Справа № 292/701/24
Номер провадження 3/292/519/24
13 червня 2024 року с-ще Пулини
Суддя Червоноармійського районного суду Житомирської області Гуц О.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Звягельського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
проживаючого по
АДРЕСА_1 , громадянина України,
за ч.1 ст.130 КУпАП, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №762014 від 10.05.2024, вбачається, що 10 травня 2024 року о 06 год. 18 хв., по вул.Грушевського в смт Пулини, водій ОСОБА_1 керував автомобілем BMW Х5, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп"яніння, а саме виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей. Від проходження огляду на стан сп"яніння у встановленому законом порядку в найбликшому лікувальному закладі КНП "Лікарня" Пулинської селищної ради ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР.
У судове засідання 13.06.2024 ОСОБА_1 не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час, дату і місце розгляду справи. Про причини неявки ОСОБА_1 не повідомляв, жодних клопотань чи заяв від нього не надходило.
Відтак, суд відповідно до вимог ч.1 ст.268 КупАП України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.245 КУпАП України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення (ст.251 КУпАП) є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.
У відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
До протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, розписку, постанову, довідку та компакт диск із відеозаписом.
З відеозапису фіксації обставин події вбачається, що після зупинки автомобіля BMW Х5, д.н.з. НОМЕР_1 , працівник поліції повідомив водію ОСОБА_1 , що причиною зупинки є те, що водій не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті.
На відеозаписі з автомобільного регістратора встановленого на службовому автомобілі працівників поліції не зафіксовано, що перед зупинкою автомобіля BMW Х5, д.н.з. НОМЕР_1 , виявлено порушення правил дорожнього руху, в тому числі, що водій не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті.
У ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису з фіксацією обставин події, працівником поліції не було обґрунтовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень Правил дорожнього руху, які б відповідно до зазначених вимог закону давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього.
За таких обставин, вважаю, що водієм ОСОБА_1 не допущено порушень ПДР, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим та за сукупністю з іншими обставинами, у даному конкретному випадку складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Вказані докази суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, відповідно до частин 1, 6, 7 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 3, 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується те, що він керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп"яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці оче. Від проходження огляду на стан наркотичного сп"яніння в закладі охорони здоров"я відмовився.
У той же час, після зупинки ОСОБА_1 , працівники поліції запитали чи водій вживав наркотичні засоби, після чого запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп"яніння у лікарні. Ознаки наркотичного сп"яніння - звужені зіниці очей, тремтіння пальців рук, працівник поліції назвав лише після вимоги ОСОБА_1 . Водій погодився пройти такий огляд на місці зупинки, а після повідомлення працівників поліції, що потрібно пройти такий огляд у лікарні, відмовся, зазначивши про безпідставність таких вимог.
Зазначені у протоколі ознаки наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 не підтверджуються наданим відеозаписом, оскільки працівниками поліції на місці не перевірялись та не фіксувались. Навпаки з відеозапису не вбачалось порушення мови, а реагування зіниць очей на світло працівниками поліції не перевірялось.
На відеозаписі зафіксовано, що поліцейськими світлові прилади для визначення розміру зіниць та їх реагування на світло, не використовувались.
Таким чином, поліцейським висловлено вимогу до ОСОБА_1 , яка не ґрунтується на встановлених Інструкцією підставах вважати, що особа перебуває у стані наркотичного сп'яніння, а тому були відсутні підстави у порядку ст.266 КУпАП пропонувати проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння особі у медичному закладі.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять "обвинувачення за адміністративним проступком" та "обвинувачення, які мають ознаки злочину", залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі "Лутц проти Німеччини", "Отцюрк проти Німеччини», "Девеєр проти Бельгії», "Адольф проти Австрії" та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб.
Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст.62 Конституції України.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
У той же час, у справі "Barbera, MesseguandJabardo v. Spain" від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Дослідивши надані матеріали справи, приходжу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.ст.251, 283 КУпАП,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Червоноармійський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя О. В. Гуц