Справа № 2315/6530/2012
2-п/703/17/24
13 червня 2024 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Биченка І.Я.,
за участю
секретаря судового засідання Харченко М.О.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Примака В.А.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2012 року у цивільній справі №2315/6530/2012 за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2012 року суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» м. Дніпропетровськ 170541 грн 52 коп. боргу за кредитним договором, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2114 грн 83 коп., а всього - 172656 грн 35 коп.
13 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить скасувати заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2012 року по справі №2315/6530/2012 та призначити справу до розгляду.
Заяву мотивувала тим, що рішення у справі прийнято за її відсутності, вона не була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, повістку про виклик у судове засідання та ухвали про відкриття провадження не отримувала. Вважає, що при винесенні рішення судом не встановлено фактичних обставин справи та не враховано, що Смілянським міськрайонним судом Черкаської області від 19 квітня 2011 року з неї вже була стягнута заборгованість шляхом звернення стягнення на квартиру.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник заяву про перегляд заочного рішення підтримали в повному обсязі з підстав викладених у ній.
Зокрема представник відповідача зазначив, що відповідач отримувала кредит та надавала квартиру в іпотеку. Однак вказав, що рішенням суду уже було звернуто стягнення на предмет іпотеки, відтак вважає, що рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за кредитним договором це два рішення по тому ж предмету і з тих же підстав.
Представник позивача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд, заслухавши пояснення відповідача та її представника, вивчивши заяву про перегляд заочного рішення та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Як встановлено ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані не поважними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Відповідно до ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Згідно із положеннями ст.285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Відповідно до ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.
Таким чином, для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Судом встановлено, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» м. Дніпропетровськ 170541 грн 52 коп. боргу за кредитним договором, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2114 грн 83 коп., а всього - 172656 грн 35 коп.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено відповідачем в судовому засіданні про наявність у провадженні суду справи за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до неї, відповідача, про стягнення заборгованості вона знала. Про судове засідання повідомлялася.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України», у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Також у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою(«Volovik v. Ukraine», № 15123/03, § 53, 55, рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2007 року).
Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/39, ECHR 2003-IX, пункт 46 рішення ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» №32053/13).
Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
Враховуючи викладене, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є чинним, є порушенням принципу правової певності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення.
Крім того, статтею 288 ЦПК України встановлено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, зокрема, що докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
В поданій заяві відповідач зазначає, що при винесенні рішення судом не встановлено фактичних обставин справи та не враховано, що Смілянським міськрайонним судом Черкаської області від 19 квітня 2011 року з неї вже була стягнута заборгованість шляхом звернення стягнення на квартиру. Рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за кредитним договором це два рішення по тому ж предмету і з тих же підстав.
Разом з тим, суд вважає, що докази, на які посилається заявник у заяві про перегляд заочного рішення, не мають істотного значення для вирішення даної справи, оскільки вони не спростовують встановлені судом обставини у справі.
В даній ситуації суд виходить з того, що оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, отже, у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.
Керуючись ст. 260, 261, 284, 285, 288 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 грудня 2012 року у цивільній справі №2315/6530/2012 за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу залишити без задоволення.
Роз'яснити заявнику, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подачі до Черкаського апеляційного суду апеляційної скарги в 30-денний строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала виготовлена у повному обсязі 13 червня 2024 року.
Суддя І.Я.Биченко