13 червня 2024 року м.Суми
Справа №574/407/23
Номер провадження 22-ц/816/687/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 21 листопада 2023 року у складі судді Токарєва С.М., ухвалене в м. Путивль Сумської області, повний текст якого складено 27 листопада 2023 року,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів у зв'язку з несвоєчасним поверненням авансу,
У квітні 2023 року ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Розуменка О.Ю. звернулася до суду з вищевказаним позовом.
Свої вимоги мотивувала тим, що на початку 2021 року позивачкою було передано ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок попередньої оплати при купівлі житлового будинку у сумі 4200 євро. В подальшому договір купівлі-продажу укладено не було, а відповідач аванс не повернув, у зв'язку з чим вона вимушена була звернутися до суду. Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 23 лютого 2023 року стягнуто з відповідача на її користь грошові кошти у сумі 135 155 грн, з яких: 133 889 грн 70 коп. - заборгованість, 613,04 грн - 3% річних за період з 16 грудня 2021 року по 11 лютого 2022 року, 642,99 грн - інфляційні втрати за період з грудня 2021 по січень 2022 року. 28 лютого 2023 року відповідач перерахував на картковий рахунок позивача вказані кошти у повному обсязі.
Вважає, що на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України з відповідача додатково підлягають стягненню 3 % річних за період з 12 лютого 2022 року по 28 лютого 2023 року та інфляційні втрати за період з лютого 2022 року по лютий 2023 року.
Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь 3% річних у сумі 4412 грн 85 коп. та інфляційні втрати у сумі 36 016 грн 32 коп. Крім того, просить стягнути з відповідача витрати за надання правничої допомоги та судовий збір.
Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 21 листопада 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 40 375 грн 89 коп. у зв'язку з несвоєчасним поверненням авансу, а саме 4412 грн 85 коп. - 3% річних; 35 963 грн 04 коп. - інфляційних втрат.
Вирішено питання розподілу судових справ.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що в силу ст. 607 ЦК України його зобов'язання припинилися у зв'язку з неможливістю виконання за обставин, за які жодна із сторін не відповідає.
На думку скаржника, зобов'язання по поверненню суми авансу та відповідно сплати 3% річних та інфляційних втрат у нього виникло з моменту ухвалення 23 лютого 2023 року Путивльським районним судом Сумської області рішення про стягнення відповідних сум. Тому до вирішення справи в суді у нього не було ні наміру, ні бажання повертати позивачці кошти, відповідно якби суд діяв у розумні строки, тому б зараз не стояло питання про стягнення з нього таких сум, які бажає стягнути з нього позивачка.
Зазначає, що судом не були враховані обставини (форс-мажорні), які виникли не з вини жодної зі сторін, і тривають до сих пір - військова агресія з боку рф, військовий стан.
Враховуючи той факт, що сплата основної суми боргу відбулася після ухвалення рішення суду від 23 лютого 2023 року, а саме 20 березня 2023 року, навіть до набрання рішенням суду законної сили, однак тривалість розгляду справи (майже рік) не залежала від нього, виникли обставини, що не залежали від жодної зі сторін та суду, а саме початок повномаштабної війни, окупація, припинення роботи суду, неможливість розгляду справи в період повітряної тривоги, - всі ці обставини, на думку скаржника, є поважними причинами невиконання зобов'язання або підставами для звільнення його від виконання вказаних зобов'язань, яким суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.
Від представника позивачки - адвоката Розуменка О.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду - залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 23 лютого 2023 року у справі № 574/116/22, яке набрало законної сили, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, позов ОСОБА_2 було задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 135 155 грн 73 коп. боргу за договором позики, а саме: 133 889 грн 70 коп. - заборгованості; 613 грн 04 коп. - 3% річних; 642 грн 99 коп. - інфляційних втрат (а.с. 18-20).
20 березня 2023 року відповідач на виконання вказаного рішення суду сплатив позивачці грошові кошти в сумі 135 155,80 грн (а.с. 49; 65).
У справі № 574/116/22 судом було встановлено, що ОСОБА_1 24 січня 2021 року отримав від ОСОБА_2 4200 євро в рахунок авансу за подальший продаж будинку по АДРЕСА_1 та зобов'язався до 15 грудня 2021 року укласти договір купівлі-продажу будинку, або повернути аванс, проте договір купівлі-продажу будинку в обумовлені строки не було укладено, відповідач аванс не повернув.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню.
Згідно розрахунку сторони позивача 3% річних за несвоєчасне повернення попередньої оплати за період з 11 лютого 2022 року по 19 березня 2023 року становить 4412,86 грн, а інфляційні втрати за період з лютого 2022 року по лютий 2023 року - 36 016,32 грн (а.с. 64).
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що з врахуванням ч. 2 ст. 625 ЦК України наявні підстави для стягнення 3% річних за несвоєчасне повернення попередньої оплати за період з 12 лютого 2022 року по 19 березня 2023 року в сумі 4412 грн 86 коп. та інфляційних втрат за період з лютого 2022 року по лютий 2023 року в розмірі 35 963 грн 04 коп.
Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками місцевого суду.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка передала відповідачу аванс в іноземній валюті, а саме 4200 євро. Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 23 лютого 2023 року у справі № 574/116/22 було стягнуто на користь позивачки еквівалент у гривнях станом на час звернення до суду з позовом в межах заявлених позовних вимог - 133 889 грн 70 коп.
Установивши, що свій обов'язок повернути аванс позивачці відповідач виконав лише 20 березня 2023 року, місцевий суд обґрунтовано стягнув з відповідача 3 % річних від простроченої суми за період з 12 лютого 2022 року по 19 березня 2023 року в розмірі 4412 грн 86 коп.
Проте оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.
Цей висновок Верховного Суду України був неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема: у постановах Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16; від 23 жовтня 2019 року у справі № 369/661/15-ц; від 23 вересня 2019 року у справі № 638/4106/16-ц; від 20 лютого 2019 року у справі № 638/10417/15-ц та у постанові Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18.
Отже висновок суду першої інстанції щодо необхідності стягнення на користь ОСОБА_2 інфляційних нарахувань з урахуванням їх правової природи є помилковими.
Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Тому рішення суду на підставі п. 4) ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, яким слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4412 грн 85 коп. три проценти річних за несвоєчасне повернення авансу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат.
Пропорційно до задоволеної частини позовних вимог з відповідача на користь позивачки слід стягнути 117 грн 21 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 764 грн 05 коп. понесених витрат на професійну правничу допомогу, а з позивачки на користь відповідача у зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги стягнути 1434,39 грн - судового збору за подання апеляційної скарги.
Стороною відповідача у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу .
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
В суді першої інстанції інтереси відповідача представляла адвокат Латишева В.О. (а.с. 50).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідача було надано договір № 35 про надання правової допомоги (витяг) від 07 червня 2023 року та квитанцію № 12 від 07 червня 2023 року про отримання адвокатом Латишевою В.О. 3000 грн за надану правову допомогу по договору № 35 від 07 червня 2023 року (а.с. 52-53).
Витяг з договору про надання правової допомоги не містить такої істотної умови договору, як ціна.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
У наданому витязі з договору № 35 про надання правової допомоги від 07 червня 2023 року відсутні умови (пункти) щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів констатує, що оскільки відсутня об'єктивна можливість пересвідчитись щодо домовленості між адвокатом Латишевою В.О. та її клієнтом щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити відповідачу у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 367, 374 , 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 21 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4412 гривень 85 копійок - три проценти річних за несвоєчасне повернення авансу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 117 гривень 21 копійка та понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 764 гривні 05 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1434 гривні 39 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
Ю. О. Філонова