Справа №:755/17820/23
Провадження №: 1-кс/755/1849/24
"10" червня 2024 р. м.Київ
Слідчий суддя Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, скаргу адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність прокурора та постанову прокурора про відмову у визнанні потерпілим та про надання матеріалів кримінального провадження на ознайомлення у кримінальному провадженні №42023102040000160 та додані до неї матеріали,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
представника скаржника адвоката ОСОБА_3 ,
скаржника ОСОБА_4 ,
17.05.2024 року адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду м.Києва зі скаргою, в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність прокурора та постанову прокурора про відмову у визнанні потерпілим та про надання матеріалів кримінального провадження на ознайомлення у кримінальному провадженні №42023102040000160, в якій просить суд поновити строк на оскарження постанови від 10.04.2024 року, визнати протиправну бездіяльність прокурора Дніпровської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_6 щодо не ознайомлення ОСОБА_4 з правами та обов'язками потерпілого та скасувати постанову прокурора Дніпровської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_6 в кримінальному провадженні №42023102.040000160 від 16.11.2023 року, як таку, що не відповідає нормам чинного законодавства.
У своїй скарзі заявник посилається на те, що в провадженні слідчого відділу Дніпровського УП ГУ НП у м.Києві перебувають матеріали кримінального провадження №42023102040000160 від 16.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Адвокат ОСОБА_3 звернувся до Дніпровської окружної прокуратури м.Києва з клопотанням від 04.04.2024 року про визнання ОСОБА_4 потерпілою у кримінальному провадженні №42023102040000160 від 16.11.2023 року та надання для ознайомлення матеріалів кримінального провадження.
13.05.2024 року адвокатом отримано постанову від 10.04.2024 року за підписом прокурора Дніпровської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_6 , згідно якої відмовлено у визнанні ОСОБА_4 потерпілою у кримінальному провадженні №42023102040000160 від 16.11.2023 року.
Прокурором зазначено, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені за заявою Департаменту будівництва та житлового забезпечення, тобто ОСОБА_4 не є заявником по справі, а спірна квартира, на даний час, на праві власності зареєстрована за ОСОБА_4 , отже останній матеріального збитку не завдано.
Крім того, в ході проведення досудового розслідування, ОСОБА_4 22.12.2023 року була допитана в якості свідка, та на даний час підстави для зміни процесуального статусу у вказаному кримінальному провадженні відсутні.
Таким чином, на думку прокурора у кримінальному провадженні №42023102040000160 від 16.11.2023 року, клопотання подано в інтересах особи, якій не завдано шкоди кримінальним правопорушенням, яке розслідується у вказаному кримінальному провадженні.
Адвокат ОСОБА_3 вважає оскаржувану постанову прокурора необгрунтованою, безпідставною, такою, що не відповідає вимогам КПК України та підлягає скасуванню, оскільки в постанові прокурора не досліджено та не надано оцінку обставинам придбання спірної квартири ОСОБА_4 .
Крім того, рішенням суду по справі №755/17820/23 (провадження ;1-с/755/3692/23) накладено арешт на об'єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_1 , шляхом заборони розпорядження, в тому числі, заборони укладання будь-яких договорів купівлі-продажу, міни, дарування, іпотеки, застави, тощо, оскільки наведене майно, згідно постанови прокурора від 16 листопада 2023 року, визнано речовим доказом, у порядку ст.98 КПК України.
Таким чином, з огляду на вищенаведене ОСОБА_4 , що є добросовісним набувачем майна - набувачем, яка не знала і не могла знати, що вона придбала майно у особи, яка не мала права це майно відчужувати, завдано моральної та майнової шкоди, оскільки на квартиру накладено арешт і рішенням суду їй заборонено розпоряджатися майном, що належить їй на праві власності.
Захисник зазначає, що поняття видів шкоди, що можуть бути завдані потерпілому, визначається з урахуванням положень цивільного і кримінального права. При визначенні шкоди як підстави для визнання особи потерпілим необхідно виходити із того, що шкода має бути безпосередньо спричинена особі кримінальним правопорушенням.
Також необхідно враховувати, що факт заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням може бути остаточно встановлений лише обвинувальним вироком суду.
Таким чином, на момент визнання особи потерпілим необхідно виходити із презумпції заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням, враховуючи достатні дані про такий факт. При цьому для визнання особи потерпілим достатньо спричинення особі якогось одного із перелічених видів шкоди (моральну, фізичну чи майнову), хоча кримінальне правопорушення, як правило, спричиняє кілька видів шкоди.
В судовому засіданні 22.05.2024 року адвокат ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скаргу підтримали, з підстав, викладених у ній, просили суд задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні 22.05.2024 року заперечувала щодо задоволення скарги.
Для надання сторонами оригіналів документів, якими вони обгрунтовують свої доводи, судом було оголошено перерву в розгляді даної скарги до 10.06.2024 року.
В судове засідання 10.06.2024 року адвокат ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не з'явилися, адвокат ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд скарги без їх участі, в якій скаргу підтримав з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити.
Прокурор в судове засідання 10.06.2024 року також не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся судом належним чином та своєчасно. Відсутність слідчого в судовому засіданні не є перешкодою для розгляду скарги.
