Номер провадження: 33/813/1382/24
Номер справи місцевого суду: 494/43/24
Головуючий у першій інстанції Римар І. А.
Доповідач Драгомерецький М. М.
28.05.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М.,
при секретарі Узун Н.Д.,
переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Березівського районного суду Одеської області від 30 січня 2024 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. ст. 122-4, 124 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №470801 від 08.01.2024, ОСОБА_1 07 січня 2024 року о 19.30 год. в м. Березівка по вул. Одеській, керував автомобілем Деу Ланос д.н.з. НОМЕР_1 , та при зустрічному роз'їзді з автомобілем ВАЗ д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , не вибрав безпечний боковий інтервал та допустив з ним зіткнення, в ДТП постраждалих людей немає. Таким діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. п. 2.3б, 13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Також згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №470802 від 08.01.2024, ОСОБА_1 07 січня 2024 року о 19.30 год. в м. Березівка по вул. Одеській, керував автомобілем Деу Ланос д.н.з. НОМЕР_1 та скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ д.н.з. НОМЕР_2 та з місця пригоди поїхав не дочекавшись приїзду працівників поліції. Таким діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10 б ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.
Постановою Березівського районного суду Одеської області від 30 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП застосовано щодо нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік. Крім того, з ОСОБА_1 стягнуто на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову Березівського районного суду Одеської області від 30 січня 2024 року в частині накладеного на нього стягнення та застосувати до нього більш м'яке стягнення, а саме штраф в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Березівського районного суду Одеської області від 30 січня 2024 року, мотивуючи тим, що в судовому засіданні під час розгляду справи він присутній не був, так як перебуває на службі в ЗСУ, копію оскаржуваної постанови суду він отримав 22 квітня 2024 року.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП, встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Враховуючи те, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладенні у клопотанні доводи, а також для забезпечення права особи на доступ до правосуддя, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Березівського районного суду Одеської області від 30 січня 2024 року.
ОСОБА_1 в судове засідання до апеляційного суду не з'явився, про розгляд справи повідомлений завчасно та належним чином. Клопотань про відкладання не надходило.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Неявка в судове засіданні особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформації про належне повідомлення цих осіб.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної не є обов'язковою.
З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі доводів, викладених у апеляційній скарзі, а також доказів, які містяться в матеріалах справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Збирання нових доказів не входить до повноважень апеляційного суду.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Стаття 122-4 КУпАП встановлює відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Згідно п. 2.10 а ПДР, у разі причетності дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Диспозиція ст. 124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на п. п. 2.3 б, 13.1 ПДР. Тому, розглядаючи дану справу, суд має вирішити питання щодо винуватості особи у межах порушення вимог п. п. 2.3 б, 13.1 ПДР, які зазначені в протоколі працівником поліції.
Відповідно до п. 2.3б ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Пунктом 13.1 ПДР встановлено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів.
Згідно ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Матеріалами справи встановлено, що факт порушення ОСОБА_1 п. п. 2.3 б, 2.10 а, 13.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно статей 122-4, 124 КУпАП підтверджується відповідними доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №470801 від 08.01.2024, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №470802 від 08.01.2024, схемою місця ДТП, письмовими пояснення ОСОБА_1 , письмовими пояснення ОСОБА_2 , фотознімками з місця ДТП, орієнтуванням на встановлення місцезнаходження автомобіля.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень передбаченого ст. ст. 122-4, 124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, крім того не оспорюється в апеляційній скарзі.
При цьому, апеляційний суд не погоджується та відхиляє доводи апеляційної скарги, про те, що суд першої інстанції застосовував до ОСОБА_1 занадто суворий вид адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортними засобами строком на 1 рік, без врахування всіх обставин справи, з огляду на наступне.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Санкція ст. 122-4 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Таким чином, застосований судом першої інстанції вид покарання у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортними засобами строком на 1 рік, згідно ст. 122-4 КУпАП не є найсуворішим.
Також слід зазначити, що відшкодування ОСОБА_1 матеріальної шкоди власнику пошкодженого із його вини транспортного засобу не може слугувати підставою для зміни оскаржуваної постанови суду, оскільки відшкодування такої шкоди є обов'язком винної особи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також зазначає, що в зоні бойових дій він отримав травму, у зв'язку із чим був комісований, а тому позбавлення права керування транспортними засобами обмежує його можливість пересуватись, однак суд не приймає зазначене до уваги, з огляду на наступне.
Так, згідно довідки військово-лікарської комісії від 28.08.2023 солдат ОСОБА_1 дійсно з квітня 2022 року мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 25.08.2023 пройшов медичний огляд у гарнізонній військово-лікарській комісії НВМКЦ «ГВКГ».
Відповідно до копії військового білету, ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 , дата зарахування до частини - 18.12.2023, дата виключення із частини - 16.04.2024.
Таким чином, ОСОБА_1 не надав жодного доказу на підтвердження того, що на теперішній час, або на момент подання апеляційної скарги він перебуває на службі в ЗСУ та займає посаду, яка потребує права керування транспортними засобами, також не надано доказів що ОСОБА_1 має захворювання, яке обмежує його можливості вільно пересуватись, як про це вказано в апеляційній скарзі.
Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 , проявивши неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав безпечний боковий інтервал, допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ д.н.з. НОМЕР_2 , та при цьому залишив місце дорожньої-транспортної пригоди, що є грубим порушенням Правил дорожнього руху України.
Тому, на думку апеляційного суду саме покарання у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортними засобами строком на 1 рік в даному випадку буде законним, обґрунтованим, справедливим та відповідає тяжкості скоєного правопорушення.
Зазначений висновок суду відповідає завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Своєчасний і правильний розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачених, в тому числі ст. 122-4 КУпАП, має важливе значення для забезпечення безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, захисту життя та здоров'я людей, майнових прав фізичних і юридичних осіб (п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»).
Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).
ОСОБА_1 реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодилась нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановленими нормами чинного законодавства.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Керуючись ст. ст. 33, 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Березівського районного суду Одеської області від 30 січня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Березівського районного суду Одеської області від 30 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький