Справа № 755/7910/24
№ 1-кс/755/1727/24
"30" травня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого2 відділу слідчого управління Головного управління ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Севастополь, АР Крим, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023011000000230 від 04.10.2023 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України,
Старший слідчий 2 відділу слідчого управління Головного управління ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 .
Клопотання погоджено з прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки та процесуального керівництва і публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_3 .
Клопотання мотивоване тим, що слідчим управлінням Головного управління ІНФОРМАЦІЯ_8 за процесуального керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023011000000230, відомості про яке, 04.10.2023 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
У період 19-22 лютого 2014 року, Російська Федерація (далі - РФ), використовуючи загострення політико-соціальної напруженості в Україні як привід для вторгнення на її суверенну територію, у порушення міжнародно-правових норм, у тому числі, Договору про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та Російською Федерацією (ратифікований Законом України № 13/98-ВР від 14.01.1998 року та Федеральним Законом РФ № 42-ФЗ від 02.03.1999 року), Конституції України, із застосуванням кадрових військових підрозділів своїх збройних сил, а також, підконтрольних уряду РФ проросійських політичних та інших організацій та об'єднань, вчинила захоплення адміністративних будівель органів державної влади України в Автономній Республіці Крим, блокування українських військових частин, здійснила організацію і проведення незаконного «референдуму щодо самовизначення Криму» на території АР Крим, із заздалегідь відомим та підконтрольним РФ результатом, який у подальшому, став формальною підставою для прийняття незаконного рішення про включення до складу РФ території АР Крим і міста Севастополя на правах суб'єктів федерації.
Таким чином, з 20.02.2014 року РФ як держава-агресор, здійснила окупацію території України - півострова Крим, із застосуванням збройних сил, військових підрозділів та парамілітарних утворень.
З метою реалізації політики окупації та остаточного приєднання тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополь до складу РФ, а також, придушення спротиву проукраїнського населення Криму, вищим керівництвом РФ було прийнято низку «законів та підзаконних нормативних актів», якими незаконно створено так звані судові, правоохоронні органи, органи влади та місцевого самоврядування Республіки Крим.
Так, 24.02.2022 року, у зв'язку з відкритим військовим вторгненням РФ в Україну, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України «Про введення військового стану в Україні» №2002-ІХ від 24.02.2022 року, яким введено на території України військовий стан з 24.02.2022 року, строк дії якого продовжувався відповідними Указами Президента до теперішнього часу.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом та усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч чинному законодавству України, знаходячись на ТОТУ - півострові Крим, 22.11.2017 року зареєструвався відповідно до законодавства РФ як індивідуальний підприємець (юридична адреса: АДРЕСА_2 ; ОГРНИП НОМЕР_5, ИНН НОМЕР_6).
Після цього, ОСОБА_6 , будучи обізнаним про необхідність реєстрації на порталі РФ щодо державних закупівель, відповідно до Федерального закону РФ від 05.04.2013 року № 44-ФЗ «О контрактной системе в сфере закупок товаров, работ, услуг для обеспечения государственных и муниципальных нужд» здійснив свою реєстрацію як індивідуального підприємця РФ, на «Официальном сайте единой информационной системы в сфере закупок в информационной-телекоммуникационной сети Интернет» http://zakupki.gov.ru.
У подальшому, ОСОБА_6 , знаючи, що контрагентами у таких договорах будуть бюджетні підприємства, установи та організації країни-агресора - Російської Федерації, будучи індивідуальним підприємцем, зареєстрованим відповідно до законодавства РФ, усвідомлюючи та достовірно знаючи про факт окупації АР Крим збройними силами РФ та заборону здійснення будь-якої господарської діяльності у співпраці з державою-агресором, а також, розуміючи те, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, здійснив провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі, з окупаційною адміністрацією держави агресора.
Так, 07.03.2023 року ОСОБА_6 , знаходячись на тимчасово окупованій території півострову Крим, здійснюючи господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом використання особистого електронного підпису, уклав контракт № 03-23-3K (ИСК:231770139137091020100100230015829242) із, так званим «Главным следственным управлением Следственного комитета Российской Федерации по Республике Крым и городу Севастополю» (юридична адреса: 295000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 76, ИНН НОМЕР_7/КПП НОМЕР_8, ОГРН 1147746331248), щодо надання послуг по передачі виняткових ліцензійних прав на антивірусне програмне забезпечення для нормальної діяльності незаконно створеного органу на загальну суму 539 950 російських рублів.
