Номер провадження: 33/813/1507/24
Номер справи місцевого суду: 501/107/24
Головуючий у першій інстанції Тордія Е. Н.
Доповідач Громік Р. Д.
11.06.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.
за участю секретаря Триколіч І.Б.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Іллічівського міського суду Одеської області від 05 лютого 2024 року, якою призначено ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень в бюджет держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік; стягнено з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 гривень,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №477303 від 03.01.2024 вбачається, що 03 січня 2024 року о 12 год. 00 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем MAN TGX 18.480, державний номер НОМЕР_1 по вул. Транспортна в м. Чорноморську Одеської області, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, невнятна мова, почервоніння очей) від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі та від продуття алкотестеру Драгер у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 ПДР. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 05 лютого 2024 року призначено ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень в бюджет держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік; стягнено з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 гривень.
На дану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді та провадження закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального та матеріального права.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що:
1) відсутній доказ того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом;
2) було порушено право на захист ОСОБА_1 , у зв'язку з розглядом справи без його участі;
3) адвокату Альновій М.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , не було надано доступу до електронних матеріалів справи в Електронному кабінеті, через що порушено право на забезпечення доступу до матеріалів справи та подальше ознайомлення з ними.
Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Іллічівського міського суду Одеської області від 05 лютого 2024 року, мотивуючи тим, що діяв на виконання вимог постанови Одеського апеляційного суду від 18 березня 2024 року для усунення недоліків.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити його з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п.8 ч.1 ст. 129 Конституції України).
Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову судді Іллічівського міського суду Одеської області винесено 05 лютого 2024 року.
Як вбачається з матеріалів справи адвокат Альонова М.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , отримала копію оскаржуваної постанови 16 лютого 2024 року (а.с. 47)
Вперше апеляційну скаргу було подано 23 лютого 2024 року засобами поштового зв'язку, тобто в межах десятиденного строку з дати отримання повного тексту оскаржуваної постанови.
Проте постановою Одеського апеляційного суду від 18 березня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Альонової М.Б., яка подана в інтересах ОСОБА_1 на постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 05 лютого 2024 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП повернута особі, яка її подала, у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують повноваження ОСОБА_2 .
Вдруге ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою 01 травня 2024 року засобами поштового зв'язку.
Як зазначено в апеляційній скарзі адвокат Альонова М.Б. отримала копію постанови Одеського апеляційного суду від 18 березня 2024 року лише 30 квітня 2024 року, про що свідчить трекінг відправлення «УкрПошта» (а.с. 104).
Враховуючи матеріали справи, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Іллічівського міського суду Одеської області від 05 лютого 2024 року.
Про судове засідання, призначене на 11 червня 2024 року, ОСОБА_1 та його адвокат були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи шляхом направлення судової повістки у додаток «Viber», однак у судове засідання не з'явилися, жодних заяв чи клопотань не подавали.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 2 статті 268 КУпАП визначено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Згідно з ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Таким чином, враховуючи положення ст. 268 та ст. 277-2 КУпАП у разі належного повідомлення про дату, час та місце слухання справи, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов'язковою, тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його представника.
Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Згідно із ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/753 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також, бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 2.5. ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначених вимоги ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Порядок оформлення та вимоги до оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція № 1452/735).
Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 7 розділу І Інструкції).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення ААД №477303 від 03.01.2024, в якому наведені обставини порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 2.5 «Правил дорожнього руху» (а.с.2);
- відеозаписами з бодікамер, які є додатками до протоколу (а.с. 8);
- поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 4, 6);
- поясненням ОСОБА_1 (а.с. 5);
- рапортом про повідомлення адміністративного правопорушення (а.с. 3);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного сп'яніння (а.с. 9).
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 який притягується до адміністративної відповідальності, вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, обставини правопорушення й вина правопорушника підтверджуються також зібраними в порядку ст. 251 КпАП України доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу.
Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення правильно враховував: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що необхідним і достатнім адміністративним стягненням для правопорушника буде штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України».
При накладенні стягнення суд першої інстанції правильно врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відсутній доказ того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, то апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Тобто, факт керування автомобілем може бути доведений: показаннями потерпілих або свідків правопорушення; фотознімками, відеозаписами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Серед превентивних заходів ст. 31 Закону України «Про національну поліцію» визначено, зокрема такий захід як зупинення транспортного засобу. Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
Так, зокрема, ч. ч. 1, 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» наведений вичерпний перелік випадків, коли поліцейський має право зупинити транспортний засіб, а ч. 3 ст. 35 цього ж Закону закріплює обов'язок поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстав зупинки, визначених цією статтею.
Матеріали справи містять рапорт зареєстрований службою «102» про те ,що 3 січня 2024 року о 12.52 години водій вантажівки МАН державний номер ВІІ032 НН ОСОБА_1 прибув на вивантаження в стані алкогольного сп'яніння.
Також в показаннях свідків зазначено, що 03.01.2024 приблизно о 12 год 00 хв після розвантаження водій ОСОБА_1 здійснював рух на транспортному засобі MAN TGX 18.480, державний номер НОМЕР_1 для подальшого оформлення товаро-транспортних накладних (а.с.4, 6).
Також сам ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом MAN TGX 18.480, державний номер НОМЕР_1 , що зафіксовано в письмових поясненнях останнього (а.с. 5).
Таким чином, вищевказані факти дійсно дають можливість дійти висновку, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом MAN TGX 18.480, а тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів факту керування є безпідставними.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що було порушено право на захист ОСОБА_1 , у зв'язку з розглядом справи без його участі, то апеляційний суд звертає увагу на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 2 статті 268 КУпАП визначено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Згідно з ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що судові повістки про виклик до суду в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , розгляд якої призначений на 05.02.2024, були отримані останнім та його адвокатом 31.01.2024, тобто не менше ніж за три доби до розгляду справи.
Крім того, адвокатом Альоновою М.Б. вперше було подано заяву про відкладення розгляду справи, яке було призначене на 31 січня 2024 року, з метою ознайомлення з матеріалами справи, яку судом було задоволено та перенесено розгляд справи на іншу дату, а саме 05.02.2024 (а.с.26-27).
01 лютого 2024 року адвокатом Альоновою М.Б. повторно було подано заяву про відкладення розгляду справи, яке призначено на 05 лютого 2024 року, у зв'язку з її перебування у відрядженні (а.с. 33-34).
Проте в додатку до заяви про відкладення розгляду справи - розпорядженні №1 від 01.02.2024 зазначено, що ОСОБА_2 відбуває у відрядження з 05.01.2024 по 19.01.2024, тобто поза межами дня розгляду справи (а.с. 39).
Враховуючи вищевикладене, посилання апелянта те, що було порушено право на захист ОСОБА_1 у зв'язку з розглядом справи без його участі, є необґрунтованими, оскільки матеріали справи містять докази належного повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання, що виключає фактор не забезпечення права ОСОБА_1 на захист.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що адвокату Альновій М.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 не було надано доступу до електронних матеріалів справи в Електронному кабінеті через що порушено право на забезпечення доступу до матеріалів справи та подальше ознайомлення з ними, апеляційних суд виходить з такого.
18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України від 29 червня 2023 року №3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Питання щодо функціонування Електронного кабінету в Кодексі України про адміністративні правопорушення не врегульовано, а тому апеляційній суд вважає за можливе застосувати аналогію права і застосувати аналогічні норми Цивільного процесуального кодексу України в частині функціонування підсистем Електронного суду.
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу (абзац другий частини п'ятої статті 14 ЦПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідно до п. 14.3.4. Інструкція користувача Електронного суду ЄСІТС головною умовою наявності електронних примірників матеріалів судових справ в Кабінеті користувача ЕС є наявність відомостей про РНОКПП в картці додаткових відомостей про учасника справи (поле «РНОКПП/Паспорт»).
Згідно із п. 14.3.6. Інструкція користувача Електронного суду ЄСІТС у випадку некоректного заповнення вказаного поля або повної відсутності даних в цьому полі не дозволить системі ідентифікувати в повній мірі користувача, а, відповідно, не буде надано можливості перегляду матеріалів справи в кабінеті.
Таким чином, для того, аби сторона у справі мала доступ до електронних примірників матеріалів судових справ та загального доступу до справи необхідно внести дані про таку особу до ОСК судової справи.
З матеріалів справи вбачається, що 17 січня 2024 року адвокат Альонова М.Б. подала клопотання про внесення до справи відомостей про представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Альонової М.Б. До клопотання додана відповідь про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС №428085 від 17.01.2024 (а.с. 21-24).
Апеляційний суд зауважує, що до суду надійшло клопотання про внесення даних саме адвоката Альонової М.В. до ОСК (а.с. 21).
Проте, з відповіді про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС №428085 від 17.01.2024, яку надала адвокат Альонова М.Б. вбачається, що електронний кабінет ЄСІТС зареєстрований на ім'я юридичної особи Адвокатське бюро «Альнової Мар'яни «Астрея» (код ЄДРПОУ 43278786).
В подальшому ОСОБА_2 стверджувала, що їй не надано доступу до електронної справи до ознайомлення (а.с. 33-34).
На запит здійснений 10.06.2024 сформовано відповідь №1468833, в якій зазначено, що Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС на ім'я фізичної особи (адвоката) ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) не зареєстровано.
Таким чином, Іллічівський міський суд Одеської області не мав можливості надати доступ до матеріалів електронної справи адвокату Альоновій М.Б. у зв'язку з відсутністю зареєстрованого електронного кабінету на її ім'я, що виключає фактор не забезпечення доступу до матеріалів справи та подальше ознайомлення з ними.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Іллічівського міського суду Одеської області від 05 лютого 2024 року.
Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Іллічівського міського суду Одеської області від 05 лютого 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Іллічівського міського суду Одеської області від 05 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік