ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6936/24
провадження № 2/753/5416/24
12 червня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Мицик Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», треті особи: Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, Приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Лабчук Роман Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», у якому просив визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського округу Івано-Франківської області Личук Т.В. 09.03.2021 та який був зареєстрований у реєстрі за № 2665 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 55386,87 грн таким, що не підлягає виконанню;
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2024 для розгляду справи визначено суд у складі головуючого судді Мицик Ю.С.
На обґрунтування позову вказує таке.
09.03.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. вчинено виконавчий напис № 2665 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Вердикт Капітал», який є правонаступником усіх прав та обов'язків ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» заборгованості в розмірі 55386,87 грн за період з 02.11.2018 по 20.02.2021.
22.04.2021 на підставі виконавчого напису № 2665 приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Лабчуком Р.М. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки вчиняючи виконавчий напис, нотаріус порушив вимоги ЗУ «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме:
- виконавчий напис вчинено за відсутності нотаріально посвідченого договору;
- не перевірено безспірності заборгованості.
Ухвалою від 11.04.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; установлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідачем відзив у строк встановлений судом не подано.
Треті особи у строк встановлений судом письмові пояснення не подали.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких мотивів.
09.03.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., на підставі ст. 262 ЦК України, ст. 34, 87-91 ЗУ «Про нотаріат», глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис № 2665, яким запропоновано стягнути на користь ТОВ «Вердикт капітал» (код ЄДРПОУ 36799749), заборгованість, що виникла за кредитним договором № 742535534 від 27.05.2018, з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 . Правонаступником усіх прав та обов'язків ТОВ ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за вказаним кредитним договором є ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на підставі Договору №04/1018-02 про відступлення прав вимоги від 04.10.2018, правонаступником якого є ТОВ «Вердикт капітал» на підставі договору відступлення прав вимоги № 02/1118-01 від 02.11.2018. Строк платежу за кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості за період з 02.11.2018 по 20.02.2021 включно. Загальна сума заборгованості складає 55386,87 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчуком Р.М. від 22.04.2021 було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого напису № 2665 вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 28.08.2023 у справі № 686/21874/23 замінено стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису, вчиненого 09.03.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. за № 2665, ТОВ «Вердикт капітал» його правонаступником ТОВ «Дебт форс».
20.09.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Лабчуком Р.М. винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, зокрема, замінено стягувача ТОВ «Вердикт капітал» його правонаступником ТОВ «Дебт форс».
Щодо позовної вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд керується таким.
Відповідно ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції яка діяла на день вчинення виконавчого напису) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до копії виконавчого напису № 2665, він виданий приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. на підставі ст. 262 ЦК України, ст. 34, 87-91 ЗУ «Про нотаріат», глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018, відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «КБ «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Зазначену постанову апеляційного суду проголошено 22.02.2017, а отже, на час вчинення оспорюваного виконавчого напису законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.
Отже, на час вчинення виконавчого напису були відсутні правові підстави для його вчинення, тому він має бути визнаний таким, не підлягає виконанню.
Крім того, як зазначив Верховний Суд України в постанові від 05.07.2017 у по справі №754/9711/14-ц, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до п. 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості, зокрема таким документом є засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, яку у цій справі стягувач нотаріусу не надав.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Однією з ознак безспірності вимоги, є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен впевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість не вважається безспірною.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 357/12818/17, від 27.08.2020 у справі № 554/6777/17, Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 357/12818/17, від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц.
Згідно ст. 12 та ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оскільки на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису були відсутні правові підстави для його вчинення, відповідач не довів правомірності його вчинення та наявності безспірної заборгованості, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо відшкодування відповідачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн .
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, позовну заяву задоволено, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
В частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч. ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України)
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі.
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) тощо.
Судом встановлено, що 06.03.2024 між адвокатом Кожем'яченко В.В. та позивачем ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової/правничої допомоги № 101/24-Ц.
Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору, за цим Договором Адвокат зобов'язується за завданням Клієнта надавати Клієнту правову допомогу, а Клієнт зобов'язується оплатити надання послуг та фактичні витрати Адвоката, необхідні для виконання цього Договору. Метою даного договору (зокрема, але не виключно) являється бажання Клієнта в судовому порядку визнати виконавчий напис нотаріуса № 2665 від 09.03.2021, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В., таким, що не підлягає виконанню та подальшого закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», зняття всіх арештів (арешту коштів боржника в банківських установах, арешту майна боржника в ДРРП, ДРОРМ, реєстрах МВС) та обмежень пов'язаних з примусовим виконанням, видалення відомостей Клієнта з Єдиного реєстру боржників.
Згідно п. 3.5 договору, за надання правової (правничої) допомоги, відповідно до даного договору, Клієнт сплачує Адвокату фіксовану суму гонорару в розмірі 15 000,00 грн.
Відповідно до опису надаваних послуг до Договору про надання правової/правничої допомоги 101/24-Ц від 06.03.2024, сторони узгодили мінімальний об'єм надаваних послуг виконавцем, а саме: надання первинної консультації клієнту; обговорення механізмів і процедур судового захисту прав клієнта; ознайомлення з документами наданими клієнтом; перевірка та пошук інформації в електронних базах та реєстрах, щодо особи клієнта з метою формування доказової бази; направлення адвокатського запиту про надання інформації та копій документів, у разі необхідності; формування доказової бази; підготовка позовної заяви до суду про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню; підготовка копій необхідних документів, які додаються до позовної заяви, та надсилання всіх документів до суду; моніторинг судової справи та реєстру судових рішень; участь в судовому засіданні, у разі необхідності; підготовка та направлення процесуальних документів пов'язаних з розглядом справи (клопотання, відзив, відповідь на відзив, заперечення, пояснення, інші заяви з процесуальних питань), у разі необхідності; отримання відповідного судового рішення суду про визнання судом виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню; підготовка апеляційної скарги на рішення/ухвалу суду, у разі необхідності; підготовка та направлення до державного/приватного виконавця відповідно заяви про закінчення виконавчого провадження; оскарження дій або бездіяльності державного/приватного виконавця та інших посадових осіб виконавчої служби, у разі необхідності; отримання постанови державного/приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження та перевірка припинення заходів примусового виконання, щодо особи клієнта..
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Беручи до уваги викладене, враховуючи підставу та предмет позову, характер виконаної адвокатом роботи та фактично надані послуги, зміст і обсяг позовної заяви, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, суд дійшов до висновку, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. не відповідають критерію розумності, не співмірні із виконаною роботою адвоката, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер.
З огляду на зазначене у сукупності, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Керуючись нормами ст. 133, 137, 141, 259, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», треті особи: Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, Приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Лабчук Роман Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити..
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем 09.03.2021 та зареєстрований за № 2665.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн грн.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду безпосередньо шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12.06.2024.
Суддя Ю.С.Мицик