Разом з тим, на адресу суду надійшли письмові заперечення прокурора на скаргу адвоката ОСОБА_7 , в яких прокурор просить суд відмовити в задоволенні скарги, оскільки 08.04.2024 року до Дніпровської окружної прокуратури міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про залучення її в якості потерпілої у кримінальному провадженні №42023102040000160 від 16.11.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України та надання вказаних матеріалів для ознайомлення.
За результатами розгляду клопотання, у відповідності до встановлених нормами ст.220 КПК України строків, прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва 10.04.2024 року винесено постанову про відмову у задоволенні клопотання.
Зазначена постанова листом від 11.04.2024 року №50-2922 ВИХ-24 з відповіддю на клопотання скерована на адресу адвоката.
Таким чином, прокурором дотримано обов'язок щодо розгляду клопотання, при цьому, такий розгляд відбувся у строки встановлені КПК України.
Більш того, частиною 1 статті 36, частиною 5 статті 40 КПК України визначено, що прокурор та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Таким чином, долучення особи до кримінального провадження в якості потерпілого є виключним правом слідчого/прокурора.
При цьому, у відповідності до норм ч.5 ст.55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Більш того, ст.303 КПК України не визначено повноваження щодо зобов'язання ухвалою суду слідчих/прокурорів визнати особу потерпілою у кримінальному провадженні.
При цьому, на думку адвоката постанова прокурора не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, однак в чому саме ця невідповідність полягає адвокат не зазначив.
На підставі викладеного, прокурор вважає скаргу адвоката ОСОБА_3 необгрунтованою та безпідставною, оскільки на даний час досудовим розслідуванням не здобуто даних про заподіяння ОСОБА_4 будь-якої шкоди. Більш того, остання у вказаному кримінальному провадженні має статус свідка, а потерпілим у цьому випадку є Київська міська рада.
Враховуючи вищевикладене, прокурор просить скаргу адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а її розгляд здійснити за відсутності прокурора.
Фіксування судового засідання 10.06.2024 року за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалося відповідно до вимог ч.4 ст.107 КПК України.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Звертаючись до суду з проханням про «поновлення строку оскарження», заявник вказує на те, що постанову від 10.04.2024 року ним було отримано 13.05.2024 року.
Згідно з вимогами ч.1 ст.304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Враховуючи викладене, на думку слідчого судді, заявником не було порушено строк на подання скарги на рішення прокурора, встановлений ч.1 ст.304 КПК України.
Згідно ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч.2 ст.8 та ч.5 ст.9 КПК України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що скарга, виходячи з норм ст.55 Конституції України, підлягає судовому розгляду.
Відповідно до ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим.
Судом встановлено, що 16.11.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України (кримінальне провадження №42023102040000160).
Відповідно до ст.2 КПК України одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного розслідування.
Стаття 9 КПК України передбачає, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.91 та ч.1 ст.92 КПК України на прокурора та слідчого покладається обов'язок доказування виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Таким чином, дослідивши матеріали скарги, а також письмові заперечення прокурора, слідчий суддя приходить до висновку про те, що прокурором у постанові про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілою, не в повному обсязі надано оцінку доводам, які наведені у заяві про визнання потерпілою.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що вказана постанова є передчасною, а викладені у ній доводи свідчать про формальний підхід до перевірки обставин, викладених у заяві про залучення в якості потерпілої, а тому така постанова підлягає скасуванню.
Окремо суд звертає увагу на той факт, що прокурором не надано відповідно до ст.222 КПК України дозволу на розголошення таємниці досудового розслідування, тому суд позбавлений можливості перевірити в повному обсязі чи підтверджуються зазначені прокурором доводи матеріалами кримінального провадження.
Разом з тим, щодо вимоги заявника визнати протиправну бездіяльність прокурора Дніпровської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_6 щодо не ознайомлення ОСОБА_4 з правами та обов'язками потерпілого, суд зазначає наступне.
Слідчий суддя, розглядаючи подану в порядку ст.303 КПК України скаргу має право відповідно до визначених ст.307 КПК України повноважень лише скасувати оскаржене рішення прокурора або залишити скаргу без задоволення в залежності від того, чи допущене при винесенні такого рішення слідчого порушення прав, свобод та інтересів особи в кримінальному провадженні, чи ні. Слідчий суддя при цьому не має повноважень зобов'язувати прокурора здійснювати будь-які інші процесуальні дії, оскільки предметом оскарження за п.5 ч.1 ст.303 КПК України може бути виключно рішення прокурора, а не його бездіяльність.
Таким чином, аналізуючи норми кримінального-процесуального закону, слідчий суддя не наділений повноваженнями щодо зобов'язання прокурора ознайомити ОСОБА_4 з з правами та обов'язками потерпілого, а також визнати останню потерпілою, оскільки вирішення даних питань відноситься до дискреційних повноважень прокурора, який, згідно ч.1 ст.36 КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності.
Слідчий суддя, виходячи з вищезазначених положень, таких повноважень не має.
Відповідно до вимог ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1)скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст.2, 9, 214, 303-306, 307, 309, ч.2 ст.376 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність прокурора та постанову прокурора про відмову у визнанні потерпілим та про надання матеріалів кримінального провадження на ознайомлення у кримінальному провадженні №42023102040000160 - задовольнити частково.
Постанову прокурора Дніпровської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_6 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №42023102040000160 від 10.04.2024 року - скасувати.
В іншій частині скарги - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику для відома та до Дніпровської окружної прокуратури м.Києва для виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді.
Слідчий суддя Дніпровського районного суду
м.Києва ОСОБА_1