Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/2129/24
номер провадження 1-кс/695/569/24
Номер рядка у звіті
11 червня 2024 рокум. Золотоноша
Слідчий суддя Золотоніського
міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурором Чорнобаївського відділу Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024255320000252 від 30.04.2024 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України, -
07.06.2024 на адресу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшло клопотання прокурора Чорнобаївського відділу Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024255320000252 від 30.04.2024 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що 29.04.2024 на прибережній смузі р. Дніпро проведено огляд місця події під час якого вилучено: мотоцикл марки «DELTA» НОМЕР_1 , чорного кольору, гумові чоботи та свіжовиловлену рибу виду: лящ - 46 шт., окунь - 2 шт., карась - 4 шт.
Вилучена риба піддається швидкому псуванню, тому 29.04.2024 вилучену рибу передано на відповідальне зберігання до ПП « ОСОБА_4 » до вирішення питання по суті.
Мотоцикл марки «DELTA» НОМЕР_1 , чорного кольору, гумові чоботи - вилучено до Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області до вирішення питання по суті.
Посилаючись на те, що вилучені 29.04.2024 у ході огляду місця події мотоцикл марки «DELTA» НОМЕР_1 , чорного кольору, гумові чоботи є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а вилучена в ході огляду місця події по зазначеному кримінальному провадженню свіжовиловлена риба відповідає критеріям, зазначеним п. 4 ч. 2 ст. 167 КПК України, тому накладення арешту на них є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів. Оскільки вилучена риба піддається швидкому псуванню, то прокурор просить дозволити її реалізацію.
Крім того, прокурор просив поновити пропущений з поважних причин процесуальний строк на подання вказаного клопотання про арешт майна.
Порушення строку на подання вказаного клопотання пояснюється тим, що в зв'язку з великим навантаженням та великим обсягом процесуальних дій, які дізнавачу необхідно було провести паралельно по іншим кримінальним провадженням, зокрема направлення до суду кримінальних проваджень з обвинувальними актами щодо незаконного зайняття рибним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду, було пропущено процесуальний строк. Таким чином, посилаючись на норми ст. 117 КПК України, а також правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 08.04.2020р. у справі №263/15845/2019, прокурор вважає можливим поновити вказаний у ч. 5 ст. 171 КПК України процесуальний строк, який був пропущений з поважних причин.
У судове засідання прокурор не з'явився, але в клопотанні про арешт майна розгляд справи просить проводити без його участі.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось.
Розглянувши клопотання, вивчивши додані до нього документи, слідчий суддя зазначає про таке.
Органами досудового розслідування проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №12024255320000252 від 30.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 29.04.2024р. було вилучено з місця події мотоцикл марки Мустанг, НОМЕР_1 , чорного кольору, гумові чоботи, а також рибу виду: лящ - 46 шт., карась - 4 шт., окунь - дві шт.
Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Постановою про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 30.04.2024р. вилучені в ході місця події речі та риба визнано речовими доказами по кримінальному провадженню №12024255320000252 від 30.04.2024р., мотоцикл марки «DELTA» НОМЕР_1 , чорного кольору, гумові чоботи вилучено до Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області, а вилучена риба: лящ - 46, карась - 4, окунь - 2, передана на відповідальне зберігання ПП « ОСОБА_4 » до вирішення питання по суті.
Клопотання про арешт майна складено дізнавачем та погоджено прокурором 30.05.2024р., тобто через місяць після вилучення вказаного майна з місця події. Матеріали даного клопотання передані до суду 31.05.2024р.
Ухвалою слідчого судді від 03.06.2024 вказане клопотання було повернуте начальнику Чорнобаївського відділу Золотоніської окружної прокуратури та установлено строк в 72 години з моменту отримання клопотання для усунення недоліків.
Копію вказаної ухвали отримано прокурором 06.06.2024
На виконання ухвали від 03.06.2024 прокурором Чорнобаївського відділу Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_3 було подано матеріали клопотання про арешт майна після усунення недоліків до суду 07.06.2024.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Речовим доказом у розумінні положень ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При цьому нормами КПК України передбачено чіткий порядок накладення арешту на такого роду майно. Недотримання такого порядку визначає відповідні правові наслідки.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, майно, на яке прокурор просить накласти арешт, було тимчасово вилучено 29.04.2024 року під час огляду місця події. Орган досудового розслідування мав діяти у законний спосіб та звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна.
