Справа № 743/775/24
Провадження № 2-а/743/14/24
13 червня 2024 року селище Ріпки
Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді: Кравчук М. В.
за участю секретаря: Довбенко О. М.
представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , перекладача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в селищі Ріпки справу за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області до громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_2 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, -
13.06.2024 р. Центральне міжрегіональне управління ДМС у місті Києві та Київській області звернулось з позовом до суду до ОСОБА_2 , громадянина Республіки Азербайджан, про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на шість місяців.
Позовна заява обґрунтована тим, що 11.06.2024 р. було виявлено та затримано відповідача, який не пред'явив жодного документа, що посвідчує його особу, у м. Києві. В подальшому позивачем встановлено, що відповідач прибув в Україну орієнтовно в 2011 році. З питань визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до компетентних органів не звертався. Будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України не вживав. 11.05.2021 р. ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо відповідача було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни та зобов'язано покинути територію України до 09.06.2021 р. із подальшою забороною в'їзду в Україну строком на 3 роки. Натомість, відповідач Україну не покинув, дій щодо легалізації проживання на території України не вчиняв.
Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні 13.06.2024 р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що на території України проживає з 1989 року. Одружений на жінці з України, має двох дітей, які навчаються у вищих навчальних закладах та дитину чотирирічного віку. У 2011 році він виїжджав з України щоб оформити закордонний паспорт, після чого повернувся. Зі слів відповідача, приблизно у 2016 - 2017 роках представниками міграційної служби у нього було відібрано паспорт та видано довідку, яка, можливо, не збереглася, але її фото, ймовірно, є у дружини. У 2021 році йому дійсно повідомляли про те, що йому необхідно покинути територію України. Він сплатив штраф, але йому повідомили, що виїхати з України він зобов'язаний все одно. Після цього територію України він не покидав, оскільки вважав, що оскільки у нього троє дітей, то він не матиме проблем з перебуванням в Україні, хоча і розумів, що таке перебування не є законним. Крім того, йому необхідно було дбати про дітей. Просив у суду надати йому місяць чи два для того аби допомогти своїй дружині. Вони виплачують кредит приблизно по 100 тисяч на місяць, мають 2 гектари городу. Сама дружина з цим не впорається, оскільки обробленням городу займався лише він. Наразі встиг вивезти для продажу перший врожай і «піймався». Дружина переживає, тому відповідач просив суд не затримувати його на шість місяців, а надати можливість самостійно покинути країну, попередньо владнавши сімейні питання.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив наступне.
11.05.2021 р. ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Азербайджан, ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно цього рішення відповідач зобов'язувався покинути територію України до 09.06.2021 р. На копії рішення наявний підпис відповідача, в графі «перекладач» відповідачем зазначено «не треба». У судовому засіданні відповідач свою обізнаність з обов'язком покинути країну не заперечував.
Натомість, 11.06.2024 р. співробітниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області виявлено відповідача у м. Києві, який у судовому засіданні підтвердив, що обов'язку покинути країну не виконав.
11.06.2024 р. позивачем щодо відповідача прийнято рішення про примусове видворення з України, з якого також вбачається, що у відповідача відсутні документи, на підставі яких можливо ідентифікувати його особу, та які надавали б право перетину державного кордону для виїзду з України, що також не заперечувалось відповідачем у судовому засіданні.
11.06.2024 р. на підставі рішення про поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, відповідача о 23 годині 20 хвилин, поміщено до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказані обставини не заперечуються учасниками справи, а тому не досліджуються судом в силу вимог ч. 1 ст. 78 КАС України.
Докази інших обставин в матеріалах справи відсутні.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 р. № 3773-VI (далі - Закон) іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Згідно ч. 3 ст. 9 Закону строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону в'їзд в Україну та виїзд з України здійснюється: іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.
В силу вимог ч. 1 ст. 30 Закону Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Як встановлено судом, відповідачем рішення про примусове повернення виконане не було з підстав необхідності утримання дітей та догляду за ними. Крім того, відповідач просив суд не затримувати його з підстав необхідності продовження ведення підприємницької діяльності та допомоги дружині.
З огляду на це, на думку суду, відсутні підстави вважати причини невиконання рішення про примусове повернення поважними, однак, наявні підстави вважати, що відповідач і надалі ухилятиметься від цього обов'язку.
Крім того, у судовому засіданні відповідачем підтверджено обставину відсутності у нього документів, що дозволяли б його ідентифікувати.
За положеннями ч. 1 ст. 289 КАС України підставою для звернення з відповідним позовом є, в тому числі, відсутність в іноземця, стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, а також ухилення від виконання рішення про його примусове видворення.
Оскільки у ході розгляду справи судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що особа ухиляючись тривалий час від повернення до країни походження продовжуватиме таке ухилення і надалі, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Питання розподілу судових витрат вирішенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 72, 77, 78, 229, 246, 271, 289, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області задовольнити повністю.
Затримати з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 (шість) місяців громадянина Республіки Азербайджан, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя М. В. Кравчук