Особливістю даних «государственных контрактов», згідно частини 3 статті 51 Федерального закону РФ від 05.04.2013 року № 44-ФЗ «О контрактной системе в сфере закупок товаров, работ, услуг для обеспечения государственных и муниципальных нужд» є те, що не пізніше п'яти робочих днів, наступних за днем розміщення замовником, відповідно до частини 2 цієї статті, проекту контракту, учасник закупки, з яким затверджується контракт, здійснює одне з наступних дій, а саме, підписує посиленим електронним підписом особи, яка має право діяти від імені учасника закупівлі, проект контракту і одночасно розміщує на електронному майданчику підписаний проект контракту, а також документ, що підтверджує надання забезпечення виконання контракту відповідно до цього Закону.
Відповідно, до п. 1.4 контракту (договору) № 03-23-ЗК (ИСК:231770139137091020100100230015829242) від 07.03.2023 року, укладеного між індивідуальним підприємцем ОСОБА_6 та, так званим « ІНФОРМАЦІЯ_2 », зобов'язання з виконанням робіт повинно бути виконано протягом 15 днів з моменту підписання контракту (договору).
Згідно документа «Счет фактуры №136 від 20.04.2023 року», умови договору ОСОБА_6 були виконані у строк, визначений вищевказаним договором, а відповідно до платіжного доручення № 610955 проведено 22.03.2023 року, останній отримав грошові кошти у визначеному розмірі, чим довів свій злочинний умисел, направлений на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі, окупаційною адміністрацією держави-агресора, до кінця.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, - колабораційна діяльність, тобто, у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.
27 грудня 2023 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Згідно зі ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою - агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
Оскільки підозрюваний перебуває на ТОТ АР Крим 29.12.2024 повідомлення про підозру ОСОБА_6 та повістки про його виклик на 02.01.2024, 03.01.2024, 04.01.2024 опубліковано в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр», випуск № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Крім того, повідомлення про підозру з повістками про виклик ОСОБА_6 надіслано йому на номер телефону: НОМЕР_3 та поштову електронну скриньку: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що відповідно до т.зв. Государственного контракту № 03-23-3 KИКЗ:231770139137091020100100230015829242 від 07.03.2023 належить ОСОБА_6 . Однак, ОСОБА_6 на виклики не з'явився та не повідомив про причини свого неприбуття, при цьому жодних заяв чи клопотань про перенесення часу проведення процесуальних дій до органу досудового розслідування не надав.
Викладені обставини та повідомлена ОСОБА_6 підозра підтверджується сукупністю доказів, отриманих в ході здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження, у тому числі:повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (вх. № 14/88-164 від 04.10.2023), відповідно до якого громадянин України ОСОБА_6 , будучи приватним підприємцем, 07.03.2023 уклав державний контракт із, так званим « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; протоколом огляду мережі Інтернет від 29.11.2023 року, а саме сайту «Чекко Проверка контрагентов», що розташований за URL-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 , за результатами якого, отримані фактичні дані про реєстрацію та додаткові відомості відносно ОСОБА_6 , який 22.11.2017 зареєструвався відповідно до законодавства РФ як індивідуальний підприємець (юридична адреса: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_4 ); протоколом огляду мережі Інтернет від 29.11.2023 року, а саме сайту Єдиної інформаційної системи у сфері закупівель Державного казначейства РФ, за URL-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 , у якому зафіксовані відомості щодо укладання «ИП ОСОБА_7 » із, так званим «Главным следственным управлением Следственного комитета Российской Федерации по Республике Крым и городу Севастополю» (юридична адреса: АДРЕСА_5 , ИНН НОМЕР_7/КПП НОМЕР_8, НОМЕР_4 ) контракту щодо надання послуг по передачі виняткових ліцензійних прав на антивірусне програмне забезпечення для нормальної діяльності незаконно створеного органу на загальну суму 539 950 російських рублів; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Крім того, під час проведення досудового розслідування отримані дані, що ОСОБА_6 дотепер знаходиться на тимчасово окупованій території АР Крим, а також відповідно до відомостей ДПС України щодо перетину державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями України, у період з 01.01.2018 по 20.10.2023 відомостей стосовно ОСОБА_6 в базі даних не виявлено.
05.01.2024 року ОСОБА_6 оголошено у розшук. Здійснення розшукових заходів доручено співробітникам УКР ГУ ІНФОРМАЦІЯ_7.
Метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 відповідно до ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Так, у ході здійснення досудового розслідування встановлено наявність існування ризиків того, що громадянин України ОСОБА_6 перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, у тому числі шляхом перетину державного кордону України через неконтрольовані його ділянки, що межують з РФ, оскільки ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна.
Крім доказів, які свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри, у ході досудового розслідування отримано фактичні дані, які вказують на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно із вказаними доказами, зокрема отриманими відомостями від Держаної прикордонної служби України та оперативного підрозділу, а також відповідями на запити, направленими в порядку ст. 93 КПК України, встановлено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 , переховуючись від органів досудового розслідування та/або суду на території ТОТ України АР Крим та перебуваючи на зазначеній території, у тому числі під час та після деоокупації ТОТ України АР Крим, має можливість: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документи вчинити інші кримінальні правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення.