Згідно з ч.ч. 2, 7 ст. 115 КПК, при обчисленні строку годинами строк закінчується в останню хвилину останньої години. При обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день.
Отже, оскільки майно було вилучено 29.04.2024 року (понеділок), відповідно, клопотання про арешт вилученого майна, повинно бути подано до суду (поштового відділення) наступного робочого дня, після вилучення майна, а саме 30.04.2024 року, що зроблено не було, хоча в цей день дізнавачем прийнята постанова про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження.
За приписами ч. 2 ст. 113 КПК процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Разом із тим, із даним клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, органи досудового розслідування звернулися до слідчого судді лише 31.05.2024 року, тобто через місяць після спливу граничного строку.
Кримінальним процесуальним законодавством не передбачено поновлення строку на подання клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, оскільки за змістом частини п'ятої статті 171 КПК України у разі пропуску встановленого строку на подання такого клопотання, майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Відповідно до ст. 116 КПК України процесуальний строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту.
При цьому ст. 171 КПК України є спеціальною нормою, що регулює порядок накладення арешту на майно, а ст. 117 КПК України, на яку посилається дізнавач та прокурор, є нормою загальною, однак під час застосування спеціальна норма має перевагу над загальною.
У постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №263/15845/2019, на яку посилається прокурор, та яка стосується питання розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, строків подання такого клопотання та оскарження ухвали слідчого судді про поновлення процесуального строку в апеляційному порядку, містяться правові позиції, відповідно до яких процесуальні строки поділяються на строки реалізації права та строки виконання обов'язку. Їх недотримання спричиняє різні правові наслідки. Закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Саме строк реалізації права може бути поновлений у встановленому порядку з відновленням і втраченої у зв'язку із закінченням строку можливості реалізувати право. Закінчення строку виконання обов'язку не спричиняє його припинення. Обов'язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку, крім випадків коли виконання обов'язку призведе до порушення процесуальних прав учасників провадження. Пропуск строку виконання обов'язку, на відміну від пропуску строку реалізації права, спричиняє застосування до осіб, що пропустили строк, дисциплінарних стягнень, якщо строк пропущений оперативним підрозділом, слідчим, прокурором, слідчим суддею або суддею, або заходів забезпечення кримінального провадження, якщо строк пропущений учасником кримінального провадження. Підводячи підсумок, Верховний Суд дійшов висновку, відповідно до якого процесуальний строк виконання обов'язку не підлягає поновленню.
Із аналізу ч. 5 ст. 171 КПК України вбачається, що слідчий, прокурор зобов'язані звернутись із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна не пізніше наступного робочого дня після вилучення, інакше таке майно повинно бути повернуто особі, в якої воно вилучено, тобто вказана стаття передбачає обов'язок та правовий наслідок його невиконання.
Окремо слідчий суддя зазначає, що при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від від 27 березня 2019 року у справі № 127/17092/18.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами кримінальний процесуальний закон розуміє лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у строк, визначений законом.
Отже в ініційованому учасником кримінального провадження клопотанні про поновлення процесуального строку має бути наведено поважні причини, через які цей строк пропущено.
Як зазначалося вище, прокурор обґрунтовував невчасне звернення до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно тією обставиною, що дізнавач має велике навантаження, великий обсяг робіт, через що було пропущено вказаний строк.
Однак, як слідує з матеріалів провадження, зокрема витягу з ЄРДР, у даному кримінальному провадженні дізнавачем, яка здійснює дізнання є ОСОБА_5 , а прокурорами, що здійснюють процесуальне керівництво ходом досудового розслідування визначено ОСОБА_6 та ОСОБА_3 ..
За таких обставин слідчий суддя вважає, що наведені у клопотанні обставини не доводять наявність таких причин непереборного характеру, в силу яких органи досудового розслідування були позбавлені реальної можливості подати клопотання про арешт майна, отже не можуть бути сприйняті судом як поважні.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку подачі клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, задоволенню не підлягає за недоведеністю поважності причин пропуску строку звернення.
Оскільки клопотання про арешт тимчасово вилученого майна подано з пропуском строку, зважаючи на імперативну норму абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК, вказане клопотання задоволенню не підлягає.
Відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170 173, 372 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання прокурора Чорнобаївського відділу Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 12024255320000252 від 30.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1