Справа № 752/5889/24
Провадження № 2/752/4099/24
Іменем України
13 червня 2024 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Слободянюк А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,-
У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» (далі - ТОВ «УК «Венеція») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому позивач просить стягнути на свою користь заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості на загальну суму 18 332,75 грн., а також стягнути судовий збір - 3 028,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «УК «Венеція» є суб'єктом господарювання у сфері надання житлово-комунальних послуг, здійснює дану діяльність на договірних засадах за предметом правовідносин, що виникають між виробниками, виконавцями і споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, а також формує і надає споживачам рахунки на оплату комунальних послуг, згідно затверджених уповноваженими органами тарифів, зокрема обслуговування та ремонт житлового будинку, а також утримання прибудинкової території.
16 серпня 2004 року між позивачем та відповідачкою, яка є власником квартири АДРЕСА_1 , було укладено договір № 176 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території. Відповідно до умов зазначеного договору, позивач взяв на себе зобов'язання з обслуговування та ремонту, а також утримання прибудинкової території вказаного житлового будинку, а відповідачка зобов'язувалась приймати участь у витратах на виконання таких робіт.
Свої обов'язки по оплаті послуг відповідачка не виконує належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість. Оскільки в добровільному порядку відповідач не сплачує заборгованість, ТОВ «УП «Венеція» звернулось до суду за захистом права, яке вважає порушеним, та просить позов задовольнити.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 26).
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (а.с.25) відповідачки направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Відповідачка своїм правом на подання відзиву не скористалась.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» є комплексне обслуговування об'єктів, ідентифікаційний код юридичної особи 30303467, керівник ОСОБА_2 (а.с.7).
Як встановлено, у власності ОСОБА_3 перебуває квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 17 січня 2005 року № 46-С/КІ (а.с.8).
16 серпня 2004 року між ТОВ «Ліко-Житлосервіс», яке згідно протоколу загальних зборів учасників від 09 листопада 2021року змінило назву на ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» (а.с.6), як виконавцем, та ОСОБА_1 , як споживачем, укладено Договір № 176 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, за умовами якого виконавець забезпечує виконання всього комплексу робіт по утриманню будинку, прибудинкової території та створенню необхідних умов мешкання в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також утримання прибудинкової території, а споживач бере участь у витратах на виконання вказаних робіт (а.с.9).
Зокрема, у відповідності до ст. 2 Договору виконавець зобов'язується забезпечити виконання всього комплексу робіт по утриманню будинку, прибудинкової території та створенню необхідних умов мешкання в будинку, в тому числі і споживачу та особам, що з ним мешкають; надання споживачу комунальних та інших послуг за діючими тарифами і розцінками, в тому числі по обслуговуванню технічного обладнання квартири та ведення особистого рахунку.
Пунктом 2.2.3 Договору визначено, що споживач зобов'язується не пізніше 20 числа поточного місяця вносити плату за минулий місяць надання послуг.
Крім того, на підставі наказу позивача № 36 від 29 листопада 2019 року «Про виокремлення послуги «Вивезення побутових, великогабаритних, рідких відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення») зі складової тарифу» та Додатку №1 до Наказу, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011р року № 869 «Порядку формування тарифів», Розпорядження № 551 від 04 квітня 2018 року «Про затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів у місті Києві на 2018-2022 роки» та рішення Київської міської ради від 17 квітня 2018 року № 479/4543 (а.с.20) та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирною будинку» було виокремлено послугу з вивезення відходів зі складової тарифу на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та встановлено окремі тарифи з вивезення, в т.ч. збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення побутових відходів та великогабаритних відходів, що обслуговуються позивачем з розрахунку на людину та в залежності від наявності в житловому будинку сміттєзбірника (а.с.17).
На підставі наказу позивача №1 від 25 січня 2022 року «Про зміну тарифу на надання послуг з вивозу та знешкодження твердих відходів» та Додатку №1 (а.с.19) були встановлені оновлені тарифи у житлових будинках, які обслуговує позивач, за послуги за вивезення побутових, великогабаритних, рідких відходів. Згідно наказу позивача від 30 вересня 2022 року № 26 «Про зміну тарифу на надання послуг з вивозу та знешкодженню твердих відходів» були встановлені оновлені тарифи за вивезення твердих та великогабаритних відходів у житлових будинках, що знаходяться на обслуговуванні позивача (а.с.18).
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуги з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Частина 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а з таким правом споживача прямо кореспондується і його обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону).
Відповідачка споживала житлово-комунальні послуги, що надавалися позивачем.
У відповідності до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежно ї якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.
Відповідачка у встановленому законом порядку не відмовлялась від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості відповідно до порядку, визначеному ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що б дало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачкою надано не було.
Оскільки, відповідачка не сплачувала житлово-комунальні послуги належним чином, у зв'язку з чим виникла перед позивачем заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача за період з 01 січня 2020 року по 31 березня 2023 року складає суму основного боргу 16 879,21 грн. (а.с.12).
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої особи (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, виходячи, з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» нарахування та стягнення штрафів або пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних у разі несвоєчасної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги населенням - заборонено. Зважаючи на те, що на території України введено воєнний стан, з 24 лютого 2022 року, в період воєнного стану, нарахування та стягнення судом пені, 3% річних та інфляційних втрат - також заборонено.
Як вбачається, позивачем нараховано інфляційні витрати у розмірі 1 085,61 грн. та 3% річних - 367,93 грн. за період з 21 лютого 2020 року до 20 березня 2022 року, включно (а.с.13).
Тому, нарахування позивачем за період з 24 лютого 2022 року до 20 березня (включно) 2022 року 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним та таким, що порушує норми матеріального права, відтак, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Отже, підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 943,48 грн. (1 085,61 - 141,73), 3% річних - у розмірі 340,15 грн. (367,93 - 27,78).
Таким чином, у зв'язку з простроченням щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг, відповідачка зобов'язана сплатити на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 943,48 грн. та три відсотки річних у розмірі 340,15 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
З урахуванням частково задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір від суми пропорційно (99,07%) задоволених вимог у розмірі 2 999,83 грн.
Керуючись ст.ст , 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273,279, 354 ЦПК України, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 16 879 (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) гривень 21 коп., інфляційні витрати у розмірі 943 (дев'ятсот сорок три) гривні 48 коп. та три відсотки річних у розмірі 340 (триста сорок) гривень 15 коп., а всього стягнути 18 162 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят дві) гривні 84 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» судовий збір у розмірі 2 999 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 83 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція»: 03189, м. Київ, вул. Юлії Здановської, буд. 58-А, код ЄДРПОУ 30303467).
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено, підписано 13 червня 2024 року.
Суддя А.В.Слободянюк