У випадку обрання стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, не забезпечить виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, та запобіганню вищевказаних ризиків.
Відповідно до ч. 6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114- 2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Відповідно до абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала у повному обсязі, прохала його задовольнити з підстав, викладених у ньому та зазначила, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, те, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України, переховується від органу досудового розслідування і суду, може сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може продовжувати вчиняти свою протиправну діяльність.
Захисник ОСОБА_4 щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив, зазначивши, що матеріали клопотання не містять доказів того, що останній перебуває на тимчасово окупованій території АР Крим, і те, що він не перетинав Державний кордон України не підтверджує факт його перебування на ТОТ АР Крим, оскільки його місцезнаходження не встановлено. Зокрема, його підзахисний належним чином не повідомлений про підозру та про виклики до органу досудового розслідування. Підозра обґрунтовується протоколом огляду веб-ресурсів, які не завірені єдиним цифровим підписом, тобто, не доведено, що саме ОСОБА_6 підписав вказані документи і що взагалі, вони є офіційними та належать останньому, тобто, підозра є необґрунтованою.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора та захисника, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 04.10.2023 року за № 22023011000000230 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
27 грудня 2023 року в рамках кримінального провадження № 22023011000000230 від 04.10.2023 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, яке опубліковано в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», випуск № 261 ( НОМЕР_2 ) від ІНФОРМАЦІЯ_6 та 29.12.2023 року - на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Крім цього, на виконання вимог ст. 135 КПК України, у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території АР Крим, повістки на 02.01.2024 року, 03.01.2024 року та04.01.2024 року про виклик його до слідчого управління Головного управління ІНФОРМАЦІЯ_9 в Автономній Республіці Крим також опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр», яка являється друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження № НОМЕР_1 (7659) від 29.12.2023 року та 29.12.2023 року - на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Зокрема, як вбачається з матеріалів клопотання, за допомогою месенджерів «WatsApp» та «Telegram» повідомлення про підозру з повістками про виклик ОСОБА_6 надіслано йому на номер телефону: НОМЕР_3 та поштову електронну скриньку: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що відповідно до т.зв. Государственного контракту № 03-23-3 KИКЗ:231770139137091020100100230015829242 від 07.03.2023 року належить ОСОБА_6 .
У зв'язку з тим, що підозрюваний переховується від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме, 05.01.2024 року ОСОБА_6 оголошено у розшук.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри, оскільки останні підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана, могла вчинити це правопорушення.
Зазначене прямо узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, відображеною у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення, в КПК передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, у тому числі відносяться право на судовий захист та право на оскарження.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)права на справедливий суд.
Статтею 5 Конвенції гарантовано кожному право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Пунктом 4 цієї статті гарантовано право кожному, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі 991/3440/20 вказує, що рішення слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу, прийняте в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, за своїм правовими наслідками підпадає під поняття «постанова про утримання під вартою» в розумінні ст. 25 Європейської конвенції про видачу правопорушників.
За загальним правилом розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, що відповідає зазначеним вимогам Конвенції та іншим міжнародно-правовим актам.
Процедура, передбачена ч. 6 ст. 193 КПК України, є випадком, який дозволяє суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
При аналізі питання наявності зазначених прокурором ризиків, слідчий суддя прийшов до висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_6 , який, зокрема, перебуває на тимчасово окупованій території України - АР Крим, не виїхав з неї до теперішнього часу, не з'явився на виклики слідчого, що є достатньою підставою вважати, що ОСОБА_6 переховується на вказаній території від органів досудового розслідування та суду, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання до п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке може бути призначене підозрюваному у разі визнання його винуватим, а усвідомлення підозрюваним цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування ризиків, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу учасників провадження, що у даному випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак, виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, ІНФОРМАЦІЯ_9, ДБР, Мінфіну України, Мін'юсту України від 17 серпня 2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5). Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов'язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК). Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу, строк дії такої ухвали не зазначається.
При цьому, час затримання такої особи фактично може перевищувати 30 днів - тримання під вартою за ст. 59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 40 днів - тимчасовий арешт заст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та 60 днів - строк дії ухвали про тримання під вартою за ч. 1 ст. 197 КПК.
Тобто, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження. Таку ж позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2022 року у справі 991/3440/20.
Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
При цьому слідчий суддя роз'яснює, що ч. 6 ст. 193 КПК України передбачено, що після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 197, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого 2 відділу слідчого управління Головного управління ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Севастополь, АР Крим, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою у той же строк з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя: