Справа №:755/8484/24
Провадження №: 1-кп/755/1143/24
"12" червня 2024 р. м.Київ
Дніпровський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в режимі дистанційного судового провадження, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, кримінальне провадження №12024100040001369 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 09.11.2023 року вироком Дніпровського районного суду м.Києва за ч.4 ст.185 до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком - 3 роки;
за обвинуваченням в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
І. Суть питання, що вирішується.
В провадженні Дніпровського районного суду м.Києва перебуває кримінальне провадження №12024100040001369 відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , відносно якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та який перебуває в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» звернувся до суду зі скаргою на неналежні умови утримання під вартою. Зокрема, обвинувачений звертав увагу на переповненість камери, в якій він утримується, недостатню кількістю ліжко-місць, обмежений доступ до душу, проблеми з водопостачанням, санвузол розміщений у камері з розмежуванням на половину.
Крім того, обвинувачений суду пояснив, що він має ряд хронічних захворювань (ВІЛ-інфекція, гепатит С, що також викликало проблеми з ногами), за останній час стан його здоров'я почав погіршуватись, а тому потребує лікування, яке, на його думку, неможливо забезпечити в умовах ДУ "Київський слідчий ізолятор".
ІІ. Позиція і клопотання учасників судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні суду пояснив, що будь-яких даних та висновки лікарів про неможливість перебування обвинуваченого під вартою внаслідок стану здоров'я відсутні, однак просив суд вжити відповідні заходи, передбачені ст.206 КПК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 , з урахуванням наданих обвинуваченим пояснень, звернувся до суду з клопотанням про вжиття заходів, в порядку ст.206 КПК України, зокрема щодо перевірки умов утримання обвинуваченого та надання йому медичної допомоги, яке обвинувачений підтримав.
Разом з тим, на запитання суду обвинувачений повідомив про те, що з даними скаргами звертається вперше, раніше зазначені обставини не повідомляв.
ІІІ. Положення закону, яким керувався суд та висновки суду.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; забезпечення права на захист.
Відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Відповідно до ст.11 КПК України під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи.
Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.
Кожен має право захищати усіма засобами, що не заборонені законом, свою людську гідність, права, свободи та інтереси, порушені під час здійснення кримінального провадження.
Загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини передбачені ст.206 КПК України.
Зокрема, відповідно до ч.6 ст.206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі, слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Згідно з ч.7 ст.206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний діяти в порядку, передбаченому ч.6 цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.
Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України «Про попереднє ув?язнення» тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Згідно з ч.5 даного Закону забезпечення порядку тримання під вартою осіб у місцях попереднього ув'язнення покладається на адміністрацію місць попереднього ув'язнення, яка діє відповідно до цього Закону та інших актів законодавства.
Статтею 5 Загальної декларації прав людини визначено, що ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання.
Відповідно до статті 3 Конституції України Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно з статтею 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.
Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
При цьому, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Мельник проти України», в якому суд визнав порушенням тримання особи під вартою саме в незадовільних санітарних умовах, та «Сукачов проти України», в якому ЄСПЛ розглядались питання щодо невідповідності організаційних засад утримання осіб під вартою, а також рішення ЄСПЛ, в яких Суд зауважив на тому, що за певних умов тривалість утримання особи під вартою може бути визнана виправданою з точки зору ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішенні «Харченко проти України» ЄСПЛ визнав, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Разом з тим, стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов'язок захищати фізичне здоров'я ув'язнених, яке має адекватно охоронятись.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Сукачов проти України» (заява №14057/17) констатував порушення статті 3 Конвенції у зв'язку із сукупністю неналежних умов тримання заявника під вартою, таких як, переповненість у камерах, погане освітлення та вентиляція, неналежні санітарно-гігієнічні умови, обмеження одногодинними щоденними прогулянками.
Суд також вказав, що констатовані у цьому рішенні порушення є наслідком масштабної структурної проблеми, що є результатом неналежного функціонування пенітенціарної системи в Україні. Зважаючи на відсутність прогресу у вирішенні цієї проблеми з 2005 року та неодноразові вказівки Європейського суду та Комітету міністрів Ради Європи Суд вирішив застосувати процедуру пілотного рішення у цій справі та вказав на заходи, яких необхідно вжити для вирішення цієї проблеми.
Аналіз практики ЄСПЛ приводить до висновку, що стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також накладає процесуальний обов'язок проводити «ретельне і ефективне розслідування», якщо особа пред'являє «скаргу, що підлягає доведенню» на жорстоке поводження в порушення статті 3 Конвенції. Обов'язок розслідування розповсюджується на твердження про жорстоке поводження, вчинене як приватними особами, так і представниками держави.
Процесуальна складова статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає «проведення ретельного та ефективного розслідування», «здатного привести до встановлення винних осіб та їх покарання». Таке розслідування має бути порушене exofficio за відсутності скарги, якщо мають місце достатньо чіткі вказівки на те, що мали місце тортури чи жорстоке поводження.
Процесуальний обов'язок також вимагає, щоб, якщо факти справи це виправдовують, розслідування має приводити до порушення ефективного кримінального, дисциплінарного чи іншого подібного провадження по застосуванню закону до осіб, які є винними у жорстокому поводженні.
Викладені в рішеннях Європейського Суду вимоги, є такими, що підлягають обов'язковому застосуванню відповідними державними інституціями, для забезпечення належного медичного обстеження та лікування будь-якої особи, яка тримається під вартою, тобто знаходиться під юрисдикцією держави.
В межах здійснення функцій національного превентивного механізму Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини здійснюється відвідування місць утримання під вартою, визначених у статті 4 Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (далі - Факультативний протокол), з метою посилення, якщо необхідно, їхнього захисту від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання. За результатами таких візитів відповідним органам надаються рекомендації для поліпшення поводження з позбавленими волі особами та умов їхнього утримання.
Відповідно до положень Факультативного протоколу та Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 року №776/97 в структурі Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини функціонує Департамент з питань реалізації національного превентивного механізму.
Повноваження національного превентивного механізму, закріплені у Факультативному протоколі, повною мірою відображені у структурі Департаменту національного превентивного механізму.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність доручити адміністрації Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України та Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини провести перевірку викладених вище скарг щодо неналежних умов утримання осіб, взятих під варту, в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Крім того, відповідно до п.135 Рішення ЄСПЛ у справі «Кушнір проти України» від 11.03.2014 року (заява № 42184/09), Суд зазначає, що влада повинна забезпечити всеосяжне спостереження за станом здоров'я затриманого та його лікування під час перебування під вартою, своєчасні і правильні діагнози й лікування та, якщо цього вимагає медичний стан ув'язненого, регулярний і систематичний контроль і всебічну терапію, спрямовану, по можливості, на лікування захворювань затриманого або запобігання їх загостренню, а не на усунення симптомів. Влада повинна також показати, що були створені всі необхідні умови для призначеного лікування. У той самий час при оцінці адекватності лікування слід керуватися перевіркою на належне старання, бо зобов'язання держави надати лікування важко хворому затриманому є зобов'язанням дії, а не зобов'язанням результату.
Пунктом 66 рішення ЄСПЛ у справі «Барило проти України» від 16.05.2013 року (заява №9607/06) Суд також зазначає, лише той факт, що ув'язненого оглянув лікар та призначив певний вид лікування, автоматично не може привести до висновку, що медична допомога була достатньою.
Органи влади мають забезпечити повну фіксацію стану здоров'я особи, яка тримається під вартою, та лікування, яке ця особа отримувала під час перебування під вартою чи позбавлення свободи; забезпечити своєчасність та правильність діагнозів та догляду; а також, у разі необхідності та залежно від характеру захворювання, забезпечити регулярний та систематичний нагляд, який включає в себе всебічний план лікування, що має бути спрямований на лікування захворювань ув'язненого та запобігання їх погіршення, а не на усунення симптомів. Державну органи також повинні довести, що були створені умови, необхідні для призначеного лікування, щоб це лікування було дійсно отримано.
Викладені в рішеннях Європейського Суду вимоги, є такими, що підлягають обов'язковому застосуванню відповідними державними інституціями, для забезпечення належного медичного обстеження та лікування будь-якої особи, яка тримається під вартою, тобто знаходиться під юрисдикцією держави.
Відповідно до положень ст.212 КПК України невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію погіршення стану здоров'я затриманого покладено на службову особу, відповідальну за перебування затриманих.
Таким чином, виходячи з норм чинного національного та міжнародного законодавства, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 на даний час продовжує утримуватися у ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, відповідно до наданих ним пояснень у судовому засіданні у нього наявні хронічні захворювання, зі слів обвинуваченого, стан його здоров'я не покращується, належна медична допомога не надається, суд вважає наявними правові підстави для зобов'язання ДУ «Київський слідчий ізолятор» та Філію ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в м.Києві та Київській області забезпечити надання медичної допомоги ОСОБА_3 з урахуванням наявних у нього скарг та хронічних захворювань.
Керуючись положеннями ст.ст.3, 21, 24, 28, 55, 68, Конституції України, ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 2.7-9, 8-11, 17, 21-22, 26, 206, 369-372, 376 КПК України, суд, -
Зобов'язати ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України та Філію державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в м.Києві та Київській області відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 року №239/5/104, забезпечити надання обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідної медичної допомоги з урахуванням наявних у нього скарг та хронічних захворювань.
Доручити адміністрації Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, в якій утримується обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини провести невідкладну перевірку належності умов тримання останнього під вартою, та, в разі встановлення неналежних умов утримання, вжити заходів щодо їх усунення.
Виконання ухвали доручити начальнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, начальнику Філії державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в м.Києві та Київській області та директору Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Про виконання даної ухвали повідомити суд у встановлений законом строк.
Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження, направити для виконання до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, Філії державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в м.Києві та Київській області та Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 17-30 годині 13 червня 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського районного суду
м.Києва ОСОБА_1