовтневому суді м.Запоріжжя виконавцю не видавалась, більш того довіреність від 26.01.2004р. №170 на підставі якої діяв керуючий Оріхівським відділенням Карасьов І.В. видана без права передоручення. Від імені замовника договір підписано Карасьовим І.В., який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 26.01.2004р. №170 та на підставі нової редакції Положення про філію -Оріхівське відділення №3011 ВАТ “Державний ощадний банк України». На підставі довіреності він мав право укладати та підписувати від імені банку договори за встановленим переліком. Перелік цих договорів був чітко окреслений, та не передбачав розширеного тлумачення (слова “та ін.», “тощо» не вживались). Цим переліком не встановлено право на підписання договорів на надання послуг (в т.ч. правових). Відповідно до ст.8 (п.8.4) Положення про філію (нова редакція) керуючий відділенням був наділений правом укладати від імені Банку договори (угоди) в межах повноважень, визначених довіреністю Банку та цим Положенням. Отже, позивач вважає, що договір на правові послуги від 15.10.2004р. підписаний керуючим філією без відповідних повноважень. При укладанні договору на правові послуги сторонами було порушено вимоги п.2 ст.207 ЦК України, а саме обов'язковість підписання угоди, що вчиняється юридичною особою, особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю, законом, або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідач позов не визнав на таких підставах. 1) Вважає, що в довіреності, на яку посилається відповідач, керуючий філією наділений правом укладати і підписувати від імені ВАТ “Державний ощадний банк» договори за встановленим переліком, у тому числі договори на господарську діяльність. З посиланням на п.1.32 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», Закон України “Про банки і банківську діяльність» відповідач вважає, що договір від 15.10.2004р. про надання юридичних послуг є господарським договором, виконання по якому направлено на реалізацію права отримати доход позивачем. 2). Жовтневий районний суд м.Запоріжжя 14.06.2004р. виніс рішення про передачу майна третім особам, яке було в заставі Банку. Банк не був повідомлений і притягнутий до участі в справі. Відповідачем проведена робота по відміні вказаного рішення, 28.01.2005р. у відкритому судовому засіданні Жовтневого районного суду м.Запоріжжя рішення від 14.06.2004р. скасовано. У лютому 2005р. справа передана на новий розгляд в Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя, де у новому складі розглянута цивільна справа про передачу майна. Відбулося три засідання по справі. Адвокат Івахніна А.В. (ТОВ “Таліон») в засіданнях суду представляла інтереси Банку. Прийнято рішення провадження у справі припинити. Ухвала від 12.07.2005р. набрала чинності з 27.07.2005р. Майно, вказане в договорах застави, залишено в заставі Банку. Неодмінною умовою оплати юридичних послуг є досягнення мети та конкретного юридичного результату у вирішенні питання по відміні рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 14.06.2004р. Умови договору на правові послуги ТОВ “Таліон» виконані повністю. Підтвердженням виконання є акт прийому-передачі виконаних робіт від 03.02.2005р. 3) Господарським судом Запорізької області розглянута справа про стягнення боргу за виконані послуги по договору від 15.10.2004р. на правові послуги. При розгляді справи суд дав оцінку спірному договору і постановив рішення на користь ТОВ “Таліон».
Позивачем було заявлено усне клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Карасьова І.В. Ухвалою суду від 30.08.2007р. клопотання відхилено, оскільки зазначена особа у спірному договорі вказана як керівник, а не сторона договору.
Разом з тим, у судове засідання колишній керуючий філією Карасьов І.В. був викликаний в порядку ст.30 ГПК України, який пояснив, що він дійсно підписав спірний договір і вважає, що відповідно до довіреності він мав право на підписання цього договору, тим більше що перед підписанням консультувався з начальником юридичного відділу Запорізького обласного управління ВАТ “Державний ощадний банк України», який порекомендував укласти договір з ТОВ “Таліон». Він підписував акти виконаних робіт, однак зараз не пам'ятає, щоб у акті була вказана сума 85000 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
15.10.2004р. між Відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України» в особі філії Оріхівського відділення №3011 ВАТ “Державний ощадний банк України» (замовник) та ТОВ “Таліон» (виконавець) було укладено договір б/н щодо надання правових послуг. За умовами договору ТОВ “Таліон» прийняло на себе зобов'язання по виконанню правового обслуговування по захисту прав замовника, об'єм якого визначається наданням юридичних послуг по скасуванню рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14.06.2004р. про передачу майна по договору позики. Термін дії договору згідно п.7.1 - з 15.10.2004р. до повного виконання зобов'язань по договору.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.06.2006р. у справі №1/42/06 за позовом ТОВ “Таліон» до ВАТ “Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізького обласного управління про стягнення суми 97975,67 грн. на підставі договору від 15.10.2004р. встановлено, що на виконання умов договору ТОВ “Таліон» було виконано обсяг передбачених договором послуг. Підтвердженням їх виконання є акт прийому-передачі виконаних робіт від 03.02.2005р., складений відповідно до п.4.1 договору. Згідно з вказаним актом борг відповідача за надані позивачем правові послуги складає 85 000грн. і відповідач зобов'язаний провести оплату відповідно до п.5.1. договору у строк до 08.02.2005р. включно.
Судом також встановлено, що у вересні 2005р. філія Оріхівського відділення №3011 ВАТ “Державний ощадний банк України» перетворена у відділення на балансі філії Запорізького обласного управління ВАТ “Державний ощадний банк України». Згідно Постанови НБУ від 31.08.2001р. №375 “Про затвердження Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень», відділення банків виконують функції та операції, передбачені Положенням про відділення в межах отриманого філією дозволу банку, якій підпорядковується відділення, та погодженого Національним банком України.
Позивач, вважаючи, що договір на правові послуги від 15.10.2004р. підписаний керуючим філією Карасьовим І.В. без відповідних на те повноважень, ТОВ “Таліон» не виконувався, у липні 2007р. звернувся до господарського суду з вимогою визнати його недійсним.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши дослідженні докази, пояснення представників сторін, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають на наступних підставах.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. №3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угод недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Як слідує зі змісту договору від 15.10.2004р., за своєю правовою природою цей договір є договором про надання послуг. Відносини з надання послуг регулюються нормами глави 63 ЦК України (ст.ст.901-907).
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно норм глави 63 ЦК України істотними умовами договору на надання послуг є предмет договору, розмір плати, строки її сплати та термін дії договору. Договір б/н від 15.10.2004р. містить усі істотні умови необхідні за законом і укладений у відповідності до вимог чинного законодавства. Вказаний факт встановлений постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.08.2006р. у справі №1/42/06. Згідно з приписів ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішені інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Позивач просить визнати недійсним договір на правові послуги від 15.10.2004р. на підставі ст.ст.207,215 ЦК України.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 207 цього Кодексу, яка вказана позивачем як правова підстава позову, встановлені вимоги до письмової форми правочину. Згідно з ч.2 ст.207 правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Спірний договір скріплений печатками, підписано від імені юридичної особи ВАТ “Державний ощадний банк України» керуючим філією Оріхівське відділення №3011 Карасьовим І.В.
Відповідно до ст.43 Закону України “Про банки і банківську діяльність» при виконанні своїх обов'язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов'язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов'язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов'язані: приймати рішення в межах наданих повноважень.
Згідно з ч.4 ст.95 ЦК України керівники філій призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Відповідно до п.п.8.3,8.4 Положення про філію -Оріхівське відділення №3011 ВАТ “Державний ощадний банк України» керуючий відділенням діє на підставі цього Положення та довіреності, виданої Банком. Він, зокрема, укладає від імені Банку договори (угоди) в межах повноважень, визначених довіреністю Банку та цим Положенням.
Наказом №206-к від 23.07.2002р. Карасьов І.В. був призначений на посаду керуючого Оріхівським відділенням №3011 ВАТ “Державний ощадний банк України» . Цим же наказом йому надано право першого підпису на всіх грошових та інших документах банку. Відповідно до довіреності від 26.01.2004р., нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Бурзагли І.І., зареєстрованої в реєстрі за №170, на яку посилається позивач, Карасьову І.В. було надано право, крім переліку договорів щодо здійснення банківських операцій, також право укладати та підписувати інші види договорів відповідно до законодавства для забезпечення господарсько -побутових потреб; здійснювати всі інші юридично значимі дії, пов'язані з виконанням цієї довіреності.
Статтею 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо
представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які
відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Згідно з ст. 241 цього Кодексу правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Приписами ст.ст. 33,34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд вважає, що позивачем не доведено, що спірний договір підписаний від імені ВАТ “Державний ощадний банк» керівником філії без відповідних на те повноважень, оскільки із довіреності та Положення про філію не вбачається відсутність повноважень керуючого філією на укладання договору на правові послуги. У п.1.1 договору б/н від 15.10.2004р. сторони встановили, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання правового обслуговування по захисту прав замовника, об'єм якого визначається наданням юридичних послуг щодо скасування рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14.06.2004р. про передачу майна за договором позики. На виконання зазначеного пункту договору ТОВ “Таліон» виконало взяті на себе зобов'язання, а саме виконало обсяг передбачених послуг, встановлений договором, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт, який датовано 03.02.2005р. та підписано представниками обох сторін без заперечень та скріплений печатками підприємств. Претензій щодо наданих послуг у встановленому законом порядку не заявлено.
Факт надання послуг встановлений рішенням господарського суду Запорізької області від 26.06.2006р. у справі №1/42/06 і в силу приписів ст.35 ГПК України має преюдиційне значення і не потребує доказування. Суд також звертає увагу, що при розгляді справи №1/42/06 ВАТ “Державний ощадний банк» не вказував на відсутність повноважень керуючого філією на підписання такого виду договору. Більш того, як слідує із ухвали господарського суду від 19.06.2007р. у справі №1/42/06-1/14/07, ВАТ “Державний ощадний банк» звертався з заявою про перегляд рішення суду від 26.06.2006р. за нововиявленими обставинами, при цьому він посилався на іншу довіреність, чим та, яка вказана у підставі позову у справі №20/404д/07, а саме: довіреність від 29.01.2003р. №382-КД, посвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського округу Нарохою О.В.
Таким чином, твердження позивача про те, що спірний договір підписано неуповноваженою особою, всупереч ст.ст.32,34 ГПК України не підтверджено належними доказами. Посилання позивача на те, що ТОВ “Таліон» не видавалась довіреність на ведення справи у суді, що рішення Жовтневого суду скасовано за заявою іншої особи, тобто на невиконання відповідачем своїх зобов'язань, не спростовує висновків суду, оскільки, як вказано раніше, факт виконання робіт встановлено рішенням господарського суду і відповідно до ст.35 ГПК України ці факти не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно з ст. 129 Конституції України, ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. На наведених вище підставах суд вважає позовні вимоги про визнання недійсним договору на правові послуги від 15 жовтня 2004р. недоведеними, тому у задоволенні позову відмовляється.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя Л.П.Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 23.11. 2007р.